Рішення № 111004103, 11.05.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2535/23

Провадження №2-а/461/131/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2023 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Гель І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Снігур Г.М., звернувся до суду з позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, в якому просить скасувати постанову інспектора з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Білокамінського Івана Леонідовича серії РАП №1104105088 від 09 березня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та закрити провадження у справі.

В обґрунтування позову покликається на те, що постановою інспектора з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Білокамінського Івана Леонідовича серії РАП №1104105088 від 09 березня 2023 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн. Позивач зазначив, що його визнано винним у тому, що він 22 січня 2022 року, о 10 год. 31 хв., здійснив зупинку транспортного засобу марки AUDI А6, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Львові на вул. Академіка Р.Кучера, 18, чим порушив підпункт г) пункту 15.9 розділу 15 ПДР, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 за №1306, зупинка ближче 10 м від пішохідного переходу. Позивач стверджує, що фотознімки, які знаходяться на офіційному веб-сайті http://inspektor.lviv.ua із відображенням автомобіля AUDI А6, д.н.з. НОМЕР_1 (GPS координати: 49.843747, 24.018260; дата 22.01.2023, час 10:32:15) не можуть слугувати належним доказом факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення з огляду на те, що надані фотознімки не містять замірів та не відображають відстань до пішохідного переходу. Просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 10.04.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18.04.2023 представник позивача Снігур Г.М. подала письмові пояснення, у яких просить суд скасувати постанову інспектора з паркування та закрити справу про адміністративне правопорушення.

11.05.2023 директор Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Забарило О.В. подав відзив на позовну заяву, у якому щодо задоволення позову заперечив. Повідомив, що транспортним засобом марки AUDI А6, д.н.з. НОМЕР_1 , 22 січня 2022 року, о 10 год.31 хв., здійснено зупинку за адресою: м.Львів, вул. Академіка Р. Кучера біля будинку номер 18, та такий транспортний засіб знаходився на пішохідному переході, що позначений дорожніми знаками 5.38.1-5.38.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1, що не відповідає вимогам п.15.9 «г» розділу 15 ПДР та пп. «г» п. 2 ч.3 ст. 265'4 КУпАП. Представник відповідача стверджує, що постанова містить всі необхідні докази вчинення адміністративного правопорушення, відтак позов задоволенню не підлягає.

Представник позивача Снігур Г.М. через канцелярію Галицького районного суду м.Львова подала відповідь на відзив, у якому зазначила, що докази та фотоматеріали, долучені до відзиву є неналежної якості та є нечитабельними, відтак не можуть бути належними та допустимими доказами у даній справі. Окрім того, представник повідомила, що з поданих географічних координат 49.843747, 24.018260 місце знаходження автомобіля AUDI А6, д.н.з. НОМЕР_1 , - м.Львів, вул. Леонтовича, 9, а не м.Львів, вул. Академіка Р.Кучера, 18. Просить позов задоволити.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України регулюється Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України та іншими нормативними актами.

Згідно з пунктом 1.1. Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Пунктом 15.9 г) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.01 року (з наступними змінами), передбачено заборону зупинки на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Відповідно до п. 15.10 Правил дорожнього руху, стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка.

У відповідності до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими.

Як передбачено у п. 1.10 вищезазначених Правил, зупинкою є припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу; прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.

Оскільки стоянка є припиненням руху транспортного засобу на час більший ніж 5 хв., не пов`язана з посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу, то цілком зрозуміла вимога заборони стоянки в місцях, де заборонена і зупинка, бо стоянка створюватиме ще більші незручності учасникам дорожнього руху, ніж зупинка.

Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, передбачено, що особи, які порушують правила дорожнього руху несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 3 статті 122 КУпАП передбачено, що ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно примітки до ст.122 КУпАП суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.

Частиною 1 статті 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Згідно з пунктом г частини 2 статті 265-4 КУпАП розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху якщо транспортний засіб зупинено на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Судом встановлено, що постановою інспектора з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Білокамінського Івана Леонідовича серії РАП №1104105088 від 09 березня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн. /а.с.6/.

Згідно зазначеної постанови інспектора Чопик Петро Михайлович 22 січня 2022 року, о 10 год. 31 хв., здійснив зупинку транспортного засобу AUDI А6, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Львові на вул. Академіка Р. Кучера, 18, чим порушив підпункт г) пункту 15.9 розділу 15 ПДР, затверджених Постановою КМУ 10.10.2001 року за №1306, зупинка ближче 10 м від пішохідного переходу, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП /а.с.5/.

Згідно наданої позивачем копії постанови інспектора, порушення ПДР зафіксоване інспектором з паркування на прилад фіксації LOGIC INSTRUMENT FIELDBOOK K 80V2 178643. При дослідженні судом фото доказів із даного пристрою судом встановлено, що автомобіль марки AUDI А6, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку 22 січня 2022 року, о 10 год. 31 хв. за адресою: м. Львів, вул. Академіка Р. Кучера, 18, GPS координати: 49.843747, 24.018260.

Окрім того, на веб-сайті, посилання на який міститься в оскаржуваній постанові, через ідентифікатори доступу до фото/відеоматеріалів правопорушення: https://inspector.lviv.ua, індифікатор для доступу до інформації на вебсайті номер постанови: міститься десять фотознімків, виконаних з різних ракурсів. Вказані фото правопорушення в роздрукованому вигляді долучені до відзиву на позовну заяву. З фотокопій вбачається, що інспектором було здійснено додатковий замір відстані за допомогою рулетки.

Наведене в сукупності доводить, що розташування транспортного засобу позивача на відстані менше ніж 10 метрів від пішохідного переходу, що підтверджується матеріалами фото фіксації.

Слід наголосити, що факт того, що відстань від транспортного засобу до пішохідного переходу становить менше 10 метрів не викликає жодних сумнівів у суду, у зв`язку з чим необґрунтованими є твердження позивача та його представника про те, що припаркований автомобіль не стояв на пішохідному переході та ближче 10 метрів до нього. Також, є безпідставними твердження позивача та його представника щодо не здійснення інспектором вимірювань точної відстані, оскільки в даному випадку вказані обставини підтверджені матеріалами фото фіксації.

На переконання суду, твердження позивача про невідповідність вказаної у протоколі адреси фактичному розташуванню транспортного засобу, не спростовує факту порушення позивачем пункту 15.9 г) Правил дорожнього руху, й місце розташування автомобіля, що зафіксовано фото світлинами.

Аналогічна правова позиція щодо урахування неточностей в постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності висловлена Верховним Судом у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 459/1801/17, яку суд застосовує до спірних правовідносин згідно положення п. 5 ст. 242 КАС України.

Згідно п.8.1,8.5 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальників. Дорожня розмітка використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює, або уточнює.

Слід зазначити, що на фотокопіях зображено автомобіль позивача, який знаходиться в безпосередній близькості від дорожньої розмітки «пішохідний перехід», а також в зоні дії встановленого дорожнього знаку 5.38.1 «Пішохідний перехід», який відповідає діючим національним стандартам.

Щодо покликання позивача на постанову Верховного Суду від 08.02.2018 у справі №760/3696/16-а та постанову від 18.07.2019 у справі №216/5226/16-а, в частині проведення замірів відстані від транспортного засобу до перехрестя/виїзду з прилеглої території, суд зазначає наступне.

Предметом спору у справі №760/3696/16-а є порушення правил зупинки, що полягало у здійсненні водієм транспортного засобу зупинки ближче 10 метрів від краю перехрестя, тобто порушення п. 15.9 «ґ» ПДР. При цьому, справа №216/5226/16-а стосувалась порушення заборони зупинки ближче 10 метрів від краю виїзду із прилеглої території (п.15.9 «и» ПДР).

Таким чином, покликання позивача на згадані вище правові висновки Верховного Суду є недоречним, оскільки такі стосуються обставин, які не є абсолютно тотожними обставинам у цій справі.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку що оскаржувана постанова серії РАП №1104105088 від 09 березня 2023 року прийнята уповноважено особою, із дотриманням вимог діючого законодавства, в межах наданих йому повноважень, за наявністю допустимих та достатніх доказів для доведеності вчинення ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, тому відсутні правові підстави для її скасування та задоволення позовних вимог.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивач був звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому відповідно до ст.139 КАС України судовий збір слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 77, 139, 141, 205, 229, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, ЄДРПОУ 44448833, адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, електронна адреса: dep.secur.city@gmail.com.

Суддя Зубачик Н.Б.