Рішення № 111054575, 23.05.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2023м. ДніпроСправа № 904/708/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Величко О.В.;

від відповідача: Кравчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (м.Кривий Ріг Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором № 1758-52-10 від 31.12.2021 у загальному розмірі 1 884 783 грн. 61 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) заборгованість за договором № 1758-52-10 від 31.12.2021 у загальному розмірі 1 884 783 грн. 61 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 1 822 179 грн. 67 коп. - основний борг;

- 48 389 грн. 70 коп. - інфляційні втрати;

- 14 214 грн. 24 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором №1758-52-10 від 31.12.2021 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем у період з 16.06.2022 по 16.12.2022 послуг по експлуатації вантажопідйомних кранів, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 1 822 179 грн. 67 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з серпня по грудень 2022 року у сумі 48 389 грн. 70 коп., а також 3% річних за період прострочення з 17.08.2022 по 24.01.2023 у сумі 14 214 грн. 24 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати зі сплати судового збору у сумі 28 271 грн. 75 коп. та витрати, пов`язані із розглядом справи у сумі 45 000 грн. 00 коп.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду № 8354/23 від 20.02.2023).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 22.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.03.2023.

У підготовче засідання 14.03.2023 представники позивача та відповідача не з`явились, при цьому сторони були повідомлені про день, час та місце підготовчого засідання належним чином, шляхом направлення на їх електронні адреси ухвали суду від 22.02.2023, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 22.02.2023 доставлена до електронної скриньки підприємств позивача та відповідача - 22.02.2023 та 23.02.2023, відповідно(а.с. 89-90). Крім того, відповідач повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання за допомогою телефонограми, яка отримана представником відповідача - 27.02.2023 та залучена до матеріалів справи (а.с. 91).

Судом було відзначено, що матеріали справи не містять відзиву на позовну заяву.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 14.03.2023 підготовче засідання було відкладено на 04.04.2023.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. суду № 16195/23 від 04.04.2023), в якому він просить суд відкласти розгляд справи та зазначає про те, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі у паперовому вигляді не отримував, тому просить суд скористатися правом на подачу відзиву на позовну заяву. Крім того, у вказаному клопотанні відповідач просить суд призначити наступне судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

У підготовче засідання 04.04.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та призначення судового засідання в режимі відеоконференції, яке було задоволено судом.

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 24.04.2023, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Крім того, з метою участі всіх учасників справи у розгляді справи та забезпечення права сторін на висловлення власної правової позиції, керуючись положеннями статті 197 Господарського процесуального кодексу України, суд вважав можливим відкласти підготовче засідання, призначивши останнє в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 04.04.2023 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 24.05.2023 включно; підготовче засідання було відкладено на 25.04.2023.

Перед початком підготовчого засідання від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 20125/23 від 25.04.2023).

У підготовче засідання 25.04.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 25.04.2023 протокольно було оголошено перерву до 16.05.2023.

Ухвалою суду від 27.04.2023 поданий Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" відзив на позовну заяву було залишено без розгляду, з огляду на таке.

За правилами статей 113, 115, 119 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення.

Ухвалою суду від 22.02.2023 відповідачу було запропоновано протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі підготувати відповідно до вимог статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву та надіслати його оригінал суду, а копію відзиву та доданих до нього документів - усім учасникам справи.

За змістом статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Порядок поновлення процесуальних строків урегульовано положеннями статті 119 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Наведена норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Глави 5 Господарського процесуального кодексу України. Заявлення клопотання про поновлення строку не кореспондується з обов`язком суду автоматично поновити такий строк.

При цьому, суд звертає увагу, що за приписами частини 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Так, ухвала суду від 22.02.2023 була надіслана відповідачу на його офіційну електронну пошту, а саме: cgk@metinvestholding.com, яка зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 75).

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У відповідності до вказаних положень, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 22.02.2023 була доставлена на офіційну електронну пошту відповідача - відповідача - cgk@metinvestholding.com - 22.02.2022 (а.с. 89).

Слід також відзначити, що з метою оперативного, належного та завчасного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання, судом було передано телефонограму, яка була отримана представником відповідача - 27.02.2023 (а.с. 91).

Враховуючи встановлену вище судом дату отримання ухвали суду відповідачем (22.02.2023), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 09.03.2023.

Проте, відзив на позовну заяву надійшов до суду за допомогою системи "Електронний суд" лише 25.04.2023 (перед початком судового засідання), тобто через півтора місяця з моменту отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачем.

