Рішення № 11103437, 12.08.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

12 серпня 2010 року справа № 5020-10/234 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Державного підприємства „Севастопольський морський торговий порт”

(пл. Нахімова, 5, м. Севастополь, 99011)

до Приватного підприємства „ВВК-Юг”

(вул. М.Крилова, 17/17, м. Севастополь, 99014)

про стягнення заборгованості у розмірі 5562,20 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –Ісаєвої Н,О., довіреність №ДВ-03 від 11.01.2010;

відповідача – не з’явився.

29.07.2010 Державне підприємство „Севастопольський морський торговий порт” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Приватного підприємства “ВВК Юг” (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 5562,20 грн.

           Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору №904/167 від 27.04.2009, а саме, обов’язку щодо внесення плати за надання послуг, передбачених умовами даного договору.

                    Позивач у судовому засіданні 12.08.2010 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

          Відповідач без поважних причин не виконав вимоги ухвал суду від 02.08.2010, у судове засідання 12.08.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (повернення поштового відправлення вх. №20277 від 12.08.2010 /а.с.17-19/).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          27.04.2009 між Державним підприємством „Севастопольський морський торговий порт” (Порт) та Приватним підприємством “ВВК Юг” (Судновласник) був укладений договір №904/167 про дозвіл на цілодобову стоянку судна ПЛБ «Бентос-300»(далі –Судно) у причалу №56 /а.с.10/ (далі –Договір), відповідно до умов якого Судновласник зобов’язаний оплатити послуги, надані Портом за використання погонних метрів причалу –за тарифами, встановленими Позивачем (9,0 грн. без урахування ПДВ за 1 погонний метр причалу у добу) відповідно до Наказу начальника Порта №67 від 26.02.2009 «Про затвердження тарифів на послуги, що надаються підрозділами Порту, та причальний збір в розмірі 0,00114 доларів США без урахування ПДВ за куб. метр об’єма Судна за добу (пункту 1.1, 1.2 Договору).

          Відповідно до розділу 3 "Порядок розрахунків" встановлено, що до 5-го числа щомісячно на підставі первинних документів за надані Судну послуги у попередньому місяці за діючими в Порту тарифами і цінами Порт формує остаточний рахунок-акт виконаних робіт, який оплачується клієнтом протягом 5-ти банківських днів після його виставлення. Рахунки-акти виконаних робіт, виставлені Портом за надані Судну послуги, є документами, що підтверджують виконання Портом послуг. Рахунки вручаються Судновласнику під підпис або заказаним листом.

Строк дії договору встановлений з моменту підписання і до 31 грудня 2009 року, в частині виконання грошових зобов’язань по Договору –до повного їх виконання (пункт 5.1 Договору).

У виконання умов договору за період з вересня 2009 по червень 2010 Позивачем були виставлені Відповідачу рахунки-акти (дисбрусментский рахунок) на загальну суму 5857,32 грн. /а.с.12-16/, які отримані Відповідачем, що підтверджується підписами уповноважених осіб та відбитками печаток підприємств.

          Факт виконання Позивачем своїх зобов’язань за Договором, відповідно до пункту 3.2 Договору, підтверджується вищевказаними рахунками-актами виконаних робіт.

          Проте, Відповідач свої зобов’язання з оплати наданих послуг виконав частково у розмірі 295,12 грн., у зв’язку з чим за ним склалась заборгованість у розмірі 5562,20 грн.

          Несплата зазначеної заборгованості з’явилась підставою для звернення Позивача до суду з вимогою сплати основного боргу.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

                    Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

                    Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

                    Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

                    Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

                    Згідно з пунктом 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

                    Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

Відповідач підписав акти звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2009 та на 22.07.2010 /а.с.27-28/, тим самим підтвердив заборгованість перед Позивачем у розмірі 5562,20 грн.

          З огляду на наведене, суд визнає позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 5562,20 грн. обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “ВВК Юг (вул. М. Крилова, 17, кв.17, м. Севастополь, 99014, ідентифікаційний код 23011696, р/р 26008945192041 в СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324195, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державного підприємства «Севастопольський морський торговий порт»(вул. Нахімова, 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 11255482, р/р 2600501885154 в ВАТ «Укрексімбанк», м. Севастополь, МФО 384986) 5562,20 грн. (п’ять тисяч п’ятсот шістдесят дві грн. 20 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 16.08.2010.