Рішення № 111060112, 24.05.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2023 року Справа№200/1154/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2021 року засобами поштового зв`язку позивач, ОСОБА_1 , подав до суду адміністративний позов до відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, у день виключення зі списків особового складу військової частини;

- зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням раніше нарахованої та виплаченої допомоги за 10 років;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2021 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2021 року, без врахування пропорційності та з урахуванням невиплаченої вартості майна;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі позивачу допомоги на оздоровлення за 2021 рік;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення в загальному розмірі 6762,17 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення позивачу перерахунку, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпеченні військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 03.12.2021 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпеченні військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликався на те, що для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення до вислуги років службу слід зараховувати службу на пільгових умовах, а тому йому належить до виплати допомога за 13 років замість 10 років нарахованих. При звільненні відповідач мав нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2021 року, без врахування пропорційності, але не зробив цього. При розрахунку допомоги на оздоровлення відповідач протиправно не включив нараховані за серпень 2021 року щомісячні види грошового забезпечення: винагороду за участь в АТО/ООС у сумі 5870,97 грн., надбавку за бойове чергування в сумі 704,0 грн., надбавку за особливість проходження служби у сумі 70,2 грн., надбавку за вислугу років у сумі 27,0 грн., оклад у сумі 90,0 грн. Позивач зазначає, що відповідач невірного визначив розмір посадового окладу та окладу за військовим званням у період з 29 січня 2020 року по 03 грудня 2021 року: замість множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14, відповідач множив розмір прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з наступних підстав. За приписами чинного законодавства «календарна вислуга років» застосовується виключно для визначення необхідної для призначення одноразової грошової допомоги вислуги років в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Позивач має 10 календарних років вислуги. Вимога щодо нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2021 року, не підлягає задоволенню, так як нарахування та виплата були здійснені з дотриманням норм чинного законодавства, а саме за цінами станом на 01 січня 2021 року. Розмір допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги. Таким чином, при розрахунку допомоги на оздоровлення правомірно не включені нараховані позивачу за серпень 2021 року такі види грошового забезпечення, як винагорода за участь в АТО/ООС, надбавка за бойове чергування. Позивачем не надано жодного доказу про вжиття ним будь яких заходів врегулювання з відповідачем питання перерахунку грошового забезпечення за 2020-2021 роки або причини, що унеможливлювали таке врегулювання. Посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року №1038).

26 січня 2022 року позовна заява залишена без руху.

24 березня 2023 року позивачу поновлений строк звернення до суду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24 березня 2023 року від відповідача та Адміністрації Державної прикордонної служби України витребувані докази.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

03 грудня 2021 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №748-ос «По особовому складу» припинений (розірваний) контракт, виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення головний сержант ОСОБА_1 . Вислуга років: календарна - 10 років 0 місяців 0 днів, пільгова - 03 роки 05 місяців 17 днів, загалом - 13 років 05 місяців 17 днів.

Згідно з довідкою-розрахунком №152 від 03.12.2021 на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно головному сержанту ОСОБА_1 нарахована до виплати сума 51210,73 грн., з якої 12854,70 грн. - грошова компенсація за неотримане речове майно розрахована за цінами на січень 2009 року з урахуванням терміну пропорційного недоносу, 39135,89 грн. - грошова компенсація за неотримане речове майно розрахована за цінами на січень 2021 року з урахуванням терміну пропорційного недоносу, утримана вартість куртки утепленої польової - 1181,69 грн., всього до виплати - 50029,04 грн.

Згідно з довідкою про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням №1124 віл 03.12.2021 ОСОБА_1 виплачена одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 64503,50 грн.

Згідно з довідкою-розрахунком допомоги на оздоровлення за 2021 рік №180 від 31.03.2023 ОСОБА_1 виплачена допомога , виходячи з посадового окладу - 3170,00 грн., окладу за військове звання - 880,00 грн., надбавки за вислугу років - 1215,00 грн., надбавки за особливості проходження служби - 3159,00 грн., преміювання - 4152,00 грн., разом - 12576,00 грн.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України).

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1-3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з реченням другим частини 2 статті 15 Закону №2011-XII у разі звільнення з військової служби за […] закінченням строку контракту […] одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року №558, який зареєстрованой в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306 (далі - Інструкція №558).

Розділ V Інструкції №558 визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби, зокрема, виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Згідно з реченням другим пункту 1 глави 9 розділу V Інструкції №558 у разі звільнення з військової служби за […] закінченням строку контракту […] грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).

Відповідно до пункту 5 глави 9 розділу V Інструкції №558 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей» (далі - Постанова №393).

