Рішення № 111029783, 07.02.2022, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12658/20

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2022 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

за участю: відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2020 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 38 749,79 грн.

Позов мотивований тим, що 20.03.2012 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 153400215529В. Відповідно до умов Кредитного договору № R53400215529В від 20.03.2012 року предметом договору є надання Позичальнику грошових коштів на наступних умовах: сума кредиту - 100 000,00 гривень; строк користування - по 20 березня 2017 року; проценти за користування кредитом - 22 відсотків річних. Позичальник письмово ознайомлений з інформацією про особу і місцезнаходження Банку, про умови кредитування (п. 6.2. Кредитного договору). Відповідачем підписано та отримано Інформацію про умови кредитування, Інформацію про орієнтовну сукупну вартість кредиту, Розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, Графік повернення Кредиту і сплати Процентів та розрахунок вартості супутних послуг. Кредит Відповідачем було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в Кредитному договорі (п. 3.9.), шо підтверджується відповідною Випискою, отже Кредитодавець, свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі. 27.03.2017 року між ПАТ «ВТБ БАНК» та Позивачем було укладено Договір про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами (споживчі кредити) № 270317нв. Відповідно до умов цього Договору та Витягу з Реєстру прав вимоги №1 до Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами (споживчі кредити) № 270317нв від 27.03.2017 р., Позивач є Новим кредитором Боржника ОСОБА_2 за Кредитним договором № R53400215529В від 20.03.2012 року з усіма наступними додатками та змінами. Неодноразовими телефонними повідомленнями Банку Позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни. Як наслідок, станом на 27.12.2019 року заборгованість Позичальника за Кредитним договором № R53400215529В від 20.03.2012 року становить 38 749 грн. 79 коп.

Провадження у справі відкрито ухвалою 02.12.2020 р. з призначенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В жовтні 2021 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якій вказав, що договір за спірним кредитним зобов`язанням ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено 20.03.2012 р. на строк до 20.03.2017 р. відповідно до п.9.6 договору визначений строк позовної давності 3 роки, таким чином, право пред`являти вимогу до суду про виконання кредитного зобов`язання виникло у кредитора за кредитним договором з дати закінчення кредитного договору 20.03.2017 р. Тобто позивач мав право звернутися до суду з 20.03.2017 р. по 20.03.2020 р., а позов був пред`явлений до суду 02.12.2020 р., можна зробити висновок, що позивач звернувся до суду з пропуском позовної давності, а відтак треба відмовити у задоволені позовних вимог.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог закону, в своїй письмовій заяві вимоги позову підтримав в повному обсязі, просив розглянути справу за його відсутності.

У судовому засіданні відповідачка просила відмовити у позові на підстав того, що закінчився строк позовної давності.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом установлено, що 20.03.2012 між Публічним акціонерним товариством «ВТВ Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № R53400215529B.

Відповідно до умов зазначеного договору банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 100 000, грн., а відповідач зобов`язався використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит в порядку та у строки, обумовлені договором, а саме: по 20 березня 2017 р.

Процентна ставка згідно умов договору була встановлена у розмірі 22 % річних.

Банк виконав свої обов`язки за Кредитним договором № R53400215529B від 20.12.2012 року належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по особовому рахунку відповідача.

27.03.2017 року між ПАТ «ВТБ БАНК» та АТ «ТАСКОМБАНК» було укладено Договір про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами (споживчі кредити) № 270317нв. Відповідно до умов цього Договору та Витягу з Реєстру прав вимоги №1 до Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами (споживчі кредити) № 270317нв від 27.03.2017 р., позивач є Новим кредитором боржника ОСОБА_2 за Кредитним договором № R53400215529В від 20.03.2012 року з усіма наступними додатками та змінами.

Таким чином, відповідно до Договору відступлення АТ «ТАСКОМБАНК» набуло прав кредитора до ОСОБА_1 за Кредитним договором.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів, та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

Заборгованість відповідача за Кредитним договором № R53400215529В від 20.03.2012 року, відповідно до розрахунку заборгованості становить 38749,79 грн., яка складається з: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 17 820,27 грн.; заборгованість за відсотками в розмірі 11 073,04 грн.; сума пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості в розмірі - 9 856,48 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованості за кредитним договором № R53400215529В від 20.03.2012 року у розмірі 38 749,79 грн.

Водночас, ОСОБА_1 подала до суду заяву про застосування строків позовної давності.

Обгрунтовуючи заяву, вказала на те, що кредитний договір № R53400215529В між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено 20.03.2012 р. на строк до 20.03.2017 р.

Відповідно до п.9.6 даного договору та діючого законодавства строк позовної давності визначено 3 року.

Тобто право пред`явити вимогу до суду про виконання кредитного зобов`язання виникло у кредитора за кредитним договором з дати закінчення кредитного договору 20.03.2017 р.

Таким чином, позивач мав право звернутися до суду з 20.03.2017 р. по 20.03.2020 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву АТ «ТАСКОМБАНК» надіслано на адресу суду 11.11.2020 р., що підтверджується трекінгом поштового відправлення АТ «Укрпошта».

Посилаючись на зазначені обставини, просила застосувати наслідки пропущення строку позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Як встановлено судом, кредитний договір № R53400215529В між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено 20.03.2012 р. на строк до 20.03.2017 р.

Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором лише в листопаді 2020 р., тобто з порушенням строку, встановленого ст. 257 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене та беручи до уваги, що з метою захисту прав, порушених АТ «ТАСКОМБАНК» позивач звернувся до суду у листопаді 2020 року, зважаючи на відсутність поважних причин не звернення за захистом своїх інтересів протягом встановлених законом 3 років та заяви сторони спору щодо застосування наслідків пропущення строку позовної давності, суд вважає за можливе з цих обставин відмовити у задоволенні вимог Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК».

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, то відповідно до ст.141 ЦПК України не підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір.

На підставі викладеного, ст.ст.253, 257, 526, 610, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-80, 81, 141, 142, 206, 258-259, 263, 264,265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В позові Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № R53400215529В від 20.03.2012 р. - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (місцезнаходження за адресою: 01032, м.Київ, вул.С.Петрюри, буд.30; код ЄДРПОУ 09806443);

Відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Н. М. Ларіонова