Вирок № 111058659, 24.05.2023, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№ 938/61/23

Судове провадження № 1-кп/938/41/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2023 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.10.2022 за №12022091130000070 про обвинувачення,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Замагора, Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, вдівця, на утриманні дітей не має, депутатом не обирався, згідно ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

представника потерпілої

юридичної особи ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и в :

обвинувачений ОСОБА_3 вчинив незаконну порубку у лісах, що заподіяло істотну шкоду.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Обвинувачений ОСОБА_3 , 06 жовтня 2022 року, у невстановлений слідством час, перебуваючи у лісовому масиві, в адміністративних межах селища Верховина, Верховинської селищної ради, Верховинського району Івано-Франківської області, що відноситься до кварталу №17 виділу №6 (експлуатаційні ліси) та не входить до природно-заповідного фонду Верховинського лісництва Верховинського районного лісгоспу, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу, як важливого елемента навколишнього природного середовища, умисно, з корисливих мотивів, самовільно, без спеціального на те дозволу (лісорубного квитка, ордеру), виданого уповноваженим органом, за допомогою власної бензопили, здійснив незаконну порубку лісу, а саме двох сироростучих дерев породи «ялина», загальною кубомасою 2,88 м3, чим заподіяв довкіллю та державним інтересам у особі Верховинської селищної ради істотну шкоду в розмірі 27 574,18грн.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив незаконну порубку лісу, чим заподіяв державі істотну шкоду, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.246 КК України.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст.337 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.246 КК України визнав повністю та пояснив, що вчинив злочин за вказаних в обвинувальному акті обставин, погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані в процесі досудового слідства і підтверджують його винність у вчиненні інкримінованого правопорушення, відмовившись від їх дослідження в ході судового розгляду. Також зазначив, що вимоги цивільного позову на суму 27 574,18 грн визнає в повному обсязі та буде відшкодовувати збитки.

Суду показав, що 06 жовтня 2022 року, він пішов до лісу в межах селища Верховина, Верховинського району, де за допомогою власної бензопили іноземного виробництва, марку якої він не пам`ятає, зрізав два сироростучих дерева породи ялина, які забрав додому та в подальшому використав як дрова для обігріву свого будинку та приготування їжі. Жодного дозволу на рубку вказаних дерев він немав, хоча знав що для цього йому потрібно було спершу придбати їх у лісгоспі, що він раніше вже неодноразово робив. Однак, цього разу він не мав відповідних коштів, тому вирішив зрубати дерева без дозволу, та мав намір оплатити їх вартість дещо пізніше, після отримання пенсії.

Зазначив, що вину визнає повністю, у вчиненому щиро розкаюється розуміє, що вчинив неправильно та про вчинене шкодує, просить суворо не карати. Також звернув увагу на те, що на даний час в нього відсутні кошти для відшкодування шкоди чи сплати штрафу, оскільки він пенсіонер, єдиним джерелом доходу є пенсія, сума якої є незначною. Просить застосувати покарання не пов`язане із штрафом. Цивільний позов визнає однак сплатити таку суму одним платежем він не має змоги.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні просила суд суворо не карати обвинуваченого та призначити мінімальне покарання, оскільки він визнав вину повністю, у вчиненому щиро розкаявся, є малозахищеною особою, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, відсутні обставини, що обтяжують покарання.

Прокурор просив визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого діяння, призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік та звільнити його від відбування призначеного покарання застосувавши ст. 75 КК України.

Представник потерпілої юридичної особи Верховинської селищної ради - ОСОБА_5 просить обвинуваченого суворо не карати, а цивільний позов задовольнити повністю.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор і представник потерпілої юридичної особи, також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, суд, враховуючи викладене, заслухавши учасників судового засідання та оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.246 КК України, оскільки він здійснив незаконну порубку дерев у лісі, чим заподіяв державі істотну шкоду на суму 27 574,18грн.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст.65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.

Згідно статті 50 КК України встановлено, що "покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами", а згідно статті 65 КК України встановлено, що "особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень".

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України діє принцип верховенства права. Статтею 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди при розгляд справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення є нетяжким злочином, ОСОБА_3 вважається таким, що раніше не судимий, пенсіонер, проживає у власному будинку, по місцю проживання характеризується добре, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває.

Згідно досудової доповіді від 25.04.2023, зробленої Верховинським районним сектором філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області, ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства є середній. На думку органу пробації виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі на певний строк, є можливим та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб).

Обставинами, що пом`якшують покарання відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, та активне сприяння розкриттю злочину.

При цьому, суд зазначає, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к).

Відповідно до роз`яснення Об`єднаної палати касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлених в постанові від 21.02.2021 року в справі № 481/1754/18, провадження №51-1579 кмо 20, під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину.

В ході судового розгляду обвинувачений не тільки визнав вину, а й надав суду правдиву розповідь про всі відомі йому обставини вчиненого злочину та висловив щирий жаль з приводу вчиненого та готовність нести покарання, що свідчить про наявність критичної оцінки вчиненого.

Обставин, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

В той же час, в судовому засіданні обвинувачений зазначив, що перебуває у складному матеріальному становищі та немає джерела доходу для сплати коштів у великому розмірі, є пенсіонером, а тому він немає можливості відшкодувати шкоду та сплатити штраф. Просить застосувати покарання не пов`язане із штрафом.

Підстав для застосування ст.69 КК України, суд не вбачає.

З огляду на зазначене, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, відсутність доходів для сплати штрафу у розмірі, встановленому санкцією статті, та неможливість призначення у зв`язку із цим покарання у виді штрафу, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією ч.1 ст.246 КК України, покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 1 статті 246 КК України.

Разом з тим, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого зокрема, який повністю визнав свою вину у вчиненому, щиро розкаявся та сприяв розкриттю злочину, є особою похилого віку, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, суд приходить до висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, а тому обвинуваченого слід звільнити від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України, із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

При розгляді цивільного позову суд враховує, що обвинувачений його визнав в повному обсязі.

Також, виходячи із змісту ч.2 ст.127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що діями обвинуваченого ОСОБА_3 завдано майнову шкоду в розмірі 27 574,18 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення (ч.4ст.1193 ЦК України).

Таким чином з ОСОБА_3 на користь Верховинської селищної ради слід стягнути 27 574,18 гривень шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Крім того у відповідності до ст.ст.122,124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта для проведення експертизи у даній справі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 349, 368, 371, 373, 374 КПК України,

суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.

Призначити покарання ОСОБА_3 за ч.1 ст.246 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Іспитовий строк рахувати з часу проголошення вироку.

Цивільний позов Верховинської селищної ради у кримінальному провадженні задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Верховинської селищної ради (р/р UA328999980333179331000009622)шкоду, заподіяну вчиненням кримінального правопорушення, у розмірі 27 574,18грн.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Державного бюджету України процесуальні витрати - витрати пов`язані із залученням експертів в загальному розмірі 3 020,32 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1