Рішення № 111067999, 24.05.2023, Близнюківський районний суд Харківської області

612/175/23, 2/612/66/23

РІШЕННЯ

Іменем України

24 травня 2023 року смт Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі головуючого судді - Масло С.П., за участю секретаря судового засідання Чміль Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Близнюки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Близнюківського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 15.03.2010 у розмірі 53757,94 грн. та судові витрати у розмірі 2684,00 грн.

В обґрунтування позову вказав, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 15.03.2010 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк».

«ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також інші витрати відповідно до умов договору. Таким чином, відповідач зобов`язання за договором не виконав і станом на 17.01.2023 має заборгованість у сумі 53757,94 грн., яка складається з наступного: 21410,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 32347,94 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, зазначив, що не заперечує проти прийняття рішення на підставі наявних у справі документів. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання, не з`явилася, надала заяву, в якій просить суд розглядати справу без її участі, проти задоволення заперечує в повному обсязі, при винесені рішення просить врахувати її заперечення викладені у відзиві до позову.

Відповідачем до суду було надано відзив на позов, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що у її підписаній анкеті - заяві від 15.03.2010 року процентна ставка по кредиту не зазначена, а банк, пред`являючи вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам за користуванням кредитом, посилався на п. 2.1.1.2.12. Умов та Правил надання банківських послуг, які не підписані нею.

Відповідач вважає, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, який не підписаний ним, не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного між нею та АТ КБ «ПриватБанк» 15.03.2010 шляхом підписання однієї анкети-заяви, а тому відсутні підстави вважати, що вона з АТ КБ «ПриватБанк» обумовила у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Щодо позовних вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 21410,00 грн. зазначила наступне.

Що вона дійсно отримувала та користувалася кредитною карткою, кредитний ліміт, якої був 16000 грн. та згодом збільшився до 25000 грн.

Але, з 15.03.2010 по теперішній час відповідач регулярно вносила платежі на кредитну картку згідно кредитного договору від 15.03.2010. З 14.05.2014 з її пенсійної карти кожного місяця автоматично списувалися різні суми коштів (автоматичне погашення простроченої заборгованості з карти НОМЕР_1 ) на кредитну картку за кредитним договором від 15.03.2010 на загальну суму 57932 грн. 13 коп. Також з даної кредитної картки списувалися безпідставно відсотки за прострочений кредит, відсотки за використання кредитного ліміту та штрафи. Зазначена інформація підтверджується наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Випискою за договором №б/н за період 15.03.2010 - 18.01.2023.

Враховуючи вищезазначене та враховуючи її не визнання позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам по кредитному договору від 15.03.2010, відповідач вважає, що нею було виплачено повністю, навіть в двічі більшу, суму заборгованості за тілом кредиту, розмір якого був 25000 грн.

Враховуючи вищезазначене, просить суд відмовити АТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 15.03.2010 з метою отримання кредитної картки заповнено та підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Приватбанк».

Матеріали справи містять виписку з особового рахунку та довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти відповідача, з якої вбачається рух коштів за виданими кредитними картками та встановленим кредитним лімітом 16000 грн, який збільшувався до 25000 грн., а також довідку Банку згідно якої відповідач отримав кредитну картку згідно підписаної анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» від 15.03.2010 зі строком дії картки до лютого 2021 року включно.

Також в матеріалах справи наявний витяг з Умов та правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які не підписані відповідачем.

В матеріалах справи наявний Паспорт споживчого кредиту, який підписаний 10.03.2022 ОСОБА_1 , в якому зазначено, що інформація, яка міститься в ньому, зберігає чинність та є актуальною до 25.03.2022, тобто 15 днів. У вказаному паспорті споживчого кредиту зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому Паспорті, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан.

З наданого банком розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 станом на 17 січня 2023 року має заборгованість у сумі 53757,94 грн., яка складається з наступного: 21410,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту : 32347,94 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 15.03.2010 процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за простроченими відсотками відповідно до Умов.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15.03.2010, посилався на Умови та Правила надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Ураховуючи, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які містяться в матеріалах даної справи не містить підписів відповідача, суд дійшов висновку, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 15.03.2010 шляхом підписання однієї заяви, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Щодо наявного в матеріалах справи Паспорту споживчого кредиту підписаного відповідачем 10.03.2022, суд зазначає наступне.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. (частина перша та друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця. (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що паспорт споживчого кредиту не є невід`ємною складовою частини Кредитного договору від 15.03.2010. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, провадження № 61-14545сво20.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 32347,94 грн.

Щодо вимог Банку про стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 21410,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з виписки по особовому рахунку відповідача останньому був встановлений кредитний ліміт у розмірі 16000 грн., який в подальшому збільшувався до 25000 грн.

В позові Банк просить стягнути заборгованість по тілу кредиту в розмірі 21410,00 грн., тобто в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач у відзиві зазначила, що вона з 15.03.2010 по теперішній час регулярно вносила платежі на кредитну картку згідно кредитного договору від 15.03.2010.

З 14.05.2014 з її пенсійної карти кожного місяця автоматично списувалися різні суми коштів (автоматичне погашення простроченої заборгованості з карти НОМЕР_1 ) на кредитну картку за кредитним договором від 15.03.2010 на загальну суму 57932 грн. 13 коп. Також з даної кредитної картки списувалися безпідставно відсотки за прострочений кредит, відсотки за використання кредитного ліміту та штрафи. Зазначена інформація підтверджується наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Випискою за договором №б/н за період 15.03.2010 - 18.01.2023.

Відповідач вважає, що нею було виплачено повністю, навіть в двічі більшу, суму заборгованості за тілом кредиту, розмір якого був 25000 грн.

Частиною першою статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.

Відповідно до частини третьої статті 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Підстави для списання грошових коштів з рахунку визначені ст. 1071 ЦК України, відповідно до якої банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до пункту 1.38 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів" у цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з пунктом 26.1 статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів" платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 (далі - Інструкція від 21 січня 2004 року), в редакції чинній на момент підписання заяви-анкети від 15.03.2010, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг (пункт 6.1 Інструкції від 21 січня 2004 року).

Договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема: - умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання; - номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; - назву отримувача; - номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника; - перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі) (пункт 6.4 Інструкції від 21 січня 2004 року).

Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника. Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання (пункт 6.5 Інструкції від 21 січня 2004 року).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки суд дійшов висновку, що Умови та Правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 15.03.2010 шляхом підписання однієї заяви, то відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови щодо договірного списання грошей із рахунків відповідача на користь банку.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 11 вересня 2019 року по справі № 285/3013/16, провадження № 61-36001св18.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками, враховуючи відзив відповідача, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21410,00 грн., так як з відповідача в період з 14.05.2014 по 11.04.2022 безпідставно списувались грошові кошти, в тому числі, відсотки за користування кредитом на загальну суму 57932 грн. 13 коп., що підтверджується Випискою за період з 15.03.2010 - 18.01.2023 за договором №б/н від 15.03.2010. Тобто вказані безпідставно списані грошові кошти слід зарахувати відповідачу в погашення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21410 грн.

Таким чином, та з урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання щодо розподілу судових витрат суд здійснює відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89 , 133, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення або в порядку ч. 2 ст. 354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасника справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення складено 24.05.2024.

позивач:Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д)

відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя С.П. Масло