Рішення № 110997300, 10.05.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2266/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

за участі секретаря судового засідання Ігнатишеної А.О.

розглянувши справу № 916/2266/22 за правилами загального позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» /ЄДРПОУ 30307207, адреса - 01001, м. Київ, пр. Спортивна, БЦ «Гулівер», буд. 1-А, пов. 15, адреса листування - 01001, м. Київ, пров. Рильський, 4, пов. 6, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/

до відповідача: приватного агропромислового підприємства «ДЗВІН» /ЄДРПОУ 30787900, адреса - 48510, Тернопільська обл., Чортківський р., с. Звиняч, вул. Паркова, 22, e-mail: dzvin.chortkiv20@gmail.com/

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 4 967 706,00 грн

за участі представників сторін:

від позивача: адвокат Тетеря С.І. на підставі ордеру АІ № 1352151 від 16.02.2023 року;

від відповідача: адвокат Куцевол Д.В. на підставі ордеру АЕ № 1086118 від 09.08.2021 року.

ВСТАНОВИВ:

12.09.2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 2551/22/ до приватного агропромислового підприємства «ДЗВІН» про стягнення штрафу за договором поставки № К2102-5523 від 03.02.2021 року у розмірі 4 967 706,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № К2102-5523 від 03.02.2021 року.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 231, 265 ГК України та ст.ст. 549, 611, 612, 663 ЦК України.

Разом із позовною заявою позивачем надано до суду заяву про забезпечення позову /вх. № 2-778/22 від 12.09.2022 року/ та клопотання про витребування доказів /вх. № 19210/22/. Так, у клопотанні про витребування доказів позивач просить:

1) витребувати у ГУ ДПС в Тернопільській області засвідчені копії податкових накладних, зареєстрованих відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних у період з вересня по грудень 2021 року із зазначенням у них товару з кодом УКТЗЕД 1005 (кукурудза);

2) витребувати у ГУ статистики в Тернопільській області засвідчені копії таких документів:

- звіту відповідача про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року форми № 4-сг (річна);

- звіту відповідача про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2021 році форми № 29-сг (річна);

- звіту відповідача про збирання врожаю сільськогосподарських культур, поданих ним у 2021 році за формою № 37-сг.

Ухвалою суду від 14.09.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2266/22; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.10.2022 р. о 11:00 год; відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів /вх. № 19210/22 від 12.09.2022 року/.

Разом із позовною заявою позивачем надано до суду заяву про забезпечення позову /вх. № 2-778/22/, в якій позивач просить накласти арешт на усе належне відповідачу рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що обліковуються на рахунках у банківських або інших кредитно-фінансових установах, в межах суми позовних вимог та понесених позивачем судових витрат під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції у загальному розмірі 5 129 986,29 грн.

Ухвалою суду від 14.09.2022 року відмовлено у задоволенні заяви позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» про забезпечення позову /вх. № 2-778/22 від 12.09.2022 року/.

15.09.2022 року на електронну адресу суду надійшла заява позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 19650/22 від 15.09.2022 року/ у справі № 916/2266/22.

Ухвалою суду від 20.09.2022 року задоволено заяву позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 19650/22 від 15.09.2022 року/ у 12.10.2022 р. о 11:00 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (за вебпосиланням: vkz.court.gov.ua).

20.09.2022 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі /вх. № 20213/22/, в якому відповідач просить зупинити провадження у справі до вирішення по суті та набрання чинності судовим рішенням у справі № 910/5151/22. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що у рамках справи № 910/5151/22 вирішується питання щодо недійсності договору поставки № К2102-5523 від 03.02.2021 року та додаткових угод до нього.

Також 20.09.2022 року на електронну адресу суду надійшла заява відповідача приватного агропромислового підприємства "ДЗВІН" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 20211/22 від 20.09.2022 року/ у справі № 916/2266/22.

Ухвалою суду від 27.09.2022 року задоволено заяву відповідача приватного агропромислового підприємства "ДЗВІН" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 20211/22 від 20.09.2022 року/ у справі № 916/2266/22; постановлено здійснити проведення підготовчого засідання 12.10.2022 р. о 11:00 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (за вебпосиланням: vkz.court.gov.ua).

03.10.2022 року на адресу суду надійшов відзив /вх. № 21414/22/, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що умовами договору визначено лише попередню ціну договору, що унеможливлює вирахування штрафу, передбаченого п. 7.4 договору. Відповідач зауважує, що Господарським судом м. Києва в межах справи № 910/5151/22 вирішується питання щодо недійсності договору поставки № К2102-5523 від 03.02.2021 року.

Відповідач просить зменшити розмір штрафу, заявленого до стягнення, до суми 600 000,00 грн, що відповідачем уже сплачено. В обґрунтування вказаного відповідач зазначає, що середня ціна реалізації кукурудзи у липні-вересні 2022 року становить 4100-4500 грн за тонну, що є значно нижчою ніж ціна реалізації за договором. У зв`язку із чим відповідач вважає, що заявлений розмір штрафу є вочевидь несправедливим та обтяжливим, порушує принципи добросовісності та розумності.

11.10.2022 року на адресу суду надійшли заперечення позивача /вх. № 22343/22/ на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

12.10.2022 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив /вх. № 22383/22/, в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. Позивач вказує, що зі змісту договору та додаткових угод до нього, ціна товару визначена сторонами у національній валюті України - гривні з прив`язкою до курсу іноземної валюти.

