Постанова № 11099269, 28.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.04.10Справа №2а-12312/09/5/0170 15:12 Окружний адміністративний суд АР Крим у складі судді Сидоренка Д.В., при секретарі Лалаєві Д.О. розглянувши за участю від позивача Якубов Р.А. дов. № 129 від 07.12.09р. представник, Федянін О.Д. директор, паспорт ЕЕ 569547 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Фірми «Милон» (Товариство з обмеженою відповідальністю),

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішень.

Обставини справи: Фірма «Милон» (Товариство з обмеженою відповідальністю) (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до ДПІ в м. Керчі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000922303 від 13.05.2009р. та № 0000932303 від 13.05.09р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач під час проведення перевірки 28.04.09р. склав акт перевірки, в якому зафіксував нібито встановлені порушення позивачем Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. За результатами вказаної перевірки було прийняти рішення про застосування штрафних санкцій за порушення, які позивач не допустив.

Відповідач надав заперечення на позов (вих. № 18892/10/10-0 від 03.12.2009р.), в якому вказав про відсутність підстав для задоволення вимог позивача з причин того, що штрафні санкції до нього застосовані у звязку з порушенням ним Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Під час розгляду справи судом були допитані в якості свідків Тішко Анатолій Павлович та Дацько Катерина Олександрівна.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2009р. відповідачем проведено перевірку за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулюванням обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці АЗС складського типу, що належить позивачу.

Під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 1,2,12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», які виразились: у не проведенні розрахункової операції при реалізації 20 літрів дизельного палива по ціні реалізації 4,45 грн. за 1 литр на загальну суму 89,00 грн. та не проведення розрахункових операцій на суму 15041,00 грн. через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції; у невидачі особі, яка отримує послугу, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; у не веденні порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснення продажу, які не відображені в обліку; у відсутності на місці проведення розрахунків торговельного патенту.

За результатами перевірки складений акт за № 000121 від 28.04.09р. (а.с.6-7), відповідно до якого за допущені порушення до відповідача були застосовані фінансові санкції на загальну суму 82506,00 грн. та 10,67 грн., про що винесені оскаржувані Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000922303 від 13.05.2009р. та № 0000932303 від 13.05.09р. (а.с.4-5).

Дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі Закон про РРО).

Статтею 1 Закону про РРО передбачено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Пунктами 1,2,12 ст. 3 Закону про РРО закріплено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідальність за порушення вимог пунктів 1,2,12 ст. 3 Закону про РРО встановлена у ст.17, у п. 1 якої вказано, що за порушення його вимог до субєктів підприємницької діяльності за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються штрафні санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки; до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.п. 1-2 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Відповідальність за вищезазначене порушення передбачена ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», де у ч. 3 п. 1 зазначено, що за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів суб'єкти підприємницької діяльності сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Щодо порушення позивачем п. 1,2 ст. 3 Закону про РРО суд зазначає наступне.

Свідок ОСОБА_1, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від надання показань з непередбачених Законом підстав, пояснив, що кошти в розмірі 15030 грн. належать йому, які він приніс на роботу та поклав в сейф на зберігання для того, щоб сплатити свій кредит у банку, а не є виручкою від реалізації товару. Також Тишко А.П. зазначив, що 20 літрів дизпаливу, що продані їм за ціною 4,45 за 1 літр на суму 89 грн. належать йому, а не Фірмі «Милон».

Суд звертає увагу на те, що зазначені пояснення були також дані ОСОБА_1 під час перевірки та зафіксовані у розділу 4 Акту перевірки. Але перевіряючи ми до уваги не прийняті.

Свідок ОСОБА_2, попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від надання показань з непередбачених Законом підстав, пояснила що вона є головним державним ревізором-інспектором яка проводила перевірку від 28.04.09р., зазначила, що в касі були кошти в розмірі 15130,00 грн., були відсутні документи, що підтверджують облік товарів, що знаходяться у реалізації. Було придбано приблизно 10-20 літрів палива на загальну суму 89 грн., документу, що підтверджує це не було видано. Також зазначила, що під час проведення перевірки приїжджали машини та отримували паливо за талонами.

Заслухавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, якими підтверджується, що зазначені грошові кошти у сумі 15130,00 грн. були отримані позивачем за проданий товар; наданими представником позивача під час розгляду справи документами та показаннями свідка ОСОБА_1 підтверджено, що грошові кошти в сумі 15130,00 грн. не є виручкою від реалізації товару, а є особистими коштами останнього, які він поклав в сейф підприємства позивача для зберігання, також підтверджено те, що 20 літрів дизпаливу, що продані ОСОБА_1 за ціною 4,45 за 1 літр на суму 89 грн. належать також йому, а не підприємству позивача.

Більш того, зазначені факти також відображені у Постанові Керченського міського суду від 26.06.09р. у справі № 3-1801/2009 (а.с.8).

Будь-яких доказів, що спростовують зазначені висновки, представником відповідача під час розгляду справи не надано та не повідомлено про їх наявність у третіх осіб для витребування та залучення до матеріалів справи.

У звязку з чим відповідач не мав правових підстав для нарахування штрафних санкцій у розмірі 75650,00 грн. (15130х5).

Щодо порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону про РРО суд зазначає наступне.

Облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів (ст. 6 Закону про РРО).

Законом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч. 2 ст. 3 якого бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту перевірки, на момент перевірки відсутні накладні чи інші документи, які б підтверджували облік товарів, у звязку з чим відповідач робить висновок про відсутність на момент перевірки на місці реалізації обліку товарних запасів та пропонує надати накладні на товар, що знаходиться в реалізації 30.04.09р. в 10 год. 00 хвилин.

Листом вих. № 58 від 30.04.2009р. позивач направив на адресу відповідача усі необхідні документи, що підтверджують облік товарних запасів (а.с.11).

Таким чином, висновок відповідача щодо здійсненні про відсутність відповідних документів, що підтверджують облік товарів є безпідставним та необґрунтованим.

У звязку з чим відповідач не мав правових підстав для нарахування штрафних санкцій у розмірі 6856,00 грн. (3428,00х2).

Будь-яких доказів, що спростовують зазначені висновки, представником відповідача під час розгляду справи не надано.

Щодо порушення позивачем ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В акті перевірки (п. 2.2.14) відповідач зазначає, що під час перевірки встановлено здійснення реалізації бензину, дизельного палива та дизельного масло без придбання відповідного торгівельного патенту, у звязку з чим рішенням № 0000932303 від 13.05.2009р. до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10,67 грн.

Але, як було зазначено вище, відсутній факт реалізації дизельного палива, оскільки судом було встановлено, що продані 20 літрів дизельного палива за ціною 4,45 грн. за літр належать ОСОБА_1 та не мають ніякого відношення до підприємства позивача.

Таким чином, висновок відповідача про реалізацію бензину, дизельного палива та дизельного масло без придбання відповідного торгівельного патенту є безпідставним та необґрунтованим, у звязку з чим відповідач не мав правових підстав для нарахування штрафних санкцій у розмірі 10,67 грн.

Згідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000922303 від 13.05.2009р. та № 0000932303 від 13.05.09р. не можуть бути визнані такими, що прийняти на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 28.04.10р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 05.05.10р.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000922303 від 13.05.2009р. та № 0000932303 від 13.05.09р.

Стягнути з державного бюджету України на користь Фірми «Милон» (Товариство з обмеженою відповідальністю) (98300, АР Крим, м. Керч, вул. Марата, б. 9-А, кв. 10: ЄДРПОУ 24036056) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Сидоренко Д.В.