Рішення № 110997260, 25.04.2023, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року Справа № 915/546/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Савки К.Д.,

за участю представників учасників справи

від Акціонерного товариства "Аграрний фонд": Пронін О.А. (в режимі відеоконференції)

від Фермерського господарства "АГРОСТАР+": Мішанов С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Аграрний фонд" (03151, м. Київ, вул.Очаківська/пров. Очаківський, 5/6, код ЄДРПОУ 38926880, e-mail: 38926880@mail.gov.ua)

до відповідача: Фермерського господарства "АГРОСТАР+" (57107, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Степове, вул. З. Космодем`янської, буд. 22, код ЄДРПОУ 39103812,

e-mail: ea2016new@gmail.com, представник відповідача: адвокат Мішанов Сергій Валерійович, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 /ua)

про: стягнення збитків

за зустрічним позовом: Фермерського господарства "АГРОСТАР+" (57107, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Степове, вул. З. Космодем`янської, буд. 22, код ЄДРПОУ 39103812, e-mail: ea2016new@gmail.com)

до відповідача: Акціонерного товариства "Аграрний фонд" (03151, м. Київ, вул.Очаківська/пров. Очаківський, 5/6, код ЄДРПОУ 38926880, e-mail: 38926880@mail.gov.ua)

про: визнання недійсним п. 8.1 Договору поставки зерна врожаю 2020 року № 22-ВП-11.03.2020 від 11.03.2020

У С Т А Н О В И В:

23.04.2021 Акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 7.4-05/1/778 від 20.04.2021 (вх. № 6165/21) про стягнення з Фермерського господарства "АГРОСТАР+" збитків у розмірі 1634370,00 грн та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем - ФГ "АГРОСТАР+" умов договору поставки зерна врожаю 2020 року №22-ВП-11.03.2020 від 11.03.2020 в частині своєчасної поставки зерна пшениці м`якої 3 класу в кількості 157000,0 тон у строк до 01.10.2020 включно та обґрунтовані умовами ст. 509, 526, 527, 610 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умовами п. 8.1 договору.

Ухвалою суду від 28.04.2021 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27 травня 2021 року об 11:00. Постановлено проводити засідання у справі № 915/546/21, призначене на 27.05.2021 об 11:00, за участю представника Акціонерного товариства "Аграрний фонд" у режимі відеоконференції. Визначено Північний апеляційним господарський суд (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1, літ. А) судом, який забезпечує проведення відеоконференції під час судового засідання, призначеного на 27.05.2021 об 11:00 у справі Господарського суду Миколаївської області № 915/546/21.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді у справі Адаховської В.С. підготовче засідання не відбулося.

24.05.2021 Фермерське господарство "АГРОСТАР+" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з зустрічною позовною заявою б/н від 22.05.2021 (вх.№ 7788/21) до Акціонерного товариства "Аграрний фонд", в якій просить визнати з моменту укладення договору недійсним пункт 8.1 Договору поставки зерна врожаю 2020 року № 22-ВП-11.03.2020, укладеного 11 березня 2020 року між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" та Фермерським господарством "АГРОСТАР +", в частині за якою передбачено, що сторони також дійшли до взаємної згоди, що у зв`язку з невиконанням Постачальником умов цього Договору щодо поставки (передачі) Товару Покупцю розмір збитків Покупця складає 150% вартості Товару, який мав бути поставлений за цим Договором згідно умов, вказаних у додатку №1 до цього Договору, розрахованої від ціни, вказаної в довідці Аграрної біржі/або іншої Товарної біржі визначеної Покупцем про ціни на зернові культури врожаю 2020 року, що діяли на останній день поставки (вказаний у додатку №1 до цього Договору).

Ухвалою суду від 01.07.2021 прийнято зустрічну позовну заяву Фермерського господарства "АГРОСТАР+" б/н від 22.05.2021 (вх.№ 7788/21) до Акціонерного товариства "Аграрний фонд" про визнання недійсним п. 8.1 договору поставки зерна врожаю 2020 року № 22-ВП-11.03.2020 від 11.03.2020 до спільного розгляду разом з первісним позовом та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 915/546/21. Призначено підготовче засідання у справі на 22 липня 2021 року об 11:00.

