Рішення № 11099069, 25.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/87-45/1025.08.10 За позовом: Київської міської ради

До: Комунального підприємства “Київський іподром”

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Києво-Святошинська районна рада;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

2. ОСОБА_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на преді спору на стороні позивача:

1. Києво-Святошинська районна державна адміністрація

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на преді спору на стороні позивача:

2. Бобрицька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області

Про: визнання недійсним правочину та зобовязання вчинити дії

Суддя Балац С.В.

Представники сторін:

позивача: Фрідман О.О.

відповідача: Панченко В.В.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. не з'явились

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

2. не з'явились

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. не з'явились

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

2. Ткаченко К.В.

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив: 1) визнати правочин про відмову КП "Київський іподром" від права постійного користування ділянкою площею 526,1 га, що розташована в Києво-Святошинському районі відповідно до Державного акту на право постійного користування землею 1-КВ № 003494 недійсним; 2) зобов'язати КП "Київський іподром" здійснити дії щодо поновлення права постійного користування земельною ділянкою КП "Київський іподром", відповідно до Державного акту на право постійного користування землею 1-КВ № 003494.

Позовні вимоги про визнання недійсним правочину, яким, на думку позивача, є лист № 14 від 07.02.2007 про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою, мотивовані відсутністю у директора відповідача необхідного обсягу цивільної дієздатності на його підписання. Відсутність цивільної дієздатності полягає в перевищенні повноважень директора відповідача, оскільки надання згоди на припинення права користування земельною ділянкою віднесено до повноважень Київської міської ради як до власника майна комунального підприємства "Київський іподром".

Позовна заява не містить мотивів (нормативно-правового обґрунтування), з яких заявлена вимога про зобовязання відповідача здійснити дії щодо поновлення права постійного користування земельною ділянкою відповідно до вищевказаного державного акту. Не було наведено вказаних мотивів й у судовому засіданні.

Відповідач відзиву на позов не надав, представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2009 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2009, припинено провадження у справі в частині першої вимоги, а в задоволенні другої відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2009 постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2009 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2009 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно резолюції Голови господарського суду міста Києва від 08.12.2009 справу передано на новий розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою від 16.12.2009 справу 6/87 прийнято до провадження, присвоєно справі № 6/87- 45/10, призначено розгляд справи на 25.01.2010.

Представник позивача в судовому засіданні подав письмові доповнення до позовної заяви, з яких вбачається, що позивач змінює предмет і підставу позову, на що суд звернув увагу представника.

Оскільки подані позивачем доповнення до позову направлені на одночасну зміну предмету і підстав позову, що не допускається, тому доповнення до позовної заяви судом не приймаються. Слід також врахувати, що за змістом норми частини 4 статті 22 ГПК України зміна підстав і предмета позову може мати місце тільки альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Такої ж думки дотримується Вищий господарський суд України у розясненнях від 18.09.1997 року, № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зі змінами.

Також позивач звернувся до суду із письмовими змінами до позовної заяви, в яких просив: 1) визнати правочин про відмову КП "Київський іподром" від права постійного користування ділянкою площею 526,1 га, що знаходиться в межах Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею 1-КВ № 003494, виданого Бобрицькою сільською радою 19.07.1998 відповідно до рішення ІІІ сесії І скликання Бобрицької сільської ради народних депутатів від 27.03.1996 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 9/4, недійсним; 2) визнати розпорядження Києво-Святошинської державної адміністрації Київської області від 22.06.2007 № 398 недійсним; 3) визнати право територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на постійне користування земельною ділянкою площею 526,1 га, що знаходиться в межах Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; 4) поновити право територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на постійне користування земельною ділянкою площею 526,1 га, що знаходиться в межах Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; 5) зобовязати Управління земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області видати Київській міській раді державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 526,1 га, що знаходиться в межах Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Подані позивачем зміни до позову направлені на одночасну зміну предмету позову, та заявленням додаткових позовних вимог до особи, яка не є відповідачем у справі, що процесуальним законом не допускається.

Тому суд приймає зміни до позовної заяви в частині вимоги № 1 останніх. Відповідно на вирішення суду передані наступні вимоги: 1) визнання правочину про відмову КП "Київський іподром" від права постійного користування ділянкою площею 526,1 га, що знаходиться в межах Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею 1-КВ № 003494, виданого Бобрицькою сільською радою 19.07.1998 відповідно до рішення ІІІ сесії І скликання Бобрицької сільської ради народних депутатів від 27.03.1996 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 9/4, недійсним; 2) зобов'язання КП "Київський іподром" здійснити дії щодо поновлення права постійного користування земельною ділянкою КП "Київський іподром", відповідно до Державного акту на право постійного користування землею 1-КВ № 003494.