Позивач з посиланням на судову практику вказує, що умови договору поставки відносно коригування вартості товару у зв`язку із зміною курсу долара вважаються не лише такими, що визначені належним чином, а й у зв`язку з їх чинністю є обов`язковими до виконання в силу норм ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України.

Позивач зауважує, що остаточна ціна товару для цілей розрахунку суми штрафу, яка підлягає сплаті постачальником на користь покупця відповідно до 7.4 договору поставки, була визначена сторонами у п. 1 Додаткової угоди № 3 від 10.12.2021 року у розмірі 6 186,34 грн/1т, з огляду на що така ціна товару була взята за основу при визначенні розміру штрафних санкцій, що спростовує твердження відповідача.

Позивач вважає, що відсутні умови для зменшення штрафу, визначені у ст. 233 ГК України, з огляду на наступне. По-перше, відповідач не спростував факт завдання позивачу збитків внаслідок невиконання ним договору поставки. По-друге, відповідач не довів, що порушення ним договору поставки було зумовлене винятковими обставинами, а обставини справи свідчать про те, що таке порушення було вчинене без поважних причин. По-третє, майновий стан відповідача дозволяє сплатити штраф у повному обсязі. По-четверте, факти часткової сплати відповідачем штрафу і надання ним пропозиції щодо проведення переговорів не можуть бути підставою для зменшення штрафу згідно зі ст. 233 ГК України.

У підготовчому засіданні 12.10.2022 року судом за участі представників сторін оголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження /вх. № 20213/22 від 20.09.2022 року/. Також судом оголошено перерву на 09.11.2022 року на 12:20 год.

03.11.2022 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі /вх. № 24789/22/, в якому відповідач просить зупинити провадження у справі до вирішення по суті та набрання чинності судовим рішенням у справі № 910/5151/22. Відповідач просить за наслідками розгляду вказаного клопотання прийняти ухвалу, оформлену окремим документом. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що у рамках справи № 910/5151/22 вирішується питання щодо недійсності договору поставки № К2102-5523 від 03.02.2021 року та додаткових угод до нього.

08.11.2022 року на адресу суду надійшли заперечення /вх. № 25294/22/ на відповідь на відзив, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач вказує, що нездійснення ним поставки товару згідно з договором поставки №К2102-5523 від 03.02.2021 року не призвело до заподіяння позивачу жодних збитків, в тому числі, оскільки позивачем за умовами договору не здійснювалося жодної передоплати за товар, тобто позивач не поніс жодних прями витрат, а також не поставка відповідачем товару не призвела до застосування до позивача жодних штрафних санкцій з боку третіх осіб, тобто позивач не поніс додаткових витрат, необхідність здійснення яких знаходилась би у причинно-наслідковому зв`язку із непоставкою товару за вказаним договором.

Відповідач звертає увагу, що додаткова угода № 3 до договору поставки була укладена лише 10.12.2021 року, тобто після спливу граничного строку поставки товару - 21.11.2021 року. У зв`язку із чим, станом на період здійснення поставки на граничну поставки 21.11.2021 року умова договору про ціну товару залишалася неузгодженою, що виключало можливість сформувати та визначити ціну договору.

Відповідач наполягає, що сторони на момент укладення договору погодили лише попередню ціну товару в розмірі 6820,00 грн, що на момент укладення договору еквівалентно 244,51 доларів США, та обумовити необхідність визначення остаточної ціни шляхом певного фіксації курсу гривні до долара.

Відповідач зауважує, що виходячи з засад добросовісності, 10.12.2021 року була укладена додаткова угода № 3, і якій після спливу строку поставки було зафіксовано ціну договору з метою визначення розміру штрафу та встановлено строк сплати такого штрафу до 20.05.2022 року. Відповідач у добровільному порядку у довоєнний час сплатило частину штрафу у розмірі 600 000,00 грн. В той же час, жодна із сторін не могла передбачити, що обумовлений у додатковій угоді строк - до 20.05.2022 року, співпаде з військовими діями на території України та введенням воєнного стану.

Відповідач вказує, що середня ціна кукурудзи у період червня - вересня 2022 року становила 3971,50 грн/т, що свідчить про падіння ціни на 44 % у порівняні із середньою ціною кукурудзи у довоєнний період.

Таким чином відповідач вважає, що стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявленому позивачем розмірі є непосильним тягарем для відповідача, який може призвести до зупинення діяльності підприємства взагалі.

09.11.2022 року на адресу суду надійшла заява відповідача /вх. № 25380/22/, в якій відповідач повідомляє, що ним засобами поштового зв`язку в межах даної справи подано зустрічний позов.

У підготовчому засіданні 09.11.2022 року у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги судом за участі представників сторін оголошено перерву на 01.12.2022 року на 14:00 год: клопотання відповідача про зупинення провадження у справі /вх. № 24789/22 від 03.11.2022 року/ залишено на розгляді.

11.11.2022 року на адресу суду надійшла зустрічна заява приватного агропромислового підприємства "ДЗВІН" за вх. № 3157/22 до товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" про розірвання договору поставки № К2102-5523 від 03.02.2021 року (з урахуванням додаткових угод), укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" та приватним агропромисловим підприємством "ДЗВІН".

Зустрічний позов пред`явлено на підставі ст. 652 ЦК України.

Також позивач за зустрічним позовом просить поновити строк на звернення із цим зустрічним позовом. В обґрунтування клопотання про поновлення строку ПАП "ДЗВІН" посилається на бойові дії на території України, відсутність протягом тривалого часу електроенергії та зв`язку у Тернопільській області. Вказані обставини, за словами позивача за зустрічним позовом, унеможливили своєчасне звернення із зустрічним позовом.

Ухвалою суду від 29.11.2022 року, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2023 року, відмовлено у задоволенні заяви приватного агропромислового підприємства "ДЗВІН" про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви у справі № 916/2266/22; повернуто позивачу без розгляду зустрічну позовну заяву приватного агропромислового підприємства "ДЗВІН" вх. № 3157/22 від 11.11.2022 року до товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" про розірвання договору.

22.11.2022 року на адресу суду надійшла заява позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 26679/22/ у справі № 916/2266/22.

Ухвалою суду від 22.11.2022 року задоволено заяву позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 26679/22 від 22.11.2022 року/ у справі № 916/2266/22; постановлено здійснити проведення підготовчого засідання 01.12.2022 р. о 14:00 год. в режимі відеоконференції через Електронний кабінет Електронного суду (http://cabinet.court.gov.ua).

30.11.2022 року на адресу суду надійшли заперечення позивача /вх. № 27136/22/ щодо повторного клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні 01.12.2022 року судом за участі представників сторін оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14.12.2022 року о 12:15 год.

02.12.2022 року на адресу суду надійшла заява відповідача про порушення підсудності у справі /вх. № 27357/22/, оскільки відповідач вважає, що положення ч. 5 ст. 29 ГПК України не підлягають застосуванню у даному випадку.

02.12.2022 року на адресу суду також надійшли пояснення відповідача щодо клопотання про зупинення провадження /вх. № 27384/22/, в яких відповідач вказує, що позивачем фактично визнається взаємозв`язок справ № 916/2266/22 та справи № 910/5151/22.

02.12.2022 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення щодо клопотання про зупинення провадження у справі /вх. № 27395/22/, в яких відповідач пояснює, що у справі № 910/5151/22 ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАП «ДЗВІН» про визнання договору недійсним. Однак ПАП «ДЗВІН» як позивач у справі № 910/5151/22 подало апеляційну скаргу на рішення.

Також 02.12.2022 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення позивача /вх. № 27433/22/, в яких позивач вказує, що різниця у ціні товару, що був придбаний позивачем на умовах DAT, і ціні товару, що був придбаний ним на умовах EXW, об`єктивно зумовлена різницею в умовах поставки.

02.12.2022 року на адресу суду надійшли заперечення позивача /вх. № 27457/22/ на заяву відповідача щодо порушення підсудності у справі, в яких позивач просить відмовити у задоволенні заяви відповідача.

У підготовчому засіданні 15.12.2022 року судом за участі представників сторін оголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі /вх. № 24789/22 від 03.11.2022 року/. Судом також оголошено протокольну ухвалу про розгляд справи протягом розумного строку. Судом оголошено перерву на 24.01.2023 року на 11:00 год.

23.01.2023 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про повернення позовної заяви /вх. № 2231/23/ у зв`язку із відсутністю повноважень представника позивача.

23.01.2023 року на адресу суду надійшли письмові пояснення відповідача /вх. № 2233/23/, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У підготовчому засіданні 25.01.2023 року судом за участі представників сторін оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07.02.2023 року на 11:40 год. Клопотання відповідача про повернення позовної заяви залишено на розгляді.

31.01.2023 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи /вх. № 3149/23/.

06.02.2023 року на адресу суду надійшли заперечення позивача /вх. № 3597/23/ щодо клопотання відповідача про повернення позовної заяви.

У підготовчому засіданні 07.02.2023 року судом за участі представників сторін оголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про повернення позовної заяви та про закриття підготовчого провадження; судове засідання по суті призначено на 28.02.2023 року на 12:00 год.

23.02.2023 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання на іншу дату /вх. № 5884/23/ у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі.

27.02.2023 року на адресу суду надійшли заперечення позивача /вх. № 6125/23/ на заяву відповідача про відкладення судового засідання на іншу дату.

У судовому засіданні 28.02.2023 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення на 14.03.2023 року на 10:20 год. Дата і час судового засідання у телефонному режимі узгоджені із представником відповідача.

14.03.2023 року о 10:20 год судове засідання у справі № 916/2266/22 не відбулося у зв`язку із знаходженням головуючого судді Петренко Н.Д. на лікарняному з 06.03.2023 року по 15.03.2023 року включно. Після виходу головуючого судді Петренко Н.Д. з лікарняного ухвалою суду від 17.03.2023 року призначено судове засідання для розгляду справи 916/2266/22 по суті на 19.04.2023 року о 15:00 год.

У судовому засіданні 19.04.2023 року судом за участі представників сторін оголошено перерву на 10.05.2023 року 15:00 год.

09.05.2023 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення до судових дебатів /вх. № 15367/23/, в яких позивач наголошує, що станом на теперішній час з боку відповідача залишаються невиконаними зобов`язання зі сплати штрафу у розмірі 4 967 706,00 грн. При цьому позивач наголошує, що сума штрафу не підлягає зменшенню судом за клопотанням відповідача, з огляду на відсутність визначених у ст. 233 ГК України виняткових обставин. У зв`язку із чим, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 173 250,87 грн, з яких: 74 515,59 грн - судовий збір, 87 764,70 грн - витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, 10 970,58 грн - витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, 03.02.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" (позивач, покупець) та ПАП "ДЗВІН" (відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № К2102-5523, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити й передати, а покупець зобов`язався оплатити і прийняти від постачальника сільськогосподарську продукцію - кукурудзу 3-ого класу, урожаю 2021 року (товар) /п. 1.1 договору/.

Відповідно до п. 3.1 договору кількість товару, який підлягає поставці, становить 3 000 метричних тонн +/- 2% за вибором постачальника (згідно даних, отриманих при зважуванні товару під час вивантаження в пункті призначення). Вага є остаточною згідно з даними, отриманими при зважуванні під час вивантаження в пункті призначення.

Згідно з п. 4.1 договору попередня ціна товару за 1 метричну тонну становить гривневий еквівалент 244,51 доларів США, в тому числі ПДВ, за курсом, що погоджується між сторонами на дату укладання цього договору, що становить 27,9000 грн за 1 долар США. На дату укладення цього Договору попередня ціна в національній валюті становить 5 683,33 грн плюс ПДВ 1 136,67 грн, разом 6 820,00 грн за одну метричну тонну. Ціна договору розуміється як DAT - TOB "Бруклін-Київ" та/або DAT- TOB "Боріваж", та/або DAT - TOB "ТІС-Зерно". Сторони домовилися, що розрахунки за товар здійснюються в національній валюті України.

Відповідно до п. 4.2 договору постачальник має право зафіксувати новий курс для визначення остаточної ціни на весь об`єм товару (його частину) за цим договором до кінця періоду поставки, як визначено в п. 5.2 цього договору, якщо інше не буде погоджено між сторонами. Фіксація нового курсу для визначення остаточної ціни може відбуватися за курсом НБУ (курс гривні до долара США) станом на 12:00, що зазначається в графі «Довідкове значення курсу гривні до долара США на 12:00» та публікується поточного дня на сайті НБУ або за будь-яким іншим курсом, що погоджується між сторонами, за вибором покупця.

Курс фіксується шляхом направлення повідомлення покупцеві (електронною поштою, згідно п. 10.15) на весь об`єм товару (його частину) за цим договором. Повідомлення про фіксацію курсу на конкретно визначений в такому повідомленні об`єм товару є дійсним з моменту підтвердження, відправленого покупцем (електронною поштою, згідно п. 10.15) та не може бути відкликане постачальником. Після отримання підтвердження покупця про фіксацію курсу сторони зобов`язані підписати додаткову угоду про фіксацію курсу на відповідний об`єм товару. Така додаткова угода є невід`ємною частиною цього договору.

Якщо постачальник не скористався правом фіксації курсу, згідно п. 4.2 договору, до кінця періоду поставки товару та між сторонами не погоджено інше, фіксація нового курсу для визначення остаточної ціни здійснюється покупцем за формулою «Курс USD/UAH» мінус 0,05 гривні за один долар США. «Курс USD/UAH» визначається як курс гривні до долару США станом на 12.00, що зазначається в графі «Довідкове значення курсу гривні до долара США на 12:00» та публікується поточного дня на сайті НБУ на наступний день після дня поставки або на наступний робочий день, якщо поставка відбулася в святкові та/або вихідні дні /п. 4.3 договору/.

У п. 5.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується передати товар на умовах DAT (поставка на терміналі) - ТОВ "Бруклін-Київ" за адресою: 65026, Україна, Одеська обл., м. Одеса, пл. Митна, 1, та/або (винятково за вибором покупця) DAT (поставка на терміналі) - ТОВ "Боріваж" за адресою: 67550, Україна, Одеська обл., Лиманський р-н, смт. Нові Біляри, вул. Індустріальна, 10, ТА/АБО (винятково за вибором Покупця) DAT (поставка на терміналі) - ТОВ "ТІС-Зерно" за адресою: 67543, Україна, Одеська обл., с. Визирка, вул. Чапаева, 60 (термінал), що є пунктом призначення за умовами цього договору. Умови поставки визначаються й розуміються відповідно до "Інкотермс" 2010 року.

Відповідно до п. 5.2 договору товар повинен бути відвантажений відповідно до показників якості та у кількості згідно розділів 2 та 3 цього договору у період з 01.11.2021 року по 21.11.2021 року. Датою відвантаження є дата у відповідній електронній залізничній накладній, поставлена під час її оформлення на станції відправлення товару, проте датою поставки товару є дата приймання товару в пункті призначення товару.

Підпунктом 5.4.1 договору передбачено, що після відправлення вагонів з товаром до прибуття товару в пункт призначення постачальник зобов`язується якомога швидше впродовж однієї доби відправити на електронні адреси терміналу та товариства копії належним чином оформлених товаросупровідних документів, а впродовж 5 календарних днів відправити оригінали таких документів у пункт призначення.

Пунктом 5.7 договору поставки сторони передбачили, що постачальник зобов`язаний надіслати покупцю електронною поштою в одному повідомленні наступну інформацію у формі, запропонованій покупцем та документи з коректними даними не пізніше 1 доби з моменту відвантаження партії товару зі станції відвантаження, незалежно від строків надання покупцеві рахунку на передоплату за відвантажений товар.

Згідно з п. 5.19 договору поставки постачальник вважається таким, що здійснив свої зобов`язання з поставки товару, з дати приймання товару в пункті призначення.

Положеннями п. 7.4 договору поставки сторони передбачили, що за непостачання товару за дійсним договором постачальник зобов`язується сплатити покупцеві штраф у розмірі 30 % від загальної вартості непоставленого товару.

Відповідно до п.10.1. договору цей договір набуває чинності з дати підписання, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

03.02.2021 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору поставки № К2102-5523 від 03.02.2021 року, в якій сторони домовилися доповнити 4 розділ «Ціна товару» новим пунктом в наступній редакцій: « 4.2 у разі зміни ставки ПДВ, у випадках, передбачених чинним законодавством України, ціна товару коригується з урахуванням зміненої ставки ПДВ. Сума ПДВ за кожною поставкою визначається за ставкою чинною у відповідний період, на підставі податкового законодавства України, зокрема, у відповідності до статті 187 ПК України. При цьому, підписання будь-якої додаткової угоди до договору, в такому випадку, не є обов`язковим».

06.12.2021 року позивач засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача з претензією за вих. № 13563 від 03.12.2021 року, в якій вимагало сплатити штраф у розмірі 5 567 706,00 грн відповідно до п.п. 7.3, 7.4 договору поставки у зв`язку з непоставкою товару у визначені договором строки.

10.12.2021 року сторони уклали Додаткові угоди № 3 і № 4 до договору поставки, відповідно до умов яких, у зв`язку з непоставкою /недопоставкою товару протягом періоду поставки в строк, визначений у договорі, сторони, на підставі положень договору, домовилися врегулювати спірні відносини за договором шляхом сплати постачальником продавцю штрафу у розмірі 5 567 706,00 грн. Також:

- домовились згідно з п. 4.2 договору зафіксувати курс в розмірі 26,64 гри за 1 долар США для визначення остаточної ціни на товар і визначили, що остаточна ціна товару за договором за його 1 метричну тонну становить 5 426,61 грн плюс ПДВ 759,73 грн, разом 6 186,34 грн з ПДВ;

- визначили розмір штрафу у сумі 5 567 706,00 грн та графік його сплати постачальником покупцю: 100 000,00 грн до 17.12.2021 року включно; 500 000,00 грн до 01.02.2022 року включно; 500 000.00 грн до 01.04.2022 року включно; сплата всієї суми штрафу до 20.05.2022 року включно.

Сторони погодилися, що у разі невиконання умов цієї додаткової угоди у вказані строки - до 20.05.2022 року включно, до постачальника буде застосовуватися відповідальність, передбачена в договорі, у повному обсязі.

17.12.2021 року ПАП "ДЗВІН" було здійснено оплату на рахунок ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" штрафу у розмірі 100 000,00 грн, а 01.02.2022 року - у розмірі 500 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 28351 та №29167.

24.05.2022 року відповідач звернувся до позивача з листом за вих. № 251, в якому підтвердило факт прострочення сплати штрафу і з огляду на початок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України і пов`язані з цим економічні, виробничі та фінансові складнощі, в тому числі, у його роботі просило провести з цього приводу переговори для пошуку компромісу на взаємовигідних умовах.

Позивачем в якості доказів понесення збитків надано наступні докази:

- договір поставки № К2111-0615 від 26.11.2021 року з товариством з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ТРАНСФЕРРИ", за яким позивач придбав 29,007 т кукурудзи 3-го класу урожаю 2021 року на загальну суму 234 956,60 грн (ціна 1 т становить 8 100 грн), що підтверджується видатковою накладною № 640 від 26.11.2021 року, податковою накладною № 656 від 26.11.2021 року;

- договір поставки № К2111-0574 від 28.11.2021 року з товариством з обмеженою відповідальністю "АТРІСС", за яким позивач придбав 25,6 т кукурудзи 3-го класу урожаю 2021 року на загальну суму 208 640 грн (ціна 1 т становить 8 150 грн), що підтверджується видатковою накладною № 94 від 28.11.2021 року, податковою накладною № 23 від 28.11.2021 року;

- договір поставки № К2111-0633 від 29.11.2021 року з ТОВ ФІРМА "ТРАНСФЕРРИ", за яким позивач придбав 56,678 т кукурудзи 3-го класу урожаю 2021 року на загальну суму 453 423,75 гри (ціна 1 т становить 8 000 грн), що підтверджується видатковою накладною № 668 від 30.11.2021 року, податковою накладною № 683 від 30.11.2021 року;

- договір поставки № К2111-0603 від 29.11.2021 року з фермерським господарством "БАСАЛИЧІВСЬКЕ", за яким позивач придбав 59 т кукурудзи 3-го класу урожаю 2021 року на загальну суму 433 650,11 грн (ціна 1 т становить 7 350 грн), що підтверджується копіями видатковою накладною № 11 від 01.12.2021 року, податковою накладною № 11 від 01.12.2021 року, складською квитанцією на зерно № 658 від 01.12.2021 року;

- договір поставки № К2111-0606 від 29.11.2021 року з фермерським господарством "ДОБРОБУТ-АГРО 1", за яким позивач придбав 160 т кукурудзи 3-го класу урожаю 2021 року на загальну суму 1 176 000,29 грн (ціна 1 т становить 7 350 грн), що підтверджується копіями видатковою накладною № 23 від 29.11.2021 року, податковою накладною № 23 від 29.11.2021 року, складською квитанцією на зерно № 652 від 29.11.2021 року;

- договір поставки № К2111-0605 від 29.11.2021 року з селянським (Фермерським) господарством "ПРОГРЕС", за яким позивач придбав 196,53 т кукурудзи 3-го класу урожаю 2021 року на загальну суму 1 375 709,81 грн (ціна 1 т становить 7 000 грн), що підтверджується видатковою накладною № 30 від 29.11.2021 року, податковою накладною № 3 від 29.11.2021 року;

- договір поставки № К2111-0602 від 29.11.2021 року з фермерським господарством "БОНДАРУК", за яким позивач придбав 92,168 т кукурудзи 3-го класу урожаю 2021 року на загальну суму 647 018,87 грн (ціна 1 т становить 7 019,99 грн), що підтверджується видатковою накладною № ФГ-0000028 від 30.11.2021 року, податковою накладною № 6 від 30.11.2021 року, складською квитанцією на зерно № 342 від 30.11.2021 року;

- договір поставки № К2111-0601 від 29.11.2021 року з товариством з обмеженою відповідальністю "СИНГЕНТА", за яким позивач придбав 24,5т кукурудзи 3-го класу урожаю 2021 року на загальну суму 200 899,93 грн (ціна 1 т становить 8 200 грн), 710,253 т кукурудзи 3-го класу урожаю 2021 року на загальну суму 5 824 072,61 грн (ціна 1 т становить 8 200 грн), що підтверджується видатковими накладними № 442 від 06.12.2021 року, № 455 від 10.12.2021 року, податковими накладними №455 від 06.12.2021 року, № 456 від 10.12.2021 року;

- договір поставки № К2111-0596 від 29.11.2021 року з фермерським господарством "АГРОПОДОЛ-В", за яким позивач придбав 467 т кукурудзи 3-го класу урожаю 2021 року на загальну суму 3 409 100,65 грн (ціна 1 т становить 7 300 грн), що підтверджується видатковою накладною № 3 від 01.12.2021 року, податковою накладною №3 від 01.12.2021 року, складською квитанцією на зерно № 2441 від 01.12.2021 року;

- договір поставки № К2111-0607 від 29.11.2021 року з фермерським господарством "ДЕМЕТРА", за яким позивач придбав 46,654 т кукурудзи 3-го класу урожаю 2021 року на загальну суму 342 906,98 грн (ціна 1 т становить 7 350 грн), що підтверджується видатковою накладною № 35 від 30.11.2021 року, податковою накладною №7 від 30.11.2021 року, складською квитанцією на зерно № 656 від 30.11.2021 року;

- договір поставки № К2111-0619 від 30.11.2021 року з фермерським господарством "АГРО-ПРОЯЛС", за яким позивач придбав 691,333 т кукурудзи 3-го класу урожаю 2021 року на загальну суму 5 060 555,49 грн (ціна 1 т становить 7 320 грн), що підтверджується видатковою накладною № АП-0000031 від 30.11.2021 року, податковою накладною № 8 від 30.11.2021 року, складською квитанцією від 30.11.2021 року;

- договір поставки № К2201-0013 від 05.01.2022 року з товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ОРШІВСЬКА", за яким позивач придбав 547,1 т кукурудзи 3-го класу урожаю 2021 року на загальну суму 4 014 774,41 грн (ціна 1 т становить 7 492,28 грн), що підтверджується видатковою накладною № 42 від 11.02.2022 року.

Позивач зауважує, що товариство було вимушене здійснювати терміново закупівлю кукурудзи 3-го класу урожаю 2021 року з огляду на необхідність виконання ним умов Контракту № Р12405 від 03.02.2021 року, укладеного з Компанією "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ СУИС СА". Кількість товару - кукурудзи 3-го класу урожаю 2021 року, згідно контракту становить 7 000,00 метричних тон +/- 10 % за вибором продавця.

Господарським судом встановлено, що у провадженні Господарського суду м. Києва перебувала справа № 910/5151/22 за позовом приватного агропромислового підприємства «Дзвін» до товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» про визнання недійсними договорів поставки № К210-5522 від 03.02.2021 року, № К2102-5523 від 03.02.2021 року. Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 01.11.2022 року у справі № 910/5151/22 відмолено у задоволенні позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 року залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі № 910/5151/22.

У ході розгляду даної справи відповідачем неодноразово було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 916/2266/22 до набрання законної сили рішення у справі № 910/5151/22. Проте, господарським судом було оголошено протокольні ухвали про відмову у задоволенні даних клопотань, оскільки посилання відповідача на розгляд в рамках справи № 910/5151/22 вимог про визнання спірного договору недійсним, не свідчать про неможливість розгляду цієї справа, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами ст. 204 ЦК України. На момент розгляду даної справи спірний договір поставки № К2102-5523 від 03.02.2021 року не визнаний недійсним, у зв`язку із чим є чинним та підлягає виконанню сторонами.

Наведена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 26.04.2022 року у справі № 914/1974/17 та від 11.04.2022 року у справі № 902/591/21.

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення штрафу за договором поставки № К2102-5523 від 03.02.2021 року у розмірі 4 967 706,00 грн, нарахованого внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині поставки товару.

Оскільки, відповідач не здійснив сплати штрафу за невиконання зобов`язань, то суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Господарський суд зазначає, що сторонами в ході розгляду справи визнавалися обставини невиконання відповідачем зобов`язань з поставки товару за договором поставки № К2102-5523 від 03.02.2021 року. У зв`язку із чим вказані обставини в силу положень ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

Разом із тим, як встановлено судом вище, відповідно до п. 7.4 договору поставки сторони передбачили, що за непостачання товару за дійсним договором постачальник зобов`язується сплатити покупцеві штраф у розмірі 30 % від загальної вартості непоставленого товару.

У зв`язку із чим позивач нарахував штраф за невиконання зобов`язань з поставки товару за договором № К2102-5523 від 03.02.2021 року у розмірі 4 967 706,00 грн /30 % від 18 559 020,00 грн = 3 000 т* 6186,34 грн/.

Ціна договору визначена позивачем з урахуванням умов додаткових угод № 3 та № 4 від 10.12.2021 року, згідно яких сторони домовились згідно з п. 4.2 договору зафіксувати курс в розмірі 26,64 гри за 1 долар США для визначення остаточної ціни на товар і визначили, що остаточна ціна товару за договором за його 1 метричну тонну становить 5 426,61 грн плюс ПДВ 759,73 грн, разом 6 186,34 грн з ПДВ.

У ч. 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 ЦК України, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з приписами ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У ст. 524 ЦК України передбачено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим, норми ч. 2 ст. 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти надень платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається зі змісту договору поставки та додаткових угод до нього, ціна товару визначена сторонами у національній валюті України - гривні з прив`язкою до курсу іноземної валюти (долара).

Господарський суд погоджується із доводами позивача, що визначена сторонами у договорі поставки ціна товару (ціна договору) є орієнтовною у зв`язку з тим, що містить імпортну складову, а сам договір є форвардним. За умовами договору поставки орієнтовна ціна підлягає перерахуванню (коригуванню) з урахуванням зміни курсу долара до гривні, за результатом чого визначається остаточна ціна товару.

Таким чином, умови договору поставки передбачають можливість зміни ціни товару (договору) після їх укладення, що є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору, на чому наголосив і Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 року у справі № 910/11077/20. Крім того, Верховний Суд у постановах від 21.01.2019 року у справі № 925/2028/15, від 29.05.2018 року у справі № 908/1911/17, від 22.05.2018 року у справі № 923/712/17 дійшов до висновку, що умови договору поставки відносно коригування вартості товару у зв`язку зі зміною курсу долара вважаються не лише такими, що визначені належним чином, а й у зв`язку з їх чинністю є обов`язковими для виконання в силу норм ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України.

Більш того, у положеннях п. п. 4.2, 4.3 договору поставки, на які посилається відповідач, визначено достатньо чіткий порядок обрахунку остаточної ціни товару залежно від того, чи скористається постачальник своїм правом на фіксацію курсу.

Господарський суд зазначає, що визначення ціни товару у спосіб, яким скористалися сторони в договорі поставки, не суперечить чинному законодавству та не вважається що сторони не досягли згоди щодо такої його істотної умови. Аналогічні висновки, викладені Східним апеляційний господарським судом у постанові від 25.05.2021 року у справі № 922/4124/20, яка залишена без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2021 року.

Судом встановлено, що 10.12.2021 року сторони уклали Додаткові угоди № 3 і № 4 до договору поставки, відповідно до умов яких, у зв`язку з непоставкою /недопоставкою товару протягом періоду поставки в строк, визначений у договорі, сторони, на підставі положень договору, домовилися врегулювати спірні відносини за договором шляхом сплати постачальником продавцю штрафу у розмірі 5 567 706,00 грн. Також сторони домовились згідно з п. 4.2 договору зафіксувати курс в розмірі 26,64 гри за 1 долар США для визначення остаточної ціни на товар і визначили, що остаточна ціна товару за договором за його 1 метричну тонну становить 5 426,61 грн плюс ПДВ 759,73 грн, разом 6 186,34 грн з ПДВ.

Господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що додаткова угода № 3 до договору поставки була укладена лише 10.12.2021 року, тобто після спливу граничного строку поставки товару - 21.11.2021 року. У зв`язку із чим, на думку відповідача станом на період здійснення поставки на граничну дату 21.11.2021 року умова договору про ціну товару залишалася неузгодженою, що виключало можливість сформувати та визначити ціну договору. Оскільки, додаткові угоди є невід`ємною частиною договору поставки, вони є чинні та не визнані у судовому порядку недійсними, а відтак підлягають виконанню сторонами.

Господарський суд наголошує, що заперечення відповідача в цій частині є проявом суперечливої поведінки відповідача, оскільки на стадії судового розгляду відповідач заявляє про невизначеність ціни договору, при тому, що він уклав додаткові угоди, в яких сторони домовились згідно з п. 4.2 договору зафіксувати курс в розмірі 26,64 гри за 1 долар США для визначення остаточної ціни на товар і визначили, що остаточна ціна товару за договором за його 1 метричну тонну становить 5 426,61 грн плюс ПДВ 759,73 грн, разом 6 186,34 грн з ПДВ. При цьому у додаткових угодах від 10.12.2021 року визначено, що вони укладені саме у зв`язку з непоставкою /недопоставкою товару протягом періоду поставки в строк, визначений у договорі.

Варто зазначити, що добросовісніть - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Верховний Суд у низці справ робить посилання на принцип римського права "venire contra factum proprium" (заборона суперечливої поведінки), який "базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці)".

Зазначений принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud". Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 (провадження №61-22 315сво18); постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 квітня 2019 року у справі №903/394/18; постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 листопада 2018 року у справі №911/205/18.

З урахуванням вказаного господарський суд відхиляє доводи відповідача, що умовами спірного договору визначено лише орієнтовну ціну договору, що унеможливлює сформувати та визначити ціну договору, а відтак і нарахувати штраф.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині поставки товару, що є підставою для нарахування позивачем штрафу на підставі п. 7.4 договору у розмірі 4 967 706,00 грн.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення штрафу до розміру 600 000,00 грн, що вже фактично сплачено відповідачем, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи №904/4685/18).

При цьому, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України .

Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі:

вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

вільного найму підприємцем працівників;

комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Системний аналіз положень частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Господарський суд зазначає, що відповідач, укладаючи 10.12.2021 року додаткові угоди № 3 та № 4, в яких у зв`язку з непоставкою товару протягом періоду поставки в строк, визначений у договорі, сторони, на підставі положень договору, домовилися врегулювати спірні відносини за договором шляхом сплати постачальником продавцю штрафу у розмірі 5 567 706,00 грн, повинен був враховувати наявність ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ним дій.

Разом із тим, господарський суд зазначає, що сторони, укладаючи 10.12.2021 року, додаткові угоди не могли передбачити воєнний стан, введений в Україні з 24.02.2022 року, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, господарський суд з поміж іншого враховує часткову сплату штрафу у розмірі 600 000,00 грн у період з дня укладання додаткових угод до введення воєнного стану. Разом із тим, з станом на дату ухвалення рішення відповідачем за період з дня останньої оплати - 01.02.2022 року (пройшов понад 1 рік) не сплачено більше грошових коштів в якості сплати штрафу за договором. Також господарський суд враховує, що граничний строк поставки товару узгоджений сторонами до 21.11.2021 року, тобто прострочення поставки товару мало місце до військової агресії Російської Федерації проти України.

При цьому господарський суд не залишає поза увагою поведінку відповідача у ході розгляду справи, що була спрямована на затягування розгляду справи, внаслідок подання низки процесуальних клопотань та заяв, а саме: неодноразові клопотання про зупинення провадження, заява про повернення позовної заяви, заява про порушення підсудності, подання зустрічної позовної заяви та оскарження ухвали про повернення зустрічної позовної заяви.

За таких обставин господарський суд, враховуючи, що відповідачем взагалі не було здійснено поставки товару у строк, визначений у договорі, зважаючи на необхідність у зв`язку із цим укладення позивачем інших договорів з постачальниками, незважаючи, що позивачем не було сплачено передоплати за договором, проте укладаючи 10.12.2021 року додаткові угоди, сторони не могли передбачити воєнний стан, введений в Україні з 24.02.2022 року, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, у зв`язку із чим, за встановлених у цій справі обставин, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу на 50 % до 2 483 853,00 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ході розгляду справи судом не виявлено норм права, на які посилаються сторони, що не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені, а саме з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 2 483 853,00 грн.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 74 515,59 грн., що вбачається із платіжного доручення № 31649221 від 30.08.2022 року.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74, 123, 126, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» - задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного агропромислового підприємства «ДЗВІН» /ЄДРПОУ 30787900, адреса - 48510, Тернопільська обл., Чортківський р., с. Звиняч, вул. Паркова, 22, e-mail: dzvin.chortkiv20@gmail.com/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» /ЄДРПОУ 30307207, адреса - 01001, м. Київ, пр. Спортивна, БЦ «Гулівер», буд. 1-А, пов. 15, адреса листування - 01001, м. Київ, пров. Рильський, 4, пов. 6, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/ штраф за договором поставки № К2102-5523 від 03.02.2021 року у розмірі 2 483 853,00 грн /два мільйони чотириста вісімдесят три тисячі вісімсот п`ятдесят три гривні 00 копійок/

3. Стягнути з приватного агропромислового підприємства «ДЗВІН» /ЄДРПОУ 30787900, адреса - 48510, Тернопільська обл., Чортківський р., с. Звиняч, вул. Паркова, 22, e-mail: dzvin.chortkiv20@gmail.com/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» /ЄДРПОУ 30307207, адреса - 01001, м. Київ, пр. Спортивна, БЦ «Гулівер», буд. 1-А, пов. 15, адреса листування - 01001, м. Київ, пров. Рильський, 4, пов. 6, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/ судовий збір у розмірі 74 515,59 грн /сімдесят чотири тисячі п`ятсот п`ятнадцять гривень 59 копійок/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження аби прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 травня 2023 р.

Суддя Н.Д. Петренко