21.07.2021 на адресу електронної пошти та 23.07.2021 на поштову адресу суду від Акціонерного товариства "Аграрний фонд" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву № 7.4-05/1/1175 від 20.07.2021.

В судовому засіданні 22.07.2021 оголошено перерву до 10.08.2021 об 11:00.

03.08.2021 від Фермерського господарства "АГРОСТАР+" до суду надійшло клопотання, сформоване в системі "Електронний суд" 03.08.2021 про долучення доказів (вх. №11880/21), в якому відповідач за первісним позовом просить долучити до матеріалів справи проекти біржових договорів поставки зерна, розміщених на офіційному сайті позивача за первісним позовом у розділі "Закупівлі зерна врожаю 2021" в мережі Інтернет.

10.08.2021 від Фермерського господарства "АГРОСТАР+" до суду надійшло клопотання, сформоване в системі Електронний суд 09.08.2021 про долучення доказів (вх. №12177/21), в якому відповідач за первісним позовом просить долучити до матеріалів справи копію договору поставки мінеральних добрив № 22-МД-11.03.2020 від 11.03.2020, копію листа - звернення Фермерського господарства "АГРОСТАР+" № 01/0622-АФ від 01.06.2021 щодо вирішення спірних питань та копію листа Акціонерного товариства "Аграрний фонд" № 15.2-01/2/1097 від 05.07.2021.

Ухвалою суду від 10.08.2021, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 06 вересня 2021 року о 14:00.

06.09.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 02.12.2021 призначено підготовче засідання на 13.12.2021 року о 14:00.

Ухвалою суду від 13.12.2021, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 січня 2022 року о 15:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 14.12.2021.

Судове засідання у даній справі, яке призначено на 13.01.2022 року о 15:00, не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

24.02.2022 розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк дії якого щоразу подовжувався відповідними Указами Президента України та в останнє подовжено Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Рішенням Ради Суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного Рішення, зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

З початку військової агресії Російської Федерації проти України активні бойові дії велися на території Миколаївської області та міста Миколаєва.

Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022 були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.

Згідно рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, які були опубліковані 02.03.2022 на сайті Ради суддів України, судам рекомендовано виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх.

04.03.2022 Верховним Судом на офіційному вебсайті опубліковано рекомендації щодо особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, за змістом яких учасникам справи, чиї справи, перебувають в провадженні судів, які не припинили здійснювати правосуддя, рекомендовано подати заяву про відкладення розгляду справ у зв`язку з воєнними діями та/або про розгляд справ у режимі відеоконференції за допомогою будь-яких технічних засобів, зокрема власних.

Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

29.03.2022 відбувся ракетний обстріл будівлі Миколаївської обласної державної адміністрації, внаслідок якого відбулося руйнування центральної секції будівлі з 9 по 1 поверхи. На 8, 9 поверхах вказаної будівлі знаходився Господарський суд Миколаївської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26 липня 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області. Господарському суду Одеської області вказано забезпечити розгляд справ (проваджень), які до 25 липня 2022 року включно надійшли на розгляд цього суду відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22.

Господарським судом Миколаївської області вживалися заходи з налагодження роботи суду в новому приміщенні та упорядкуванні господарських справ, які знаходились у провадженні суду до припинення здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану та ракетного обстрілу будівлі Миколаївської обласної державної адміністрації, в якій знаходився Господарський суд Миколаївської області.

Господарський суд Миколаївської області працював з обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об`єктивної можливості для повноцінного, одночасного розгляду усіх справ, які перебували у провадженні суду, в межах строку передбаченого Господарським процесуальним кодексом України, оскільки на території Миколаївської області та міста Миколаєва велися активні бойові дії.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладненою.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Враховуючи вищенаведене, воєнну ситуацію та стан безпеки у Миколаївській області, з метою забезпечення розумного балансу між нормами ст. 3 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень Закону України "Про правовий режим воєнного стану", приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції, ухвалою суду від 23.03.2023 суд продовжив розгляд справи та призначив наступне судове засідання на 25.04.2023.

В судове засідання 25.04.2023 з`явились повноважні представники АТ "Аграрний фонд" та ФГ "АГРОСТАР+", яких суд заслухав.

Представник АТ "Аграрний фонд" підтримує заявлений позов, просить суд його задовольнити в повному обсязі, проти заявленого зустрічного позову заперечує, просить суд у його задоволенні відмовити.

Представник ФГ "АГРОСТАР+" проти первісного позову заперечує, просить у його задоволенні відмовити, натомість просить суд задовольнити зустрічний позов.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 25.04.2023 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

11 березня 2020 року за №22-ВТ-11.03.2020 між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд", як покупцем, та Фермерським господарством "АГРОСТАР+", як постачальником, був укладений договір поставки зерна врожаю 2020 року (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався у визначений сторонами строк передати покупцеві у власність зерно культури, встановленої додатком №1 до цього договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити його вартість.

Умовами п.п.2.1.1. Договору його учасники узгодили, що постачальник зобов`язується поставити покупцю товар у кількості, встановленій додатком №1 до цього Договору, який буде вирощений та зібраний в 2020 році на земельній ділянці/ділянках сільськогосподарського призначення постачальника загальною посівною площею 63,9063 га.

Згідно п. 2.6. Договору поставка вважається здійсненою в момент підписання акта(ів) передавання-приймання товару на зерновому складі, визначеному згідно з п. 2.2., відповідно до умов цього договору та видачі покупцеві складської квитанції або складського свідоцтва.

Сама лише поставка товару постачальником на зерновий склад, визначений у додатку № 1 до цього договору без підписання відповідних акта(ів) передавання-приймання та видачі покупцеві складської квитанції або складського свідоцтва не є належним виконанням договору щодо поставки товару.

Відповідно до п. 5.1. Договору остаточний розрахунок з постачальником за товар проводиться покупцем самостійно, безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Ціна за одиницю товару та загальна ціна договору встановлюються відповідно до змін у кон`юнктурі ринку товару на момент фактичного виконання постачальником своїх зобов`язань з поставки товару (партії товару) покупцеві у строки, зазначені в додатку № 1 до цього договору (п. 5.2. Договору).

Загальна вартість поставленого товару (партії товару) з урахуванням ПДВ визначається за наступною формулою: загальна вартість поставленого товару (партії товару) = ціна товару х кількість тонн фактично поставленого товару. Ціна товару = ціна за 1 тонну товару на ринку (ринкова ціна). У разі, якщо постачальник здійснює поставку товару двома або більше партіями, то загальна вартість поставленого товару розраховується як сума вартостей кожної партії поставленого постачальником товару з урахуванням дати кожної поставки (п.5.3. Договору).

За умовами п. 5.4. Договору сторони зобов`язались складати та підписувати відповідні додаткові угоди, в яких відображатиметься вартість кожної партії товару, що поставлятиметься за цим договором.

Відповідно до п. 5.6. Договору остаточний розрахунок за товар покупець зобов`язується сплатити протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди з остаточним розрахунком вартості товару, але в будь-якому випадку тільки після здійснення постачальником фактичної поставки (передачі права власності) товару в кількості, визначеній у додатку № 1 до цього договору, підписання відповідних актів передавання - приймання та надання постачальником документів, передбачених п. 4.2 цього договору.

За умовами п. 8.1. Договору сторони дійшли до взаємної згоди, що у разі порушення зобов`язання постачальника щодо передачі товару у встановлений строк також настають, зокрема, такі правові наслідки, встановлені цим договором: постачальник зобов`язаний протягом 10 календарних днів після настання строку передачі товару, встановленого у додатку № 1 до цього договору згідно пп. 2.1.2 Договору, відшкодувати покупцю понесені ним збитки. Сторони також дійшли до взаємної згоди, що у зв`язку з невиконанням постачальником умов цього договору щодо поставки (передачі) товару покупцю розмір збитків покупця складає 150% вартості товару, який мав бути поставлений за цим договором згідно умов, вказаних у додатку № 1 до цього договору, розрахованої від ціни, визначеної в довідці Аграрної біржі/або іншої Товарної біржі, визначеної покупцем, про ціни на зернові культури врожаю 2020 року, що діяли на останній день поставки (вказаний у додатку № 1 до цього договору). Підписанням цього Договору Сторони погоджуються з таким порядком відшкодування та розміром збитків, які підлягають відшкодуванню.

