Рішення № 11099003, 17.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.10 Справа № 24/197/10

Суддя

За позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а),

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ігал-Сервіс” (69114, м. Запоріжжя, вул.Задніпровська, буд. 33 кв. 125),

про стягнення суми 37172,38 грн.

           Суддя Азізбекян ТА.

Представники сторін:

Від позивача – Вознюк А.Л. (довіреність № 5154/27-19 від 11.09.2008р.);

Від відповідача –не з’явився (Патрай Т.М., дов. від 01.05.2010р. у засіданні 02.06.2010р.) ;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з ТОВ “Ігал-Сервіс” на користь Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району суми 31756,68грн.. заборгованості за договором № 101847 від 01.05.2007р. про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді, 737,20грн. пені, 793,46грн. –3% річних, 3 885,04- втрат від інфляції, всього 37172,38грн.

Ухвалою господарського суду від 05.05.2010р. порушено провадження у справі №24/197/10, судове засідання призначено на 02.06.2010р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.06.2010р.

У судовому засіданні 17.06.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та на підставі ст.ст. 11, 15, 16, 96,258,509, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 1,2,193, 276 ГК України, умов договору № 101825 від 01.05.2007р. просить позов задовольнити, стягнути з відповідача суму 31756,68грн.. заборгованості за договором № 101847 від 01.05.2007р. про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді (за період березень, вересень 2008р., січень, квітень-грудень 2009р., січень-лютий 2010р.), 737,20грн. пені, 793,46грн. –3% річних, 3 885,04- втрат від інфляції, всього 37172,38грн.

Відповідач у письмовому відзиві зазначив, що у жовтні 2009р. ТОВ “Ігал-Сервіс” направив позивачу лист з проханням відімкнути від теплопостачання приміщення за адресою: м.Запоріжжя, вул..Дніпропетровське шосе,30 та погодженням заборгованості станом на 01.10.2009р. вважати суму 15 233,61грн. Але Концерн “Міські теплові мережі” і досі вважає дійсним договір №101847 від 01.05.2007р., що, на думку відповідача, є порушенням діючого законодавства України. Зокрема, відповідач посилається на ст.24 Закону України “Про захист прав споживачів”, п.3 ст.551 ЦК України. Зазначає, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов’язок споживача укладати договір на надання послуг з теплопостачання, примусово користуватися цими послугами та сплачувати за них. У договорі №101847 від 01.05.2007р. в додатку №3 передбачено, що теплопостачальна організація припиняє відпускання теплової енергії у випадку письмового звернення споживача про припинення теплопостачання у разі його надходження до теплопостачальної організації не пізніше як за 3 доби до вказаної дати відключення, порушення умов договору в частині термінів сплати або здійснення неповної оплати за поточне споживання теплової енергії. Із посиланням на ст.18 Закону України “Про захист прав споживачів”, відповідач вважає, що умови договору є несправедливими і ТОВ “Ігал-Сервіс” має право відмовитись від надання послуг теплопостачання. У разі розірвання договору між споживачем та виконавцем, або не укладанням такого договору, споживач має право не сплачувати за надані послуги. Відповідно до Закону України “Про теплопостачання”, постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р.№630 відключення від системи централізованого опалення окремих приміщень споживача не заборонено виконавцю даних послуг, в даному випадку Концерну “Міські теплові мережі” та можливе у разі прийняття відповідного рішення міською радою та після розроблення та затвердження схеми теплопостачання. Просить у позові відмовити в повному обсязі. Узгодженою заборгованістю вважати суму 15233,61грн.

Позивач надав письмові заперечення на відзив відповідача, згідно з якими звертає увагу, що на звернення відповідача про відключення від теплопостачання приміщення 05.11.2009р. листом №1-14/2864 ТОВ “Ігал-Сервіс” був повідомлений про технологічну неможливість відключення їх від опалювальних приладів в приміщенні. Ствердження відповідача про те, що жодним законом або нормативним актом України не передбачено обов’язок споживача укладати договір на надання послуг з теплопостачання, є неправомірним, що підтверджується ст.24 “Закону України “Про теплопостачання”. Ствердження відповідача про одностороннє розірвання договору суперечить умовам договору (п.10.2), ст. 188 Господарського кодексу України. П.1 додатку №3 до договору, на який посилається відповідач, як на наявність можливості односторонньої відмови від договору, вказує на умови припинення постачання теплової енергії, а не про розірвання договору. Щодо несправедливості умов договору, позивач звертає увагу, що на момент укладання договору відповідач жодних заперечень або пропозицій в порядку ст.181 ГК України не надавав. Крім того, після свого звернення в жовтні 2009р. відповідач неодноразово підписував акти виконаних робіт (акти від 30.11.2009р., 31.12.2009р., 31.101.2010р.) та не надавав заперечень на акт від 28.02.2010р.

У судове засідання 17.06.2010р. відповідач не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст.75 ГПК України у відсутність відповідача, за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін., суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2007р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі КП “Теплові мережі Ленінського району” (теплопостачальна організація, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ігал-Сервіс” (споживач, відповідач у справі) був укладений договір № 101847 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Згідно з п.п. 1.1, 4.2. договору, Концерн взяв на себе зобов’язання відпускати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач, згідно з п.п. 1.1, 3.2.взяв на себе обов’язок сплачувати за теплову енергію за діючими тарифами (цінами) та в порядку, встановленому умовами цього договору та додатками до договору.

Відповідно до п.п. 6.3, 6.4 договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов’язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію

Пунктами 10.1,10.4 договору встановлено, що договір набуває чинності з 01.05.2007р. і діє до 01.05.2008р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Із матеріалів справи слідує, що Концерн належно виконував умови договору щодо постачання відповідачу теплової енергії, направляв відповідачу акти виконаних робіт та рахунки, що підтверджується, зокрема, описом вкладення з відміткою поштового відділення від 06.04.2010р., актами приймання-передачі теплової енергії, копії яких долучено до матеріалів справи.

Проте відповідач не здійснив оплату поставленої теплової енергії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за березень 2008р. на суму 9534,35грн., вересень 2008р. на суму 218,04грн., січень 2009р. на суму 3328,34грн., квітень 2009р. на суму 962,48грн., травень 2009р. на суму 238,08грн., червень 2009р. на суму 238,08грн.., липень 2009р. на суму 238,08грн., серпень 2009р. на суму 238,08грн., вересень 2009р. на суму 238,08грн., жовтень 2009р. на суму 523,96грн., листопад 2009р. на суму 3213,73грн., грудень 2009р. на суму 4389,12грн., січень 2010р. на суму 4790,9грн.. лютий 2010р. на суму 3605,36грн., всього на суму 31 756,68грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст.11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідач не надав суду доказів виконання зобов’язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми основного боргу.

Таким чином, вимоги про стягнення з ТОВ “Ігал-Сервіс” на користь Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району суми 31756,68грн. заборгованості за договором № 101847 від 01.05.2007р. про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, вимоги про стягнення суми 793,46грн. –3% річних, 3 885,04- втрат від інфляції (нарахованих по 31.03.2010р. включно згідно з розрахунком позивача, який судом перевірено та визнано правильним) є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 737,20грн. пені.

Пунктом 7.2.8 договору встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено розрахунок пені (нарахованої по кожному платежу, починаючи з 21.05.2009р. по 31.03.2010р. включно) та встановлено, що він є обґрунтованим, відповідає вимогам ч.6 ст.232 ГК України, ст.258 ЦК України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” і позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача суд не бере до уваги з підстав, викладених вище, а також у зв’язку з наступним. Приписами ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст.629 цього Кодексу договір є обов’язковим для виконання сторонами. Всупереч ст.ст.33,34 ГПК України відповідач не надав доказів припинення його зобов’язання щодо оплати на підставах, встановлених ст.ст.598-607, 653,654 ЦК України. Крім того, посилаючись на Закон України “Про теплопостачання”, постанову Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р.№630 щодо відключення від системи централізованого опалення окремих приміщень споживача, відповідач не надав доказів прийняття відповідного рішення міською радою, розроблення та затвердження схеми теплопостачання та технічної можливості відключення. Позивач заперечив таку технічну можливість відключення. Відповідач даний факт не спростував, доказів розірвання договору в установленому законом порядку (за згодою сторін або в судовому порядку) не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у справі відносяться на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ігал-Сервіс” (69114, м.Запоріжжя, вул. Задніпровська, 33, кв.125, код ЄДРПОУ 33175698) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул.Щаслива, 2а, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м.Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) суму 31756 грн. 68 коп. основного боргу, 737грн. 20 коп. пені, 793грн. 46 коп. –3% річних, 3885грн. 04 коп. втрат від інфляції, 371грн. 72 коп. витрат на державне мито, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя Т.А. Азізбекян

          Повне рішення підписано 09.08.2010 р.