Згідно з пунктом 10 Постанови №393 в редакції постанови Кабінету Міністрів України №487 від 22.05.2019 (яка діяла на дату звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби […]:

[…]

які звільняються із служби за […] закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

[…]

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Пунктами 1 і 2 вказаної постанови не передбачено зарахування до вислуги років на пільгових умовах ніяких періодів служби.

Отже, для визначення розміру одноразової грошової допомоги відповідач правомірно обчислив строк календарної служби позивача в кількості 10 років 0 місяців 0 днів, тобто без зарахування служби на пільгових умовах.

Таким чином, аргументи позивача щодо обчислення строку календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги із зарахуванням служби на пільгових умовах не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому відхиляються судом.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, у день виключення зі списків особового складу військової частини та зобов`язання провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням раніше нарахованої та виплаченої допомоги за 10 років, пред`явлені до відповідача необґрунтовано, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Щодо визнання протиправними дій щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі компенсації за неотримане речове майно, суд зазначає наступне.

Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом №2011-ХІІ та «Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, в редакції постанови Кабінету Міністрів України (надалі - Порядок №178).

За змістом статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок №178 (в редакції, чинній на час звільнення позивача) визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

У відповідності до пунктів 3, 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що відповідно до Порядку №178 правовими підставами для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно є: заява (рапорт) військовослужбовця за місцем військової служби; наказ командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації, визначений у довідці про вартість речового майна, що належить до видачі; довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Згідно з пунктом 7 Порядку №178 відповідно до якого виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених, зокрема, Адміністрації Держприкордонслужби, на відповідний рік.

З аналізу вищенаведених положень законодавства, вбачається, що позивач, під час проходження військової служби, обтяжений власними витратами на придбання речового майна, мав правомірні очікування на отримання його грошової компенсації, оскільки і приписами Закону №2011-XII, і Порядку №178, гарантоване як право на отримання вказаного речового майна, так і право на одержання його грошової компенсації у протилежному випадку.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 №1132 затверджено «Інструкцію про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період» (далі - Інструкція №1132), яка визначає організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, курсантів вищих військових навчальних закладів, військовослужбовців, які були призвані на строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів (далі - військовослужбовці), ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби в мирний час та особливий період.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 10 розділу І Інструкції №1132 речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

Однак, як уже зазначено вище, відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається саме Кабінетом Міністрів України.

Норми Інструкції №1132 не можна оцінювати як доповнюючі або конкретизуючі, оскільки вони фактично звужують право особи на грошову компенсацію та зменшують розмір відповідних виплат.

Таким чином, при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове слід керуватися відповідним належним актом вищої юридичної сили: постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно». Норми ж Інструкції №1132 підлягають використанню лише в частинах, які не суперечать такому акту.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що вартість одиниць речового майна не відповідає цінам, які визначені розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №13 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився» станом на 1 січня поточного року (тобто року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації).

Згідно з довідкою-розрахунком №152 від 03.12.2021 на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно головному сержанту ОСОБА_1 нарахована до виплати сума 51210,73 грн., з якої 12854,70 грн. - грошова компенсація за неотримане речове майно розрахована за цінами на січень 2009 року з урахуванням терміну пропорційного недоносу: кашкет, блайзер, шапка (з овчини), пальто зимове, куртка утеплена спеціальна, куртка демісезонна, куртка демісезонна спеціальна, куртка вітрозахисна, джемперп, кітель та штани, штани, сорочка, теніска трикотажна, краватка, кашне, рукавички шкіряні, комбінезон спеціальний, напівчоботи хромові утеплені, білизна натільна, білизна тепла, шкарпетки літні, шкарпетки зимові, пояс парадний з пряжкою.

Закупівельна ціна на перелічені предмети форми одягу військовослужбовців, яка зазначена в довідці-розрахунку №152 від 03.12.2021, відрізняється від ціни, яка зазначена в Розпорядженні Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №13 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився».

Таким чином, суд погоджується з аргументами позивача, що вартість одиниць речового майна не відповідає цінам, які визначені розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №13 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився» станом на 1 січня поточного року (тобто року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації), та відхиляє аргументи відповідача про те, що розрахунок суми коштів здійснено з дотриманням законодавства чинного на момент звільнення військовослужбовця з військової служби.

Крім того, суд зазначає, що форма довідки-розрахунку №152 від 03.12.2021 не відповідає додатку до Порядку №178, оскільки у довідці-розрахунку розрахунок вартості речового майна здійснений згідно з «терміном пропорційного недоносу» такого майна, тим самим зменшено розмір грошової компенсації.