Слід також відзначити, що ні до відзиву на позовну заяву ні у тексті поданого відзиву на позовну заяву відповідачем не заявлено клопотання про поновлення строку на його подачу, як і не наведено жодної причини неможливості його подання у строк, встановлений судом.

Положеннями частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що відзив поданий відповідачем до суду із пропуском встановленого судом процесуального строку та приймаючи до уваги відсутність клопотання про поновлення пропущеного строку на подання такого відзиву, суд ухвалою від 27.04.2023 залишив поданий відповідачем відзив на позов без розгляду в порядку частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовче засідання 16.05.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні представники позивача та відповідача підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження.

У підготовчому засіданні 16.05.2023 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 16.05.2023 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.05.2023.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 24770/23 від 22.05.2023), в якій він просить суд замінити позивача у даній справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти" (ідентифікаційний код 40799891) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові-ремонти" (ідентифікаційний код 45136133).

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх.суду №25008/23 від 23.05.2023), в якому він просить суд зменшити заявлені до стягнення пеню та 3% річних на 90%, оскільки позивач у даній справі не заявляє про наявність у нього збитків.

У судове засідання 23.05.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засідання 23.05.2023 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

У судовому засідання 23.05.2023 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що з огляду на зміст пункту 7.1.10 договору, враховуючи встановлений уповноваженим органом факт порушення позивачем податкового законодавства, на даний час відповідачем права позивача за договором не порушені.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 23.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання послуг, строку його дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 31.12.2021 між Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти" (далі - підрядник, позивач) укладено договір №1758-52-10 (далі - договір, а.с.13-20), відповідно до умов пункту 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з експлуатації (управління та щомісячне технічне обслуговування) вантажопідійманих кранів структурних підрозділів комбінату у відповідності з вимогами НПАОП 0.00-1.80-18 "Правила охорони праці під час експлуатації вантажопідійманих кранів, підйомних пристроїв та відповідного обладнання", перелік яких наведений у додатку № 3 до договору (далі - роботи).

У пункті 16.3. договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (за наявності таких вимог). З моменту підписання договору всі попередні переговори, переписка та угоди, пов`язані з предметом договору, втрачають силу.

Відповідно до пункту 16.4. договору сторонам погоджено, що договір діє по 31.01.2023. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов`язань (у тому числі гарантійних) по договору.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів зміни чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Визначаючи правову природу спірних правовідносин, суд звертає увагу на таке.

Відокремлення договорів про надання послуг від договорів про виконання робіт (договорів підряду) можливо здійснити за наступними критеріями:

- предмет договору підряду є завжди індивідуалізованим, тобто являє собою упредметнений (матеріалізований) результат зусиль (робіт) підрядника. Результат роботи підрядника виражається в тій чи іншій матеріальній формі. Основним результатом при наданні послуг є результат нематеріального характеру, який не втілюється у жодну з матеріальних форм, однак, попри відсутність матеріальної форми, має економічну цінність та корисний ефект для замовника такої послуги;

- виконуючи взяту на себе роботу за договором підряду, підрядник зберігає певну самостійність, яка виражається в тому, що він сам організовує свою роботу, визначає способи її виконання, черговість виконання окремих операцій. Щодо договорів про надання послуг чинним законодавством не передбачений контроль з боку замовника за процесом надання йому послуги виконавцем, хоча він і є можливим за наявності згоди сторін, вираженої в конкретних умовах договору;

- юридичним завершенням договору підряду є підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, і ця процедура, на відміну від договору про надання послуг, також врегульована чинним законодавством.

Таким чином, основний критерій відмінності роботи від послуги, на який найчастіше звертається увага при розгляді господарських справ (встановлення дійсних правовідносин між сторонами спору) - майновий результат роботи і відсутність такого у послуги.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктом 2.1. договору строки виконання робіт за договором, а також їх окремих об`ємів (об`єктів, етапів, видів), визначаються у відповідному додатку № 3 до договору (далі - додаток), який є невід`ємною частиною договору. В межах строків виконання робіт, вказаних у додатках, роботи виконуються на загальних умовах, без урахування вихідних, святкових та неробочих днів, якщо інше не вказано у додатку. особливі умови виконання робіт можуть бути визначені у додатках до договору.

Строк виконання робіт за договором починає обчислюватися з моменту фактичного прийняття об`єкту робіт, у відповідності з пунктом 5.3. договору. За умови несвоєчасного прийняття об`єкту робіт, строк початку виконання робіт починає обчислюватися з останнього дня строку, визначеного у пункті 5.3. договору.

