Постанова № 11100282, 03.08.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 серпня 2010 р. № 2-а- 37164/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.,

при секретарі судового засідання Островській М.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Казимира Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить суд скасувати повідомлення-рішення № 0002061720/0 від 24 листопада 2008 р. начальника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на суму 253188,00 грн. в тому числі 168792,00 грн. податку на додану вартість та застосованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 84396,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

Згідно направлення від 23 жовтня 2008 р. № 466 виданого ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на підставі п.1 ст.11. п. 3 ч.6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 р. №509-ХІІ була проведена позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 14 листопада 2008 р. та встановлені порушення п.п.7.2.4. п.7.2. п.п.7.4.1. та п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 р. № 168/97-ВР. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0002061720/0 від 24 листопада 2008 р. на суму 168792,00 грн. і штрафної (фінансової) санкції 84396,00 грн.

Позивач вважає, що перевірка проводилась з порушенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки в акті перевірки зазначено, що вона проводилась на підставі направлення від 23 жовтня 2008 р. № 466, виданого ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, але позивачу було надано направлення №480 від 04 листопада 2008 р.

ФОП ОСОБА_1 було отримано листа ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 08 жовтня 2008 р. за №8756/10/17-222 з пропозицією надати до податкової інспекції документи згідно переліку. Копії вказаних у листі документів передані у встановлений законом строк у повному обсязі з підписанням факту прийому-передачі з обох сторін у приміщенні ДПІ у Ленінському районі м. Харкова за адресою: АДРЕСА_1.

Проводилась перевірка в приміщенні Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова за адресою: АДРЕСА_1, де і було складено акт позапланової виїзної перевірки, але виходу на перевірку за місцем знаходження ФО-П ОСОБА_1 не відбулось, в журналі реєстрації перевірок записів про перевірки не має.

Крім того, позивач вважає, що не може бути підставою для проведення цієї перевірки п. 3 ст. 11-1. Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

В акті перевірки питання виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих ФО-П ОСОБА_1 взагалі не перевірялось.

Наведена у п. 3 акту інформація по деклараціях з ПДВ (табл.2.) не може являтись доказом про встановлення ФО-П ОСОБА_1 порушення Закону України «Про податок на додану вартість» без факту реєстрації вказаних декларацій в ДПІ у Ленінському районі м.Харкова, що є обов'язковим. Отож ці дані не мають статусу офіційного документу та викликають сумнів у достовірності відображених в них сум.

В ході перевірки правильності справляння податку на додану вартість для підтвердження податкового кредиту з ПДВ ФО-П ОСОБА_1 інспектором використовувалась інформація, яка є на офіційному сайті ДПА України.

ТОВ «Техносервіс» анульовані свідоцтва платника ПДВ у 1999 р. та у 2001 р. ДПІ у Ленінському районі м.Харкова було направлено запит до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ щодо проведення зустрічної перевірки, але на дату підписання акту перевірки відповідь до ДПІ не надійшла.

Також по підприємству «І.С.СОМ «ВОІУ» «Союз організацій інвалідів України» інспектором використані дані зустрічної перевірки з ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова та інформація, яка є на офіційному сайті ДПА України.

Вищевказане підприємство не звітувало до ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова з 2000 р. На цій підставі Господарським судом Харківської області по справі № 51/53-07 було припинено реєстрацію підприємства «І.С.СОМ «ВОІУ» «Союз організацій інвалідів України», та згідно інформації, яка є на офіційному сайті ДПА України, свідоцтво платника анульовано у 2005 р.

При перевірці копій податкових накладних ФО-П ОСОБА_4, з метою підтвердження відомостей про реєстрацію платника ПДВ, інспектором також використано інформацію, яка є на офіційному сайті ДПА України та інформацію АРМу «Контрагент», згідно якої відомостей про реєстрацію платника ПДВ немає. До ДПІ у Печерському районі м. Київа направлено запит щодо проведення зустрічної перевірки, але на дату підписання акту перевірки відповідь до ДПІ не надійшла.

На підставі зазначеного відповідачем зроблений висновок про неправомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ за березень 2008 р. у розмірі 31726,00 грн., за квітень 2008 р. у розмірі 34275,00 грн., за травень 2008 р. у розмірі 44760,00 грн., за червень 2008 р. у розмірі 28680,00 грн., за липень у розмірі 29351,00 грн.

Висновки перевіряючого побудовані на інформації, яка не є порушенням законодавчих актів України з боку ФО-П ОСОБА_1, та твердження перевіряючого про завищення податкового кредиту ФО-П ОСОБА_1 у перевіряємому періоді необґрунтовано.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача - ДПІ у Ленінському районі м. Харкова - у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, пояснивши наступне.

ДПІ у Ленінському районі міста Харкова провела позапланову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з 05 листопада 2008 р. по 11 листопада 2008 р.

При перевірці документів які були надані на перевірку встановлено, що у копіях податкових накладних, які були надані до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, зазначено номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ФОП ОСОБА_4 за №82920152, але на офіційному сайті ДПА України будь-яка інформація про реєстрацію платника ПДВ за №82920152 відсутня. Відповідно АРМ «Контрагент» інформація про реєстрацію платника ПДВ ФОП ОСОБА_4 також відсутня. Стосовно ТОВ «Техносервіс» встановлено, що відповідно інформації яка є на офіційному сайті ДПА України, свідоцтва платника НДВ анульовані (№03984947 дата анулювання 01 червня 1999 р., 04406021 дата анулювання 12 червня 2001 р.). Причина анулювання свідоцтв - ліквідація платника податку за власним бажанням. До ДПІ у Червонозаводському р-ні м.Харкова був направлено запит на проведення зустрічної перевірки підприємства «І.С.Сом» код ЄДРПОУ 30987731 та відповідно наданої відповіді підприємство «І.С.Сом» код ЄДРПОУ 30987731 не звітувало (остання податкова декларація з ПДВ надана за вересень 2000р.). За неподання звітності рішенням Господарського суду Харківській області від 12 березня 2007 р. було припинено реєстрацію підприємства «І.С.Сом» та свідоцтво платника ПДВ 28 листопада 2005 р. анульовано.

На підставі зазначеного відповідач дійшов висновку, що позивач не має права на податковий кредит.

Крім того, представник відповідача зазначив, що в акті перевірки вказано, що перевірка проводилась на підставі направлення № 466 від 23 жовтня 2008 р., але це формальна описка, яке не тягне за собою негативних наслідків для позивача. Ця описка була допущена з причини того, що було винесено направлення №466 від 23 жовтня 2008 р., яке було направлено, але було скасовано актом ДПІ тому, що у позивача помер близький родич і він бути присутнім на перевірці.

Посилання позивача на те, що перевірка проводилась у приміщені ДПІ і не була виїзною, то це було зроблено з дозволу та в інтересах позивача, так як знаходження та місце проживання позивача співпадають, і це могло причинити незручності як позивачу, так і тим особам які проводили перевірку, та також не тягнуть за собою ніяких порушень.

Також, представник вважає, що порушення які нібито допущені податковою інспекцією при порядку оформлення результатів перевірок не є підставою визнання складеного за результатами проведеної перевірки висновків акту перевірки недійсним, що підтверджується позицією Вищого адміністративного суду України, яка була викладена в ухвалі від 13 лютого 2007 р., де зазначено, що недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт у цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є правильним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним.

На підставі викладеного, представник зазначив, що ДПІ правомірно винесені податкові повідомлення-рішення, оскільки, надані для перевірки податкові накладні не можуть бути визнані первинними документами, на підставі яких проводиться бухгалтерський та податковий облік підприємства.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали, надані до справи, судом встановлено наступне.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова 23 жовтня 2008 р. видано направлення №466 на проведення позапланової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1, але у звязку з неможливістю розпочати перевірку, відповідачем складений відповідний акт від 24 жовтня 2008 р. за №240/23-218/2109419354.

З 05 листопада 2008 р. по 11 листопада 2008 р. фахівцем ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на підставі направлення від 04 листопада 2008 р. №480 проведена виїзна позапланова перевірка ФОП ОСОБА_1

За результатами перевірки складаний акт від 14 листопада 2008 р. № 2010/17-218/2109419354 про результати виїзної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень 2008 р., яким встановлено порушення п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, оскільки включено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних виписаних особою не зареєстрованою платником ПДВ.

Такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Техносервіс», ФОП ОСОБА_4, «І.С.СОМ «ВОІУ» «Союз організацій інвалідів України», які не були зареєстровані платниками ПДВ, а тому позивач неправомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ.

На підставі акту перевірки від 14 листопада 2008 р. № 2010/17-218/2109419354, в межах строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, керівником ДПІ у Ленінському районі м. Харкова 24 листопада 2008 р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002061720/0 на загальну суму 253188,00 грн., у тому числі за основним платежем 168792,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84396,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками перевірки, звертався до податкових органів зі скаргами щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0002061720/0 та рішень про результати розгляду скарг.

