Рішення № 11103609, 02.09.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2010 р.Справа № 18/61-1306(41/219) Господарський суд Тернопільської області

у складі

розглянув справу:

за позовом: Малого приватного підприємства "РІФ", вул. Заводська, 1, с. Катюжанка Вишгородського району Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна", вул. Леся Курбаса, 5Ч, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості в розмірі 5 808,36 грн., з яких: 4 332,34 грн. –основний борг, 944,59 грн. –пеня, 531,43 грн. –інфляційні нарахування

За участю представників сторін:

позивача: Прудченко А.М., довіреність від 02.01.2010 р.

відповідача: не з’явився.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Мале приватне підприємство "РІФ", вул. Заводська, 1, с. Катюжанка Вишгородського району Київської області, звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна", вул. Рижська, 8А, м. Київ, про cтягнення заборгованості в розмірі 5 808,36 грн., з яких: 4 332,34 грн. –основний борг, 944,59 грн. –пеня, 531,43 грн. –інфляційні нарахування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2010 р. порушено провадження у справі №41/219 та її розгляд призначено на 14.06.2010 р., який відкладався до 02.07.2010 р. та 16.07.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2010 р., матеріали справи №41/219 передано, в порядку ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду Тернопільської області за підсудністю, оскільки встановлено, що місцезнаходженням відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна" є вул. Леся Курбаса, будинок 5Ч, м. Тернопіль, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серія АД №604489.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 09.08.2010 р. справу №41/219 прийнято суддею Охотницькою Н.В. до свого провадження присвоївши їй №18/61-1306(41/219) та призначено судове засідання на 19.08.2010 р., яке відкладалось до 02.09.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 02.09.2010 р. позовні вимоги підтримав в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 4 332,34 грн. та відмовився, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, від стягнення з відповідача 944,59 грн. пені та 531,43 грн. інфляційних нарахувань, про що подав у судовому засіданні заяву відповідного змісту, яка прийнята судом.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, витребуваних судом доказів не представив, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про час і місце слухання справи відповідач був повідомлений належним чином, так як примірники процесуальних документів (ухвал) надсилалися судом на його адресу згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серія АД №604489 –вул. Леся Курбаса, 5Ч, м. Тернопіль, а у відповідності до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Крім того, про належне повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень №№ 2981522, 2926947, 2981506.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив.

22.08.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна" (надалі покупець) та малим приватним підприємством "РІФ" (надалі постачальник) був укладений договір поставки № 4136УКР2008, за яким постачальник зобов’язується передати (поставити) в обумовлені строки покупцю товар в кількості та асортименті, зазначеному у специфікації, що є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його за цінами, зазначеними в специфікації (п.п. 1.1., 1.2., 3.2., 3.3., 9.1 договору).

Оплата за товар здійснюється шляхом безготівкового розрахунку протягом 28 банківських днів з дня отримання товару покупцем (п. 9.7. договору).

Як встановлено судом, на виконання своїх договірних зобов'язань мале приватне підприємство "РІФ" передало, а товариство з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна" в особі Тернопільської та Хмельницької філій отримало згідно:

-          видаткової накладної № РН-0005824 від 30.12.2008 р. товар на суму 762 грн.;

-          видаткової накладної № РН-0005691 від 24.12.2008 р. товар на суму 2 410,96 грн.;

-          накладної № 133 від 14.01.2009 р. товар на суму 1 536,50 грн.;

-          накладної № 217 від 21.01.2009 р. товар на суму 932,35 грн.

Разом поставлено товару на суму 5 641,81 грн., який був частково оплачений відповідачем лише частково, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 4 332,34 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу –однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько – господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Проте, станом на час звернення з позовом до суду внаслідок невиконання договірних зобов’язань за відповідачем значиться заборгованість у розмірі 4 332,34 грн., яка ним не оспорена та не спростована.

Таким чином, всупереч умов договору та вимог діючого законодавства, свої зобов’язання по оплаті вартості поставленого товару відповідач не виконав, а відтак, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 4 332,34 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Оскільки позивач відмовився від стягнення з відповідача 944,59 грн. пені та 531,43 грн. інфляційних нарахувань, суд припиняє провадження згідно п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна" 944,59 грн. пені та 531,43 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, п.4 ч.1 ст.80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна" (вул. Леся Курбаса, 5Ч, м. Тернопіль код 35073676) на користь малого приватного підприємства "РІФ" (вул. Заводська, 1, с. Катюжанка Вишгородського району Київської області, код 32023411):

-          4 332 (чотири тисячі триста тридцять дві) грн. 34 коп. основного боргу;

-          76 (сімдесят шість) грн. 08 коп. державного мита;

-          176 (сто сімдесят шість) грн. 03 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення з відповідача 944,59 грн. пені та 531,43 грн. інфляційних нарахувань провадження припинити.

4.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання "07" вересня 2010 р., через місцевий господарський суд.

Суддя