Рішення № 11100536, 26.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/26526.08.10 За позовом          Заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України

«Київське управління механізації та будівництва»;

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріко Буд»;

Про                    стягнення 39516,53 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від прокуратури:          Корнійчук А.Г., помічник військового прокурора, довіреність

б/н від 08.02.2010 р.;

Від позивача:          Кириліна Т.І., представник, довіреність №1 від 04.01.2010 р.;

Від відповідача:          не з'явились;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р. порушено провадження у справі №18/265, справа призначена слуханням на 10.08.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2010 р. слухання справи №18/265 було відкладене на 26.08.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Дарницького гарнізону звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі позивача з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 36085,29 грн. (35150,30 грн. основного боргу + 934,99 грн. інфляційних втрат), 778,00 грн. трьох процентів річних з простроченої суми та 2653,24 грн. пені з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судових засіданнях представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач —Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріко Буд», повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

15.07.2009 р. між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу №4/7-2009, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки здійснюються не пізніше ніж через один місяць з моменту поставки товару на користь відповідача.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на суму 50150,30 грн., що підтверджується накладною №1/08 від 01.08.2009 р.

Факт одержання товару відповідачем підтверджується довіреністю останнього на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОТ №263604 від 01.08.2009 р.

Відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором, поставлений позивачем товар оплатив частково у сумі 15000,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №53 від 31.03.2010 р. на суму 5000,00 грн. та платіжним дорученням №69 від 13.10.2009 р. на суму 10000,00 грн.

Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача перед позивачем складає 35150,30 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Нарахована пеня у розмірі 2653,24 грн.. не підлягає задоволенню, виходячи з наведеного нижче:

—частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком;

—відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним;

—пеня, згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, є одним із видів неустойки;

—враховуючи ту обставину, що між сторонами в укладеному договорі не передбачена відповідальність відповідача у вигляді сплати пені за прострочення виконання зобов’язання, позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.

Військовим прокурором Дарницького гарнізону також нарахована сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 36085,29 грн. (35150,30 грн. основного боргу + 934,99 грн. інфляційних втрат) та 778,00 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог прокурора, вимоги останнього підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріко Буд»(м. Київ, Харківське шосе, 146, кв. 12, код ЄДРПОУ 36273171) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління механізації та будівництва»(інд. 01133, м. Київ, вул. Бориспільська, 181, код ЄДРПОУ 08259275) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 36085 (тридцять шість тисяч вісімдесят п’ять) грн. 29 коп. та 778 (сімсот сімдесят вісім) грн. трьох процентів річних з простроченої суми. Видати наказ.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріко Буд»(м. Київ, Харківське шосе, 146, кв. 12, код ЄДРПОУ 36273171) в дохід Державного бюджету України 368 (триста шістдесят вісім) грн. 65 коп. державного мита та 220 (двісті двадцять) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Мандриченко

Дата складання рішення 30.08.2010 р.