Постанова № 111029703, 15.05.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7255/23-п

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2023 року м. Київ

суддя Печерського районного суду м. Києва Гречана С.І., при секретарі Процко М.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Руська Поляна, Черкаського району, Черкаської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

Учасники судового провадження:

особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1

адвокат Зосименко Г.Р.

прокурор Кузьо Н.В.

в с т а н о в и в :

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2023 об`єднано в одну справу та в одне провадження адміністративну справу № 757/7255/23-п про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол № 158) та адміністративну справу № 757/7257/23-п про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол № 159), та присвоєно номер № 757/7255/23-п, провадження №3-4229/23.

Згідно протоколу про вчинення адміністративного правопорушення № 158 від 16.02.2023, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора - художнього керівника театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний театр юного глядача на Липках», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія цього Закону, в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання своїх службових повноважень не повідомив свого безпосереднього керівника у встановленому законом випадку та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, під час прийняття рішення щодо надання матеріальної допомоги працівникам Театру, у тому числі ОСОБА_2 , у розмірі 12 584 гривень, яка є його дружиною, та вчинення дій шляхом підписання наказу від 01.07.2021 № 104-К «Про матеріальну допомогу», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Окрім того, відповідно до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення № 159 від 16.02.2023, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора - художнього керівника театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний театр юного глядача на Липках», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія цього Закону, в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», у ході виконання своїх службових повноважень, 01.07.2021 в умовах реального конфлікту інтересів прийняв рішення щодо надання матеріальної допомоги працівникам Театру, у тому числі ОСОБА_2 , у розмірі 12 584 гривень, яка є його дружиною, та вчинення дій шляхом підписання наказу від 01.07.2021 № 104-К «Про матеріальну допомогу», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Прокурор протокол складений Управлінням стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, підтримав, вважає що існують обґрунтовані підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні адвокат Зосименко Г.Р. надала письмові заперечення та доповнення, просила закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП. Заперечуючи зазначила, що в діях ОСОБА_1 при видачі наказу відсутня суперечність між особистими інтересами та його службовими повноваженнями, наявність яких могла б вплинути на об`єктивність та неупередженість рішення, а також на вчинення дій під час виконання повноважень. Вказала, що накази про надання матеріальної допомоги видавались ОСОБА_1 всім без виключення творчим працівникам театру у розмірах відповідаючих їх посадовим окладам. Наголошувала на тому, що з протоколів про адміністративні правопорушення та наданих доказів не вбачається наявності факту суперечності між особистими інтересами та його службовими повноваженнями, в чому ця суперечність вплинула на рішення, за прийняття якого йому інкримінується вчинення адміністративних правопорушень. Зазначила, що наказ видано в умовах відсутності обов`язкової ознаки реального конфлікту інтересів, а наявність потенційного конфлікту інтересів виключає адміністративну відповідальність за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав, підтримав заперечення адвоката, суду пояснив, що не мав умислу на вчинення адміністративного правопорушення, зазначив, що у відповідності до своїх дискреційних повноважень видав накази про надання всім без виключення творчим працівникам театру матеріальної допомоги у розмірах відповідаючих їх посадовим окладам, просив суд закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, його представника, прокурора, дослідивши матеріали справи про адміністративну відповідальність, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.09.2016 № 419-к «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 призначено на посаду директора - художнього керівника театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний театр юного глядача на Липках» з 22.09.2016 як обраного за конкурсом на контрактовій основі (строком на п`ять років).

Відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у п. 1 ч. 1 цієї статті, члени Ради Національного банку України (крім Голови Національного банку України), особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Положенням про Театр передбачено, що директор - художній керівник Театру застосовує до працівників Театру заохочення та заходи дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства, цього Положення та укладених трудових договорів (пп. 6 п. 5.3); розпоряджається коштами та майном Театру відповідно до законодавства України та цього Положення (пп. 8 п. 5.3.); видає в межах компетенції накази та надає доручення, обов`язкові для виконання всіма працівниками Театру, організовує та контролює стан їх виконання (пп. 10 п. 5.3.).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати становлять основна (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки)) та додаткова (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці) заробітна плата.