Зі змісту наведених вище нормативно-правових актів (Закону №2011-ХІІ, Порядку №178) не вбачається можливість застосування інших умов при нарахуванні грошової компенсації, таких як визначення вартості речового майна «терміном пропорційного недоносу».

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено, що проведене нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу не відповідає порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а тому позовні вимоги в цій частині, звернені до відповідача, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд, керуючись частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), враховував висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року по справі №380/2458/20.

Щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі допомоги на оздоровлення за 2021 рік.

Розділ IV Інструкції №558 визначає порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення: морської винагороди, винагороди за стрибки з парашутом, винагороди за бойове чергування (бойову службу), винагороди за водолазні роботи, одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги для оздоровлення.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу IV Інструкції №558 винагорода за бойове чергування (бойову службу) виплачується за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказів відповідного начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Підставою для видання наказу є рапорти відповідних начальників (командирів) підрозділів, у яких зазначаються посада, прізвище та ініціали військовослужбовців, які залучалися до несення бойового чергування (бойової служби), кількість чергувань (вилітів) та загальний відсоток для встановлення розміру винагороди.

За приписами глави 7 розділу IV Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям […] Державної прикордонної служби […] за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень. Розміри винагороди визначається пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справі України від 18.03.2016 №188, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31.03.2016 за № 488/28618, винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується військовослужбовцям за місцем проходження служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби.

Згідно з розрахунковими листами з жовтня 2020 року по грудень 2021 року головного сержанта ОСОБА_1 №1191 від 17 грудня 2021 року у вересні 2021 року ОСОБА_1 виплачена грошова винагорода, виходячи з посадового окладу - 3170,00 грн., окладу за військове звання - 880,00 грн., ООС - 5870,90 грн., винагороди за бойове чергування - 704,00 грн., індексації - 540,03 грн., надбавки за вислугу років - 1215,00 грн., надбавки за особливості проходження служби - 3159,00 грн., премії - 4152,70 грн., також у вересні 2021 року виплачена допомога для оздоровлення в сумі 12576,00 грн.

За даними розрахункових листів з жовтня 2020 року по грудень 2021 року головного сержанта ОСОБА_1 №1191 від 17 грудня 2021 року винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (зазначена як абревіатура «ООС») та винагорода за бойове чергування (зазначена як «бчерг») виплачувалися позивачу щомісячно в період з жовтня 2020 року по листопад 2021 року, тобто ці винагороди мали постійний (систематичний) характер.

З відзиву на позовну заяву слідує, що позиція відповідача щодо не включення винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду та винагороди за бойове чергування до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено допомогу на оздоровлення, ґрунтується на приписах глави 7 розділу IV Інструкції №558, та полягає у тому, що зазначені винагороди належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які не враховуються при обчисленні розміру допомоги на оздоровлення.

Водночас, застосовуючи Інструкцію №558 як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру і склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Частиною 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру внутрішніх справ України (як керівнику центрального органу виконавчої влади, що має у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військове формування) надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру допомоги на оздоровлення та видів виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення, не віднесено до його компетенції та може бути змінено лише законодавцем.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Судом враховується, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17 від 06.02.2019. Приймаючи постанову у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

«Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як розрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць».

Суд зазначає, що перед звільненням зі служби винагороди, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 та Інструкцією №558, нараховувалися і виплачувалися позивачеві щомісяця та мали систематичний характер, підстави вважати такі винагороди одноразовим видом грошового забезпечення у суду відсутні.

Вищенаведене відповідає правовій позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеній у постанові від 14.04.2020 у справі №820/3719/18.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що при розрахунку допомоги на оздоровлення відповідачем не включені нараховані за серпень 2021 року щомісячні види грошового забезпечення: винагорода за участь в АТО/ООС у сумі 5870,97 грн., надбавка за бойове чергування в сумі 704,0 грн., надбавка за особливість проходження служби у сумі 70,2 грн., надбавка за вислугу років у сумі 27,0 грн., оклад у сумі 90,0 грн. Виходячи з наведеного, позивач вважав, що йому не доплачені 6762,17 грн.

За даними розрахункових листів з жовтня 2020 року по грудень 2021 року головного сержанта ОСОБА_1 №1191 від 17 грудня 2021 року надбавка за особливість проходження служби у сумі 70,2 грн., надбавка за вислугу років у сумі 27,0 грн., оклад у сумі 90,00 грн. - це доплати до грошового забезпечення за серпень 2021 року, які були виплачені у вересні 2021 року.

