Рішення № 111041434, 16.05.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 травня 2023 р. Справа № 120/3840/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,

за участю:

секретаря судового засідання: Коломієць М.А.,

представника позивача: Тиховського М.О.,

представник відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тиховського Миколи Олеговича до Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тиховського Миколи Олеговича до Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача при розгляді клопотання про продаж земельної ділянки площею 21,0000 га кадастровий номер 0521684800:04:000:0270, що розташована на території Мізяківської сільської ради (Калинівської ОТГ) Хмільницького району Вінницької області для ведення фермерського господарства з розстрочкою платежу до трьох років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки.

Ухвалою від 12.04.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10.05.2023 року до суду надійшло клопотання представника позивача у якому останній просив на підставі частини 4 статті 159 КАС України дії відповідача кваліфікувати як визнання позову та прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

10.05.2023 року представником позивача подано заяву про вихід суду за межі позовних вимог у якій просив визнати протиправною бездіяльність Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області при прийнятті рішення під час розгляду клопотання громадянина ОСОБА_1 про продаж земельної ділянки площею 21,0000 га кадастровий номер 0521684800:04:000:0270, що розташована на території Мізяківської сільської ради (Калинівської ОТГ) Хмільницького (Калинівського) району Вінницької області для ведення фермерського господарства з розстрочкою платежу до трьох років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки.

16.05.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки питання про продаж позивачу земельної ділянки кадастровий номер 0521684800:04:000:0270 було розглянуто на засіданні постійної комісії з питань благоустрою, житлово-комунального господарства, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища від 14 березня 2023 року та прийнято рішення рекомендувати винести на розгляд 31 сесії 8 скликання Калинівської міської ради питання "Про продаж земельної ділянки за кадастровим номером 0521684800:04:000:0270 ОСОБА_1 " за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки з розстроченням платежу терміном на три роки.

За результатами голосування рішення "Про продаж земельної ділянки за кадастровим номером 0521684800:04:000:0270 ОСОБА_1 " не прийнято, у зв`язку з тим, що не набрало необхідної кількості голосів депутатів Калинівської міської ради.

Стосовно витрат на правову допомогу, то вказали, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві та заяві про вихід суду за межі позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте у відзиві на позовну заяву клопотав розгляд справи здійснювати без його участі.

Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив наступне.

Згідно державного акту на право постійного користування землею, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за №21 від 01.08.2000 року, ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 21.000 га, яка розташована на території с. Мізяків Калинівського району Вінницької області.

02.12.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Калинівської міської ради з клопотанням про продаж земельної ділянки площею 21.000 га кадастровий номер 0521684800:04:000:0270, що розташована на території Мізяківської сільської ради Хмільницького району (Калинівської ОТГ) Вінницької області для ведення фермерського господарства з розстрочкою платежу до трьох років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки.

Вважаючи, що відповідачем допущено бездіяльність, яка полягає у не розгляді заяви від 02.12.2021 року, позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду №120/7550/22 від 27.12.2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Калинівської міської ради щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 02.12.2021 про продаж земельної ділянки площею 21.000 га кадастровий номер 0521684800:04:000:0270, що розташована на території Мізяківської сільської ради Хмільницького району (Калинівської ОТГ) Вінницької області для ведення фермерського господарства за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки. Зобов`язано Калинівську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 про продаж земельної ділянки площею 21.000 га кадастровий номер 0521684800:04:000:0270, що розташована на території Мізяківської сільської ради Хмільницького району (Калинівської ОТГ) Вінницької області для ведення фермерського господарства за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки та прийняти рішення із урахуванням висновків суду.

14 березня 2023 року постійною комісією міської ради з питань благоустрою, житлово-комунального господарства, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища одноголосно рекомендовано винести на розгляд сесії клопотання ОСОБА_1 з позитивним висновком: продати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 21.000 га кадастровий номер 0521684800:04:000:0270, що розташована на території Мізяівської сільської ради Хмільницького району (Калинівської ОТГ) Вінницької області для ведення фермерського господарства за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки (407050 грн. 28 коп.) з розстроченням платежу терміном на 3 роки.

15 березня 2023 року на 31 позачергову сесію 8 скликання Калинівської міської ради було винесено на розгляд питання "Про продаж земельної ділянки за кадастровим номером 0521684800:04:000:0270 ОСОБА_1 "

Із результатів поіменного голосування та витягу з протоколу 31 позачергової сесії 8 скликання Калинівської міської ради щодо вирішення питання "Про продаж земельної ділянки за кадастровим номером 0521684800:04:000:0270 ОСОБА_1 " вбачається, що за продаж земельної ділянки проголосувало 3 - депутати, проти - 9, утримались - 11, не голосували - 5, відсутні - 6.

Отже, рішення не прийнято, так як в ході голосування вказане питання не набрало необхідної кількості голосів депутатів.

На переконання позивача, Калинівська міська рада допустила протиправну бездіяльність при розгляді його клопотання про продаж земельної ділянки для ведення фермерського господарства з розстрочкою платежу до трьох років за ціною, яка дорівнює нормативні грошовій оцінці земельної ділянки, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1-2 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Глава 20 ЗК України регулює питання продажу земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів.

Так, статтею 127 ЗК України визначено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Не допускається відчуження орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди орендаря.

Відповідно до положень частини першої статті 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно з частиною другою вищевказаної статті громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються:

а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);

б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

г) копія свідоцтва про реєстрацію постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України - для юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства іноземної держави.

Частиною третьою статті 128 ЗК України визначено, що орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Жодних виключень із вказаної вище норми права законодавцем не визначено, що кореспондує обов`язку суб`єктів владних повноважень щодо неухильного дотримання вказаних вище строків щодо розгляду заяви (клопотання) з питань продажу земельних ділянок.

В силу частини 5-6 статті 128 ЗК України підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;

г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;

ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Разом з цим, пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Тобто, обов`язку органу місцевого самоврядування зі здійснення розгляду заяви (клопотання) зацікавленої особи з приводу продажу земельної ділянки комунальної власності протягом місячного строку, встановленому нормою частини 3 статті 128 ЗК України, кореспондує обов`язок скликання не рідше ніж один раз на місяць сесії сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення), районної чи обласної ради з питань відведення земельних ділянок, встановлений нормою частини 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Частина 3 статті 128 Земельного кодексу України чітко визначає обов`язок органу місцевого самоврядування у разі прийняття рішення про відмову в продажу земельної ділянки зазначати у цьому рішенні обґрунтування (причини, мотиви) такої відмови.

З наведеного слідує, що за наслідками розгляду заяви позивача відповідач, як суб`єкт владних повноважень, мав прийняти одне із можливих рішень, а саме: 1) рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки; 2) рішення про відмову в продажу земельної ділянки із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Жодних інших альтернативних рішень законодавцем не визначено, тобто за наслідком розгляду саме на пленарних засіданнях органу місцевого самоврядування питань щодо земельних відносин, приймається одне із двох рішень, зокрема про надання дозволу на продаж земельної ділянки або мотивована відмова.

В той же час, відповідно до п. 6-1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, а також юридичні особи, яким на момент набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" належало право постійного користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, та які відповідно до статті 92 цього Кодексу не можуть набувати земельні ділянки на праві постійного користування, орендарі земельних ділянок, які набули право оренди земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", мають право на купівлю таких земельних ділянок без проведення земельних торгів. Купівля земельних ділянок відповідно до цього пункту здійснюється за ціною, що дорівнює: нормативній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель сільськогосподарського призначення; експертній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель несільськогосподарського призначення.

У разі купівлі земельної ділянки її покупець має право на розстрочення платежу зі сплати ціни земельної ділянки з рівним річним платежем з урахуванням індексу інфляції, за умови встановлення заборони на продаж або інше відчуження та надання у користування земельної ділянки (крім надання у користування фермерському господарству земельних ділянок, які знаходяться у власності членів такого фермерського господарства, що є покупцями такої земельної ділянки) до повного розрахунку покупця за договором купівлі-продажу.

Розрахунок за придбану земельну ділянку здійснюється щороку, рівними частинами, у місяць, що настає за звітним роком. Покупець має право на дострокове погашення всієї або частини суми ціни продажу земельної ділянки з розстроченням платежу з урахуванням індексу інфляції. Строк розстрочення платежу становить: щодо земель сільськогосподарського призначення - 10 років, щодо земель несільськогосподарського призначення - 30 років, якщо покупець не ініціює встановлення меншого строку. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу.

Право купівлі земельної ділянки відповідно до цього пункту також мають громадяни України - спадкоємці громадян, яким належало право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної чи комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства (крім випадків, якщо такі земельні ділянки були передані у власність чи користування фізичним або юридичним особам). Якщо таких спадкоємців декілька, земельна ділянка придбавається ними у спільну часткову власність, де частки кожного із спадкоємців у праві власності є рівними.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 ЗК України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; та ін.

Відповідно до частини 2 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

При цьому, відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 зазначеного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З огляду на вищезазначені норми, питання продажу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, яким в даному випадку є Калинівська міська рада.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що протиправної бездіяльності допущено не було, оскільки Калинівська міська рада розглянула клопотання позивача у встановлений законом термін, але за результатами голосування рішення про продаж земельної ділянки не прийнято так як не набрало необхідної кількості голосів депутатів.

Із результатів поіменного голосування та витягу з протоколу 31 позачергової сесії 8 скликання Калинівської міської ради щодо вирішення питання "Про продаж земельної ділянки за кадастровим номером 0521684800:04:000:0270 ОСОБА_1 " вбачається, що за продаж земельної ділянки проголосувало 3 - депутати, проти - 9, утримались - 11, не голосували - 5, відсутні - 6.

Суд критично ставиться до вищевказаного, як на доказ того, що відповідачем не допущено бездіяльності, оскільки за наслідком розгляду клопотання не прийнято ані позитивного рішення про продаж земельної ділянки, ані мотивованої відмови у її продажі.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові №454/160/17 від 09.07.2020 року, які полягають у тому, що результати голосування не відображують мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження та не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.

Не вирішення відповідачем клопотання позивача про продаж земельної ділянки; не голосування частини депутатів попри їх присутність за будь-який із можливих варіантів (за, проти); не прийняття відповідного рішення відповідачем "за" чи "проти" по клопотанню позивача у визначений законом строк, свідчить про протиправну бездіяльність Калинівської міської ради.

У свою чергу, утримання від прийняття рішення не є законним способом поведінки органу, а результати поіменного голосування, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися відмовою у продажі земельної ділянки.

Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Продаж земельної ділянки або відмова у її продажі є змістом відповідного індивідуального правового акту.

В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення суб`єкта владних повноважень про продаж земельної ділянки чи відмову у її продажі, свідчить про те, що відповідач в межах наданих йому повноважень не прийняв жодного відповідного рішення.

До того ж, слід врахувати правовий висновок Верховного Суду у постанові №580/707/21 від 27 липня 2022 року, де суд касаційної інстанції у подібних земельних правовідносинах, досліджуючи питання наявності протиправної бездіяльності у суб`єкта владних повноважень при розгляді заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вказав, що неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у наданні такого дозволу

Земельний кодекс України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу, про продаж земельної ділянки або про відмову у продажі).

Суд вважає, що наведений висновок Верховного Суду можливо застосувати при розгляді цієї справи, оскільки наслідком вирішення заяв про надання дозволу на розроблення проекту та про продаж земельної ділянки є прийняття рішення відповідної ради на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові №800/304/17 від 27 лютого 2020 року під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання позивача про продаж земельної ділянки.

Натомість, у змісті позовних вимог позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача при розгляді клопотання про продаж земельної ділянки площею 21,0000 га кадастровий номер 0521684800:04:000:0270, що розташована на території Мізяківської сільської ради (Калинівської ОТГ) Хмільницького району Вінницької області для ведення фермерського господарства з розстрочкою платежу до трьох років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки.

При цьому, суд бере до уваги, що 10.05.2023 року представником позивача подано заяву, у якій він просить вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправної бездіяльності відповідача при прийнятті рішення під час розгляду клопотання про продаж земельної ділянки.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тому, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльності Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про продаж земельної ділянки площею 21,0000 га кадастровий номер 0521684800:04:000:0270, що розташована на території Мізяківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (Калинівської ОТГ) для ведення фермерського господарства з розстрочкою платежу до трьох років за ціною, яка дорівнює нормативні грошовій оцінці земельної ділянки.

Визначаючись щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача прийняти рішення про продаж ОСОБА_1 земельної ділянки площею 21,0000 га кадастровий номер 0521684800:04:000:0270, що розташована на території Мізяківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (Калинівської ОТГ) для ведення фермерського господарства з розстрочкою платежу до трьох років за ціною, яка дорівнює нормативні грошовій оцінці земельної ділянки, суд виходить із наступного.

Суд звертає увагу, що зобов`язання прийняти рішення про продаж земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Продаж такої земельної ділянки без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі повноваження щодо продажу земельної ділянки чи відмови в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови, регламентовано статтею 128 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у продажі земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен продати земельну ділянку. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - продати земельну ділянку або відмовити. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 04 серпня 2020 року у справі №340/2074/19).

Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

До того ж слід звернути увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17, яка полягає у наступному. Оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Слід зауважити, що захист прав та інтересів позивача повинен відбуватись не формально, а ефективно, відповідно, прийняте судове рішення повинно забезпечити реальне відновлення порушених прав та інтересів позивача.

У постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Як уже встановлено судом, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду №120/7550/22 від 27.12.2022 року визнано протиправною бездіяльність Калинівської міської ради щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 02.12.2021 про продаж земельної ділянки площею 21.000 га кадастровий номер 0521684800:04:000:0270, що розташована на території Мізяківської сільської ради Хмільницького району (Калинівської ОТГ) Вінницької області для ведення фермерського господарства за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки та зобов`язано Калинівську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 про продаж земельної ділянки площею 21.000 га кадастровий номер 0521684800:04:000:0270, що розташована на території Мізяківської сільської ради Хмільницького району (Калинівської ОТГ) Вінницької області для ведення фермерського господарства за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки та прийняти рішення із урахуванням висновків суду.

Саме на виконання зазначеного рішення суду, 14 березня 2023 року постійною комісією міської ради з питань благоустрою, житлово-комунального господарства, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища одноголосно рекомендовано винести на розгляд сесії клопотання ОСОБА_1 з позитивним висновком: продати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 21.000 га кадастровий номер 0521684800:04:000:0270, що розташована на території Мізяівської сільської ради Хмільницького району (Калинівської ОТГ) Вінницької області для ведення фермерського господарства за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки (407050 грн. 28 коп.) з розстроченням платежу терміном на 3 роки.

15 березня 2023 року на 31 позачергову сесію 8 скликання Калинівської міської ради було винесено на розгляд питання "Про продаж земельної ділянки за кадастровим номером 0521684800:04:000:0270 ОСОБА_1 "

Однак, рішення не прийнято, так як в ході голосування вказане питання не набрало необхідної кількості голосів депутатів. Більшість депутатів Калинівської міської ради утримались від прийняття рішення.

Таким чином, відповідачем повторно не прийнято рішення про продаж земельної ділянки чи відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

В свою чергу, із врахуванням позитивного висновку засідання постійної комісії міської ради з питань благоустрою, житлово-комунального господарства, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища від 14 березня 2023 року щодо продажу позивачу земельної ділянки, відповідачем як розпорядником спірної земельної ділянки не наведено суду обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови у продажі земельної ділянки, а судом їх не встановлено в ході розгляду даної справи.

За позицією позивача, ефективним способом захисту його порушених прав буде зобов`язати відповідача прийняти рішення про продаж земельної ділянки для ведення фермерського господарства з розстрочкою платежу до трьох років за ціною, яка дорівнює нормативні грошовій оцінці земельної ділянки.

Враховуючи те, що судом встановлено виконання усіх умов, визначених законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів, з огляду на відсутність передбачених законом підстав для відмови в продажі земельної ділянки, та поведінку відповідача, яка в даному випадку, свідчить про створення штучних перешкод, суд вважає, що відповідача слід зобов`язати прийняти рішення про продаж земельної ділянки для ведення фермерського господарства з розстрочкою платежу до трьох років за ціною, яка дорівнює нормативні грошовій оцінці земельної ділянки.

