Рішення № 11103084, 03.09.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" вересня 2010 р. Справа № 15/661

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Кравцової В.Е. - представника за довіреністю №842 від 01.09.2009р.

(приймала участь в судовому засіданні 31.08.2010р.),

Орєхова Р.В. - представника за довіреністю від 02.06.2010р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (м.Львів)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (с.Куліші Ємільчинського району Житомирської області)

про стягнення 499347,52 грн.

В судовому засіданні 31.08.2010р., в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 03.09.2010р.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення на його користь з відповідача 381239,80грн. заборгованості за лізинговими платежами по договору фінансового лізингу № 363/1107 від 15.11.2007р., 37816,61грн. інфляційних, 9723,74грн. річних, 70567,37грн. пені та судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у нормативно-правовому обґрунтуванні позовних вимог від 26.08.2009р.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №0329534 (а.с. 37).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (відповідач у справі) було укладено договір фінансового лізингу (оренди) № 363/1107 (а.с. 11-17).

Згідно п. 1.1. договору фінансового лізингу № 363/1107, лізингодавець (позивач) передає лізингоодержувачу (відповідачу), а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, а саме: автомобільний кран КТА - 28в/п28т на базі автомобіля КрАЗ-65053.

Майно, що передається в лізинг, придбано на підставі наданої лізингоодержувачем "Заявки". Назва цього майна, вартість, тип, модель, інші індивідуальні ознаки та експлуатаційні характеристики, комплектність, технічний стан, тощо, вказані у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору № 363/1107).

Згідно із специфікацією (додаток № 1 до договору фінансового лізингу № 363/1107 від 15.11.2007р.) (а.с. 18), предметомдоговору фінансового лізингу є автомобільний кран КТА - 28в/п28т на базі автомобіля КрАЗ-65053у кількості 1 шт., вартістю 830000,00грн. з ПДВ.

Пунктом 2.5 договору фінансового лізингу (оренди) № 363/1107 від 15.11.2007р. передбачено, що передача майна лізингоодержувачу здійснюється за актом прийому-передачі (додаток №2), який підписують уповноважені представники сторін.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору фінансового лізингу (оренди) № 363/1107 від 15.11.2007р., Лізингоодержувач за користування майном вносить періодичні лізингові платежі. Лізингові платежі включають:

- суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна;

- платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

- інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Розмір, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у графіку платежів, викладеному у Додатку №3 до цього договору, який з моменту підписання обома сторонами стає його невід'ємною частиною (п. 4.3 договору №363/1107).

Додатком № 3 до договору № 363/1107 від 15.11.2007р. є графік лізингових платежів (а.с. 19-20).

27.10.2008р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу № 363/1107 від 15.11.2007р. відповідно до якої, сторони погодили, що діючим вважати Додаток № 3/1 від 27 жовтня 2008 р. до договору фінансового лізингу № 363/1107 від 15.11.2007р. Додаток № 3 до договору вважати таким, що втратив чинність (а.с.45).

Позивач у позовній заяві просить стягнути на свою користь з відповідача 381239,80грн. заборгованості за лізинговими платежами, що утворилась в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договором фінансового лізингу № 363/1107 від 15.11.2007р. зобов'язань по сплаті лізингових платежів за період з січня 2009 року по березень 2010р., а також 70567,37грн. пені, 9723,74грн. - 3% річних та 37816,61грн. інфляційних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" підлягають частковому задоволенню враховуючи наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні факти.

Підставою виникнення зобов'язань відповідача перед позивачем є договір фінансового лізингу № 363/1107 від 15.11.2007р.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про фінансовий лізинг” відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за договором фінансового лізину №363/1107 від 15.11.2007р., виконав належним чином. Зокрема, відповідно до акту прийому-передачі від 11.12.2007р., ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" передало ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" у користування (лізинг) автомобільний кран КТА - 28в/п28т на базі автомобіля КрАЗ-65053у кількості 1 шт., вартістю 830000,00грн. з ПДВ. (а.с.21).

Натомість, ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" розрахунки за договором фінансового лізингу №363/1107 від 15.11.2007р. та додаткової угоди від 27.10.2008р. до договору фінансового лізингу, зокрема в частині сплати лізингових платежів згідно графіку сплати лізингових платежів (додаток № 3/1 до договору фінансового лізингу № 363/1107 від 15.11.2007р.(а.с. 46)) своєчасно не проводило.

Зокрема, з поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" розрахунку заборгованості (а.с. 48) вбачається, що станом на 15.01.2009р. у відповідача перед позивачем існувала заборгованість в сумі 166257,33грн.

30.01.2009р. відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 98212,16грн. Непогашеною залишилась заборгованість станом на 31.01.2009р. в сумі 68045,17грн.

У зв'язку з непогашенням відповідачем заборгованості в сумі 68045,17грн. та несплатою лізингових платежів за лютий 2009 року в сумі 35538,67грн., за березень 2009 року в сумі 35154,05грн., за квітень 2009 року в сумі 34769,43грн., за травень 2009 року в сумі 34384,81грн., за червень 2009 року в сумі 28794,81грн., за липень 2009 року в сумі 28492,61грн., за серпень 2009 року в сумі 28190,41грн. та за вересень 2009 року в сумі 27888,21грн, станом на 16.09.2009р. у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 321258,17грн.

22.09.2009р. відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 80161,27грн. Непогашеною залишилась заборгованість станом на 23.09.2009р. в сумі 241096,90грн.

У зв'язку з непогашенням відповідачем заборгованості в сумі 241096,90грн. та несплатою лізингових платежів за жовтень 2009 року в сумі 26747,63грн., за листопад 2009 року в сумі 26445,43грн., за грудень 2009 року в сумі 22094,61грн., за січень 2010 року в сумі 21856,51грн., за лютий 2010 року в сумі 21618,41грн., за березень 2010 року в сумі 21380,31грн., у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів на загальну суму 381239,80грн., яку позивач і просить стягнути в позовній заяві.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" не надало суду доказів погашення заборгованості перед позивачем в розмірі 381239,80грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 381239,80грн. заборгованості за лізинговими платежами є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім вимог про стягнення заборгованості за лізинговими платежами, позивач просить стягнути з відповідача 70567,37грн. пені нарахованої за період з 15.01.2009р. по 16.03.2010р.(згідно нормативно-правового обґрунтування позовних вимог від 26.08.2010р.), 9723,74грн. - 3% річних нарахованих за період з 15.12.2009р. по 16.03.2010р., 37816,61грн. інфляційних нарахованих за період з січня 2009 року по лютий 2010 року.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частина 1 статті 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 9.2 договору фінансового лізингу № 363/1107 від 15.11.2007р. сторони у тому числі погодили, що за порушення термінів сплати лізингових платежів лізингоодержувачем сплачується пеня в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день протермінування, незалежно від терміну тривання порушення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з позовної заяви, з урахуванням нормативно-правового обґрунтування позовних вимог від 26.08.2010р., позивачем проведено нарахування пені починаючи з 15 січня 2009 року по 16 березня 2010 року. У нормативно-правовому обґрунтуванні від 26.08.2010р. позивач зазначив, що нарахування штрафних санкцій проведено починаючи з 15 числа кожного періоду, оскільки згідно умов договору фінансового лізингу № 363/1107 від 15.11.2007р. кожен черговий лізинговий платіж мав бути здійснений до 15 числа відповідного місяця, а отже, 15 число є першим днем порушення.

Господарський суд з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з ч.ч. 1,2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно статті 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаного його початок (ст. 253 ЦК України).

З графіку лізингових платежів (додаток № 3/1 до договору фінансового лізингу № 363/1107 від 15.11.2007р.) вбачається, що сторони погодили терміни сплати лізингових платежів у вигляді календарної дати, а саме 15 число місяця.

Отже, враховуючи передбачені Цивільним кодексом України загальні правила обчислення строків та термінів, останнім днем здійснення лізингового платежу є 15 число відповідного місяця, а прострочення починається з наступного дня - з 16 числа.

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені (а.с. 41) з урахуванням зазначеного позивачем у нормативно-правовому обґрунтуванні позовних вимог від 26.08.2010р. періоду - з 15 січня 2009р. по 16 березня 2010р., та з урахуванням передбаченого сторонами у п. 9.2 договору порядку нарахування пені, а саме незалежно від терміну тривання порушення (без обмеження його шести місячним строком), господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 60199,28грн. Зокрема,

за період з 16.01.2009р. по 29.01.2009р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 166257,33грн. становить 1530,48грн.;

за період з 30.02.2009р. по 15.02.2009р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 68045,17грн. становить 760,61грн.;

за період з 16.02.2009р. по 15.03.2009р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 103583,84грн. становить 1907,08грн.;

за період з 16.03.2009р. по 15.04.2009р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 138737,89грн. становить 2827,97грн.;

за період з 16.04.2009р. по 15.05.2009р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 173507,32грн. становить 3422,61грн.;

за період з 16.05.2009р. по 15.06.2009р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 207892,13грн. становить 4226,19грн.;

за період з 16.06.2009р. по 15.07.2009р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 236686,94грн. становить 4279,82грн.;

за період з 16.07.2009р. по 15.08.2009р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 265179,55грн. становить 4911,27грн.;

за період з 16.08.2009р. по 15.09.2009р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 293369,96грн. становить 5107,85грн.;

за період з 16.09.2009р. по 21.09.2009р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 321258,17грн. становить 1082,60грн.;

за період з 22.09.2009р. по 15.10.2009р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 241096,90грн. становить 3249,85грн.;

за період з 16.10.2009р. по 15.11.2009р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 267844,53грн. становить 4663,43грн.;

за період з 16.11.2009р. по 15.12.2009р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 294289,96грн. становить 4958,58грн.;

за період з 16.12.2009р. по 15.01.2010р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 316384,67грн. становить 5508,56грн.;

за період з 16.01.2010р. по 15.02.2010р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 338241,08грн. становить 5889,10грн.;

за період з 16.02.2010р. по 15.03.2010р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 359859,49грн. становить 5659,16грн.;

за період з 16.03.2010р. по 16.03.2010р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 381239,80грн. становить 214,12грн.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 60199,28грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 10368,09грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних (а.с. 42) за визначений позивачем у позовній заяві період - з 15 грудня 2009 року по 16 березня 2010 року, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 2527,45грн. Зокрема:

розмір 3% річних нарахованих за період з 16.12.2009р. по 15.01.2010р. на суму заборгованості 316384,67грн. становить 806,13грн.,

розмір 3% річних нарахованих за період з 16.01.2010р. по 15.02.2010р. на суму заборгованості 338241,08грн. становить 861,82грн.,

розмір 3% річних нарахованих за період з 16.02.2010р. по 15.03.2010р. на суму заборгованості 359859,49грн. становить 828,17грн.,

розмір 3% річних нарахованих за період з 16.03.2010р. по 16.03.2010р. на суму заборгованості 381239,80грн. становить 31,33грн.,

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 2527,45грн. В частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 7196,29грн. суд відмовляє за необґрунтованістю їх нарахування.

Стосовно позовних вимог про стягнення 37816,61грн. інфляційних, господарський суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних (а.с. 42), з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р., господарський суд встановив, що за визначений позивачем період (з січня 2009р. по березень 2010р.) правомірним є нарахування інфляційних в сумі 32119,71грн., зокрема нарахованих:

в сумі 3779,69грн. за січень 2009 року на суму боргу 130334,05грн.,

в сумі 1020,68грн. за лютий 2009 року на суму боргу 68045,17грн.,

в сумі 1450,17грн. за березень 2009 року на суму боргу 103583,84грн.,

в сумі 1248,64грн. за квітень 2009 року на суму боргу 138737,89грн.,

в сумі 867,54грн. за травень 2009 року на суму боргу 173507,32грн.,

в сумі 2286,81грн. за червень 2009 року на суму боргу 207892,13грн.,

в сумі -236,69грн. за липень 2009 року на суму боргу 236686,94грн.,

в сумі -530,36грн. за серпень 2009 року на суму боргу 265179,55грн.,

в сумі 2346,96грн. за вересень 2009 року на суму боргу 293369,96грн.,

в сумі 2169,87грн. за жовтень 2009 року на суму боргу 241096,90грн.,

в сумі 2946,29грн. за листопад 2009 року на суму боргу 267844,53грн.,

в сумі 2648,61грн. за грудень 2009 року на суму боргу 294289,96грн.,

в сумі 5694,92грн. за січень 2010 року на суму боргу 316384,57грн.,

в сумі 6426,58грн. за лютий 2010 року на суму боргу 338241,08грн.,

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні в сумі 32119,71грн. В частині стягнення 5696,90грн. інфляційних необхідно відмовити.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів погашення боргу не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 381239,80грн. заборгованості за лізинговими платежами, 60199,28грн. пені, 2527,45грн. - 3% річних та 32119,71грн. інфляційних. У задоволенні позову в частині стягнення 10368,09грн. пені, 7196,29грн. - 3% річних та 5696,90грн. інфляційних суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625, ст. 806 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, Закону України “Про фінансовий лізинг” та керуючись ст.ст. 49, 82 –85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (11243, Житомирська обл., Ємільчинський район, село Куліші, вул. Шевченка, 25, ідентифікаційний код 34547145)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (79057, м.Львів, вул. Коновальця, 103/605, ідентифікаційний код 31730064)

- 381239,80 грн. боргу за лізинговими платежами;

- 60199,28 грн. пені;

- 2527,45 грн. - 3% річних;

- 32119,71 грн. інфляційних;

- 4760,86грн. витрат по сплаті державного мита;

- 225,01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кравець С.Г.

Повне рішення складено: "08" вересня 2010р.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу (рек. з повідомл.)