За умовами пункту 2.3. договору фактичний строк закінчення робіт по окремих об`єктах (об`ємах, етапах, видам робіт) визначається датою підписання замовником акту виконаних робіт. Підрядник надає наступні документи:

- рахунок - екземпляра;

- акт виконаних робіт - 5 екземплярів.

На підставі згоди сторін у письмовій формі може бути визначений інший склад документів, які підтверджують фактичний строк закінчення робіт.

У розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо ціни робіт договору, зокрема:

- ціна робіт за договором складає 12 120 024 грн. 00 коп. без урахування ПДВ. Крім того, замовник сплачує ПДВ за ставкою 20%, яка діяла на момент укладання договору, у розмірі - 2 424 004 грн. 80 коп. Всього ціна робіт за договором, з урахуванням ПДВ, складає 14 544 028 грн. 80 коп. (пункт 3.1. договору);

- вартість робіт підрядника включає в себе відшкодування витрат, пов`язаних з виконанням робіт за договором та плату за виконання робіт підрядником, за відрахуванням витрат замовника, понесених у зв`язку з наданням підряднику енергоносіїв, машин та механізмів для забезпечення виконання підрядником зобов`язань за договором (пункт 3.2. договору).

Як убачається з матеріалів справи, у період з червня по грудень 2022 року на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги по експлуатації вантажопідйомних кранів, загальна вартість яких склала 2 051 347 грн. 20 коп., на підтвердження чого сторонами були складені та підписані такі Акти виконаних робіт:

- Акт виконаних робіт № 41 від 16.06.2022 на суму 177 811 грн. 20 коп. (а.с. 25);

- Акт виконаних робіт № 43 від 16.06.2022 на суму 169 142 грн. 40 коп. (а.с. 26);

- Акт виконаних робіт № 44 від 16.06.2022 на суму 69 552 грн. 00 коп. (а.с. 27);

- Акт виконаних робіт № 48 від 01.07.2022 на суму 69 552 грн. 00 коп. (а.с. 28);

- Акт виконаних робіт № 49 від 18.07.2022 на суму 179 424 грн. 00 коп. (а.с. 29);

- Акт виконаних робіт № 50 від 18.07.2022 на суму 210 067 грн. 20 коп. (а.с. 30);

- Акт виконаних робіт № 51 від 18.07.2022 на суму 106 646 грн. 40 коп. (а.с. 31);

- Акт виконаних робіт № 52 від 18.07.2022 на суму 69 552 грн. 00 коп. (а.с. 32);

- Акт виконаних робіт № 85 від 01.12.2022 на суму 149 520 грн. 00 коп. (а.с. 33);

- Акт виконаних робіт № 86 від 01.12.2022 на суму 230 328 грн. 00 коп. (а.с. 34);

- Акт виконаних робіт № 87 від 01.12.2022 на суму 88 872 грн. 00 коп. (а.с. 35);

- Акт виконаних робіт № 88 від 01.12.2022 на суму 31 752 грн. 00 коп. (а.с. 36);

- Акт виконаних робіт № 89 від 16.12.2022 на суму 148 176 грн. 00 коп. (а.с. 37);

- Акт виконаних робіт № 90 від 16.12.2022 на суму 233 016 грн. 00 коп. (а.с. 38);

- Акт виконаних робіт № 91 від 16.12.2022 на суму 90 216 грн. 00 коп. (а.с. 39);

- Акт виконаних робіт № 92 від 16.12.2022 на суму 27 720 грн. 00 коп. (а.с. 40).

Вказані акти підписані позивачем та відповідачем та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень; підписанням актів сторони підтверджують, що сторони зауважень та претензій стосовно виконання умов договору одна до одної не мають

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання замовником акту надання послуг, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття послуг за зазначеними Актами наданих послуг відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця за договором надати послугу відповідає обов`язок замовника оплатити вартість цієї послуги.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 30-ти календарних днів від дати підписання сторонами відповідних актів виконаних робіт, чи інших документів, погоджених сторонами у відповідності з пунктом 2.3. договору, на підставі наданих підрядником рахунків у звіт та податкових накладних - відповідно до діючого законодавства України. Оплата виконаних підрядником робіт здійснюється замовником в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

Як вказує позивач, ним було виставлено відповідачу рахунки на оплату за надані у період з червня по грудень 2022 року послуги по експлуатації вантажопідйомних кранів на загальну суму 2 051 347 грн. 20 коп., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.41-56), які у добровільному порядку у повному обсязі не були оплачені відповідачем.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, вказані вище послуги були оплачені відповідачем лише частково - на суму 229 167 грн. 53 коп. (119 167,53 + 110 000,00).

Враховуючи вказане, позивач звертався до відповідача із листами (а.с.57-67) та претензією № 307 від 03.11.2022, в яких вимагав сплати існуючої заборгованості (а.с.68-70). Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення

Таким чином, як зазначає позивач, ним взяті на себе зобов`язання щодо надання послуг були виконані у повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості та обсягу наданих послуг відповідач з моменту їх надання і до теперішнього часу не висловлював, в свою чергу відповідачем взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем у період з 16.06.2022 по 16.12.2022 послуг по експлуатації вантажопідйомних кранів, не виконані, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 1 822 179 грн. 67 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з серпня по грудень 2022 року у сумі 48 389 грн. 70 коп., а також 3% річних за період прострочення з 17.08.2022 по 24.01.2023 у сумі 14 214 грн. 24 коп. Вказане і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначені контрагентами у підпункті 4.1. договору порядок розрахунків за надані у період з 16.06.2022 по 16.12.2022 послуги по експлуатації вантажопідйомних кранів, приймаючи до уваги їх прийняття відповідачем за відповідними Актами виконаних робіт, строк оплати на залишкову суму 1 822 179 грн. 67 коп. (2 051 347,20 - 229 167,53) є таким, що настав.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження оплати наданих позивачем у період з 16.06.2022 по 16.12.2022 послуг по експлуатації вантажопідйомних кранів на залишкову суму 1 822 179 грн. 67 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

При цьому, судом відхиляються заперечення відповідача щодо відсутності порушення ним умов договору, з огляду на зміст пункту 7.1.10 договору, враховуючи встановлений уповноваженим органом факт порушення позивачем податкового законодавства (а.с.117-126), у зв`язку з чим, як вважає відповідач, на даний час відповідачем права позивача за договором не порушені. Так, як умови договору, на які посилається відповідач (пункт 7.1.10.) так і інші його умови не передбачають підстав для звільнення відповідача (замовника) він обов`язку з оплати наданих позивачем та прийнятих відповідачем без будь-яких зауважень послуг.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 1 822 179 грн. 67 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з серпня по грудень 2022 року у сумі 48 389 грн. 70 коп.

Судом враховано, що Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.79), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості, період нарахування інфляційних втрат, арифметично розрахунок здійснено вірно та у відповідності до вказаної вище методики.

Таким чином, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с. 79), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 48 389 грн. 70 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 17.08.2022 по 24.01.2023 у сумі 14 214 грн. 24 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 80), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок 3% річних, долучений позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 14 214 грн. 24 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача про зменшення суми пені та 3% річних, що підлягають стягненню на користь позивача у даній справі, на 90%, не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом встановлено, що вимогу про стягнення з відповідача пені у даній справі позивач не заявляв.

Крім того, об`єктивно оцінивши даний випадок, суд приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд не вбачає підстав для зменшення 3% річних, оскільки:

- суд приймає до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем (11%). Більше того, прострочення становить більше 8 місяців, отже прострочення у даній справі суд розцінює, як істотне;

- роботи виконувались вже під час існування воєнного стану (починаючи з червня 2022 року), отже відповідач усвідомлював необхідність їх належної оплати;

- суд також відзначає, що сума 3% річних у даній справі - 14 214 грн. 24 коп., є співмірною допущеному простроченню, а також сумі основного боргу (1 822 179 грн. 67 коп.), що додатково свідчить про відсутність підстав для їх зменшення судом, а також спростовує посилання відповідача на те, що заявлена до стягнення сума 3% річних є надмірним тягарем для відповідача і може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- позивач не зобов`язаний доводити розмір та наявність збитків, завданих порушенням відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг;

- відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності в контексті наявності підстав для зменшення штрафних санкцій; фінансовий стан підприємства, на який посилається відповідач, не є тією винятковою обставиною, що може мати наслідком зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Слід також відзначити, що від позивача надійшла заява, в якій він просив суд замінити позивача у даній справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти" (ідентифікаційний код 40799891) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові-ремонти" (ідентифікаційний код 45136133, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця. Маріупольська, будинок 46).