На відміну від основної, додаткова заробітна плата, до якої, у тому числі, Положенням про заохочення за успіхи у роботі працівників Театру визначено, що надання професійним творчим працівникам матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі до одного посадового окладу на рік здійснюється на підставі рішення художнього керівника - директора театру при наявності фінансування (п. 5.2.). Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань проводиться один раз на рік на підставі наказу художнього керівника - директора за погодженням з профспілковим комітетом (п. 5.5.).

Судом встановлено, що відповідно до наказу директора - художнього керівника Театру ОСОБА_1 від 03.07.1995 № 126-к в Театрі на посаді актриси 1-ї категорії з 03.07.1995 працює ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про одруження № НОМЕР_1 від 30.12.2003, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 одружена з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Прізвище дружини після одруження ОСОБА_1 .

Наказом Театру № 291-к від 20.12.2016 «Про переведення» ОСОБА_2 з 21.12.2016 переведено на посаду провідного майстра сцени артистичного складу на контракт з оплатою згідно зі штатним розписом.

Законом України «Про запобігання корупції» надано визначення поняттю «близькі особи» - члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у ч. 1 ст. 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта.

01.04.2021 директором - художнім керівником Театру ОСОБА_1., підписано наказ № 104-к «Про матеріальну допомогу», відповідно до якого надано матеріальну допомогу ОСОБА_2 у розмірі 12 584 гривень на підставі Колективного договору.

У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що видавши наказ про надання матеріальної допомоги у розмірі посадового окладу всім без виключення творчим працівникам Театру, зокрема, його дружині ОСОБА_2 , він діяв виключно відповідно умов положень п. 4.18 Колективного договору. Аналогічні накази видавалися у всі попередні роки перебування ОСОБА_1 на посаді керівника Театру, а Департаментом культури (органом управління) здійснювались планові перевірки нарахування заробітної плати та інших виплат і жодних зауважень з цього приводу не було. ОСОБА_2 пояснив, що накази про надання матеріальної допомоги видавались ним в межах його дискреційних повноважень всім без виключення творчим працівникам Театру, а їх розмір відповідав їх посадовим окладам.

Згідно ч. 2 ст. 35-1 Закону України «Про запобігання корупції», у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом. Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу. У разі якщо неучасть особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу, у прийнятті рішень цим органом призведе до втрати правомочності цього органу, участь такої особи у прийнятті рішень має здійснюватися під зовнішнім контролем. Рішення про здійснення зовнішнього контролю приймається відповідним колегіальним органом.

Відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про запобігання корупції», зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:

1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;

2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;

3) обмеження доступу особи до певної інформації;

4) перегляду обсягу службових повноважень особи;

5) переведення особи на іншу посаду;

6) звільнення особи.

За змістом абз. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», правопорушення, пов`язане з корупцією діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно з диспозицією ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів; вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.

З п. 2 примітки до ст. 172-7 КУпАП, вбачається, що під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами, на яких поширюється дія зазначеного Закону, є в тому числі і керівник юридичної особи публічного права.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», реальний конфлікт інтересів суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Метою корупційного правопорушення є одержання неправомірної вигоди.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 06.10.2010 № 21-рп/2010 (п. 3.2.2.) прямо вказав на необхідність визнання і дії в Україні принципу верховенства права, і на необхідність врахування, насамперед, того, що термін «корупція» означає «використання особою наданих їй службових повноважень та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб», а діяння, яке не відповідає змісту терміна «корупція», не може визнаватись корупційним правопорушенням.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобіганні корупції», особи, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані, зокрема, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального конфлікту інтересів у випадку перебування особи на посаді в колегіальному органі, колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

У ч. 1 ст. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено, що реальний конфлікт інтересів це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

За змістом зазначеної статті суб`єктивна сторона корупційного діяння характеризується тим, що воно вчинюється лише з корисливих спонукань. Особа, яка вчинила таке корупційне діяння, усвідомлює, що вона незаконно використовує свої службові повноваження та незаконно одержує у зв`язку з цим певні матеріальні блага.

Тобто, навіть при наявності суперечності між особистими інтересами та службовими повноваженнями обов`язковим є встановлення можливості впливу такої суперечності на об`єктивність або упередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих службових повноважень.

При цьому конфлікт інтересів повинен бути реальним (очевидним) і передбачуваним. Тобто, конфлікт інтересів має місце тоді, коли вказана суперечність фактично вплинула чи могла вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.

