Рішення № 111002687, 14.02.2023, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9167/22

провадження № 2/753/243/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Кирик К. С. за участі: представника позивача Фляшовського В. П., представника відповідача Яндульського Д. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання правочинів недійсними, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У серпні 2022 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивачка) звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі також - АТ КБ «Приватбанк», банк, відповідач), у якому просила: визнати недійсними два кредитні договори від 08.02.2022; зобов`язати банк списати усі відсотки за користування кредитними коштами та штрафні санкції за вказаними договорами; визнати недійсними транзакції по її банківському рахунку № НОМЕР_1 по зарахуванню кредитних коштів, що були здійснені 08.02.2022; стягнути на її користь грошові кошти в розмірі 14 070 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами. 22.06.2018 між сторонами було укладено договір банківського рахунку № SAMDNWFC00043370811, за умовами якого позивачці відкрито банківський рахунок № НОМЕР_1 . Для ініціювання переказів з банківського рахунку позивачці оформлено платіжний інструмент у формі банківської платіжної картки № НОМЕР_2 .

08.02.2022 без волевиявлення позивачки було укладено два кредитні договори (далі також - оспорювані договори), за умовами яких позивачці надано кредити у розмірах 50 000 грн та 19 900 грн, відповідно, строком на 36 місяців з місячною відсотковою ставкою 1,5%, річною ставкою 18%, реальною річною ставкою 35,37%. В цей же день кредитні кошти у зазначених розмірах без розпорядження позивачки зараховані на її банківський рахунок.

Цієї ж дати на електронну адресу позивачки надійшло повідомлення від банку про оформлення нового платіжного інструмента у формі банківської платіжної картки «Універсальна Gold» № НОМЕР_3 та у подальшому з використанням платіжних карток № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 з рахунку позивачки було здійснено списання її власних коштів в сумі 13 524 грн, кредитних коштів в сумі 69 900 грн та комісії в сумі 415,06 грн, після чого рахунок було заблоковано.

Дізнавшись про вказані обставини, позивачка невідкладно звернулась до відділення банку і повідомила про несанкціоноване зняття коштів з її рахунку, а також до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим розпочато досудове розслідування № 12022105020000517 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України.

19.04.2022 позивачка звернулась до відповідача із заявою, у якій просила повернути списані з її рахунку власні кошти в сумі 13 524 грн, анулювати кредитні договори від 08.02.2022 та припинити нарахування відсотків за вказаними договорами, проте у задоволенні її заяви відповідач відмовив.

Позивачка вважає, що оспорювані кредитні договори підлягають визнанню недійсними з підстав відсутності її волевиявлення на їх укладення, також підлягають визнанню недійсними усі транзакції, вчинені по її рахунку 08.02.2022, оскільки вони були здійсненні без її розпорядження з порушенням вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», при цьому банк відповідно до пункту 32.3.2. цього Закону та пунктів 7, 8, 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням зобов`язаний списати відсотки та штрафні санкції, нараховані за недійсними кредитними договорами, та повернути її власні кошти, переказ яких здійснено без законних підстав.

Банк позов не визнав та мотивував свої заперечення тим, що вимоги позивачки в цілому є необґрунтованими, за формою та змістом оспорювані договори відповідають вимогам закону, доказів на спростування презумпції правомірності правочину нею не надано, визнання договорів недійсними не призводять до ефективного способу захисту порушених прав, транзакція не є правочином, у зв`язку з чим не може бути визнана недійсною, а з огляду на те, що спірні транзакції супроводжувались належною авторизацією держателя картки та мав місце факт розголошення позивачкою третім особам даних своєї картки, які у подальшому використані для проведення спірних транзакцій, саме позивачка повинна нести за них повну відповідальність.

ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.

Одночасно з позовною заявою позивачкою було подано заяву про забезпечення позову, яку задоволено ухвалою суду від 30.08.2022 шляхом заборони банку нараховувати відсотки за користування кредитом, штрафи та пеню за кредитними договорами від 08.02.2022 № 22020832938469 та № 22020832938627.

Ухвалою від 31.08.2022 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання 26.10.2022.

26.10.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

26.10.2022 від представників сторін надійшли заяви про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд відклав підготовче засідання на 24.11.2022.

Ухвалою від 24.11.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в судове засідання 23.01.2023.

В судовому засіданні 23.01.2023 суд заслухав вступні промови представників сторін, дослідив письмові докази та оголосив перерву до 14.02.2023.