Отже, судом встановлено, що загальна сума винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду та винагороди за бойове чергування, які не була включені до грошового забезпечення для визначення допомоги на оздоровлення, становить 6574,90 грн.

З огляду на вказане, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо визначення грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, суд зазначає наступне.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Первинною редакцією пункту 4 Постанови №704 було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018.

На момент набрання чинності Постановою №704, пункт 4 цієї постанови було викладено у редакції, визначеній пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (далі - Постанови №103), а саме:

«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Таким чином, з часу набрання чинності Постановою №704 пункт 4 вказаної постанови визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.».

В подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первинній редакції, яка запроваджувала прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) для розрахунку показника окладів за посадою та військове звання.

Разом з тим суд звертає увагу, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII) пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

За приписами частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» було установлено з 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 1762,00 грн.

Як зазначено в статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» , розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року - 2102,00 грн.

Як зазначено в статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами станом на 1 січня 2021 року - також становить 2102,00 грн.

Отже, з 01 січня 2020 року збільшено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в розумінні вимог пункту 4 Постанови №704 призводить до збільшення з 29 січня 2020 року розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

За приписами пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Зазначене свідчить, що з 29 січня 2020 року збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2020) призводить до збільшення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

З довідки №155 від 28.03.2023 про розмір встановленого ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням за період служби у військовій частині НОМЕР_1 з 10.09.2020 по 03.12.2021 слідує, що посадовий оклад та оклад за військове звання позивача обчислювалися з прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня 2018 року.

За даними витягу із послужного списку головного сержанта ОСОБА_1 №2820 від 03.12.2021 останній проходив службу в військовій частині НОМЕР_1 з 10 вересня 2020 року по 03 грудня 2021 року.

Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, не змінювався в порівнянні з 01 січня 2020 року.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є частково обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню за період служби в військовій частині НОМЕР_1 з 10 вересня 2020 року по 31 грудня (включно) 2021 року із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року.

Позовні вимоги щодо періоду служби з 29 січня по 09 вересня 2020 року пред`явлені до відповідача безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Позивач помилково вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо визначення розмірів компенсації за неотримане речове майно та грошового забезпечення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.09.2022 у справі №9901/276/19 виклала правову позицію, згідно з якої протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

У даній справі відповідач вчинив протиправні дії, оскільки нарахував та виплатив компенсацію за неотримане речове майно пропорційно часу та грошове забезпечення всупереч порядку, який встановлений чинним законодавством.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Тому, суд, з метою захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне задовольнити позов шляхом:

- визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати при звільненні позивача компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу;

- зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу, з урахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01 січня 2021 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо не включення до грошового забезпечення для визначення розміру допомоги на оздоровлення за 2021 рік винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду та винагороди за бойове чергування в загальній сумі 6574,90 грн.;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення за 2021 рік, з урахуванням раніше виплачених сум, включивши до грошового забезпечення для визначення її розміру винагороду за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду та винагороду за бойове чергування в загальній сумі 6574,90 грн.;

- визнати протиправними дії відповідача щодо визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням позивача в період служби з 10 вересня 2020 року по 03 грудня 2021 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови №704;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення (усіх його складових) позивачу за період з 10 вересня 2020 року по 03 грудня 2021 року із урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 21 вересня 2015 року Азово-Чорноморським регіональним управлінням Державної прикордонної служби України, звільнений від спати судового збору як учасник бойових дій згідно зі статтею 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 , телефон: НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , фактичне місцезнаходження: 80074, Львівська область, Червоногвардійський район, м. Великі Мости, вул. Львівська, 166, e-mail: 1prukz@dpsu.gov.ua) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01 січня 2021 року.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до грошового забезпечення ОСОБА_1 для визначення розміру допомоги на оздоровлення за 2021 рік винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду та винагороди за бойове чергування в загальній сумі 6574 (шість тисяч п`ятсот сімдесят чотири) гривні 90 копійок.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2021 рік, з урахуванням раніше виплачених сум, включивши до грошового забезпечення для визначення її розміру винагороду за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду та винагороду за бойове чергування в загальній сумі 6574 (шість тисяч п`ятсот сімдесят чотири) гривні 90 копійок.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням ОСОБА_1 в період служби з 10 вересня 2020 року по 03 грудня 2021 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпеченні військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення (усіх його складових) ОСОБА_1 за період з 10 вересня 2020 року по 03 грудня 2021 року із урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпеченні військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений 24 травня 2023 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко