Рішення № 111030207, 06.04.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/3901/19

2/760/3546/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Букіної О.М.,

при секретарі Щепановій І.І.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Боярка - Водоканал» Боярської міської ради Києво - Святошинського району Київської області, третя особа - Головне управління Держпраці у Київській області про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства «Боярка - Водоканал» Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа - Головне управління Держпраці у Київській області, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив суд:

-стягнути з відповідача на його користь на відшкодування шкоди за смерть батька ОСОБА_2 , що сталася з вини службових (посадових) осіб цього підприємства, при виконанні ним 09.06.2018 професійних обов`язків на об`єкті підвищеної небезпеки, компенсацію у розмірі 3 628,40 грн., щомісячно, на строк інвалідності позивача;

-стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 , що сталася з вини службових (посадових) осіб цього підприємства, при виконанні ним 09.06.2018 професійних обов`язків на об`єкті підвищеної небезпеки, у розмірі 300 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що його батько, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 , загинув 09 червня 2016 року на виробництві в результаті нещасного випадку з тяжким наслідком.

Зазначає, що його батько працював слюсарем-ремонтником 5-го розряду Комунального підприємства (КП) «Боярка-Водоканал» Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Посилається, що із «Акту № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом» від 29.05.2018 та «Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 09.06.2016 о 16 годині 40 хвилин на Комунальному підприємстві «Боярка-Водоканал» вбачається, що смерть батька позивача - ОСОБА_2 , наступила від отруєння сірководнем про що свідчать дані розтину та додаткових експертиз: наявність сірководню в тканині легень, геморагічне просякання та некроз між альвеолярних перетинок з набряком легень, фокуси некротичного нефрозу із шунтуванням кровоточу в нирці, рідкий стан крові в порожнинах серця та великих судин, точкові крововиливи під серозними оболонками.

Стверджує, що висновком комісії встановлено, що Нещасний випадок з слюсарем-ремонтником розряду дільниці експлуатації каналізаційно-насосних станцій КП «Боярка-Водоканал» ОСОБА_2 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом згідно з підпунктами 1,2 пункту 15 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30 листопада 2011р. за № 1232.

Нещасний випадок стався під час виконання потерпілим трудових обов`язків за режимом роботи підприємства, перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці для виконання потерпілим трудових обов`язків протягом робочого часу.

Обставини, що спричинили смерть батька при виконанні ним робіт за функціональними обов`язками на виробництві, описані у п. 6 «Акту № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом» від 27.06.2018.

Вказує, що безпосередньо смерть його батька наступила в результаті порушень посадовими особами підприємств законодавства про безпеку праці, порушення норм проектування КНС-10, службову недбалість окремих посадових осіб КП «Боярка-Водоканал» при виконаним ним робіт на КНС-10 по АДРЕСА_2 за службовими обов`язками.

Вказує, що із Акту № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом вбачається, що причиною смерті батька були порушення законодавства про охорону праці та інші порушення, допущені посадовими особами КП «Боярка-Водоканал», КП «Інститут «Білоцерківцивільпроект» та КП «Київоблдержекспертиза», зокрема:

- ОСОБА_3 , в.о. директора КП «Боярка-Водоканал», не забезпечив функціонування системи управління охороною праці в частині порушення вимог безпеки під час організації та проведенні газонебезпечних робіт у відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про охорону праці», а саме: не отримав дозвіл на виконання газонебезпезпечних робіт від органів Держпраці, чим порушено вимоги ст. 21 Закону України «Про охорону праці», п. 6 додатку 2 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМ України від 26.10.2011 № 1107; не забезпечив дієвого контролю за виконанням посадовими особами їхніх обов`язків по вирішенню конкретних питань охорони праці (зокрема, за безпечним виконанням газонебезпечних робіт, чим порушено вимоги ст. 13 Закону України «Про охорону праці», п.п. 1,2,3 НПАОП 41.0-1.01.79 «Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць»; не організував навчання та перевірку знань нормативно-правових актів з питань охорони праці посадових осіб та спеціалістів підприємства, виконання яких входить до їх службових обов`язків, чим порушено вимоги п.п. 3.19, 5.1, 5.6 НПАОП 0.00-4.12.05 «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці»; не забезпечив дільницю каналізаційних мереж і споруд пересувними вентиляторами (повітродувками) для видалення газів небезпечної концентрації з замкнутих просторів (колодязів, камер тощо) при виконанні газонебезпечних робіт, чим порушено вимоги п.п. 4.3.3, 4.3.4 НПАОП 41.0-1.01.79 «Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць», п. 6.8 НПАОП 0.00-5.11-85 «Типової інструкції з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт»; не забезпечив дільницю каналізаційних мереж і споруд лампами ЛБВК для здійснення контролю за станом повітряного середовища під час виконання газонебезпечних робіт, чим порушено вимоги п.п. 1.2.3, 2.2.1 1, 3.3.10, 4.2.3, 4.3.6, додатку 6 НПАОП 41.0-1.01-79 «Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць», п. 2.10 НПАОП 0.00-5-11-85 «Типової інструкції з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт»;

- ОСОБА_4 , головний інженер КП «Боярка-Водоканал», не розробив перелік газонебезпечних робіт, які проводяться на підприємстві, чим порушено вимоги п.п. 1.7, 1.9 НПАОП 0.00-5.11-85 «Типової інструкції з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт»; не забезпечив проведення повірки газоаналізатора «Зонд» у встановлений термін на дільниці каналізаційних мереж і споруд, який застосовується для визначення наявності та концентрацій небезпечних газів в повітряному середовищі під час проведення газонебезпечних робіт, чим порушено вимоги п.п. 1.2.4, 1.3.1 НПАОП 41.0-1.01.79 «Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць»;

- ОСОБА_5 , начальник дільниці з експлуатації каналізаційних мереж і споруд КП «Боярка-Водоканал», не здійснював контроль за наявністю ЗІЗ органів дихання у потерпілого ОСОБА_2 , який виконував газонебезпечні роботи, та дотримання ним заходів безпеки при проведенні газонебезпечних робіт, чим порушено вимоги п.п. 1.2.8,4.3.4, 6.2.21 НПАОП 41.0-1.01-79 «Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць»; п.п. 2.10, 6.8 НПАОП 0.00-5-11-85 «Типової інструкції з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт»; на дільниці каналізаційних мереж і споруд для визначення наявності та концентрацій небезпечних газів в повітряному середовищі під час проведення газонебезпечних робіт застосовується газоаналізатор «Зонд», який не пройшов повірку у встановлений термін, чим порушено вимоги п. 1.3.1 НПАОП 41.0-1.01.79 «Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць»; дільниця каналізаційних мереж і споруд не укомплектована лампами ЛБВК для здійснення контролю за станом повітряного середовища під час виконання газонебезпечних робіт, чим порушено вимоги п.п. 2.2.10, 3.3.10, 4.3.6, 5.3.3, 6.1.11, 6.2.17, додаток 6 НПАОП 41.0-1.01.79 «Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць», п. 2.10 НПАОП 0.00-5-11-85 «Типової інструкції з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт»; порушено порядок видачі нарядів-допусків на проведення газонебезпечних робіт (на підприємстві допускається видача нарядів-допусків терміном більше ніж на одну зміну; на підприємстві допускається видача нарядів-допусків не на кожне місце окремо та без конкретизації місця виконання газонебезпечних робіт, на підприємстві допускається проведення газонебезпечних робіт без зазначення аналізу повітряного середовища на місці виконання цих робіт), чим порушено вимоги п.п. 2.8, 3.5, 4.5 НПАОП 0.00-5-11-85 «Типової інструкції з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт»;

- ОСОБА_6 , головний інженер проекту КП «Інститут «Білоцерківцивільпроект», неякісне розроблення проектної документації на будівництво КНС-10, в якій не передбачено: наявність у конструкції КНС-10 решітки (корзини) для захисту насосів від засмічення в приймальному резервуарі (відсутні проектні рішення щодо забезпечення виконання робіт по її очищенню: направляючі, троси для підняття назовні, східці або інше), чим порушено вимоги п. 1.4.1 НПАОП 41.0-1.01.79 «Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць», п. 9.1.18 ДБН В.2.5-75:2013 «Каналізація. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування»;

- ОСОБА_7 , відповідальний експерт-заступник директора філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Київській області «Київобдержекспертиза»: під час проведення експертизи відповідності проектної документації чинним нормативно-правовим актам з охорони праці не в повному обсязі досліджено відповідність вимогам нормативно-правових актів з питань охорони праці та промислової безпеки проектної документації на будівництво КНС-10 (у позитивному висновку № 10-00210/09/ комплексної державної експертизи по робочому проекту «Самопливний каналізаційний колектор від школи № 1 до КНС № 5 в м. Боярка Києво-Святошинського району не зафіксовано відсутність у конструкції КНС-10 решітки (корзини) для захисту насосів від засмічення в приймальному резервуарі та не зазначено неможливість виконання робіт по обслуговуванню КНС-10 (в тому числі, проводити її чистку) без залучення персоналу для виконання робіт всередині КНС-10, чим порушено вимоги п.п. 1.1.4, 1.4.1 НПАОП 41.0-1.01.79 «Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць»).

Вказує, що загибель батька стала для нього і його сина ОСОБА_8 , онука потерпілого, страшним потрясінням і важкою психологічною травмою, від яких він та його син не можуть оправитись до цього часу та залишилися без твердої опори і матеріальної підтримки, оскільки позивач є інвалідом з дитинства.

Зазначає, що внаслідок загибелі його батька на виробництві йому завдана моральна шкода, яка полягає у глибоких моральних та душевних стражданнях в зв`язку із втратою близької людини.

Стверджує, що він втратив батька, а його син дідуся, що також завдало ї моральної шкоди.

Тому просив суд стягнути із відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 300 000,00 грн.

Окрім цього вказує, що він є особою з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання з дитинства та перебував на утриманні у свого батька, а тому також просив стягнути із відповідача на його користь відшкодування відповідно до статті 1200 ЦК України, у розмірі 3 628,40 грн., щомісячно, на строк інвалідності позивача.

З урахуванням викладеного вище просив позов задовольнити.

08.02.2019 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 18.02.2019 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

24.04.2019 позивачем було подано до суду уточнену позовну заяву.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02.05.2019 у справі було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

01.07.2019 третьою особою було подано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника.

10.07.2019 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву у якому останній проти позовних вимог заперечував у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень вказує, що відповідно до Акту складеного депутатом Боярської сільської ради Коржовою В.М. від 10.06.2016, ОСОБА_2 з 2011 року проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 з громадянкою ОСОБА_9 .

Зазначає, що вказане також підтверджується тим, що у 25.11.2011 між громадянкою ОСОБА_9 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб який було розірвано 05.05.2015, проте останні надалі проживали разом.

Посилається, що позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що він перебував на утриманні у свого батька ОСОБА_2 .

Стверджує, що позивачем не надано до суду доказів заподіяння йому моральної шкоди, а також не обґрунтовано розмір зазначеної шкоди.

З урахуванням викладеного вище, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15.07.2019 розгляд справи було призначено у судовому засіданні з повідомленням сторін.

31.07.2019 позивачем було подано до суду відповідь на відзив у якому останній окрім викладеного в позові зазначив, що посилання відповідача на Акт складений депутатом Боярської сільської ради Коржовою В.М. від 10.06.2016 є недоречним, оскільки останній не володіє інформацією про стосунки ОСОБА_2 та ОСОБА_9 .

Під час судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача під час судового розгляду проти позовних вимог заперечували та просили суд відмовити у їх задоволенні.

У судове засідання 06.04.2023 позивач не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності позивача, оскільки останній у попередніх судових засіданнях надав свої пояснення щодо позовних вимог та просив суд провести розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника відповідача, оскільки представником відповідача у попередніх судових засіданнях надано пояснення щодо позовних вимог, останній належним чином повідомлений про розгляд справи та не повідомив про причини неявки у судове засідання.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте у матеріалах справи наявна заява у якій представник третьої особи просить суд провести розгляд справи за його відсутності.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника третьої особи, оскільки останній належним чином повідомлений про розгляд справи та подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 . Батьками ОСОБА_1 зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_10 (а.с. 57).

ОСОБА_2 працював слюсарем-ремонтником V розряду дільниці експлуатації каналізаційно-насосних станцій КП «Боряка-Водоканал», що підтверджується відомостями з Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 09.06.2016 о 16 год. 40 хв. на КП «Боряка-Водоканал», а також не заперечувалося сторонами (а.с. 22).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 10).

Із Акту № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 29.05.2018, затвердженого начальником Головного управління Держпраці у Київській області Семчук Р.І. 27.06.2018, вбачається, що комісією за наслідками проведеного розслідування встановлено, що видом події, яка призвела до нещасного випадку (смерті ОСОБА_2 під час виконання трудових обов`язків) є дія шкідливих і токсичних речовин, а саме: отруєння парами сірководню під час виконання газонебезпечних робіт у колодязі КНС-10, які відносяться до робіт підвищеної небезпеки (а.с. 11-19).

Діагноз з листком непрацездатності або довідкою лікувально-профілактичного закладу: за результатами судово-гістологічноїх експертизи встановлено інфаркт легені, періваскулярний та перімускулярний кардіосклероз з гіпоксичною дистрофією, ліпоматозом та порушенням архітектоніки міокарду. Продуктивний міокардит. Мономультилобулярний цирз печінки. Зональний жировий гепатоз. Фокуси некротичного нефрозу із шунтуванням кровоточу в нирці. Набряк-набухання, склероз судин головного мозку. Вогнищеві крововиливи в м`яких тканинах голови з ділянки забитої рани із лейкоцитарної реакцією.

За результатами судово-медичною експертизи трупа було встановлено, що смерть ОСОБА_2 наступила від отруєння сірководнем про що свідчать дані розтину та додаткових експертиз: наявність сірководню в тканині легень, геморагічне просякання та некроз між альвеолярних перетинок з набряком легень, фокуси некротичного нефрозу із шинтуваннм кровоточу в нирці, рідкий стан крові у порожнинах серця та великих судин, точкові крововиливи під серйозним оболонками.

При судово-медичній експертизі трупа виявлено забиту рану лівої тім`яної ділянки, яка утворилася від дії тупого предмету, має ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та в прямому зв`язку з настанням смерті не перебуває.

Даним актом також встановлено допущення порушення вимог законодавства про охорону праці наступними особами:

- ОСОБА_5 , начальник дільниці з експлуатації каналізаційних мереж і споруд КП «Боярка-Водоканал», не здійснював контроль за наявністю ЗІЗ органів дихання у потерпілого ОСОБА_2 , який виконував газонебезпечні роботи, та дотримання ним заходів безпеки при проведенні газонебезпечних робіт, чим порушено вимоги п.п. 1.2.8,4.3.4, 6.2.21 НПАОП 41.0-1.01-79 «Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць»; п.п. 2.10, 6.8 НПАОП 0.00-5-11-85 «Типової інструкції з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт»; на дільниці каналізаційних мереж і споруд для визначення наявності та концентрацій небезпечних газів в повітряному середовищі під час проведення газонебезпечних робіт застосовується газоаналізатор «Зонд», який не пройшов повірку у встановлений термін, чим порушено вимоги п. 1.3.1 НПАОП 41.0-1.01.79 «Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць»; дільниця каналізаційних мереж і споруд не укомплектована лампами ЛБВК для здійснення контролю за станом повітряного середовища під час виконання газонебезпечних робіт, чим порушено вимоги п.п. 2.2.10, 3.3.10, 4.3.6, 5.3.3, 6.1.11, 6.2.17, додаток 6 НПАОП 41.0-1.01.79 «Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць», п. 2.10 НПАОП 0.00-5-11-85 «Типової інструкції з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт»; порушено порядок видачі нарядів-допусків на проведення газонебезпечних робіт (на підприємстві допускається видача нарядів-допусків терміном більше ніж на одну зміну; на підприємстві допускається видача нарядів-допусків не на кожне місце окремо та без конкретизації місця виконання газонебезпечних робіт, на підприємстві допускається проведення газонебезпечних робіт без зазначення аналізу повітряного середовища на місці виконання цих робіт), чим порушено вимоги п.п. 2.8, 3.5, 4.5 НПАОП 0.00-5-11-85 «Типової інструкції з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт»;

- ОСОБА_6 , головний інженер проекту КП «Інститут «Білоцерківцивільпроект», неякісне розроблення проектної документації на будівництво КНС-10, в якій не передбачено: наявність у конструкції КНС-10 решітки (корзини) для захисту насосів від засмічення в приймальному резервуарі (відсутні проектні рішення щодо забезпечення виконання робіт по її очищенню: направляючі, троси для підняття назовні, східці або інше), чим порушено вимоги п. 1.4.1 НПАОП 41.0-1.01.79 «Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць», п. 9.1.18 ДБН В.2.5-75:2013 «Каналізація. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування»;

- ОСОБА_2 , слюсар-ремонтник V розряду дільниці експлуатації каналізаційних мереж і споруд КП «Боряка-Водоканал», порушив вимоги безпеки під час виконання газонебезпечних робіт, а саме: відмовився застосовувати засоби індивідуального захисту органів дихання під час виконання газонебезпечних робіт в колодязі каналізаціно-насосоної станції № 10, чим порушив вимоги п.п.4.3.4., 6.2.21 НПАОП 41.0-1.01-79 Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць; п.п.2.11, 2.12, 6.8 НПАОП 0.00-5.11-85 Типової інструкції з організації безпеченого ведення газонебезпечних робіт, п.п.1.7.2, 3.5 Інструкції № 13 з охорони праці під час роботи в колодязях систем водопостачання і водовідведення; п.3.11 Інструкції № 47 з охорони праці для робіт зайнятих експлуатацією мереж водопостачання та каналізації;

- ОСОБА_3 , в.о. директора КП «Боярка-Водоканал», не забезпечив функціонування системи управління охороною праці в частині порушення вимог безпеки під час організації та проведенні газонебезпечних робіт у відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про охорону праці», а саме: не отримав дозвіл на виконання газонебезпезпечних робіт від органів Держпраці, чим порушено вимоги ст. 21 Закону України «Про охорону праці», п. 6 додатку 2 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМ України від 26.10.2011 № 1107; не забезпечив дієвого контролю за виконанням посадовими особами їхніх обов`язків по вирішенню конкретних питань охорони праці (зокрема, за безпечним виконанням газонебезпечних робіт, чим порушено вимоги ст. 13 Закону України «Про охорону праці», п.п. 1,2,3 НПАОП 41.0-1.01.79 «Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць»; не організував навчання та перевірку знань нормативно-правових актів з питань охорони праці посадових осіб та спеціалістів підприємства, виконання яких входить до їх службових обов`язків, чим порушено вимоги п.п. 3.19, 5.1, 5.6 НПАОП 0.00-4.12.05 «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці»; не забезпечив дільницю каналізаційних мереж і споруд пересувними вентиляторами (повітродувками) для видалення газів небезпечної концентрації з замкнутих просторів (колодязів, камер тощо) при виконанні газонебезпечних робіт, чим порушено вимоги п.п. 4.3.3, 4.3.4 НПАОП 41.0-1.01.79 «Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць», п. 6.8 НПАОП 0.00-5.11-85 «Типової інструкції з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт»; не забезпечив дільницю каналізаційних мереж і споруд лампами ЛБВК для здійснення контролю за станом повітряного середовища під час виконання газонебезпечних робіт, чим порушено вимоги п.п. 1.2.3, 2.2.1 1, 3.3.10, 4.2.3, 4.3.6, додатку 6 НПАОП 41.0-1.01-79 «Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць», п. 2.10 НПАОП 0.00-5-11-85 «Типової інструкції з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт»;

- ОСОБА_4 , головний інженер КП «Боярка-Водоканал», не розробив перелік газонебезпечних робіт, які проводяться на підприємстві, чим порушено вимоги п.п. 1.7, 1.9 НПАОП 0.00-5.11-85 «Типової інструкції з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт»; не забезпечив проведення повірки газоаналізатора «Зонд» у встановлений термін на дільниці каналізаційних мереж і споруд, який застосовується для визначення наявності та концентрацій небезпечних газів в повітряному середовищі під час проведення газонебезпечних робіт, чим порушено вимоги п.п. 1.2.4, 1.3.1 НПАОП 41.0-1.01.79 «Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць»;

- ОСОБА_7 , відповідальний експерт-заступник директора філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Київській області «Київобдержекспертиза»: під час проведення експертизи відповідності проектної документації чинним нормативно-правовим актам з охорони праці не в повному обсязі досліджено відповідність вимогам нормативно-правових актів з питань охорони праці та промислової безпеки проектної документації на будівництво КНС-10 (у позитивному висновку № 10-00210/09/ комплексної державної експертизи по робочому проекту «Самопливний каналізаційний колектор від школи № 1 до КНС № 5 в м. Боярка Києво-Святошинського району не зафіксовано відсутність у конструкції КНС-10 решітки (корзини) для захисту насосів від засмічення в приймальному резервуарі та не зазначено неможливість виконання робіт по обслуговуванню КНС-10 (в тому числі, проводити її чистку) без залучення персоналу для виконання робіт всередині КНС-10, чим порушено вимоги п.п. 1.1.4, 1.4.1 НПАОП 41.0-1.01.79 «Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць»).

Аналогічні обставини також були встановлені Актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 09.06.2016 о 16 год. 40 хв. на комунальному підприємстві «Боряка-Водоканал» (далі КП «Боряка-Водоканал») форми Н-5, затверджений начальником Головного управління Держпраці у Київській області Семчук Р.І. 27.06.2018 (а.с. 20-39).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці гарантовано ч.4 ст. 43 Конституції України.

Відповідно до ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Отже, з аналізу вищевказаних норм слідує, що право на відшкодування моральної шкоди позивачу як сину потерпілого виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався з ним під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача. Нещасний випадок визнаний таким, що пов`язаний з виробництвом, про що складено відповідні акти.

Суд окремо звертає увагу, що відповідачем не заперечувався факт загибелі ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався з ним під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що роботодавець не створив безпечні умови праці на підприємстві, де працював померлий, тим самим порушивши ст. 152 КЗпП України, ст. 17 Закону України «Про охорону праці», які встановлюють цей обов`язок, а також виходячи з доведеності факту отримання моральної шкоди позивачу внаслідок смерті близької людини - батька, який не спростовано відповідачем, суд вважає, що відповідач КП «Боряка-Водоканал» є особою, яка несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу, який є сином загиблого, у зв`язку чим наявні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до положень ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, внаслідок смерті батька позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку зі смертю близької людини, залишився без його турботи, піклування та підтримки, а отже не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не доведено наявність моральних страждань.

Смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням сина, що назавжди втратив батька, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в Постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)», факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Аналізуючи зібрані в справі докази в їх сукупності, виходячи із принципів розумності і справедливості, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер психологічної травми, яку вона отримала у зв`язку зі смертю чоловіка, наслідки, що наступили, а також конкретні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди буде сума в розмірі 100 000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.