За змістом ст. 172-7 КУпАП, особистий інтерес це користь, вигода яка стосується (або цікавить) особи, і які вона бажає отримати для себе особисто або близьких осіб.

Аналізуючи вищенаведені положення КУпАП у сукупності з положеннями Закону України «Про запобігання корупції», суд приходить до переконання, що адміністративна відповідальність щодо порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів настає лише за неповідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Таким чином, хоча ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» і передбачено обов`язок особи повідомляти про наявність у неї потенційного чи реального конфлікту інтересів, проте адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП настає лише за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Отже, чинним законодавством не передбачено адміністративної відповідальності за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї потенційного конфлікту інтересів.

При вирішенні питання про наявності або відсутність у ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів, суд виходить з встановлених в судовому засіданні обставин та відповідних ним норм діючого законодавства.

Як вбачається з роз`яснень, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017, аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч. 1 ст. 1 Закону, з урахуванням висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 29.04.2016 № 126/50-е, щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як:

1) наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений;

2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення;

3) наявність повноважень на прийняття рішення;

4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, та, відповідно, в постанові суду.

Відповідно до п. 1.1.1. розділу І Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.09.2017 № 839, тільки такий приватний інтерес у сфері службових/представницьких повноважень, що може вплинути або впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень, спричиняє виникнення реального або потенційного конфлікту інтересів. Відповідно до п. 1.1.1. розділу І Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.09.2017 № 839, наявність протиріччя встановлюється в кожному окремому випадку виконання доручення, розгляду листа, здійснення контрольного заходу тощо, шляхом порівняння повноважень та існуючого у особи приватного інтересу із подальшим визначенням можливості (неможливості) такого інтересу вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішення, вчинення діяння службовою особою.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

За правилами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

З огляду на викладене, необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП є виникнення у такої особи реального конфлікту інтересів, обов`язковим елементом якого є приватний інтерес цієї особи, що суперечить її повноваженням.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин» і такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення правопорушення та враховуючи, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» і таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 53 рішення Суду від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

У свою чергу, уповноваженою особою, яка склала відповідні протоколи, не надано доказів, що ймовірний приватний інтерес суперечить службовим/представницьким повноваженням, що виливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, зокрема не встановлено, що наказ виданий ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги був необ`єктивними або упередженими, що такими наказом завдамо шкоди інтересам юридичної особи публічного права.

Таким чином суд вважає, що в діях ОСОБА_1 при виданні та підписанні наказу про надання матеріальної допомоги відсутня суперечність між її особистими інтересами та її службовими повноваженнями, наявність яких могла б вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішення, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих йому службових повноважень.

З протоколів про адміністративні правопорушення та доданих до них доказів не вбачається наявності факту суперечності між приватним інтересом директора - художнього керівника театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний театр юного глядача на Липках» ОСОБА_1 та його службовими повноваженнями з вирішення питання щодо видання та підписання наказу про надання матеріальної допомоги, не зазначено в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття нею зазначеного рішення.

Таким чином, зазначені обставини унеможливлюють наявність факту реального впливу можливої суперечності між приватним інтересом директора - художнього керівника театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний театр юного глядача на Липках» ОСОБА_1 та його службовими повноваженнями з вирішення питання про видання та підписання наказу про надання матеріальної допомоги на об`єктивність або неупередженість вказаного рішення.

Підсумовуючи вищенаведене, суд не вбачає у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, оскільки наказ ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги, був виданий в умовах потенційного конфлікту інтересів, а не реального конфлікту інтересів, оскільки відсутня така обов`язкова ознака реального конфлікту інтересів, як наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення, і, відповідно, не зазначено, в чому саме такий вплив знайшов свій вияв та яким саме чином вплинув на об`єктивність прийнятого рішення.

Нормами чинного КУпАП не передбачено адміністративної відповідальності за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах потенційного конфлікту інтересів.

Виходячи з вищенаведених фактів, враховуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 не вбачається ознак об`єктивної та суб`єктивної сторони адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, у зв`язку із чим ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч. 1 ст. 172-7 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Враховуючи вимоги п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 172-7, 221, 245, 247, 251, 252, 278-280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7 та за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Світлана ГРЕЧАНА