З приводу вказаної заяви суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням № 07/03 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти" (ідентифікаційний код 40799891) від 07.03.2023 було вирішено, серед іншого, виділити з ТОВ "Промислові ремонти" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові-ремонти". Передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислові- ремонти" активи та пасиви, у вигляді частини майна ТОВ "Промислові ремонти", згідно з розподільчим балансом (пункт 1). Створити Комісію з виділу у складі: Голови Комісія з виділу Сича А.В. Уповноважити Голову Комісії з виділу, здійснити всі необхідні заходи для виділу з ТОВ "Промислові ремонти" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові-ремонти", відповідно до чинного законодавства та в порядку, встановленому статутом товариства (пункт 2);

За рішенням № 1 єдиного засновника про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові-ремонти" (далі - ТОВ Промислові-ремонти, або товариство), що створено в результаті виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти" (ідентифікаційний код 40799891) від 11.04.2023 створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові-ремонти" в результаті виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти" (ідентифікаційний код 40799891) - ТОВ "Промислові ремонти" є правонаступником по майновим та немайновим правам та обов`язкам ТОВ "Промислові ремонти" (ідентифікаційний код 40799891) згідно з розподільчим балансом від 11.04.2023, та несе субсидіарну відповідальність по обов`язкам ТОВ "Промислові ремонти" відповідно до статті 109 Цивільного кодексу України (пункт 1). Вказаним рішенням сформовано та затверджено статутний капітал створеного товариства, визначено його місцезнаходження, органи управління, основні види економічної діяльності, затверджено Статут, обрано директором Сича А.В., якого уповноважено здійснити державну реєстрації ТОВ "Промислові-ремонти" з поданням всіх відповідних для цього документів і повідомленням про це відповідні державні органи;

11.04.2023 Головою Комісії з виділу Сич А.В. складено в нотаріальному порядку Розподільчий баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти" (ідентифікаційний код 40799891) у зв`язку з виділом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові-ремонти" в якому визначено розмір та види активів і пасивів, що передаються. Відповідно до пункту 2 Рішення № 1/04 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти" (ідентифікаційний код 40799891) від 11.04.2023 затверджено Розподільчий баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти" (ідентифікаційний код 40799891) станом на 11.04.2023 у зв`язок з реорганізацією ТОВ "Промислові ремонти" останнього, шляхом виділу з нього ТОВ "Промислові-ремонти" та припинено роботу комісії з виділу з 09 год. 00 хв. 11.04.2023;

Рішенням № 11/04-1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти" (ідентифікаційний код 40799891) від 11.04.2023 визначено перелік активів та пасивів, у вигляді частини майна, грошових коштів, у тому числі кредиторської та дебіторської заборгованості, що передані ТОВ "Промислові ремонти" у № 1758-52-10 від 31.12.2021, борг якого складає 2 338 611 грн. 67 коп., із зазначенням періоду та сум утворення (пункт 3) з виділом з ТОВ "Промислові ремонти", відповідно до Розподільчого балансу вказаного товариства, затвердженого рішенням єдиного учасника № 11/04 від 11.04.2023, відомості про суми періоди та контрагентів, наведені в таблиці, серед яких, сума заборгованості за поставлені ТОВ "Промислові ремонти" товари, виконані роботи, надані послуги по взаємовідносинам з відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" за договором № 1758-52-10 від 31.12.2021, борг якого складає 2 338 611 грн. 67 коп., із зазначенням періоду та сум утворення (пункт 3);

З огляду на викладене, ТОВ "Промислові ремонти" (ідентифікаційний код 40799891) реорганізоване шляхом виділу з нього ТОВ "Промислові-ремонти" (ідентифікаційний код 45136133) з передачею останньому активів і пасивів до складу яких увійшла заборгованість відповідача, стягнення якої проводиться в межах даної справи та яке є правонаступником права та обов`язків позивача відповідно до статті 109 Цивільного кодексу України. Отже, заява позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 28 271 грн. 75 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти" про заміну сторони (позивача) його правонаступником у справі № 904/708/23 - задовольнити.

Замінити позивача у справі № 904/708/23 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти" (мікрорайон Індустріальний, будинок 67, квартира 19, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50078; ідентифікаційний код 40799891) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові-ремонти" (вулиця Маріупольська, будинок 46, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50019; ідентифікаційний код 45136133).

У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про зменшення 3% річних - відмовити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові-ремонти" до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості за договором № 1758-52-10 від 31.12.2021 у загальному розмірі 1884 783 грн. 61 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50066; ідентифікаційний код 00190977) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові-ремонти" (вулиця Маріупольська, будинок 46, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50019; ідентифікаційний код 45136133) - 1 822 179 грн. 67 коп. основного боргу, 48 389 грн. 70 коп. - інфляційних втрат, 14 214 грн. 24 коп. - 3% річних та 28 271 грн. 75 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 24.05.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко