Ухвала суду № 1110372, 26.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                               К-16498/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“26” липня  2007 року                                                                                                  м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів:  Бившевої Л.І., Костенка М.І.,Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.

при секретарі:  Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача:  Русінової Т.Ю.

відповідача: Вініченка О.В., Заболотного О.А.

розглянувши касаційну скаргу  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

на  постанову Запорізького апеляційного господарського   суду  від     21 лютого 2006  року

у справі  №23/336-3/463-АП

за позовом  Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У серпні 2004 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі №0000032600/0 від 20.07.2004р..

Справа неодноразово переглядалась судовими інстанціями.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 червня 2005 року справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Постановою господарського суду Запорізької області від 23 листопада 2005 року у задоволенні позовних вимог ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна» було відмовлено.

Рішення суду першої судової інстанції вмотивовано тим, що встановлені перевіркою контролюючого органу обставини, за яких немає підтвердження сплати ПДВ контрагентами позивача виключають факт надмірно сплаченого ПДВ до бюджету, що, в свою чергу, не дає підстав позивачу для декларування до відшкодування з бюджету такого податку.

Постановою Запорізького апеляційного господарського   суду  від     21 лютого 2006 року було скасовано постанову суду першої судової інстанції, позовні вимоги задоволено: визнано недійсним оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000032600/0 від 20.07.2004р..

Рішення другої судової інстанції, зокрема, вмотивоване наявністю судового рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2004р. по справі №24/333, яке набуло законної сили і яким встановлено відсутність порушень з боку позивача вказаних актом перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення, при визначенні бази оподаткування по операціях з ТОВ «Мета-Сервіс» та ТОВ «Укрграніт».

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції як таку, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та залишення в силі рішення господарського суду Запорізької області від 23 листопада 2005 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів  дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову (тематичну) документальну перевірку правильності визначення позивачем від’ємного значення податку на додану вартість за серпень. вересень, жовтень, листопад 2002р., за результатами якої складено акт №23/26-20/00186536 від 19.07.2004р..

Вказаною перевіркою, зокрема, було встановлено порушенняп.1.8 ст.1, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме – не безпідставно віднесено до податкового кредиту суму 1171752,92грн..

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення про визначення позивачу суму податкового зобов’язання за платежем – податок на прибуток в сумі 2259332,84грн. в т.ч. 1129666,42грн. основного платежу та 1129666,42грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було укладено наступні договори:

- з ТОВ «Укрграніт» укладено договір №33Д(02) від 26.12.2001р., за умовами якого позивачем придбано металевий брухт та відходи чорних металів на загальну суму 2718369,14грн., в т.ч. ПДВ – 453061,52грн.;

- з ТОВ «Мета-Сервіс» укладено договір №1622Д(01) від 10.10.2001р., за умовами якого позивачем придбано металевий брухт та відходи чорних металів на загальну суму 4312148,40грн., в т.ч. ПДВ – 718691,40грн..

Умови вищезазначених договорів позивачем було виконано в повному обсязі.

Згідно акту перевірки, який складено на підставі дослідження первинних бухгалтерських документів, розрахунки між позивачем та контрагентами здійснювались як за допомогою векселів як засобу платежу так і у безготівковій формі, з відповідним відображенням сплаченої суми ПДВ у належним чином оформлених податкових накладних.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту до погашення векселів і не здійснення ним коригування податкового кредиту в періодах на які припадали погашення векселів не призвело до надмірного нарахування податкового зобов’язання з ПДВ.

Відповідно до п.п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем, за період що перевірявся, на підставі отриманих від контрагента податкових накладних було віднесено до податкового кредиту суми сплаченого в складі ціни придбаного товару ПДВ.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Приймаючи до уваги, що Закон України «Про податок на додану вартість» підставою для отримання відшкодування визначав дані тільки податкової декларації за звітний період і не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків, твердження відповідача про те, що відсутністьпідтвердження сплати ПДВ контрагентами позивача виключають факт надмірно сплаченого ПДВ до бюджету –  є неправомірними. Водночас, цей Закон не ставив в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми ПДВ поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводами касаційної скарги наведене не спростовано.

Таким чином, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якомуповно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для його перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі  - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського   суду  від     21 лютого 2006  року– залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

   За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                                     (підпис)

Судді                                                                (підписи)