Під час нового розгляду спору відповідач звернувся до суду із заявою про визнання повозу повністю.

Третя особа 2 на стороні відповідача заявила клопотання про припинення провадження у справі на тій підставі, що згідно постанови Вищого господарського суду України від 07.10.2008 № 31/102 у звязку з реорганізацією Київського державного іподрому в КП «Київський іподром»право постійного користування земельною ділянкою припинилося, а тому у позивача відсутнє право за захистом якого звертається останній.

Також третя особа 2 на стороні відповідача проти задоволення позову заперечила з підстав що право постійного користування земельною ділянкою Київського державного іподрому припинилося у звязку з реорганізацією останнього.

Ухвалою від 25.01.2010 розгляд справи відкладено на 22.02.10, та залучено до участі у справі в якості третіх, осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Києво-Святошинську районну державну адміністрацію та Бобрицьку сільську раду Києво-Святошинського району Київської області.

Ухвалою від 22.02.2010 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дідик Віру Анатоліївну. Вказаною ухвалою розгляд справи відкладено на 17.03.2010.

В судовому засіданні 17.03.2010 оголошено перерву до 31.03.2010, про що сторони повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 31.03.2010 сторони звернулися до суду зі спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору, про що подано відповідну заяву. Ухвалою від 31.03.2010 клопотання сторін про продовження строку розгляду справи задоволено, продовжено строк розгляду спору. Цією ж ухвалою розгляд справи відкладався на 17.05.2010.

Ухвалою від 17.05.2010 розгляд справи відкладався на 14.06.2010.

Ухвалою від 14.06.2010 розгляд справи відкладався на 14.07.2010. Цією ж ухвалою суд звернувся із судовим запитом до Києво-Святошинського районного відділу Київської обласної філії ДП “Центр державного земельного кадастру” про надання витягу з Державного земельного кадастру ділянок стосовно земельної ділянки площею 526,1 га, що знаходиться в межах Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею І-КВ №003494, виданого Бобрицькою сільською радою 19.07.1998 відповідно до рішення III сесії І скликання Бобрицької сільської ради народних депутатів від 27.03.1996 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 9/4, із зазначенням інформації про припинення права користування земельною ділянкою, та інформації - хто є власником або користувачем земельної ділянки (або її складових частин), що належала Державному іподрому на праві постійного користування.

На вказаний запит надійшла відповідь, де зазначено, що для вирішення питання по суті, необхідна більш детальна ідентифікуюча інформація, оскільки для точного та повного пошуку відомостей у автоматизованій системі державного земельного кадастру необхідно мати ідентифікаційний код громадянина (для пошуку за субєктом власності), кадастровий номер земельної ділянки (для пошуку за обєктом права власності), або код ЄДРПОУ юридичної особи. Жодної інформації, що визначено у зазначеному переліку учасники судового процесу не мають, а тому у суду відсутня можливість уточнити таку інформацію.

В судовому засіданні 14.07.2010 оголошено перерву до 28.07.2010, про що сторони повідомлені належним чином.

Ухвалою від 28.07.2010 розгляд справи відкладався на 25.08.2010. цією ж ухвалою судом вирішено повторно звернутися із запитом до Києво-Святошинського районного відділу Київської обласної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», та для повного та точного пошуку необхідної інформації в автоматизованій системі державного земельного кадастру, надав копію державного акту на право постійного користування землею І-КВ №003494, в якому вказано точний опис меж земельної ділянки, згідно плану.

На повторний запит суду відповіді не надійшло.

В судовому засіданні 25.08.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, які зявлялися в судові засідання, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з державним актом на право постійного користування землею І-КВ № 003494 від 19.07.1998, виданим Бобрицькою сільською радою народних депутатів, відповідно до рішення ІІІ сесії І скликання від 27.03.1996 та зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 9/4, Державному іподрому України було передано у постійне користування 526,1 га землі сільськогосподарського призначення.

11.03.1999 рішенням Київської міської ради ІІІ сесії ХХІІІ скликання № 166/267 Київський державний іподром прийнято у комунальну власність територіальної громади міста Києва.

22.03.2000 на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської ради адміністрації) № 392 затверджено статут комунального підприємства “Київський іподром”, відповідно до п. 1.1 якого ця юридична особа заснована на комунальній власності територіальної громади міста Києва, безпосередньо підпорядковується Київській міській державній адміністрації та є правонаступником Київського державного іподрому.

Пунктом 5.2 статуту відповідача передбачено, що його майно є комунальною власністю міста Києва та закріплено за ним на праві повного господарського відання. Даний пункт передбачає право відповідача володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, вчиняти щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству України.

07.02.2007 директор комунального підприємства “Київський іподром” Терехов Ю.В. листом № 14, адресованим голові Києво-Святошинської районної державної адміністрації, заявив про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою відповідно до згаданого вище державного акту І-КВ № 003494.

07.10.2008 Вищим господарським судом України винесено постанову за результатами перегляду у касаційному порядку постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2008 у справі № 31/102 за позовом Київської міської ради до Комунального підприємства «Київський іподром», Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою.

В названій постанові зазначено, що «… спірна земельна ділянка була надана в постійне користування не Комунальному підприємству «Київський іподром», а Державному підприємству іподром України», а «… апеляційним судом встановлено, що після реорганізації Київського державного іподрому в Комунальне підприємство «Київський іподром»право користування земельною згідно Державного акта на право постійного користування землею І-КВ № 003494, припинилося, а відповідач-1 , який не одержав відповідний Державний акт, не набув у встановленому законодавством порядку права постійного користування земельною ділянкою».

Вказаною постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2008, залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2008, якою відмовлено в позові Київської міської ради до Комунального підприємства «Київський іподром», Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського кодексу України факти встановлені у вказаних судових рішеннях не потребують доведення знову та є преюдиціальними.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що він був незаконно позбавлений права на земельну ділянку в наслідок незаконної відмови директора відповідача від права постійного користування вказаною земельною ділянкою. Тому позивач просить визнати недійсним правочин, лист директора відповідача про відмову від права постійного користування зазначеною земельною ділянкою, та просить зобов'язати відповідача здійснити дії щодо поновлення права постійного користування земельною ділянкою КП "Київський іподром", відповідно до Державного акту на право постійного користування землею 1-КВ № 003494.

Для правильного вирішення спору необхідно розглянути кожну із заявлених позивачем вимог окремо.

Щодо вимоги позивача про визнання правочину про відмову КП "Київський іподром" від права постійного користування ділянкою площею 526,1 га, що знаходиться в межах Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею 1-КВ № 003494, виданого Бобрицькою сільською радою 19.07.1998 відповідно до рішення ІІІ сесії І скликання Бобрицької сільської ради народних депутатів від 27.03.1996 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 9/4, недійсним.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Виходячи з фактів, які встановлені судовими рішеннями у справі № 31/102 (за позовом Київської міської ради до Комунального підприємства «Київський іподром», Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою), щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 526,1 га відповідно до Державного акту на право постійного користування землею 1-КВ № 003494 внаслідок реорганізації Київського державного іподрому в Комунальне підприємство «Київський іподром», то ні до Київської міської ради, ні до відповідача не перейшло право постійного користування на спірну земельну ділянку.

Отже, у позивача відсутні право, або охоронюваний законом інтерес, на захист яких він звертається до господарського суду.

Відповідно, в задоволенні вимог позивача про визнання правочину про відмову КП "Київський іподром" від права постійного користування ділянкою площею 526,1 га, що знаходиться в межах Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею 1-КВ № 003494, виданого Бобрицькою сільською радою 19.07.1998 відповідно до рішення ІІІ сесії І скликання Бобрицької сільської ради народних депутатів від 27.03.1996 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 9/4, недійсним слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання КП "Київський іподром" здійснити дії щодо поновлення права постійного користування земельною ділянкою КП "Київський іподром", відповідно до Державного акту на право постійного користування землею 1-КВ № 003494.

То вказана вимога за правовою природою є вимогою до відповідача про вчинення дій спрямованих на поновлення прав самого відповідача, а не позивача.

Нормами ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, наведений перелік способів захисту прав не є вичерпним, а суд може захистити право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивачем не вказано яким договором або законом передбачено такий спосіб захисту, застосування якого просить позивач.

Отже, щодо другої вимоги, у позивача відсутні право, або охоронюваний законом інтерес, на захист яких він звертається до господарського суду та просить захистити відсутнє у нього право або інтерес способом не передбаченим законодавством України.

Відповідно, в задоволенні вимоги позивача про зобов'язання КП "Київський іподром" здійснити дії щодо поновлення права постійного користування земельною ділянкою КП "Київський іподром", відповідно до Державного акту на право постійного користування землею 1-КВ № 003494 слід відмовити.

Відповідно до вимог п.3 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до пп. "б" п. 2 ст. 3 Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із заяв, що подаються до господарських судів із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що до позовної заяви додано квитанцію про сплату державного мита за немайнові вимоги в сумі 170,00 грн., то позивачем внесено державне мито в більшому розмірі ніж передбачено законодавством.

Згідно ст. 8 Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Отже державне мито в сумі 85,00 грн. підлягає поверненню позивачеві.

Витрати по оплаті державного мита за позовну вимогу про зобовязання вчинити дії та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Повернути Київській міській раді (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 19020407) з Державного бюджету України 85 грн. державного мита (заява про переказ готівки від 27.01.2009 р.).

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Балац С.В.

Дата підписання рішення 30.08.2010