При цьому, суд визначаючи розмір моральної шкоди не бере до уваги посилання позивача на душевні страждання його сина ОСОБА_8 у зв`язку із втратою дідуся, оскільки із позовом лише у власних інтересах, а не у інтересах свого малолітнього сина.

Щодо заявлених вимог про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого в порядку статті 1200 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування», непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування», до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення», члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

З системного аналізу вищенаведених норм цивільного законодавства, повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства та довічно, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 та довідко до акта про огляд МСЕК серії № КБ-1 020031 (а.с. 75, 76).

Як було зазначено позивачем під час судового розгляду, він отримує пенсію у зв`язку із тим, що є особою з інвалідністю ІІІ групи.

Окрім цього останній вказував, що він нерегулярно мав неофіційні дохід від виконання певної роботи різного роду.

Допитана під час судового засідання свідок ОСОБА_11 , яка є матір`ю позивача, суду зазначила, що вона приживає із сином разом у одній квартирі за адресою: АДРЕСА_4 . Вказала, що батько позивача ОСОБА_12 разом із ними однією сім`єю не проживав, а залишався ночувати у їх квартирі лише тоді, коли перебував у м. Києві. Пояснила, що ОСОБА_2 інколи допомагав своєму синові ОСОБА_1 матеріально. Окрім цього, останні разом проводили відпочинок та оздоровлення.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із батьком позивача ОСОБА_2 з 2011 року по 2015 рік. Вказала, що після розірвання шлюбу вони продовжили проживати разом із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 . Інформація щодо надання ОСОБА_2 своєму синові ОСОБА_1 матеріальної допомоги їй нічого не відомо.

Таким чином судом під час судового розгляду було встановлено, що померлий ОСОБА_2 постійно не проживав зі своїм сином ОСОБА_1 .

Окрім цього вбачається, що суду не було надано доказів того, що матеріальна допомога, яка надавалася ОСОБА_2 своєму синові ОСОБА_1 носила систематичний характер, була постійним і основним джерелом засобів до існування ОСОБА_1 .

Суду також не надано доказів на підтвердження розміру матеріальної допомоги, яка надавалася ОСОБА_2 своєму синові ОСОБА_1 , а тому суд позбавлений можливості зробити співвідношення розміру такої допомоги із розміром інших доходів ОСОБА_1 , зокрема, отримання пенсії по інвалідності.

Наведене свідчить про недоведеність позивачем того факту, що він перебував на повному утриманні померлого годувальника, а також одержував від померлого годувальника допомогу, що була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Суд, проаналізувавши вищенаведені норми та вивчивши обставини справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, оскільки суду не надано доказів щодо перебування позивача на утриманні померлого батька.

Так, основним елементом вимоги відшкодування шкоди є доведення факту перебування особи на утриманні померлого та доведення обставини, що допомога, яка надавалася, була для заявника постійним та основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Та обставина, що позивачу була призначена пенсія в зв`язку з втратою годувальника не може для суду беззаперечно свідчити про перебування позивача на утриманні у його батька, а тому не є підставою для задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Таким чином, суд повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи та надані докази, з`ясувавши обставини та правовідносини, які виникли між сторонами, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про загальнообов`язкове державне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст.15, 23, 979, 1200, 1167, 1168, 1200, 1202 ЦК України,ст.ст.2, 4, 12, 13, 19, 76, 77, 78, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 263-65, 273, 274, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Боярка - Водоканал» Боярської міської ради Києво - Святошинського району Київської області, про відшкодування шкоди,задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Боярка - Водоканал» Боярської міської ради Києво - Святошинського району Київської області (адреса місця знаходження: Київська область, м.Боярка, вул. Білгородська, 13, код ЄДРПОУ 30687118) на користь ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_4 , ІПН: НОМЕР_5 ) моральної шкоди 100 000,00 грн.

В іншій частині позову, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення буде складено 23.05.2023.

Суддя О.М.Букіна