Рішення № 111002683, 18.10.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/15000/20

Провадження № 2/752/1190/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.10.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Ракоїд Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.Груп», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Ес.ДІ.СІ.Груп» про визнання недійсним договору № 1289/К купівлі-продажу майнових прав за кредитним договором № 784/ФКВ-07 від 23.07.2007 р., укладеного 12.04.2019 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.Груп», визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором поруки від 23.07.2007 р. № 784/2/ZФПОР-07, укладеного 12.04.2019 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.Груп», визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором поруки від 23.07.2007 р. № 784/1/ ZФПОР-07, укладеного 12.04.2019 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.Груп», визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором б/н від 23.07.2007 р., укладеного 12.04.2019 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.Груп», та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., зареєстрований у реєстрі за № 601.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.07.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 784/ФКВ-07, відповідно до умов якого банк надав позивачу кредит з щомісячним поверненням частини кредиту та щомісячною сплатою процентів, на умова забезпеченості, повернення, строковості.

В якості забезпечення виконання позивачем своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, позичальник уклав з банком договір іпотеки нерухомого майна - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк».

18.03.2019 р. через електронний майданчик електронної торгової системи dgf.prozorro.sale було здійснено продаж даного активу і переможцем електронного аукціону з придбання права вимоги за кредитним договором, укладеним з позивачем, та договорами забезпечення перейшло до ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП».

Позивач посилається на те, що укладені між відповідачами договори про відступлення прав вимоги за кредитним договором, укладеним з позивачем та договорами забезпечення є недійсними, оскільки розмір грошової вимоги, яка була відступлена за спірним договором шляхом купівлі-продажу перевищує ціну її відступлення, що свідчить про те, що новий кредитор фактично набув право одержати прибуток у формі різниці між реальною вартістю права вимоги і ціною такої вимоги, встановленої спірним договором, а отже такий договір є договором факторингу. Однак, ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.Груп» не є фінансовою установою і не може укладати договори факторингу, а отже оспорювані договори є недійсним.

Крім того, позивач посилається на те, що на підставі позову ПАТ «Дельта Банк» Білоцерківським міськрайонним судом Київської області від 27.08.2013 р. було достроково стягнуто суму боргу за кредитним договором № 784/ФКВ-07 від 23.07.2007 р. в розмірі 675472,13 гривень, з яких тіло кредиту - 476649,37 гривень, відсотки - 198822,76 гривень.

Тобто, звернувшись з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення Банк змінив строк дії кредитного договору та в подальшому позбавлений можливості нараховувати проценти та штрафні санкції за кредитним договором, натомість при укладанні договору про відступлення прав вимоги була передано право на більшу суму.

За цих обставин позивач просить визнати оспорювані договори недійсними.

05.08.2020 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва було відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

12.01.2021 р. відповідачем - АТ «Дельта Банк» подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Банк просить відмовити у задоволенні позову, оскільки договір, укладений з ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.Груп» є договором про відступлення прав вимоги, а не договором факторингу, за ним не передавались грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, і не є договором про надання фінансової послуги в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Зазначений договір відповідає положенням закону, а отже відсутні підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними.

ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» не скористалось своїм правом на подання письмового відзиву у справі.

15.03.2021 р. судом було вирішено питання про закриття підготовчого провадження.

Представник позивача в ході судового розгляду підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», подав клопотання про розгляд справи у відсутність представника Товариства.

Представник відповідача - АТ «Дельта Банк» в судове засідання не з`явився повторно, про місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином, з заявами про відкладення розгляду справи звертався, в зв`язку з чим суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність.

Вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.07.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №784/ФКВ-07, відповідно до умов якого Банк надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 50 000 доларів США 00 центів в порядку і на умовах, визначених цим Договором, зі строком кредитування - 180 місяців.

Сторони узгодили, що повернення кредиту здійснюється щомісячними частками у розмірі не менше як 277 доларів США 78 цент по 20 число (включно) кожного місяця починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту.

