Постанова № 11100416, 01.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 вересня 2010 року 17:00 № 2а-10171/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

проскасування повідомлення - рішення № 0004832201/2 від 22.04.2010року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 22.04.2010 р. № 0004832201/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідачем було необґрунтовано, з порушення норм чинного податкового законодавства, прийняте податкове повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 12519300,50 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4173100,50 грн.).

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав своє рішення обґрунтованим і прийнятим без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчить про порушення позивачем положень Закону України "Про податок на додану вартість" та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва була проведена планова виїзні перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2009 р.

Перевіркою були виявлені порушення позивачем норм податкового законодавства з податку на додану вартість, а саме: пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" у звязку з чим занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 8346200,00 грн., в тому числі по періодам: за серпень 2007 року на 3980024,00 грн.; за вересень 2007 року на 3809980,00 грн.; за листопад 2007 року на 556196,00 грн., про що було складено акт від 03.11.2009 р. № 346/22-01/34480657.

Також, перевіркою було встановлено, що заниження сум податку на додану вартість спричинено порушенням позивачем Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166, у звязку з допущенням помилок при заповнені податкових декларацій з податку на додану вартість щодо визначення сум податкового кредиту (рядок 23 декларації) ще за квітень-липень 2007 року.

Позивач, використовуючи надане йому п.п. 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", правом адміністративного оскарження рішення податкових органів, звертався зі скаргами до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації м. Києва та Державної податкової адміністрації України на оспорювань рішення, за результатами розгляду яких, рішення було залишено без змін, а скарга без задоволення.

На підставі акту перевірки від 03.11.2009 р. № 346/22-01/34480657 та рішення про результати розгляду повторної скарги від 12.04.2010 р. № 1977/10/25-114, враховуючи положення п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.04.2010 р. № 0004832201/2, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 12519300,50 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4173100,50 грн.).

З пояснень позивача встановлено, що факт допущення помилок при заповненні ним декларацій з податку на додану вартість за квітень-липень 2007 року, він не заперечує та жодними доказами не спростовує.

В той же час наголошує, що зазначені помилки були виявлені Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ще при проведенні планової виїзні перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 27.06.2006 р. по 30.06.2007 р., про що було складено акт від 19.11.2007 р. № 388/22-1/34480657.

Так, з метою усунення допущених помилок та коректного відображення даних податкових декларацій з податку на додану вартість, ним, враховуючи вимоги абз. 2 п.5.1. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", 09.10.2007 р. до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва були подані уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість за періоди з грудня 2006 року по серпень 2007 року у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок.

З пояснень відповідача та поданих ним матеріалів судом зясовано, що позивачем в зазначених уточнюючих розрахунки повторно були враховані суми некоректних перенесень даних податкових декларацій за період квітень-липень 2007 року.

Відповідно до пп.4.1.2 п.4.1.ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження. Враховуючи зазначені вимоги законодавства, відповідачем було прийняте рішення про невизнання звітних документів від 17.10.2007 р. № 31847/10/15-411 та від 20.12.2007 р. № 41228/10/15-1011 зазначені рішення податкового органу не оспорювалия позивачем та не скасовані в судовому порядку. Судом оцінено твердження позивача про порушення права на доступ до рішення податкової інспекції, що порушувало його права. Зазначені вище рішення були надіслані позивачу за адресою його тодішнього місцезнаходження, що значилось в установчих документах та ЄДРПО: м. Київ, бул. Л.Українки, 28 А, але були повернені податковому органу з відміткою поштового звязку "вибув".

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ст. 19 зазначеного Закону України юридична особа зобовязана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Отже, позивач зобовязаний був повідомити про зміну свого місцезнаходження, тому його доводи про те, що юридична особа може мати інше, ніж визначене у статуті місцезнаходження судом до уваги не приймаються оскільки суперечать вимогам Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців".

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими відповідними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними документами.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази первині документи (податкові накладні чи інші документи) розрахунки або дослідження спеціалістів проведені на підставі цих первинних документів, які б підтверджували суми, включені до складу податкового кредиту, визначені в податкових деклараціях позивача. На ці докази представники позивача не посилалися і в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1. ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу.

Відповідно до п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. За таких обставин суд вважає, податкове повідомлення-рішення від 22.04.2010 р. № 0004832201/2 законними, а позовні вимоги про його скасування необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, виконав покладений на нього обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та обєктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій