Постанова № 111025013, 22.05.2023, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1461/23

Провадження № 3/545/886/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2023 рокум. Полтава

суддя Полтавського районного суду Полтавської області Харабадзе К.Ш., розглянувши адміністративний матеріал стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, учня 10 класу Коломацької ЗОШ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП,

у с т а н о в и в:

02.04.2023 близько 19 год. 50 хв. ОСОБА_1 , на а/д Київ-Харків поблизу с. Василівка Полтавського району Полтавської області, кинув камінь у лобове скло автобусу, чим спричинив матеріальні збитки хуліганськими діями, за що передбачена відповідальність за ст. 173 КУпАП.

Вказані обставини підтверджуються наданими з протоколом серії ВАВ № 789716 від 19.04.2023 доказами: супровідним т.в.о. заступника начальника ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, рапортом інспектора чергового ВП № 2 (м.Полтава) ГУНП в Полтавській, заявою про подію від 02.04.2023, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заявою в порядку ст.. 214 КПК України, бухгалтерською довідкою, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, заявою ТОВ «Зелений Слон 7», письмовими поясненнями ОСОБА_4 , відеозаписом на диску СD-R, довідкою про результати звернення, зареєстрованого до ІТС ІПНП (ЄО) за № 2135 від 03.04.2023, № 2261 від 06.04.2023, № 2350 від 10.04.2023, № 2418 від 13.04.2023.

В письмовим поясненнях ОСОБА_1 , доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, зазначив, що 02.04.2023 близькро 19:30-20:00 дійсно рухаючись пішки по а/д Полтава-Харків разом з ОСОБА_5 до с. Василівка з с. Мале Ладижине кинув камінь в скло автобуса, що рухався на зустріч, після чого вони втекли з місця події.

ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення зазначив, що з протоколом згоден, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Полтавського районного суду Полтавської області, веб-портала «Судова влада України».

Разом з тим, незважаючи на належне повідомлення про розгляд справи ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Із зазначеного вище вбачається, що ОСОБА_1 достеменно знав про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд його судом. Однак в судове засідання не з`явився, будь-яких заяв та клопотань не надавав, до суду за інформацією щодо стану розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не звертався.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці ,зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв`язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Аналіз викладених вище обставин, неявки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в судове засідання про що його було повідомлено про розгляд відносно нього даної справи, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, та свідчить про умисне уникнення від явки до суду та затягування судового розгляду даної справи з метою уникнення відповідальності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вказані рішення ЄСПЛ та вимоги ст. 268 КУпАП, зважаючи на те, що судом вичерпано усі можливі засоби для належного повідомлення притягуваного про дату, час і місце розгляду справи, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки притягуваного у судові засідання неповажними та вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, що відповідає приписам ст. 245 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідно дост. 19 Закону України «Про міжнародні договори України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ ( Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, якиймає під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Стаття 173 КУпАП передбачає відповідальність за дрібне хуліганство,тобто нецензурналайка вгромадських місцях,образливе чіпляннядо громадянта іншіподібні дії,що порушуютьгромадський порядокі спокійгромадян.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ст. 173 КУпАП.

Згідно з статтею 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від 16 до 18 років розглядаються виключно суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку (стаття 12 КУпАП).

Частиною 2 ст. 13 КУпАП передбачено, що у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.

Як убачаєтьсяз матеріалівсправи,у результатівчинення ОСОБА_1 адміністративногоправопорушення заподіяномайнову шкоду потерпілому.

Так, згідно з ст. 40 КУпАП, якщо у результаті вчинення неповнолітнім (у віці від 16 років) адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації у розмірі не більше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, то суддя має право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов`язати своєю працею усунути її.

В інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди неповнолітнім, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства (частина третя ст. 40 КУпАП).

За відомостями, які містяться в бухгалтерській довідці від 04.04.2023 ТОВ «Зелений слон 7» станом на 31.03.2023 на балансі ТОВ «Зелений слон 7» перебуває автобус марки SETRA S415 GT-HD (державний номер НОМЕР_1 ). Залишкова балансова вартість даного транспортного засобу станом на 31.03.2023 становить 1469179,34 гривень. Попередня вартість пошкодженого скла, яке потребує заміні, становить 95600 гривень, вартість заміни 8000 гривень /а.с. 11/

Згідно з ч. 3 ст. 33 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 ЦК України.

Обставин, що обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

Згідно з пунктом четвертим частини першої ст. 34 КУпАП - вчинення правопорушення неповнолітнім визнається обставиною, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення.

Враховуючи характер скоєних правопорушень, особу неповнолітнього, ступінь його вини, майнове положення, обставини, що пом`якшують, та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, а тому до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності слід застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Приймаючи до уваги положенняст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя вважає необхідним також стягнути на користь держави судовий збір у сумі 536,80 гривень.

Керуючись ст.ст. 173, 283, 284 КУпАП,суддя,

п о с т а н о в и в:

Неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 (п`ятдесят одну) гривню 00 копійок, на р/р UA048999980313050149000016001, отримувач коштів: ГУК Полтав.обл/Полтавська/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37959255, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Держави в особі стягувачаДержавної судової адміністрації України (ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за Єдрпоу):37993783, Банк отримувач: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі536 гривень 80 копійок.

Згідно ч. 2ст.307КУпАП у разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання до Полтавського районного суду Полтавської області.

СуддяКарина ХАРАБАДЗЕ