Відповідно до п.3.1 договору, виконання позичальником зобов`язань за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів за його користування, комісій, штрафних санкцій. Інших платежів, передбачених договором) забезпечується іпотекою житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю 474 700 грн. 00 коп., який належить ОСОБА_1 , та порукою ОСОБА_3 та ОСОБА_2

23.07.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений Додатковий договір №1 до кредитного договору №784/ФКВ-07 від 23.07.2007 року, відповідно до якого внесено зміни до п.1.1, п.2.4 кредитного договору №784/ФКВ-07 від 23.07.2007 року та визначена сума кредиту в розмірі 64 722 доларів США 00 центів; а також був змінений порядок повернення кредиту.

23.07.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (кредитор) та ОСОБА_3 (поручителем), ОСОБА_1 був укладений договір поруки №784/1/ZФПОР-07, а 20.09.2007 р. Додатковий договір № 1 до договору поруки згідно з умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором №784/ФКВ-07 від 23.07.2007 року, за яким останній зобов`язаний до 22.07.2022 року повернути кредит у розмірі 64722 доларів США 00 центів, сплатити проценти та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Крім того, 23.07.2007 року, з метою забезпечення вимог кредитора за кредитним договором №784/ФКВ-07 від 23.07.2007 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сніговою К.В., зареєстровано в реєстрі за №3317, за умовами якого Іпотекодавець надав в іпотеку Іпотекодержателю будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , ціна предмета іпотеки 474 700 грн. 00 копійок.

20.09.2007 року була укладена Додаткова угода №1 до іпотечного договору (том 1 а.с.35), згідно з яки змінено розмір забезпечуваного зобов`язання та розмір процентної ставки.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» передає АТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед Національним банком України, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі ТОВ «Укрпромбанк» АТ «Дельта Банк» право вимоги до боржників, АТ «Дельта Банк» переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Таким чином, АТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором № 784/ФКВ-07від 23.07.2007 року.

Судом встановлено, що позичальник не виконала належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором в зв`язку з чим АТ «Дельта Банк» в 2013 році звернулось до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.08.2013 р. з позичальника стягнуто заборгованості за кредитним договором № 784/ФКВ-07від 23.07.2007 року, яка станом на 14.03.2013 року становила суму 675 472,13грн., з яких: тіло кредиту - 476 649,37 грн., відсотки - 198 822, 76 грн.

Крім того, судом встановлено, що 18.03.2019 року відбувся електронний аукціон за результатами якого складено Протокол електронного аукціону №UA-EA-2019-01-28-000063-b, щодо продажу лоту, а саме: права вимоги за кредитним договором №784/ФКВ-07 від 23.07.2007 року, укладеного з фізичною особою. Забезпечення: Житловий будинок загальною площею - 181,00 кв.м., житловою площею 113,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Іпотекодавцем є позичальник. Договір поруки із фізичною особою. Продаж відбувся за згодою заставодержателя. Переможець електронних торгів - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.Груп». Сума, яка підлягає сплаті 794 457,57 грн.

12.04.2019 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.Груп» за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-EA-2019-01-28-000063-b від 18.03.2019 року, уклали договір №1289/К купівлі-продажу майнових прав.

Крім того, 12.04.2019 року був укладений договір про відступлення права вимоги за договором поруки з якого вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.Груп» уклали договір про купівлю-продаж (відступлення) права вимоги за договором поруки №784/2/ZФПОР-07 від 23.07.2007 року.

Відповідно до п.1.1 цього договору, договору №1289/К купівлі-продажу майнових прав від 12.04.2019 року та на підставі Протоколу електронного аукціону №UA-EA-2019-01-28-000063-b від 18.03.2019 року, ПАТ «Дельта Банк» передає (відступає) новому кредитору ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.Груп», а новий кредитор набуває права вимоги за договором поруки №784/2/ZФПОР-07 від 23.07.2007 року, укладеним в якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №784/ФКВ-07 від 23.07.2007 року, укладеним між ТОВ «Український промисловий банк» та боржником, право вимоги за яким перейшло до АТ «Дельта Банк» на підставі Договору про передачу Активів та кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, укладеного 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанку» та АТ «Дельта Банк», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. та зареєстрованого в реєстрі за №2258.

12.04.2019 року був укладений договір про відступлення права вимоги за договором поруки, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.Груп» уклали договір про купівлю-продаж (відступлення) права вимоги за договором поруки №784/1/ZФПОР-07 від 23.07.2007 року.

Відповідно до п.1.1 цього договору, договору №1289/К купівлі-продажу майнових прав від 12.04.2019 року та на підставі Протоколу електронного аукціону №UA-EA-2019-01-28-000063-b від 18.03.2019 року, ПАТ «Дельта Банк» передає (відступає) новому кредитору ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.Груп», а новий кредитор набуває права вимоги за договором поруки №784/1/ZФПОР-07 від 23.07.2007 року, укладеним в якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №784/ФКВ-07 від 23.07.2007 року, укладеним між ТОВ «Український промисловий банк» та боржником, право вимоги за яким перейшло до АТ «Дельта Банк» на підставі Договору про передачу Активів та кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, укладеного 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанку» та АТ «Дельта Банк», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. та зареєстрованого в реєстрі за №2258.

Також, 12.04.2019 року був укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, з якого вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.Ггруп» уклали договір про купівлю-продаж (відступлення) права вимоги за іпотечним договором.

Зазначені обставини були встановлені Білоцерківським міськрайонним судом Київської області при розгляді справи № 357/7440/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О.Є., ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним рішення державного реєстратора і в силу положень ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Позивач звернулась до суду посилаючись на недійсність укладених договорів між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.Груп», за якими до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором, укладених з позивачем та договорами забезпечення, зазначаючи, що ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» не є фінансовою установою, а отже не мало право укладати оспорювані договори, які фактично є договорами факторингу, а також що розмір відступленого права вимоги не відповідає розміру фактичної заборгованості.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою, третьою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Частиною третьою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Натомість договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) та від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20) викладено правовий висновок, що за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації, відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальними договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ.

Відповідно до пунктів 2, 6 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку: банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; укладення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону.

Згідно з частинами другою та третьою статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк. Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

Частиною шостою статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Отже, за своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, на виконання якого здійснена цесія, а її сторонами можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи.

Зазначений висновок відповідає правовому висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20) та правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 705/5544/19 (провадження № 61-8523св20).

Крім того, положення нормативно-правових актів, які врегулювали процедуру ліквідації банку, допускають продаж на конкурсних засадах майна банку, що перебуває у стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та за договорами забезпечення виконання зобов`язання будь-яким суб`єктам правовідносин, зокрема і без статусу банку або іншої фінансової установи (постанова Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 640/14873/19).

З огляду на викладене, зважаючи на те, що будь-яких доказів щодо правомірності допущення ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.Груп» до участі в електронних торгах щодо продажу права вимоги за кредитним договором, укладеним з позивачем, матеріали справи не містять, а оспорювані договори суперечать вимогам чинного законодавства, які регламентують порядок виведення неплатоспроможного банку з ринку фінансових послуг, суд не вбачає підстав для визнання їх недійсними, оскільки закон не містить заборон щодо можливості відступлення прав вимоги не на користь фінансових установ.

Крім того, як на підставу недійсності оспорюваних правочинів позивач посилається на те, що розмір зобов`язання право вимоги за яким відступлено не відповідає фактичному розміру заборгованості.

Як встановлено судом рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.08.2013 р. з позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором № 784/ФКВ-07від 23.07.2007 року, яка станом на 14.03.2013 року становила суму 675 472,13грн., з яких: тіло кредиту - 476649,37 грн., відсотки - 198 822, 76 грн.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, зазначено, що після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінюється порядок, умови та строк дії кредитного договору.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені Великою Палатою у Постановах від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц та від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

Тобто, після пред`явлення АТ «Дельта Банк» в 2013 році вимоги до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості в розмірі 675472,13 гривень Банк змінив строк виконання зобов`язання і після такого звернення нарахування процентів за користування кредитом та штрафних санкцій за даним кредитним договором є неправомірним.

Однак, невірне визначення розміру зобов`язання, право вимоги за яким відступається, не є в силу положень ст.215 ЦК України підставою, що тягне недійсність правочину, а обставини щодо розміру заборгованості є предметом спору і підлягають доведенню у разі пред`явлення вимоги новим кредитором до боржників про стягнення суми боргу у будь-який спосіб.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог в зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України і в зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.Груп», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання правочину недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя