Ухвала суду № 111017331, 22.05.2023, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/837/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2023 р. м. Липовець

Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В., отримавшита розглянувшипозовну заяву ОСОБА_1 доЛиповецького секторуУправління Державноїміграційної службиУкраїни уВінницькій області,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору:Уповноважений ВерховноїРади Україниз правлюдини,Представник Уповноваженогоз рівнихправ ісвобод,прав національнихменшин,політичних тарелігійних поглядівСпасов Михайло,представник Уповноваженогоз питаньдотримання правдитини тасім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,Семенов МихайлоЄвгенійович про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2023 ОСОБА_1 звернувся із вищевказаним позовом до Липовецького районного суду Вінницької області, як адміністративного суду, у порядку КАС України, відповідно до якого на вирішення суду ставить наступні вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність Липовецького сектору Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області щодо неприйняття документів від нього, ОСОБА_1 , відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.2022 за №1232 «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану»;

- зобов`язати Липовецький районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в установленому нормативно-правовими актами порядку прийняти на розгляд від нього, ОСОБА_1 , заяву-анкету та документи до додані неї;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Разом із позовом ОСОБА_1 подав заяви про: відстрочення або розстрочення сплати судового збору; виклик свідків; демонстрацію відеозапису, що відображено на компакт - диску DVD-R.

Відповідно до вимог ч.1 ст.171 КАС України, після одержанняпозовної заявисуд з`ясовує, окрім інших питань - чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Підсудність - це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між адміністративними судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення справ, які належать до адміністративної юрисдикції.

Визначення компетенції різних судів системи провадиться залежно від виконуваних ними функцій, від роду (предмета) справи, суб`єктів спору, що підлягає розгляду, і місця (території), на яку поширюється діяльність певного суду.

Статтею 20 КАС України визначено розмежування предметної підсудності адміністративних справ, відповідно до якої передбачено, що місцевим загальним судам якадміністративним судампідсудні, зокрема:

-адміністративні справиз приводу рішень, дій чи бездіяльностісуб`єктів владних повноваженьу справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

- адміністративні справи, пов`язані з перебуванняміноземцівтаосіб без громадянствана території України, щодо:

примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;

примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.

Частиною 2 зазначеної статті, передбачено, що Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

З аналізу вказаних правових норм слідує, що законодавцем чітко визначено предметну підсудність адміністративних справ.

Як слідує із позовної заяви, ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність Липовецького сектору Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, обґрунтовуючи підставність вимог тим, що 16.11.2022 він із своєю дружиною ОСОБА_3 звернувся до відповідача з необхідними документами для отримання посвідки згідно Постанови КМУ від 01.11.2022 за №132, утім їх не було прийнято з мотивів подання позову до Іллінецького районного суду Вінницької області. 29.11.2022 він повторно звернувся Липовецького сектору Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, однак документи у нього знову не прийняли з посиланням на наявність судової справи та вказали, що попередня посвідка видана на підставі працевлаштування, а він бажає отримати посвідку на підставі укладеного шлюбу з громадянкою України.

З огляду на викладене та у контексті приведених вище правових норм слід дійти висновку, що позивач оскаржує бездіяльність Липовецького сектору Управління ДМС у Вінницькій області, тобто заявлено вимоги, що не передбачені а ні п.1 а ні п.3 ч.1 ст.20 КАС України.

Таким чином, в розумінні ч. 2 ст. 20 КАС України предметна підсудність даного спору визначає віднесення його до компетенції та підсудності окружного адміністративного суду, що виключає можливість його вирішення місцевим загальним судом як адміністративним з визначенням загальної підсудності за місцем знаходженням органу бездіяльність якого оскаржується.

Правила предметної підсудності разом з правилами територіальної та інстанційної підсудності складають алгоритм визначення компетентного суду для розгляду і вирішення окремих категорій адміністративних справ.

Виходячи з визначеного ст. 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" права на повноважний суд, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 6 Конвенції, відповідно до якої в поняття "суд, встановлений законом", входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.

Європейський суд з прав людини від 20.07.2006 р. по справі "Сокуренко і Стригун проти України", зазначив, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а в рішенні Комісії Ради Європи від 12.10.78 р. у справі "Zand v. Austria" визначено, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів".

При цьому, розгляд судом предметно непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року у справі N 855/364/19.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до підсудності іншого суду.

Оскільки належним та компетентним судом, у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил предметної, інстанційної та територіальної підсудності, суд, встановивши, що спір за правилами предметної підсудності встановленої законом належить до юрисдикції іншого суду, приходить висновку про необхідність направлення справи для розгляду до адміністративного суду до предметної юрисдикції якого належить її розгляд, а саме Вінницького окружного адміністративного суду.

Також суд, з цих же підстав, передає до Вінницького окружного адміністративного суду заяви про: відстрочення або розстрочення сплати судового збору; виклик свідків; демонстрацію відеозапису, що відображено на компакт - диску DVD-R, які також мають бути вирішені судом, до підсудності якого належить вирішення даного спору, оскільки вони (заяви) надійшли до суду одночасно із позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 20, 29, 171 КАС України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 доЛиповецького секторуУправління Державноїміграційної службиУкраїни уВінницькій області,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору:Уповноважений ВерховноїРади Україниз правлюдини,Представник Уповноваженогоз рівнихправ ісвобод,прав національнихменшин,політичних тарелігійних поглядівСпасов Михайло,Представник Уповноваженогоз питаньдотримання правдитини тасім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,Семенов МихайлоЄвгенійович про визнання протиправною бездіяльність і зобов`язання вчинити певні дії - передати за підсудністю до Вінницького окружногоадміністративного суду (21001, м. Вінниця, вул. Брацлавська, 14).

Копію ухвали направити позивачеві за адресою, вказаною ним в позовній заяві для відома.

Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Світлана ШПОРТУН