Ухвала суду № 111041475, 22.05.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

22 травня 2023 р. Справа № 120/5503/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши в місті Вінниці матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцемент" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

УСТАНОВИВ:

01.05.2023 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Горобця Д.Г., подана від імені та в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцемент" (далі ТОВ "Укрцемент") до Головного управління ДПС у Вінницькій області та Державної податкової служби України про:

- визнання протиправним та скасування рішення № 7323662/43106201 від 12.09.2022 щодо відмови ТОВ "Укрцемент" у реєстрації податкової накладної № 7 від 01.08.2022 на суму 10 231 717,03 грн без ПДВ та 12 278 060, 44 грн з ПДВ;

- зобов`язання відповідача зареєструвати подану ТОВ "Укрцемент" податкову накладну № 7 від 01.08.2022 у день її подання.

Ухвалою суду від 08.05.2023 позовну заяву ТОВ "Укрцемент" залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення (отримання) копії ухвали. При цьому, у зв`язку з встановленням судом факту пропущення строку звернення до адміністративного суду, позивачу запропоновано подати заяву (клопотання) про поновлення такого строку разом з доказами поважності причин його пропуску. Крім того, на виконання вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 та ч. 3 ст. 161 КАС України позивачу запропоновано надати суду документ про сплату судового збору в розмірі 2684,00 грн та визначитись зі змістом позовних вимог до кожного з двох відповідачів або ж, за відсутності таких вимог, уточнити суб`єктивний склад відповідачів.

18.08.2023 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнену позовну заяву, документ про сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн та заяву про поновлення процесуального строку.

Так, в уточненому адміністративному позові позивач визначив лише одного відповідача, а саме Державну податкову службу України, та заявив до цього відповідача наступні позовні вимоги:

- визнати протиправним та скасування рішення Комісії Державної податкової служби України № 7323662/43106201 від 12.09.2022 щодо відмови ТОВ "Укрцемент" у реєстрації податкової накладної № 7 від 01.08.2022 на суму 10 231 717,03 грн без ПДВ та 12 278 060, 44 грн з ПДВ;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати подану ТОВ "Укрцемент" податкову накладну № 7 від 01.08.2022 денм її подання.

Окрім цього, позивач сплатив судовий збір у передбачених законом порядку і розмірі, що підтверджується платіжним дорученням № 458 від 04.10.2022 на суму 2481,00 грн та квитанцією № 32528798800006923585 від 17.05.2023 на суму 204,00 грн.

Таким чином, позивач усунув невідповідність позовної заяви вимогам закону та виконав вимоги ухвали суду від 08.05.2023 в частині необхідності сплати судового збору за подання адміністративного позову та в частині визначення змісту позовних вимог щодо кожного із зазначених у заяві відповідачів (або уточнення суб`єктного складу відповідачів).

Щодо пропущення строку звернення до суду, то представник позивача зазначає, що у зв`язку із збройною агресією РФ проти України змінились умови життєдіяльності, а саме починаючи з 11.10.2022 енергетична система України працювала в умовах надзвичайного стану та в умовах регулярних відключень. Зокрема у місті Вінниці з 25.10.2022 були встановлені графіки аварійних відключень світла, що призвело до того, що у ТОВ "Укрцемент" була відсутня можливість роботи з документами та комп`ютерною технікою. Крім того, через постійні повітряні тривоги була необхідність у перериванні роботи працівників.

З огляду на наведені обставини представник позивача вказує на те, що протягом 4 місяців звичайні умови життєдіяльності були скорочені на 2/3 загального часу. Відповідно, звичайні умови тривали 2,5 місяці, а тому у підприємства фактично були відсутні 1,5 місяця або 45 днів нормальної роботи. Відтак, на думку представника позивача, це свідчить про необхідність додати зазначений період до встановленого законом строку звернення до суду з цим позовом.

Крім того, представник зазначає, що директор та засновник ТОВ "Укрцемент" ОСОБА_1 займався перевезенням гуманітарних вантажів в Україну з інших держав, що підтверджується відповідними наказам. У свою чергу перебування директора за межами України ускладнило підготовку документів та своєчасне звернення до суду.

Вивчивши матеріали позовної заяви, оцінивши наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд при вирішенні заявленого клопотання керується такими мотивами.

Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 61, 172 цього Кодексу, та чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В силу вимог ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Таким чином, відкриттю провадження в адміністративній справі передує обов`язок суду перевірити, зокрема, чи подано позов у строк, встановлений законом для звернення до адміністративного суду, а якщо позов подано з пропущенням такого строку, то чи є достатні підстави для визнання причин його пропуску поважними.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

За змістом частини четвертою статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, зазначена норма встановлює строки звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого, за загальним правилом, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 12.02.2021 у справі № 380/5397/20 та від 23.04.2021 у справі № 380/10006/20, зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов`язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 ПК України, а саме оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18. статті 56 ПК України можливість оскаржити "інше рішення контролюючого органу" у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.

Такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, викладено у постанові Верховного Суду, ухваленою у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18.

Верховним Судом у постанові від 02.07.2022 у справі № 1.380.2019.006119 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців.

Як видно з матеріалів позовної заяви, позивач оскаржує рішення комісії ДПС з питань зупинення реєстрації податкової накладної від 12.09.2022 за № 7323662/43106201 про відмову ТОВ "Укрцемент" у реєстрації податкової накладної № 7 від 01.08.2022 на суму 10 231 717,03 грн (без ПДВ).

При цьому процедура адміністративного оскарження вказаного рішення не застосовувалася.

Згідно із вхідним штампом на позовній заяві, адміністративний позов від імені ТОВ "Укрцемент" подано до суду 01.05.2023, тобто без дотримання встановленого законом шестимісячного строку звернення до адміністративного суду у справах цієї категорії, який закінчився щонайпізніше 15.03.2023, зважаючи на електронний документообіг між контролюючим органом та платником податків та отримання платником відповідного рішення через електронний кабінет.

Суд зауважує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18.

Оцінюючи наведені представником позивача причини пропуску зазначеного строку, суд враховує, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 121 КАС України суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними. Водночас поважність причин повинен доводити скаржник (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/2321/16).

Причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Водночас не звернення до суду з позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 640/12324/19.

Як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду представник позивача посилається на збройну агресію РФ проти України, у зв`язку з чим, як зазначає позивач, змінилися умови життєдіяльності, зокрема починаючи з кінця жовтня 2022 року енергетична система України почала працювати в умовах надзвичайного стану та в умовах відключень.

Дійсно, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і безперервно діє донині.

Правовий режим воєнного стану визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі Закон № 389-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За змістом статті 9 Закону № 389-VIII в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Згідно зі ст. 12-2 Закону № 389-VIII в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Приписами статті 26 Закону № 389-VIII передбачено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Отже, незважаючи на введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд своєї роботи не припиняв, здійснював та здійснює свої повноваження, що визначені Конституцією та законами України.

Відтак необхідно перевірити, яким чином введення на території Україні, в тому числі на території Вінницької області, могло об`єктивно перешкодити позивачу своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів у спірних правовідносинах. При цьому, яке вже зазначалося вище, саме позивач зобов`яаний довести існування таких об`єктивних перешкод.

Втім, як видно зі змісту заявленого клопотання, позивач лише обмежився загальним посиланням на введення в країні воєнного стану та загальновідомий факт періодичних тимчасових відключень енергозабезпечення, в тому числі в окремих районах м. Вінниці, що мали місце наприкінці 2022 року та на початку 2023 року, однак при цьому не надає жодних доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного звернення позивача до суду з мотивів введення в країні воєнного стану та наявності вищезазначених обставин.

Верховний Суд у постанові від 25.08.2022 у справі № 240/3771/21 вказав на те, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Питання поновлення або наявності підстав для продовження відповідного процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.

Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу заявника, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

На сьогодні Верховним Судом сформовано правову позицію, згідно з якою введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, постанови Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 620/7233/21, від 24.10.2022 у справі №160/175/22 та від 22.09.2022 по справі № 140/13772/21).

Отже, введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку якщо це пов`язано не з загальними, а конкретними причинами, що практично, а не теоретично, заважали вчасно виконати процесуальну дію.

Натомість позивач таких конкретних причин не наводить, як і не надає доказів, які б вказували на поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовом. Також позивачем не доведено, що між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану є безпосередній, прямий, причинний зв`язок.

Крім того, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що наведені у клопотанні підстави для поновлення строку звернення дійсно пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи (яка "сама повинна цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки") та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк, звернення до суду з адміністративним позовом.

Таким чином, оскільки представник позивача не навів обставин, які виникли внаслідок збройної агресії РФ проти України та запровадження воєнного стану, що унеможливили його своєчасне звернення до суду з позовом, суд доходить висновку, що сам факт збройної агресії РФ проти України у цьому разі не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку.

Наведені вище мотиви суду є застосовними і до доводів представника позивача щодо проблем із електропостачанням. В цьому контексті суд додатково враховує, що представник лише обмежившся посиланням на загальновідомий факт періодичного відключення світла у більшості регіонів України, зокрема у місті Вінниці починаючи з жовтня 2022 року.

При цьому посилання на відсутність можливості роботи з документами та комп`ютерною технікою суд до уваги не бере, оскільки:

по перше, оскаржуване рішення прийнято у вересні, тобто до запровадження відключень електроенергії;

по друге, з платіжного доручення № 458 від 04.10.2022 про сплату судового збору видно, що вже на початку жовтня 2022 року, тобто задовго до початку тимчасового відключення енергопостачання у місті Вінниці та Вінницькій області, позивач вчиняв активні дії для звернення до суду з цим позовом;

по-третє, позивач не надає жодних доказів, які б підтверджували протягом якого саме періоду з жовтня 2022 року до січня 2023 року, в які саме дні та години означених місяців на підприємстві чи в його офісних приміщеннях не було енергопостачання, що впливало на роботу підприємства загалом та можливість оформлення матеріалів позовної заяви зокрема.

