Постанова № 11100115, 02.09.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2010 року < ЧАС >

м. Полтава

Справа № 2а-2455/10/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Головка А.Б.,

при секретарі – Вовченко Т.П.,

за участю:

представника позивача - Фищука В.В.,

представника відповідача - Васильченка К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці №6 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

03 червня 2010 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці №6 про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 36 328 грн. 88 коп. та пені в розмірі 534 грн. 10 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що у зв’язку із не виконанням нормативу робочого місця по працевлаштуванню інвалідів (двох осіб) відповідачем у порушення вимог ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не нараховано та не сплачено адміністративно –господарську санкцію в розмірі 36328 грн. 88 коп. та пеню в розмірі 534 грн. 10 коп., які підлягають стягненню на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач надав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що ним з метою працевлаштування інвалідів було створено 4 робочих місця. Протягом 2009 року підприємством щомісячно подавались до Полтавського районного центу зайнятості звіти форми № 3-ПН, але жодних дій з боку позивача та центру зайнятості щодо працевлаштування інвалідів не було проведено.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.

Статтею 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування. Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. N 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому. Згідно пункту 9 цього Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

За змістом статті 20 України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Пункт 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією України та законами України.

Отже, даний спір підвідомчий адміністративному суду.

Судом встановлено, що 22 січня 2010 року (вх. № 959) Госпрозрахунковою житлово-експлуатаційною дільницею № 6 подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою 10-ПІ.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становить 90 осіб. При цьому у звіті зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) становить 3 особи та кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (рядок 03) - становить 4 особи.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Частиною 1 статті 19 цього Закону встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, який становить чотири відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно із розрахунком, наданим позивачем, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів у відповідача в 2009 році відповідно до нормативу 4% становить 4 особи (90 х 0,04).

З огляду на викладене, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність повинна становити 4 особи.

Відповідачем на виконання вимог законодавства України у 2009 році створено 4 робочих місця для інвалідів, при цьому фактично протягом 2009 року були незайнятими 2 робочих місця, що підтверджується відомостями списку інвалідів, які працювали у позивача в 2009 році.

Разом з тим, статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що відповідачем щомісячно, починаючи з березня 2009 року, на адресу Полтавського районного центру зайнятості направлялись звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН для працевлаштування інвалідів із зазначенням вакансії - пічник, двірник, монтажник санітарно-технічних систем, що підтверджується листом Полтавського районного центру зайнятості від 17.05.2010 року за № 984.

Таким чином, відповідач на виконання вимог законодавства України у 2009 році створив 4 робочих місця для інвалідів, у порядку та з 01 березня 2009 року в строки, встановлені законодавством України інформував належні служби про створення робочих місць для інвалідів, однак, інваліди для працевлаштування відповідачу зазначеними службами не направлялись.

Докази того, що будь-яким органом працевлаштування інвалідів відповідачу з 01 березня 2009 року направлялися інваліди для працевлаштування чи інваліди самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, та відповідач відмовив у прийнятті інвалідів на роботу, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач позбавлений обов’язку сплачувати штрафні санкції за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році з 01.03.2009 року, тому позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Разом з тим, як встановлено судом вище, за січень-лютий 2009 року відповідачем не подавалися звіти Полтавського районного центру зайнятості про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН.

Доказів на підтвердження факту, що відповідач інформував інші служби про створення робочих місць для інвалідів та просив направити інвалідів для працевлаштування, суду не надано.

Відтак, із урахуванням зазначеного, Госпрозрахункова житлово-експлуатаційна дільниця № 6 повинна сплатити адміністративно –господарську санкцію згідно із статтею 20 Закону в розмірі 6054 грн. 81 коп. ((18164, 44 грн. : 12 місяців) х 2 місяці) х 2 особи .

Відповідно до частин 3, 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч. 2 ст. 20 цього Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, сума пені за порушення відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій становить 89 грн. 01 коп. ((6054,81 грн.х0,03%)х49 дн.)

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 6054 грн. 81 коп. та пені в розмірі 89 грн. 01 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці № 6 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути із Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці №6 (код ЄДРПОУ 13961764) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Полтава, вул. Зигіна, 1, УДК в м. Полтаві, код ЄДРПОУ 34698804, р/р 31218230700002 в ГУДК у Полтавській області, МФО 831019) адміністративно-господарські санкції в розмірі 6054 грн. 81 коп. (шість тисяч п'ятдесят чотири гривні вісімдесят одна копійка) та пеню в розмірі 89 грн. 01 коп. (вісімдесят дев'ять гривень одна копійка).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 07 вересня 2010 року.

Суддя А.Б. Головко