Постанова № 11099587, 25.08.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2010 року <Текст >Справа № 2а-3980/10/0870

(10 год. 50 хв.)

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ЩербакаА.А., при секретарі Кольц Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені у розмірі 3993 грн. 31 коп. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році.

У позовній заяві Фонд зазначив, що відповідачем не виконується норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Беручи до уваги зазначену обставину позивачем були нараховані штрафні санкції, які не були сплачені ФОП ОСОБА_1 у встановлений термін. Просить стягнути суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 3993 грн. 31коп..

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі. Надала письмові заперечення, у яких вказала, що вона звільнена від сплати адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, оскільки вона є платником єдиного податку відповідно до Указу Президента України №746/99 від 28.06.1999 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєкта малого підприємництва». Таким чином, вона не є платником внесків до Фонду соціального захисту інвалідів. Крім того, зазначає, що відповідно до норм ст. 177 Господарського кодексу України мають створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів за рішенням місцевих рад, оскільки такого рішення немає, то у відповідача не виникло обовязку із працевлаштування інвалідів. Більш того, підприємець не повинен самостійно шукати інвалідів для працевлаштування, оскільки цей обовязок покладений на Міністерство праці України та його структурні органи. Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відноситься до субєктів підприємницької діяльності, яким, відповідно до ст.. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

ФОП ОСОБА_1 подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зареєстрований за № 170105/09 (форма 10-ПІ річна-поштова). Відповідно до даних зазначеного звіту середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача становить 9 (рядок 01). Відповідачем у звіті вказано, що кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1 осіб (рядок 03). Згідно з даними звіту, середньооблікова кількість штатних працівників інвалідів на підприємстві становить0 (рядок 02). Що є меншим за встановлений норматив.

Відповідно до даних звіту форми 10 ПІ, середньорічна заробітна плата штатного працівника ФОП ОСОБА_1. становить 7811 грн. 11 коп.. Таким чином, відповідно до вимог ч.1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» сума адміністративно-господарських санкцій становить 7811,11 х (1-0)/2= 3905 грн. 56 коп.

Відповідно до ч.8 ст.69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до Закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється Законом.

Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч.4 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства подають інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до довідки Запорізького районного центру зайнятості м. Запоріжжя від 21.07.2010 №575/10, ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не інформувала про наявність вільних вакантних місць для інвалідів та не подавало звітів за формою 3-ПН, інваліди для працевлаштування не направлялися у звязку з відсутністю інформації про вільні робочі місця. Зазначена обставина також підтверджена представником відповідача у судовому засіданні.

Частиною 1 ст.20 Закону встановлено, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Згідно з положень ч.4 ст. 20 зазначеного Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відповідно до п.2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. П.4. зазначеного Порядку встановлює, що порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

Пункт 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 р. N 223 встановлює, що у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

Відповідно до постанови Правління Національного Банку України «Про регулювання грошово-кредитного ринку» від 12 серпня 2009 року, облікова ставка НБУ становить 9,5%

Термін прострочення на дату подання позовної заяви становив 75 дні, таким чином, сума пені становить 87 грн. 75 коп..

Заперечення відповідача судом не беруться до уваги з огляду на наступне.

Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України Суб'єкти господарювання зобов'язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.

Однак, у той самий час, відповідно до ч.8 ст.69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до Закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється Законом.

Таким чином, системний аналіз норм законодавства з працевлаштування інвалідів свідчить про те, що зазначеними нормами не встановлений механізм забезпечення працевлаштування інвалідів лише за рішенням місцевих рад, зазначений обовязок покладений на усіх субєктів господарювання (підприємств (об'єднань), установ і організацій) незалежно від форми власності і господарювання забезпечити виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Щодо посилання представника відповідача не Указ Президента України №746/99 від 28.06.1999 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Дійсно, відповідно до ч. 6 Указу №746/99 Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

Однак, адміністративно-господарські санкції не є внесками до Фонду соціального захисту інвалідів, а відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання. Сплата єдиного податку не звільняє субєкта господарювання від відповідальності за порушення встановлених законодавством правил ведення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасник господарських правовідносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таких доказів у судовому засіданні представником відповідача надано не було.

Згідно п.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що фізичною особою - підприємцем не виконано вимог чинного законодавства щодо нормативу робочих місць працевлаштування інвалідів у 2009 році в обсязі, встановленому законодавством. Таким чином, суд приходить до думки, що позовні вимоги про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3905 грн. 56 коп. та пені у розмірі 87 грн. 75 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 161-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету Запорізького району (р\р 31213230700122 код ЄДРПОУ 34677014 ГУДКУ в Запорізькій області МФО 813015, 50070000 «платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2009 рік») суму адміністративно господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009році в розмірі 3 993грн. 31коп. (три тисячі девятсот девяносто три гривні тридцять одна копійка).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення виготовлено 30 серпня 2010 року.

Суддя (підпис) А.А. Щербак