Рішення № 11103125, 09.09.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

09.09.2010 р.                                                                                 Справа № 19/65

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕРЗІ”, м. Івано – Франківськ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Цетан – Плюс”, м. Ужгород

про стягнення 332 523 грн. 16 коп., в тому числі 327 000 грн. заборгованості за поставлені нафтопродукти, 2 943 грн. інфляційних нарахувань та 2 580 грн. 16 коп. три проценти річних,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача –

Відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „ЕРЗІ”, м. Івано – Франківськ заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Цетан – Плюс”, м. Ужгород про стягнення 332 523 грн. 16 коп., в тому числі 327 000 грн. заборгованості за поставлені нафтопродукти, 2 943 грн. інфляційних нарахувань та 2 580 грн. 16 коп. три проценти річних.

Позивач просить задоволити позов, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору купівлі – продажу нафтопродуктів № 157/08 від 01.12.2008 року, а саме не оплатив вартість поставлених йому нафтопродуктів у розмірі 327 000 грн.

          Відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву № 53 від 29.07.2010 року, в якому позовні вимоги ТОВ „ЕРЗІ” визнає повністю.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши їх,

суд встановив:

1 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЕРЗІ”, м. Івано – Франківськ (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Цетан – Плюс”, м. Ужгород (покупець) укладено договір купівлі – продажу нафтопродуктів № 157/08. Згідно умов даного договору продавець (позивач) взяв на себе зобов’язання передати, а покупець (відповідач) взяв на себе зобов’язання прийняти та оплатити на умовах даного договору нафтопродукти. Одиниця виміру товару – літр та/або кілограм, згідно з доповненням до договору та/або рахунку – фактури.

Розділом 2 договору сторони передбачили, що ціна товару вказується в рахунку – фактурі і дійсна на строк вказаний в рахунку – фактурі. Ціна товару включає ПДВ в розмірі 20%. В ціну товару враховується вартість доставки, якщо товар поставляється автотранспортом продавця (позивача).

Відповідно до розділів 3 та 5 договору встановлено, що датою передачі товару вважається дата, вказана у видатковій накладній. Прийом – передача товару по кількості проводиться згідно накладних. Покупець (відповідач) сплачує 100% передоплату за товар згідно рахунку – ф актури (п. 5.1. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново –господарськими визнаються цивільно – правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Крім того, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до договору купівлі – продажу нафтопродуктів № 157/08 від 01.12.2008 року та накладних № 1099 від 03.12.2008 року, № 1116 від 09.12.2008 року, № 1166 від 24.12.2008 року, № 41/1 від 28.01.2009 року, № 56 від 31.01.2009 року та № 99 від 18.02.2009 року позивачем було поставлено відповідачу товар (нафтопродукти) на загальну суму 1079 162 грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-ХІУ з наступними змінами та доповненнями підтвердження здійснення господарської операції відбувається на підставі первинних документів, які містять у собі відомості про господарську операцію.

У зв’язку з частковим погашенням боргу за поставлені нафтопродукти за відповідачем за даними позивача, рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 327 000 грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 29.07.2010 року підписаним сторонами та скріпленим печатками та довідкою підприємства про стан заборгованості, виданою ТОВ „ЕРЗІ” 29.07.2010 року.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем 10.02.2010 року на адресу відповідача була надіслана претензія № 07/2010 від 10.02.2010 року з вимогою про проведення повного розрахунку за поставлені нафтопродукти, однак відповідач на дану претензію не відреагував, заборгованість за твердженням позивача станом на сьогоднішній день не погашена.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, не оплатив повну вартість поставленого йому товару (нафтопродуктів) в розмірі 327 000 грн. Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за поставлені нафтопродукти в розмірі 327 000 грн. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не заперечуються.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорамимають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 327 000 грн. заборгованості за поставлені нафтопродукти.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума інфляційних за період прострочки складає 2 943 грн., три проценти річних – 2 580 грн. 16 коп., підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 3 325 грн. 23 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 526, 549, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 629, 655, 692, Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Цетан – Плюс”, м. Ужгород, пл. Народна, 5/43 (код ЄДРПОУ 31656101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕРЗІ”, м. Івано – Франківськ, вул. С. Бандери, 12 б, кв. 15 (код ЄДРПОУ 32076573) суму 332 523 (Триста тридцять дві тисячі п’ятсот двадцять три гривень) грн. 16 коп., в тому числі 327000 (Триста двадцять сім тисяч гривень) грн. заборгованості за поставлені нафтопродукти, 2 943 (Дві тисячі дев’ятсот сорок три гривень) грн. інфляційних нарахувань та 2 580 (Дві тисячі п’ятсот вісімдесят гривень) грн. 16 коп. три проценти річних, а також суму 3 325 (Три тисячі триста двадцять п’ять гривень) грн. 23 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пригара Л.І.