Відповідно до умов додатку №1 до договору постачальник зобов`язався поставити у власність покупця зерно пшениці м`якої 3 класу у кількості не менше 157 тон, яку зобов`язався поставити на зберігання у строк до 01.10.2020 включно на зерновий склад вказаний у п.4 цього додатку до договору - ПрАТ "Засільське ХПП" 57233, Миколаївська область, Вітовський район, с.Засілля, вул. Заводська, 22 на умовах Інкотермс 2010.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Аграрний фонд" 30.12.2020 звернувся до ФГ "АГРОСТАР+" з вимогою за вих. №02-08/3/3365, в якій зазначав про нездійснення поставки зерна пшениці у кількості 157 тон в обумовлені договором строки та згідно з положеннями п.8 Договору повідомляв про нарахування збитків в розмірі 150% вартості товару та визначив їх вартість в розмірі 1634370,0 грн. (за порядком, передбаченим умовами п.8.1 договору).

ФГ "АГРОСТАР+" вказану вимогу отримало 14.01.2021, що підтверджується роздруківкою з бази даних ДППЗ "Укрпошта", однак вимоги позивача за первісним позовом не задовольнило, збитки в розмірі 1634370,0 грн. не сплатило, що стало підставою для звернення АТ "Аграрний фонд" до господарського суду з даним позовом.

В ході розгляду даної справи, ФГ "АГРОСТАР+" звернувся до господарського суду із зустрічним позовом, в якому просить суд визнати недійсним з моменту укладання пункт 8.1 договору поставки зерна врожаю 2020 від 11.03.2020, в частині, якою передбачено, що сторони також дійшли до взаємної згоди, що у зв`язку з невиконанням Постачальником умов цього Договору щодо поставки (передачі) Товару Покупцю розмір збитків Покупця складає 150% вартості Товару, який мав бути поставлений за цим Договором згідно умов, вказаних у додатку № 1 до цього Договору, розрахованої від ціни, вказаної в довідці Аграрної біржі/або іншої Товарної біржі визначеної Покупцем про ціни на зернові культури врожаю 2020 року, що діяли на останній день поставки (вказаний у додатку № 1 до цього Договору).

Позовні вимоги мотивовані тим, що: по-перше, обумовлений спірним пунктом порядок визначення розміру збитків встановлений ПАТ "Аграрний фонд" одноособово, шляхом включення до тексту договору, розміщеного на офіційному сайті в мережі Інтернет, тому укласти такий договір можливо було лише шляхом приєднання та фермерське господарство було позбавлене можливості запропонувати свої умови; по-друге, визначений розмір відшкодування збитків більший, ніж достатньо для задоволення реальних збитків покупця за наявності таких, тому умови спірного пункту договору є не добросовісними та неспівмірними з реальними збитками АТ "Аграрний фонд"; по-третє, спірний пункт укладений з порушенням вимог діючого законодавства (ст. 22 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України), які встановлюють порядок визначення збитків.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що встановлення у спірному пункті договору такого порядку та розміру визначення збитків по суті являється додатковою неустойкою - штрафом, однак сторони вже встановили порядок нарахування та розмір штрафних санкцій в пункту 7.3 Договору. Таким чином, згідно з умовами спірного договору, ФГ "АГРОСТАР+" фактично притягується до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що є порушенням норм ст. 61 Конституції України.

При прийнятті рішення за первісним позовом судом взято до уваги наступне.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з`ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально-правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюванного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Реалізуючи право на судовий захист, передбачене ст. 55 Конституцією України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відсутність порушеного або оспорюванного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Позовні вимоги АТ "Аграрний фонд" ґрунтуються на положеннях п. 8.1. Договору та ст. 193 ГК України та направлені на стягнення з відповідача суми збитків, нарахованої внаслідок невиконання ФГ "АГРОСТАР+" зобов`язання з поставки товару.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначає, що нараховані позивачем збитки є неспівмірними та спрямованими на збагачення останнього, окрім того відповідач наполягає, що позивачем не обґрунтовано, в чому саме полягають збитки, не надано доказів понесення таких збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно до статті 225 Господарського кодексу України, яка підлягає застосуванню з огляду на правовідносини сторін, до складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17 (за позовом про відшкодування збитків).

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків, повинні виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового, додаткового. Для застосування заходів цивільно-правової відповідальності необхідний склад цивільного правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміють майнову шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини 3 статті 13, статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі №916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.

За змістом первісної позовної заяви, підставою для звернення до суду із позовом про стягнення збитків було невиконання відповідачем умов договору та передбачена договором відповідальність за порушення зобов`язання щодо поставки товару у вигляді збитків у розмірі 150% від вартості товару, який мав бути поставлений.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків жодним не нівелює обов`язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків. У зв`язку з цим позивач повинен довести: (1) протиправність поведінки (порушення умов договору), (2) наявність збитку; (3) причинний зв`язок; (4) вину.

В той же час, матеріали справи не містять доказів того, що позивач у справі зазнав як реальних збитків, так і упущеної вигоди, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення. Ані в заявах по суті справи, ані в ході судових засідань представник позивача не обґрунтував, якого саме виду збитків було завдано АТ "Аграрний фонд" та не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження таких тверджень.

При вирішенні зустрічного позову, суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені в ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Недодержання даних вимог згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою недійсності правочину.

Згідно з приписами ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1).

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов`язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов`язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб (ч. 2).

Поняття збитків, порядок їх стягнення регулюється Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1). Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2).

Відповідно до норм ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Крім того, приписами частини 2 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки контрагента.

При цьому в ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Тобто збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок господарського правопорушення, а їх розмір і факт понесення повинні доводитись в загальному порядку.

Отже, умова договору, в якому сторони встановили збитки у відсотковому співвідношенні від суми порушеного зобов`язання суперечить приписам законодавства, якими врегульовується саме поняття збитків, їх характер, порядок нарахування і стягнення.

Раніше ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України передбачала, що сторони господарського зобов`язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов`язання чи строків порушення зобов`язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов`язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов`язань визначений законом. Однак, на час укладення договору, ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України виключена на підставі Закону України від 07.04.2015 №289-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів".

Відповідно до приписів ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи викладене, зустрічний позов про визнання недійсним п. 8.1 Договору поставки від 11.03.2020 №22-ВП-11.03.2020 слід задовольнити.

Як наслідок, в первісному позові в частині вимог щодо стягнення збитків в розмірі 1634370,0 грн, які нараховані на підставі п. 8.1 Договору, слід відмовити як недоведених.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити в задоволенні первісного позову.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3. Визнати з моменту укладення договору недійсним пункт 8.1 Договору поставки врожаю 2020 року № 22-ВП-11.03.2020, укладеного 11 березня 2020 року між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" та Фермерським господарством "АГРОСТАР+", в частині за якою передбачено, що Сторони також дійшли до взаємної згоди, що у зв`язку з невиконанням Постачальником умов цього Договору щодо поставки (передачі) Товару Покупцю розмір збитків Покупця складає 150% вартості Товару, який мав бути поставлений за цим Договором згідно умов, вказаних у додатку № 1 до цього Договору, розрахованої від ціни, вказаної в довідці Аграрної біржі/або іншої Товарної біржі визначеної Покупцем про ціни на зернові культури врожаю 2020 року, що діяли на останній день поставки (вказаний у додатку № 1 до цього Договору).

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Аграрний фонд" (03151, м. Київ, вул.Очаківська/пров. Очаківський, 5/6, код ЄДРПОУ 38926880) на користь Фермерського господарства "АГРОСТАР+" (57107, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Степове, вул. З. Космодем`янської, буд. 22, код ЄДРПОУ 39103812) 2270,00 грн судового збору.

5. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 05.05.2023 року.

Суддя В.С. Адаховська