На переконання суду, зобов`язання відповідача прийняти рішення про продаж земельної ділянки для ведення фермерського господарства з розстрочкою платежу до трьох років за ціною, яка дорівнює нормативні грошовій оцінці земельної ділянки забезпечить ефективний судовий захист порушених прав позивача та призведе до реального їх відновлення.

При цьому, представник позивача зазначає, що положеннями пункту 6-1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, а також орендарі земельних ділянок, які набули право оренди землі шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до 2010 року, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до десяти років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів - будь-яких альтернативних дій зі сторони суб`єкта владних повноважень Законом не передбачено.

В свою чергу, за матеріалами даної справи та встановленими судом обставинами, аналізуючи дії відповідача вчинені на виконання раніше ухваленого рішення суду, суд дійшов переконання, що інший спосіб судового захисту неможливо застосувати, так як ним не буде забезпечено ефективне відновлення порушених прав позивача та не виключається повторність звернень позивача за захистом до суду.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 3, 8 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Принцип пропорційності вимагає щоб використані засоби були належними для досягнення легітимної мети; засіб, який застосовується для обмеження, має бути найменш обтяжливим для права особи; використані засоби мають бути пропорційними очікуваним наслідкам, тобто тягар, який несе особа не може бути надмірним по відношенню до вигоди, яку отримує протилежний інтерес.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення з урахуванням викладених мотивів та положень частини 2 статті 9 КАС України.

Щодо постановлення судом окремої ухвали, слід зазначити наступне.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Із системного аналізу даної норми права вбачається, що суд, виявивши під час розгляду даної справи порушення закону, має право постановити окрему ухвалу та направити її відповідному суб`єкту владних повноважень з метою припинення порушення закону шляхом вжиття останнім заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли такому порушенню.

Суд зазначає, що вказана норма закону дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності.

Окрема ухвала є реакцією на ті порушення, які не усуваються судовим рішенням, а також на причини й умови вчинення порушень для запобігання їх повторенню.

Крім того, суд звертає увагу, що винесення окремої ухвали є правом суду, а не його обов`язком.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали.

Окрім того, представник позивача в змісті позовних вимог просить суд вирішити процесуальне питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі - шляхом зобов`язання його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для окремого встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин 2-3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з огляду на результат розгляду справи та з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 1073,60 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Стосовно відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача подано до суду: договір про надання правової допомоги №49-2029 від 04 квітня 2023 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №49 від 04 квітня 2023 року про оплату 20000 грн., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВН №000682, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АВ №1070372.

Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, співмірність обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

У той же час, суд дійшов висновку, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 26 січня 2023 року по справі №280/3242/19 вказав, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням обставин справи, а саме: справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, виходячи характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо), кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, суд вважає розмір вартості наданих послуг неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, вимоги про відшкодування 20000 грн. як витрат на правничу допомогу є необґрунтованими.

Водночас, суд вважає, що співмірною та розумною у цій справі загальною компенсацією вартості наданих адвокатом послуг є сума 10000 грн.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про продаж земельної ділянки площею 21,0000 га кадастровий номер 0521684800:04:000:0270, що розташована на території Мізяківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (Калинівської ОТГ) для ведення фермерського господарства з розстрочкою платежу до трьох років за ціною, яка дорівнює нормативні грошовій оцінці земельної ділянки.

Зобов`язати Калинівську міську раду Хмільницького району Вінницької області прийняти рішення про продаж ОСОБА_1 земельної ділянки площею 21,0000 га кадастровий номер 0521684800:04:000:0270, що розташована на території Мізяківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (Калинівської ОТГ) для ведення фермерського господарства з розстрочкою платежу до трьох років за ціною, яка дорівнює нормативні грошовій оцінці земельної ділянки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 (десять тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області (пров. Вадима Нестерчука, 47, м. Калинівка, Вінницька область, 22400, ЄДРПОУ 04326106).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Калинівська міська рада Хмільницького району Вінницької області (пров. Вадима Нестерчука, 47, м. Калинівка, Вінницька область, 22400, ЄДРПОУ 04326106).

Рішення у повному обсязі складено 22.05.2023 року.

Суддя Свентух Віталій Михайлович