Рішення № 11100675, 02.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/26102.09.10 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» до Закритого акціонерного товариства «Гідроінжбуд»

про стягнення 13418,29 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Орінко О.Л. (довіреність № 545-11/1 від 11.08.2009р.);

від відповідача: не з’явились.

В судовому засіданні 02 вересня 2010 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(позивач) звернулося до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Гідроінжбуд»(відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 13418,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дорожньо–транспортної пригоди, яка сталася з вини працівника відповідача було завдано майнової шкоди страхувальнику позивача.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому вказав, що по-перше, автотоварознавче дослідження було проведено в односторонньому порядку без залучення ЗАТ «Гідроінжбуд»і Пилипчука A.C., по-друге - позивачем не підтверджено законності проведення виплати страхового відшкодування страхувальнику Ісайченковій Л.В., по-третє - позивачем не доведено, що водій Пилипчук А.Є. під час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ЗАТ «Гідроінжбуд». Участь свого представника в судові засідання забезпечив частково. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяг з ЄДРПОУ наявний в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою від 06.07.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 15.07.2010р. Розгляд справи призначений на 15.07.2010р. у зв’язку з неявкою представника відповідача було відкладено на 22.07.2010р. Ухвалою від 22.07.2010р. розгляд справи було відкладено до 03.08.2010р.

Судове засідання призначене на 03.08.2010р. не відбулося, у зв’язку з подачею представником відповідача клопотання про відвід судді. Ухвалою судді Морозов С.М. від 03.08.2010р. заяву про відвід було залишено без задоволення, розгляд справи призначено на 19.08.2010р. Ухвалою суду від 19.08.2010р. розгляд справи було відкладено до 02.09.2010р.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2007 року між позивачем (надалі - Страховик) та Ісайченковою Людмилою Василівною (далі по тексту - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №120/02-2721 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту –Договір страхування).

Об’єктом Договору страхування є автомобіль «Лексус», державний реєстраційний номер АІ 2545 ВА.

Транспортний засіб «Лексус», державний реєстраційний номер АІ 2545 ВА, належить Страхувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № АІС 019961 (копія в справі) та вбачається зі змісту довідки №5635 від 20.09.2007р. (положення пункту 2 довідки), виданою Головним Управлінням МВС України в м. Києві Управлінням ДАІ (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема –пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо–транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 12 вересня 2007 року в м. Києві по вул. Кайсарова, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Лексус», державний реєстраційний номер АІ 2545 ВА, що знаходився під керуванням Страхувальника, а також автомобіля «ГАЗ САЗ», державний реєстраційний номер 071-45 КА, що знаходився під керуванням Пилипчук Анатолія Єфремовича.

В результаті ДТП автомобіль «Лексус», державний реєстраційний номер АІ 2545 ВА було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою на ім’я Страхувальника органами МВС України Управлінням ДАІ ГУ МВС України в м. Києві (копія довідки в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем, на підставі повідомлення Страхувальника про пошкодження транспортного засобу, заяви Страхувальника про виплату страхового відшкодування, звіту №1204 від 19.09.2007р. (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи) було складено страховий акт № КА-1986-07 від 26 вересня 2007 року та розрахунок суми страхового відшкодування до страхового акту № КА-1986-07 від 26 вересня 2007 року (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи) та перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 13 118,29 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №1146 від 01.10.2007р. (копія ордеру в матеріалах справи).

Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що позивачем були понесені додаткові фінансові витрати по оплаті за проведення експертизи автомобіля «Лексус», державний реєстраційний номер АІ 2545 ВА в розмірі 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №А14126 від 20 вересня 2007 року (копія в справі).

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 05.11.2007р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи) дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Пилипчук Анатолієм Єфремовичем п. 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Останнього визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи положення чинного законодавства України (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»), суд дійшов висновку, що посилання відповідача у своєму відзиві на позовну заяву, що позивачем не доведено та не підтверджено законності проведення виплати страхового відшкодування страхувальнику Ісайченковій Л.В., а також те, що відсутні правомірні засади позивача про виникнення у останнього права регресної вимоги до відповідача є необґрунтованими.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що твердження відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву, що водій Пилипчук А.Є. під час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ЗАТ «Гідроінжбуд»є необґрунтованими виходячи з наступного. Так, судом встановлено, що автомобіль «ГАЗ САЗ», державний реєстраційний номер 071-45 КА належить ЗАТ «Гідроінжбуд», що підтверджується довідкою №5635 від 20.09.2007р. (положення пункту 1 довідки), виданою Головним Управлінням МВС України в м. Києві Управлінням ДАІ, а гр. Пилипчук Анатолій Єфремович під час скоєння ДТП перебував з відповідачем у трудових відносинах, що було встановлено при розгляді адміністративної справи №3-38838/07 та зазначено судом Голосіївського районного суду м. Києва в постанові від 05.11.2007р.

Як визначено зі звіту №1204 від 19.09.2007р. з визначення вартості матеріального збитку, завданий власнику автомобіля «Лексус», державний реєстраційний номер АІ 2545 ВА (копія звіту в справі), заподіяний внаслідок ДТП, становить: 13 118,29 грн. В своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що автотоварознавче дослідження було проведено в односторонньому порядку без запрошення та повідомлення зацікавлених осіб. З відповідними запереченнями на позовну заяву позивач не погоджувався в повному обсязі та зазначив, що гр. Пилипчук А.Є. був запрошений на проведення автотоварознавчого дослідження, про що свідчить направлена на його адресу телеграма, яка була вручена останньому 15.09.2007р., тобто за 4 дні до проведення автотоварознавчого дослідження (копія телеграми в справі).

В порядку досудового врегулювання спору позивач 08.04.2008р. на адресу відповідача направив претензію на виплату страхового відшкодування в порядку регресу №237/Ю (копія в матеріалах справи). Факт отримання відповідного листа відповідачем 09.04.2008р. підтверджується його підписом про отримання на поштовому відправленні (копія в матеріалах справи). Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що відповіді на претензію від відповідача він не отримував, суму страхового відшкодування на рахунок, зазначений останнім в претензії відповідач не провів.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача додаткових фінансових витрат в розмірі 300,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Так, зі змісту страхового акту страхового акту №КА-1986-07 від 26 вересня 2007 року не вбачається, що розміри витрат за проведення експертизи включались позивачем до загальної суми страхового відшкодування, до того ж слід зазначити, що відповідно до п. 8.3.4. Договору добровільного страхування встановлено, що страховик має право самостійно з’ясовувати причини та обставини страхового випадку.

На час розгляду справи сума страхового відшкодування в порядку регресу відповідачем на рахунок позивача не проведена, а відтак, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі –13 118,29 грн. (13 418,29 грн. –300,00 грн.).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

В абзаці 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»встановлено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Пунктом 5 вищезазначеної постанови встановлено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 13118,29 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 361,92 грн. (131,18 грн. державного мита та 230,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Гідроінжбуд»(ідентифікаційний код: 31625005, адреса: 03148, м. Київ, Святошинський район, вул. Гната Юри, будинок, 9, квартира, 414) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(ідентифікаційний код: 31704186, адреса: 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, будинок, 7, р/р № 26507300000777 в ПАТ «Банк Форум»в м. Києві, МФО 322948) грошові кошти в розмірі 13118,29 грн. (тринадцять тисяч сто вісімнадцять гривень 29 копійок) та судові витрати у сумі 361,92 грн. (триста шістдесят одна гривня 92 копійки). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяС.М. Морозов

                                                            Дата підписання повного тексту рішення - 02.09.2010р.