09.02.2023 від представника позивачки надійшли письмові пояснення щодо обраного способу захисту порушених прав з клопотанням про розгляд справи без його участі.

13.02.2023 від представника відповідача надійшли тези промови в судових дебатах.

В судове засідання 14.02.2023 учасники справи не з`явилися, проте з огляду на принцип розумності строків розгляду справи судом та достатність матеріалів для прийняття обґрунтованого рішення, суд визнав можливим завершити розгляд справи за відсутності сторін.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

22.06.2018 між ОСОБА_1 (клієнтом) та АТ КБ «Приватбанк» укладено договір про надання банківських послуг, що підтверджується змістом підписаних позивачкою анкет-заяв про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

На виконання умов цього договору позивачці відкрито банківський рахунок № НОМЕР_1 та видано дві платіжні картки, що підтверджується наданим банком фото позивачки з вказаними картками.

18.08.2021 сторони уклали договір про надання банківських послуг шляхом підписання позивачкою заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у новій редакції, предметом якого є надання банком клієнту послуг з відкриття та обслуговування поточного рахунку та послуг споживчого кредитування.

Згідно з умовами, визначеними пунктом 3 цієї заяви,сторони узгодили, що при наданні банком будь-яких послуг клієнту, у тому числі, але не виключно, послуг з переказу коштів, укладення між сторонами кредитних договорів та будь-яких інших правочинів буде використовуватись простий електронний підпис та визнали простим електронним підписом такі способи підписів клієнта: ОТР-пароль; QR-код; кнопки «підпис», «підписав», «підтверджую», «ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах банку в мережі Інтернет, де клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір, дати доручення банку на здійснення операції з переказу коштів тощо, або якщо інтерфейс відповідного ПК банку дає клієнту змогу зробити однозначний висновок про суть операції, доручення на здійснення якої клієнт надає банку шляхом підписання способами, що узгоджені сторонами. Сторони визнають правочини у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов`язковими для сторін та такими, що не потребують додаткового підтвердження.

При здійсненні будь-яких операцій та правочинів між сторонами за допомогою ОТР-паролю як простого електронного підпису сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому банком ОТР-паролю на фінансовий номер телефону клієнта.

08.02.2022 о 14:57 год. на електронну адресу позивачки надійшло повідомлення від банку про блокування її карток внаслідок сумнівних операцій - спроб списання коштів трьома особами.

У подальшому з електронного повідомлення банку позивачка дізналась про те, що в цей же день на її ім`я була оформлена картка Універсальна Gold № НОМЕР_3 та укладено два кредитні договори (послуга «Миттєва розстрочка»), за умовами яких їй надано кредити у розмірах 50 000 грн та 19 900 грн під 18% річних (реальна річна процентна ставка -35,37%) на строк 36 місяців шляхом зарахування коштів на рахунки НОМЕР_4 , НОМЕР_5 .

Після зарахування кредитних коштів на вказані рахунки в цей же день в період часу з 12:34 год. по 13:17 год. було здійснено вісім операцій по переказу та отримання готівкових коштів на загальну суму 83 008, 98 грн, у тому числі 69 900 грн кредитних коштів та 13 524 грн власних коштів позивачки, ще 415,06 грн списані як комісія банку.

Вказані обставини підтверджується випискою по картці/рахунку НОМЕР_6 ( НОМЕР_1 ) і додатковим рахункам по договору SAMDNWFC00043370811 від 22.06.2018 та довідкою про видачу готівкових коштів, сформованими системою Приват24.

Дізнавшись про вказані обставини, позивачка в цей же день звернулась до відділення банку і повідомила про несанкціоноване зняття коштів з її рахунку, а також до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту заяви позивачки про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що 08.02.2022 приблизно о 12-30 год. на її фінансовий номер телефону зателефонували особи, які представились працівниками Приватбанку, у зв`язку з чим вона повідомила їм інформацію про номер своєї банківської картки та термін її дії.

На підставі вказаної заяви відкрите кримінальне провадження № 12022105020000517 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України.

19.04.2022 позивачка звернулась до відповідача із заявою, у якій просила повернути списані з її рахунку власні кошти в сумі 13 524 грн, анулювати кредитні договори від 08.02.2022 та припинити нарахування відсотків за вказаними договорами.

Листом від 22.04.2022 № 20.1.0.0.0/7-220419/3763 банк відмовив у задоволенні заяви позивачки пославшись на те, що при здійсненні спірних операцій були коректно введені номер картки, термін її дії та CVV2, після чого транзакція була підтверджена 3Dsecure, який надсилався на її фінансовий телефон.