Крім того, суд відхиляє доводи представника позивача про необхідність виключення із загального шестимісячного строку звернення до суду 45 днів, оскільки причини, на які посилається заявник, не мали постійного характеру і енергопостачання міста здійснювалося за наперед оприлюдненими графіками, що давало можливість належним чином організувати роботу підприємства, в тому числі вчинити необхідні дії для звернення до суду або доручити це іншій особі (адвокату).

Отже, на переконання суду, позивачем не доведено тієї обставини, що наявність окремих проблем із електропостачанням, які мали місце протягом шестимісячного строку звернення до суду, дійсно об`єктивно перешкодили підприємству своєчасно пред`явити адміністративний позовом. При цьому суд враховує, що більшість цього періоду взагалі не існувало тих перешкод, на які посилається позивач як на причину пропуску строку звернення до суду.

Щодо відсутності директора та засновника ТОВ "Укрцемент" ОСОБА_2 деякий час в Україні (з 21.10.2022 до 31.10.2022 та з 02.01.2023 до 19.01.2023), то ця обставина, на думку суду, також не може визнаватися об`єктивною причиною неможливості своєчасного звернення до суду, оскільки, як видно з матеріалів позовоної заяви, від імені підприємства до суду звернувся адвокат Горобець Д.Г., який був уповноважений на представництво інтересів ТОВ "Укрцемент" ще 01.10.2022, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 01.11.2022 № б/н та ордером серії АВ № 1048763.

Крім того, відповідно до додатків до наказу начальника вінницької обласної військової адміністрації від 20.10.2022 № 2224 та від 29.12.2022 № 3008 ОСОБА_3 з 22.10.2022 до 31.10.2022 та з 02.01.2023 до 19.01.2023 здійснював перевезення вантажів гуманітарної допомоги автомобілями транспортними засобами через державний кордон України. Відтак, директор ТОВ "Укрцемент" здійснював вказані перевезення нерегулярно, протягом нетривалого періоду в межах строку звернення до адміністративного суду, а тому, відповідно, міг виконувати свої функції як безпосередній представник товариства та подати позовну заяву або ж звернутись за допомогою до адвоката, що, власне, і було зроблено ще на початку листопада 2022 року.

Щодо періодичного оголошення повітряних тривог на териіторії Вінницької області, то цей факт мав би вплинути на організацію роботи товариства в частині визначення приорітетних напрямків у виконанні покладених обов`язків і завдань та, відповідно, підтверджуватися належними й допустимими доказами запровадження та дотримання працівниками підприємства таких організаційних змін. Натомість позивач лише обмежився посиланням на факт повітряних тривог, але при цьому свої доводи в цій частині не підтверджує жодними доказами, з яких можна було б встановити прямий причинний зв`язок між відповідною обставиною та неможливістю своєчасного подання адміністративного позову.

Суд зауважує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (див. правову ухвали Верховного Суду від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Суд вважає, що в даному випадку позивач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від ситуації, яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі щодо вчасного звернення до суду з адміністративним позовом.

Відтак наведені представником позивача причини пропуску строку звернення до суду не можуть визнаватися поважними, оскільки є непідтвердженими та, відповідно, не свідчать про об`єктивну неможливість позивача своєчасно звернутися до суду з цим позовом.

Суд враховує, що свої доводи з приводу неспроможності подати адміністративний позов у встановлений законом строк позивач не доводить належними й допустимими доказами, посилаючись переважно на загальні факти та події.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду є безпідставним, необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до іншої практики ЄСПЛ (справи "Пелевін проти України", № 24402/02, рішення від 20 травня 2010 року, п. 27; "Наталія Михайленко проти України", № 49069/11, рішення від 30 травня 2013 року, п. 31) право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд зазначає, що, незважаючи на залишення позовної заяви без руху та надання позивачу можливості подати клопотання про поновлення строку звернення до суду з доказами на його підтвердження, представник позивача у поданому клопотанні не навів поважних причин, які б унеможливили позивача звернутись до суду в межах встановленого законом строку, а обставини, на які посилається представник, не свідчать про існування об`єктивних перешкод у реалізації права на судовий захист в межах такого строку.

Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Наведені норми кореспондуються з положеннями п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, згідно з яким позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.

З огляду на викладене і враховуючи те, що позивач подав позов після закінчення строку, встановленого законом та при цьому не навів поважних причин його пропуску та не надав доказів на їх підтвердження, позовну заяву ТОВ "Укрцемент" належить повернути на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцемент" до Головного управління ДПС у Вінницькій області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії повернути позивачу разом з доданими до неї документами.

2. Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала складена та підписана суддею 22.05.2023.

Суддя Сало Павло Ігорович