Рішення № 111058731, 15.05.2023, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа №302/614/22

Провадження №2/302/21/23

Номер рядка звіту 20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2023 смт. Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

за участю секретарів судового засідання Куруц В. І., Магдич В. М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Іляшкович Н. В.,

представника третьої особи Рущак Л. І.,

представника відповідача адвоката Кривки М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Виконавчий комітет Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області, про усунення перешкод у користуванні власністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Виконавчий комітет Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області, про усунення перешкод у користуванні власністю.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача посилалася на те, що позивач є власником садового будинку в АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки за вказаною адресою, яка має площу 0,0171 га. Житловий будинок збудований позивачем у відповідності до будівельного паспорта на земельній ділянці, відведеній для відповідної мети та введений в експлуатацію. Відстань від стіни будинку до найбільш наближеної точки суміжної земельної ділянки, яку використовує відповідач ОСОБА_2 , становить 1,5 м. Фактично будинок позивача збудований на відстані 1,8 м. від межі сусідньої земельної ділянки. Ділянка позивача по межі огороджена металевою сіткою.

У травні 2021 року на суміжній земельній ділянці, безпосередньо на межі земельної ділянки позивача, відповідач ОСОБА_2 без жодного відступу розпочав будівництво капітальної споруди.

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявами до Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області на незаконні дії відповідача та в цей час представниками Колочавської сільської ради з виїздом на місце було встановлено, що ОСОБА_2 розпочав будівництво «гаража» на земельній ділянці, яка знаходиться в його користуванні близько 30 років на відстані 1,8 м. від будівлі ОСОБА_1 по суміжній межі. Будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку або нібито раніше існуючий на цьому місці гараж у ОСОБА_2 були відсутні. Так само, відсутні дозвільні документи на спорудження гаража на даній території. Станом на 08.06.2021 перевіркою встановлено, що ОСОБА_3 забетонував фундамент розмірами 4,25 м*7,20 м висотою 0,2-0,3 м.

ОСОБА_2 було рекомендовано виготовити правовстановлюючі документи на земельну ділянку та гаражне будівництво й до виготовлення таких документів та подання повідомлення про початок будівельних робіт на будівництво гаража припинити подальше будівництво.

У квітні 2022 року відповідач продовжив будівельні роботи шляхом спорудження стін будівлі. На скаргу позивача комісією Колочавської сільської ради з виїздом на місце 06.05.2022 було встановлено, що ОСОБА_2 продовжив будівництво «гаража» і на час проведення перевірки ним вже було споруджено стіни висотою 1,8 м. із піно блоків за відсутності будь-яких документів на дане будівництво. Згідно Акту комісії від 09.05.2022, ОСОБА_2 зобов`язано припинити будівельні роботи по будівництву гаража біля багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_2 до виготовлення відповідних правовстановлюючих документів на земельну ділянку та будівництво гаража.

У травні 2022 року позивач звернувся до Державної інспекції архітектури та містобудування Закарпатської області щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та припинення його незаконних дій. Разом з тим, станом на день звернення до суду із даним позовом результати розгляду звернень Інспекцією відсутні.

Як зазначає представник позивача, не зважаючи на рекомендації комісії, відповідач ОСОБА_2 не припинив будівельні роботи, станом на час звернення до суду із даним позовом ним зведено стіни на рівні другого поверху. Окрім того, одне із запроектованих вікон будівлі виходить у двір позивача.

Посилаючись на те, що відповідач не припиняє будівельні роботи, не забезпечив виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів на територію позивача, матеріали будівництва осипаються у двір позивача та можуть травмувати мешканців належного йому будинку, а компетентні органи не реагують, позивач змушений звернутися до суду із даним позовом, в якому висловлено прохання: усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю шляхом зобов`язання ОСОБА_2 здійснити перебудову капітальної споруди в с. Колочава на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , напроти багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , з відступом не менше одного метра від спільної межі належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 2122482100:03:001:0061 та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 16.06.2022 під головуванням судді Кривки В. П. по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 67).

Ухвалою суду від 16.11.2022 на підставі заявленого самовідводу постановлено відвести суддю Кривку В. П. від участі у розгляді даної цивільної справи (т. 1 а.с. 102-103).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2022 вказану справу розподілено судді Пухальському С. В. (т. 1 а.с. 104).

Згідно ухвалою суду від 21.11.2022 суддею Пухальським С. В. справу прийнято до провадження (т. 1 а.с. 105-106).

12.12.2022 представником відповідача подано до суду відзив на позов, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Таку свою позицію обґрунтовував зокрема тим, що позивач вказуючи на порушення відповідачем протипожежних норм, жодним чином не доводить, як, яким чином та за яких обставин може виникнути пожежа внаслідок нібито протиправних дій відповідача та безпосередній близькості гаража відповідача до садового будинку позивача. До позову не надано жодних доказів (висновків, рішень, приписів про усунення порушень чи актів перевірки протипожежних норм чи техногенної безпеки), які б свідчили чи могли б свідчити про порушення відповідачем яких-небудь протипожежних норм та правил. Відповідач жодним чином не порушив ні правила забудови гаража, ні протипожежні норми, ні будівельні норми. Також представник відповідача просив урахувати, що гаражі як позивача, (який переобладнав його під садовий будинок) так і відповідача, існують та межують один з одним вже понад 30 років ще з 1990-х років (т. 1 а.с. 118-123).

04.01.2023 представником позивача подано відповідь на відзив, в яких зауважила, що доводи представника відповідача про необґрунтованість позовних вимог є безпідставними та такими, що не спростовують підстав позовної заяви (т. 1 а.с. 177-180).

11.01.2023 представником відповідача через електронний суд подані заперечення, в яких зауважив про недоведеність позову та безпідставність доводів наведених у відповіді на відзив (т. 1 а.с. 182-193).

Ухвалою суду від 24.02.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (т. 2 а.с. 13-14).

В судовому засіданні позивач та його представник адвокат Іляшкович Н. В. підтримали позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача адвокат Кривка М. В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов та запереченні на відповідь щодо відзиву. В подальшому подав клопотання з проханням розгляду справи без його участі та участі його довірителя.

Представник Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області Рущак Л. І. вважала позов обґрунтованим та просила задовольнити заявлені в ньому вимоги.

Заслухавши доводи та заперечення учасників цивільного процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (далі ЦПК України) звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 5 частини третьої статті 2 ЦПК України встановлено, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність, який виходячи зі змісту статті 13 цього Кодексу полягає в наступному:

--- Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13).

--- Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина 2 статті 13).

--- Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 3 статті 13).

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

ОСОБА_1 є власником садового будинку в АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки за вказаною адресою кадастровий номер 2122482100:03:001:0061, площею 0,0171 га, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1 а.с. 22-23, 24-25).

Зазначений житловий будинок збудований позивачем у відповідності до будівельного паспорта, виданого відділом містобудування та архітектури Міжгірської РДА від 17.04.2019, на земельній ділянці, відведеній для відповідної мети та введений в експлуатацію на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія ЗК 141192532098 від 10.09.2019, виданої Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області. Як вбачається зі схеми забудови земельної ділянки, забудовник ОСОБА_1 , відстань від стіни будинку до найбільш наближеної точки суміжної земельної ділянки, яку використовує ОСОБА_2 , становить 1,5 м. (т. 1 а.с. 22-23, 24-25, 26-38).

Як стверджувала представник позивача, у травні 2021 року на суміжній земельній ділянці, безпосередньо на межі земельної ділянки позивача, позначеної на описі суміжних землевласників та землекористувачів у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу літерами від А до В, без жодного відступу, відповідач ОСОБА_2 розпочав будівництво капітальної споруди.

Зі змісту листа від 23.06.2021 вбачається, що під час опрацювання заяви ОСОБА_1 , представниками Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області було встановлено, що ОСОБА_2 розпочав будівництво гаража на земельній ділянці, яка знаходиться в його користуванні близько 30 років на відстані 1,8 м. від будівлі ОСОБА_1 по суміжній межі. Старий гараж за його словами був каркасний, дощатий і фактично аварійний, через це він почав будувати новий. Будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку або будівлю гаража в ОСОБА_2 були відсутні. Станом на 08.06.2021 перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 забетонував фундамент розмірами 4,25 м*7,20 м висотою 0,2-0,3 м. З урахуванням вищенаведеного, прийнявши до уваги наявні правовстановлюючі документи у спірних сторін, сільською радою запропоновано: ОСОБА_2 виготовити правовстановлюючі документи на земельну ділянку та гаражне будівництво; до виготовлення таких документів та подання повідомлення про початок будівельних робіт на будівництво гаража припинити подальше будівництво; спірним сторонам дотримуватись правил добросусідства, відповідно до статті 103 Земельного кодексу України (т. 1 а.с. 11-12).

За змістом акту від 09.05.2022, комісією Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області встановлено, що ОСОБА_2 продовжив будівництво гаража на земельній ділянці, яку він використовував біля 30 років, на час перевірки 06.05.2022 було улаштовано стіни висотою 1,8 м із піно блоків. Будь-які документи на дане будівництво у забудовника відсутні. ОСОБА_2 було зобов`язано припинити будівельні роботи по будівництву гаража біля багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_2 , до виготовлення відповідних правовстановлюючих документів на земельну ділянку та будівництво гаража. Матеріали перевірки було вирішено направити до Державної інспекції архітектури та містобудування Закарпатської області для відповідного реагування і прийняття мір щодо недопущення провадження незаконного будівництва та притягнення винних осіб до відповідальності, згідно чинного законодавства (т. 1 а.с. 13-14).

Листом від 26.07.2022 Державною інспекцією архітектури та містобудування України, ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав під час дії воєнного стану для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю у порядку проведення планових та позапланових перевірок на об`єктах та рекомендовано звернутися із відповідною скаргою після припинення або скасування воєнного стану (т. 1 а.с. 227).

Рішенням ІV сесії VІІІ скликання Колочавської сільської ради від 14.07.2021, ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0100 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, яка розташована в межах АДРЕСА_3 , для будівництва індивідуального гаража (т. 1 а.с. 141).

Рішенням V сесії VІІІ скликання Колочавської сільської ради від 14.09.2021, затверджено розміри земельної ділянки щодо встановлення відновлення меж переданої у приватну власність для жителя АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 , згідно кадастрового плану земельної ділянки наданого ТОВ «Землемір» в Закарпатській області, площею 0,0059 га в АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 148).

Відповідно до висновку відділу комунального майна, містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та благоустрою Колочавської сільської ради від 23.07.2021 №07/13в встановлено, що виходячи із матеріалів землеустрою стосовно відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування індивідуальних гаражів площею 0,0059 га, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , вказана документація із землеустрою відповідає містобудівній документації, а також, що відсутні обмеження або ж сервітути по земельній ділянці (т. 1 а.с. 140).

Суд погоджується з доводами представника позивача про підтвердження останніми документами лише можливості здійснення на вказаній земельній ділянці гаражного будівництва й оскільки спірний гараж будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без належного на те дозволу, вказаний об?єкт є самочинним будівництвом.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Цивільне законодавство України визначає, що одним із способів захисту права власності є негаторний позов.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (провадження №14-181цс18), серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Захист речового права шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторного позову) є можливим носієм речового права і передбачає доведення позивачем наступних обставин: 1) належність позивачу речового права, з приводу захисту якого він звертається до суду; 2) порушення цього права, його невизнання чи оспорювання; 3) вчинення цих дій саме відповідачем.

Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Звертаючись до суду із позовом, представник ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач ОСОБА_2 безпосередньо на межі належної позивачу земельної ділянки розпочав будівництво капітальної споруди, яка є самочинним будівництвом, й на момент звернення до суду з даним позовом ним зведено стіни на рівні другого поверху. При цьому, одне із запроектованих вікон будівлі виходить у двір позивача, зводячи будівництво відповідачем не забезпечено виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів на територію позивача, матеріали будівництва осипаються у двір позивача, що створює небезпеку для мешканців належного йому будинку.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року в справі №6-137цс14 зроблено висновок, що «правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. У справі, яка переглядається, судами встановлено, що об`єкт нерухомості збудований особою на земельній ділянці, що не була відведена у встановленому порядку для цієї мети. Разом із тим, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог особи, яка не є власником земельної ділянки, на якій зведено об`єкт нерухомості, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, не встановив, яким чином порушуються права зазначеної особи, хоча для правильного застосування статей 376, 386, 391 ЦК України встановлення цього факту є обов`язковим».

Таким чином, право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, а також у разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, на підставі принципу змагальності сторони учасники справи з метою ухвалення рішення на свою користь зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують, або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності ухвалення бажаного для них рішення.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно з положеннями статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 та частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підтвердження своїх позовних вимог, сторона позивача посилалася на лист та акт Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області, якими встановлено здійснення відповідачем будівництва гаража на земельній ділянці, яка знаходиться в його користуванні на відстані 1,8 м. від будівлі позивача по суміжній межі, не маючи правовстановлюючих документів на земельну ділянку та дозвільних документів на будівництво.

Проте вказаний факт сам по собі не є достатньою підставою для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено порушення його прав, свобод чи інтересів внаслідок такого будівництва, що узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України та статті 4 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд виходить з того, що у випадку підтвердження факту не забезпечення виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів на територію позивача, вказане можливе усунути шляхом зобов?язання відповідача, в тому числі, здійснити перебудову покрівлі у відповідний спосіб з водовідведенням в сторону земельної ділянки, яку він використовує, влаштування жолобів, водостічних труб і за потреби снігозатримувачів.

Вихід одного із запроектованих вікон спірної будівлі у двір позивача, яке також не доведено у встановленому порядку, навіть за умови доведеності цим порушень прав та інтересів позивача, також може бути усунуто у відповідний спосіб.

Осипання матеріалів будівництва у двір позивача та створення внаслідок цього небезпеки для мешканців належного позивачу будинку, не доведено належними та допустимими доказами, й фотозображення (т. 1 а.с. 46, 47) без ідентифікації таких обставин, не є достатніми доказами зазначеного.

Відповідність об`єкта державним будівельним нормам і правилам, порушення цих норм і правил, можливість перебудови, наявність перешкод у користуванні власністю та спосіб їх усунення, а також подібні обставини є предметом доказування у відповідному спорі й доказування таких обставин потребує спеціальних знань у сфері науки, техніки, будівництва, тому доказом, який відповідає вимогам статей 76-80 ЦПК України, є висновок експерта (частина 2 статті 77, частини 1 та 2 статті 102, пункт 1 частини 1 статті 103 ЦПК України).

Так, за змістом частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 1 та 2 статті 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта цедокладний описпроведених експертомдосліджень,зроблені урезультаті нихвисновки таобґрунтовані відповідіна питання,поставлені експертові,складений упорядку,визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Суд призначає експертизу у справі, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо (пункт 1 частини 1 статті 103 ЦПК України).

За правилами пунктів 8 та 10 частини 2 статті 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Приймаючи участь в процесі розгляду справи, реалізуючи процесуальні права та виконуючи обов`язок доказування вільно, на власний розсуд, ні стороною позивача, ні стороною відповідача, на відповідній стадії розгляду справи не заявлялося клопотання про призначення судової експертизи.

Таким чином, стороною позивача не доведено у належний процесуальний спосіб основної, безпосередньо пов`язаної з його цивільними правами та інтересами підстави позову тобто порушення його прав, свобод чи інтересів внаслідок самочинного будівництва та які б обумовлювали необхідність їх усунення у заявлений позивачем спосіб.

З огляду вищенаведеного, оцінюючи в сукупності обставини, на яких ґрунтуються заявлені позивачем вимоги, аналізуючи надані сторонами докази, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає, оскільки стороною позивача не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б в сукупності свідчили про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Виконавчий комітет Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області, про усунення перешкод у користуванні власністю відмовити.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 24 травня 2023 року.

Суддя Міжгірського районного суду

Закарпатської області Пухальський С. В.