Суд зазначає, що порушення, про яке зазначене в Акті перевірки, стосується порядку формування податкового кредиту платника ПДВ по операціям, що є обєктом оподаткування зазначеним податком.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Судом встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Техносервіс», ФОП ОСОБА_4, підприємством «І.С.СОМ «ВОІУ» «Союз організацій інвалідів України».

Згідно наданих позивачем копій договорів, судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Техносервіс», ФОП ОСОБА_4, «І.С.СОМ «ВОІУ» «Союз організацій інвалідів України» були укладені наступні договори, а саме:

·з ТОВ «Техносервіс» договори на транспортно-експедиторське обслуговування №ТП01 від 04 січня 2008 р., №0103 від 01 березня 2008 р.;

·з ФОП ОСОБА_4 договір на транспортно-експедиторське обслуговування №0105 від 01 травня 2008 р.

Відповідно до актів про виконання транспортно-експедиторських послуг ТОВ «Техносервіс» були надані ФОП ОСОБА_1 послуги по транспортно-експедиторському обслуговуванню: у лютому 2008 р. на загальну суму 35100,00 грн., ПДВ 5850,00 грн.; у березні 2008 р. на загальну суму 140904,00 грн., ПДВ 23484,00 грн.; у липні 2008 р. на загальну суму 153600,00 грн., ПДВ 25600,00 грн.

На виконання зазначених послуг та за придбані у ТОВ «Техносервіс» (і.п.н. 255205304621) видані: податкові накладні: №47 від 01 березня 2008 р. на суму 24460,80 грн., у т.ч. ПДВ 4076,80 грн., №52 від 15 березня 2008 р. на суму 24990,00 грн., у т.ч. ПДВ 4165,00 грн., №61 від 31 березня 2008 р. на суму 140904,00 грн., у т.ч. ПДВ 23484,00 грн., №3107 від 31 липня 2008 р. на суму 153600,00 грн., у т.ч. ПДВ 25600,00 грн., №307 від 03 липня 2008 р. на суму 22508,40 грн., у т.ч.ч ПДВ 3751,40 грн.; видаткові накладні: №РН-0103 від 01 березня 2008 р. на суму 24460,80 грн., у т.ч. ПДВ -4076,80 грн., №РН-1503 від 15 березня 2008 р. на суму 24990,00 грн., у т.ч. ПДВ 4165,00 грн., №РН-0307 від 03 липня 2008 р. на суму 22508,40 грн., у т.ч. ПДВ 3751,40 грн.,

На виконання послуг ФОП ОСОБА_4 також видані акти виконання транспортно-експедиторських послуг: за травень 2008 р. на загальну суму 268560,00 грн., ПДВ 44760,00 грн., за червень 2008 р. на загальну суму 152280,00 грн., ПДВ 25380,00 грн.

На виконання зазначених послуг та продажу автозапчастин ФОП ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_2) видані: податкові накладні: №33 від 31 травня 2008 р. на суму 268560,00 грн., у т.ч. ПДВ -44760,00 грн., №35 від 01 червня 2008 р. на суму 19800,00 грн., у т.ч. ПДВ 3300,00 грн., №41 від 30 червня 2008 р. на суму 152280,00 грн., у т.ч. ПДВ 25380,00 грн.; видаткові накладні: №Н-0106 від 01 червня 2008 р. на суму 19800,00 грн., у т.ч. ПДВ 3300,00 грн.

Підприємством «І.С.СОМ «ВОІУ» «Союз організацій інвалідів України» (і.п.н. 309877320382) ФОП ОСОБА_1 за придбання автозапчастин та пшениці видані податкові накладні №29 від 01 квітня 2008 р. на суму на суму 26208,30 грн., у т.ч. ДПВ 4368,05 грн., №31 від 15 квітня 2008 р. на суму 33041,70 грн., у т.ч. ПДВ 5506,95 грн., та видаткові №РН-0104 від 01 квітня 2008 р. на суму 26208,30 грн., у т.ч. ДПВ 4368,05 грн., №РН-1504 від 15 квітня 2008 р. на суму 33041,70 грн., у т.ч. ПДВ 5506,95 грн.

До складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 відніс суми ПДВ в звязку із придбанням автозапчастин, транспортно-експедиторських послуг та пшениці по податковим накладним підприємств та підприємців, дані по яким відсутні в ЄДР.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесенні сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме:

- наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- настання першої з подій, з якими Закон повязує право платника податку на податковий кредит.

Отже, отримання податкової накладної, оформленої саме до вимог чинного законодавства, є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

При перевірці правового статусу ТОВ «Техносервіс», ФОП ОСОБА_4, «І.С.СОМ «ВОІУ» «Союз організацій інвалідів України» встановлено наступне.

Згідно листа ДПІ Червонозаводського району м. Харкова про надання інформації №5812/7/23-211 від 29 жовтня 2008 р. встановлено, що провести зустрічну перевірку підприємства «І.С.СОМ» (код ЄДРПОУ 30987731, іпн. 309877320382, м. Харків, пр. Гагаріна,1) не можливо, оскільки, згідно Б.Д «БЕСТ-ЗВІТ» інформація про надання звітності відсутня.

Актом ДПІ Червонозаводського району м. Харкова №402 від 26 листопада 2005 р. анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №29870335, іпн. 309877320382, виданого 27 червня 2000 р. платнику «І.С.СОМ «ВОІУ» «Союз організацій інвалідів України».

За неподану звітність рішенням Господарського суду Харківської області від 12 березня 2007 р. по справі №51/53-07 було припинено реєстрацію підприємства «І.С.СОМ» (код ЄДРПОУ 30987731), на підтвердження чого надано копію рішення суду.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що станом на 10 квітня 2009 р. реєстраційних дій відносно підприємства «І.С.СОМ «ВОІУ» «Союз організацій інвалідів України» не знайдено.

З листа ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12 травня 2009 р. за №10927/7/17410 встановлено, що СПД ФО ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, іден. №НОМЕР_2) не знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Крім того, ДПА України своїм листом №1429715/29-1016 від 23 листопада 2009 р. повідомила, що інформації про реєстрацію платником ПДВ підприємця ОСОБА_4 з ІПН НОМЕР_2 та видачу свідоцтва платника ПДВ №82920152 в Реєстрі платників ПДВ відсутня.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що станом на 10 квітня 2009 р. реєстраційних дій відносно ФОП ОСОБА_4 не знайдено.

Щодо ТОВ «Техносервіс» (м. Дніпропетровськ, смт. Ювілейний, вул. Теплична,48, код ЄДРПОУ 25520538, і.п.н. 255205304621) встановлено, що підприємство передано 14 липня 1999 р. до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, що підтверджується листом ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №214/7/29-011-1 від 14 травня 2009 р.

Згідно листа ДПА України №1429715/29-1016 від 23 листопада 2009 р. встановлено, що за даними реєстру платників ПДВ ТОВ «Техносервіс» (код ЄДРПОУ 25520539) було зареєстровано платником ПДВ 18 березня 1998 р. з ІПН 255205304627 та видано свідоцтво платника ПДВ №3984947 від 18 березня 1998 р. Реєстрацію було анульовано з причин ліквідації за власним бажанням з датою анулювання 01 червня 1999 р.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що станом на 10 квітня 2009 р. реєстраційних дій відносно ТОВ «Техносервіс» не знайдено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи ТОВ «Техносервіс», ФОП ОСОБА_4, «І.С.СОМ «ВОІУ» «Союз організацій інвалідів України» не є субєктами господарської діяльності та не є платниками податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно, відомостей, передбачених абзацом сороковим частини другої статті 17 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також має бути спрямований на реальне настання наслідків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, направлений на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і, відповідно, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як встановлено положеннями ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Застосування цієї норми передбачає врахування того, що правочин, на виконання якого вчинено господарське зобовязання, яке за своєю метою суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, спрямоване на ухилення від сплати податків або на незаконне отримання з державного бюджету коштів на відшкодування надмірно сплачених податків, є відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України правочином, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, що передбачено ч. 2 цієї статті.

Відповідно до ст. 208 ГК України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Крім того, відповідно до пп.9.1. п.9 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 р. № 02-5/111, якщо сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обовязку перевіряти такі повноваження.

На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_1 було відомо про скасування державної реєстрації «І.С.СОМ «ВОІУ» «Союз організацій інвалідів України» 12 березня 2007 р., про ліквідування у 2001 р. ТОВ «Техносервіс», та ту відомість, що ФОП ОСОБА_4 з ідентифікаційним номером платника податку як НОМЕР_2, взагалі не існує, та про відсутність повноважень на укладення господарських угод.

Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З наданих до суду документів встановлено, що за наслідками виконання спірних угод ТОВ «Техносервіс», ФОП ОСОБА_4, підприємство «І.С.СОМ «ВОІУ» «Союз організацій інвалідів України» не сплатили до бюджету відповідні податки, а разом з тим, ФОП ОСОБА_1, на підставі отриманих від ТОВ «Техносервіс», ФОП ОСОБА_4, «І.С.СОМ «ВОІУ» «Союз організацій інвалідів України» податкових накладних, включив до складу свого податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

Оскільки відшкодування суми ПДВ платнику на рахунок (або зменшення податкових зобовязань платника), у звязку зі включенням платником такої суми ПДВ до податкового кредиту, при наданні платником до податкового органу декларації з ПДВ, відбувається з державного бюджету, тобто в даному випадку держава повинна відшкодувати суми ПДВ, які фактично до бюджету не надійшли.

Вищезазначене свідчить про те, що від укладання та виконання спірної угоди інтересам держави та суспільства завдаються збитки у вигляді ненадходження до державного бюджету коштів у великих розмірах, витрати державних коштів на користь осіб, які не мають правових підстав та права на їх отримання.

Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає, що відсутність у продавця статусу платника ПДВ позбавляє його права видавати податкові накладні, а вже видані податкові накладні набувають статусу фіктивних та позбавляють покупця права на податковий кредит.

Таким чином, суд вважає, що вищезазначені угоди були укладено з метою, яка не переслідувала за мету створення взаємних прав та обовязків, а натомість метою було ухилення від сплати обовязкових податків та зборів, що, суперечить інтересам держави та суспільства.

Крім того, відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону. З моменту анулювання свідоцтва платник ПДВ втрачає права на нарахування податкових зобов'язань щодо ПДВ, виписування податкових накладних, відображення податкового кредиту, отримання бюджетного відшкодування.

За таких обставин, зазначені податкові накладні, в порушення вимог п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», видані не повноважною особою(не платником ПДВ), а відповідно не містять обов'язкових реквізитів: податковий номер постачальника товару, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ постачальника товару, та не можуть вважатись первинними документами, що підтверджують здійснення господарської операції, що позбавляє покупця - платника ПДВ права на податковий кредит.

Таким чином, в порушення п.п.7.2.1. 7.2.8. п.7.2. ст.7 та п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», до складу податкового кредиту неправомірно віднесено податок на додану вартість не підтверджений податковими накладними.

Суд також не приймає доводів позивача що перевірка проводилась з порушенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки в акті перевірки зазначено, що вона проводилась на підставі направлення від 23 жовтня 2008 р. № 466, виданого ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, але позивачу було надано направлення №480 від 04 листопада 2008 р. та що проводилась перевірка в приміщенні Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова за адресою: АДРЕСА_1, де і було складено акт позапланової виїзної перевірки, але виходу на перевірку за місцем знаходження ФО-П ОСОБА_1 не відбулось, в журналі реєстрації перевірок записів про перевірки не має, виходячи з наступного.

ФОП ОСОБА_1 було отримано листа ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 08 жовтня 2008 р. за №8756/10/17-222 з пропозицією надати до податкової інспекції документи згідно переліку. Копії вказаних у листі документів передані у встановлений законом строк у повному обсязі, з підписанням факту прийому-передачі з обох сторін у приміщенні ДПІ у Ленінському районі м. Харкова за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, виявлення недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається із складеного акту, фактично ДПІ проведено позапланову невиїзну документальну (камеральну) перевірку, оскільки це було зроблено з дозволу та в інтересах позивача, так як знаходження та місце проживання позивача (м. Харків, вул. Муранова,36-б) співпадають, і це могло причинити незручності як позивачу, так і тим особам які проводили перевірку, та який був присутнім при проведенні перевірки і зауважень щодо місця проведення перевірки до ДПІ не надав.

Також, не заслуговують на увагу суду посилання позивача на той факт, що у акті перевірки підставою визначено направлення на перевірку №466 від 23 жовтня 2008 р., а йому вручено направлення №480 від 04 листопада 2008 р. Зазначена описка була допущена з звязку з тим, що направлення №466 від 23 жовтня 2008 р. було направлено, але скасовано актом ДПІ тому, що у позивача помер близький родич і він не міг бути присутнім на перевірці.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт у цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є правильним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відповідність дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач обґрунтовано прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначив позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість через безпідставне віднесення ФОП ОСОБА_1 до податкового кредиту сум ПДВ та визначив суму штрафної (фінансової) санкції, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 69, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування рішення - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі виготовлено 06 серпня 2010 року.

<Сума задоволення ><Текст >

СуддяБартош Н.С.