ІV. Мотивувальна частина рішення.

Стаття 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 626, частина перша статті 628 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина друга статті 638 ЦК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 1066, частини першої статті 1068 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Наслідки невиконання або неналежного виконання банком зобов`язань за договором банківського рахунка встановлені нормою статті 1073 ЦК України, якою передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 1054 цього Кодексу дає визначення кредитного договору як договору, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, аналізуючи предмет та зміст укладеного сторонами договору про надання банківських послуг, суд дійшов висновку, що він містить елементи банківського рахунка та кредитного договору та за своєю юридичною природою є публічним договором приєднання, умови якого встановлені банком у відповідних стандартних формах та є однаковими для всіх споживачів, що відповідає положенням статей 633, 634 ЦК України.

З огляду на суб`єктний склад сторін договору про надання банківських послуг та об`єкт зафіксованих у ньому зобов`язань, на спірні правовідносини також поширюються дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Для договорів банківського рахунка та кредитних договорів законом встановлена обов`язкова письмова форма (частина перша статті 1067, частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статей 205, 207 цього Кодексу договір, укладений в електронному вигляді, є таким, що укладений у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон про електронну комерцію).

Незважаючи на те, що порядок надання банківських послуг не є предметом правового регулювання Закону про електронну комерцію,законодавець визначив, що цей Закон застосовується, зокрема, до послуг систем дистанційного обслуговування та надання платіжних послуг в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству України, а саме Закону України «Про банки і банківську діяльність» (частина друга статті 2).

Згідно статті 3 Закону про електронну комерціюелектронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до статті 11 Закону про електронну комерціюелектронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною (частина третя).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста).

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина восьма).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята).

Статтею 12 Закону про електронну комерцію визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже погоджені сторонами умови договору про надання банківських послуг в частині ідентифікації особи клієнта та підтвердження клієнтом здійснення операцій або укладення правочинів за допомогою ОТР-паролю як простого електронного підпису не суперечать Закону про електронну комерцію.

На момент виникнення спірних правовідносин був чинний Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі також - Закон про платіжні системи), який визначав загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлював відповідальність суб`єктів переказу, а також визначав загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Згідно зі статтею 1 цього Закону платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 Закону про платіжні системи користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Пунктами 2, 3 розділу VI Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ № 705 від 05.11.2014 (далі - Положення № 705) на емітента електронного платіжного засобу (банк) покладені зобов`язання не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу, повідомляти користувача у спосіб, передбачений договором, про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу та установлено, що банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Відповідно до пунктів 7-9 цього ж розділу Положення № 705 емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Наведені вище нормативні положення є спеціальними для спірних правовідносин.

Згідно з нормами цивільного процесуального закону, які визначають загальні правила доказування у цивільному процесі, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення і щодо яких у учасників справи виникає спір (статті 12, 76, 81, 82 ЦПК України).

За положеннями статей 77, 78, 79, 80, 89 ЦПК України докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості і об`єктивності, а в своїй сукупності - також достатності, для підтвердження наявності або відсутності обставин справи, які відносяться до предмета доказування.

Судом установлено, що оспорювані кредитні договори були укладені, а спірні платіжні операції - здійснені, з використанням програмного комплексу (додатку) Приват24 шляхом накладення клієнтом простого електронного підпису у вигляді ОТР-паролю.

Незважаючи на те, що факт розголошення позивачкою третім особам інформації про номер банківської картки та термін її дії знайшов своє підтвердження в суді, обсяг вказаної інформації відповідно до умов договору не є достатнім для ідентифікації особи клієнта.

Отже за обставинами цієї справи доказуванню підлягає, зокрема, факт надіслання на фінансовий номер телефону позивачки смс-повідомлень з кодами підтвердження (ОТР-паролів/3Dsecure), введення яких у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу Приват24 однозначно ідентифікує особу клієнта і підтверджує укладення ним оспорюваних кредитних договорів та здійснення спірних платіжних операцій (транзакцій з перерахування коштів).

Тягар доказування цієї обставини покладається на банк як на власника програмного комплексу Приват24, проте доказів, які б свідчили про те, що укладенню оспорюваних кредитних договорів та здійсненню спірних платіжних операційпередувало надіслання банком на фінансовий номер телефону позивачки ОТР-паролів, суду не надано, а відтак не доведено, що саме позивачка підписала оспорювані кредитні договори та ініціювала спірні платіжні операції.

Відповідачем також не надано жодних доказів на спростування доводів позивачки про те, що з дати відкриття рахунків та отримання карток в АТ КБ «Приватбанк» вона жодного разу не користувалась кредитним лімітом і у період укладення оспорюваних договорів та здійснення спірних операцій у системі Приват24 не реєструвалась.

Одразу ж після надходження інформації про несанкціоновані платіжні операції позивачка повідомила про це відповідача.

У статтях 15, 16 ЦК України та статті 4 ЦПК України закріплене право кожного на захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до положень частин першої та третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

З огляду на те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю та у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (частина перша статті 216 ЦК України), інтерес особи, яка його оспорює, полягає у приведенні сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до його вчинення, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації цією особою (позивачем) її прав.

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Як зазначено вище, належних і достатніх доказів, які б свідчили про те, що укладення оспорюваних кредитних договорів супроводжувались належною ідентифікацією (авторизацією) клієнта, суду не надано, а відтак не доведено додержання банком вимог Закону про електронну комерцію,Закону про платіжні системи, умов договору про надання банківських послуг та наявність у позивачки волі на їх укладення.

В результаті укладених з порушенням закону кредитних договорів у позивачки перед банком виникли зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів, передбачених їх умовами,а відтак є очевидним факт порушення суб`єктивного матеріального права позивачки, на захист якого подано цей позов.

Виходячи з наведеного, вимоги ОСОБА_1 про визнання кредитних договорів недійсними та зобов`язання банку застосувати наслідки їх недійсності суд вважає обґрунтованими та задовольняє їх.

Аналіз норм цивільного та цивільного процесуального закону, які визначають способи судового захисту порушених прав та інтересів, дає підстави для висновку, що ухвалення судом рішення про визнання договорів недійсним та застосування наслідків їх недійсності в повному обсязі поновлює порушені цими договорами права позивача, а відтак вимога позову про визнання недійсними транзакцій по зарахуванню кредитних коштів на рахунки є зайвою і такою, що не відповідає встановленим цивільним законом способам захисту порушених прав, характеру порушення та його наслідкам, у зв`язку з чим підстави для її задоволення відсутні

Внаслідок операції з безпідставного перерахування власних коштів позивачки їй було завдано збитків на суму 13 524 грн, вказана операція в розумінні Закону про платіжні системи є неналежним переказом, а відтак в цій частині вимог порушене право позивачки підлягає захисту у спосіб, передбачений статтею 1073 ЦК України, шляхом зобов`язання банку зарахувати вказану суму на рахунок позивачки.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати позивачки на професійну правничу допомогу у цій справі склали 12 000 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 11.07.2022, актом приймання-передачі наданих послуг № 1 від 18.01.2023 та платіжною інструкцією МВ 84136728 від 18.01.2023.

Клопотання про зменшення розміру витрат позивачки на професійну правничу допомогу відповідачем не заявлялось.

Із заявлених позивачкою шести вимог немайнового характеру судом задоволено чотири, також задоволено вимогу майнового характеру, а відтак на відповідача слід покласти 5/7 частин витрат позивачки на правничу допомогу, що становить 8 571,45 грн (12 000/7х5).

Позивачка як споживач банківських послуг звільнена від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір за чотири вимоги немайнового та одну вимогу майнового характеру за ставками, встановленими Законом України «Про судовий збір», що в загальному розмірі становить 5 368 грн (1 073х5).

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним кредитний договір № б.н. від 08 лютого 2022 року на суму 50 000 гривень, укладений між акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДР 14360570) та ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_7 ).

Визнати недійсним кредитний договір № б.н. від 08 лютого 2022 року на суму 19 900 гривень, укладений між акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДР 14360570) та ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_7 ).

Зобов`язати акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) застосувати наслідки недійсності кредитного договору № б.н. від 08 лютого 2022 року на суму 50 000 гривень, укладеного між акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДР 14360570) та ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_7 ).

Зобов`язати акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДР 14360570) застосувати наслідки недійсності кредитного договору № б.н. від 08 лютого 2022 року на суму 19 900 гривень, укладеного між акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДР 14360570) та ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_7 ).

Зобов`язати акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДР 14360570) повернути ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_7 ) безпідставно списані з банківського/карткового рахунку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 13 524 гривні шляхом їх відновлення на картковому рахунку № НОМЕР_1 .

Стягнути з акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДР 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати в сумі 8 571 гривня 45 копійок.

Стягнути з акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДР 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) в дохід держави судовий збір в сумі 5 368 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:

Повне рішення складене 22.05.2023.