Ухвала суду № 110989749, 08.05.2023, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/3201/17

Провадження №4-с/711/25/23

У Х В А Л А

08 травня 2023 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.

при секретарі Щокань В.М.,

за участю боржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Черкаси цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про скасування постанови про арешт майна,-

в с т а н о в и в :

Скаржни к ОСОБА_1 звернувся у Придніпровський районний суд м.Черкаси зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та зобов`язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що на виконанні у Придніпровському відділі державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебували виконавчі провадження №55321157, №5789265310 (виконавчий лист №711/3201/17 Придніпровського районного суду м.Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТКБ «Приватбанк» боргу у сумі 13036грн. 70коп.).

Як зазначено, 11.12.2018 постановою Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Київ) по виконавчому провадженню №57892653 накладено арешт на все майно боржника

Крім того, 08.02.2019 постановою Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) виконавчий лист повернуто стягувачеві, на підставі п. 2 ч. 1 ст.37 ЗУ«Про виконавче провадження».

На його думку, після повернення виконавчого листа стягувачу, державний виконавець повинен був зняти арешти з майна боржника, відомості про боржника виключити з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші, вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець май б винести постанову, яка у день її винесення мала б була надіслана органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадку, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. Проте, всупереч ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», цього не було зроблено. Таким чином, бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з його майна після повернення виконавчого листа стягувачеві вважає неправомірною.

Скаржник також вказує, що вказані вище обставини стали йому відомі 10.03.2023, при продажі мотоцикла, і у цей же день він звернувся до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою про зняття арешту, оскільки у нього боргу перед ПАТКБ«Приватбанк» не має. 24.03.2023 Придніпровським відділом державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надано йому відповідь про відмову в знятті арешту.

Ініціатор скарги зазначає, що йому було невідомо про виконавче провадження, він не отримував ні постанови про відкриття виконавчого провадження, ні постанови про накладення арешту, ні постанови про повернення виконавчого документу. Лише 14.04.2023, за його запитом, Придніпровським відділом державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) йому було направлено постанову про накладення арешту, яку він отримав 18.04.2023.

Так, накладення арешту створює для нього негативні наслідки, як для власника майна, оскільки він не може повноцінно ним користуватися.

Враховуючи зазначені вище обставини, керуючись ст.ст. 448, 449 ЦПК України, скаржник просить:

-поновити строк звернення до суду із даною скаргою;

-скасувати постанову Придніпровського відділу державної виконавчої служби у містіЧеркаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), винесену старшим державним виконавцем Герасименком Максимом Володимировичем, від 11.12.2018 про арешт майна боржника по виконавчому провадженню №57892653.

Ухвалою суду від 25.04.2023 поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з цією скаргою, прийнято її до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 підтримав свою скаргу та просив задовольнити у повному обсязі, на підставі наведеного у ній обґрунтування та з урахуванням доказів, які додані до скарги. Крім того, зазначив, що у нього був борг перед ПАТКБ«Приватбанк», який він добровільно сплатив ще у 2021 році, що також підтверджується довідкою про відсутність боргу, виданою ПАТКБ«Приватбанк».

У судове засідання представник стягувача АТ КБ «Приватбанк» не з`явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Про причини неявки суду не повідомлено.

У судове засідання представник Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) не з`явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Про причини неявки суду не повідомлено. Крім того, не надано до суду матеріали виконавчого провадження №57892653 щодо боржника ОСОБА_1 .

Враховуючи відсутність інформації про поважність причин неявки зазначених вище учасників справи, які повідомлялися належним чином про день, час, місце розгляду справи, з врахуванням положень ч.2 ст.450 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що неявка стягувача та державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби не є перешкодою для розгляду скарги та ухвалив про проведення розгляду справи на підставі письмових доказів, що містяться у матеріалах справи.

Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи (скаргу та додані до неї матеріали, матеріали цивільної справи №711/3201/17) в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, заочним рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 17.08.2017 у справі №711/3201/17 (провадження №2/711/1426/17) стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку«ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.12.2008 у сумі 11436грн. 70коп. та 1600грн. судового збору, а всього 13036грн. 70коп.

Вказане вище судове рішення набрало законної сили.

На виконання даного судового рішення у цій справі, яке набрало законної сили, Придніпровським районним судом м.Черкаси видано виконавчий лист, відповідно до задоволеної частини позовних вимог, який 12.10.2017 направлено на адресу Публічного акціонерного товариства комерційного банку«ПриватБанк».

За відомостями, наданими Придніпровським відділом державної виконавчої служби у містіЧеркаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 24.03.2023 №19303, у автоматизованій системі виконавчих проваджень, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані наступні виконавчі провадження: №№55321157, 57892653 з виконання виконавчого листа №711/3201/17 від 13.10.2017, виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу у розмірі- 13036грн. 70коп.

У ході примусового виконання вказаного виконавчого провадження №57892653, державним виконавцем винесено постанову від 11.12.2018, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 14593грн. 37коп.

Разом з тим, 08.02.2019 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, згідно з п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент прийняття рішення), у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Судом також встановлено, що виконавчий лист №711/3201/17 від 13.10.2017, виданий Придніпровським районним судом м.Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТКБ«Приватбанк» боргу у розмірі- 13036грн. 70коп., повторно стягувачем не пред`являвся для примусового виконання.

До того ж, як вбачається з наданої скаржником довідки №GL88L8S850LM8QIN від 23.04.2021, виданої АТ КБ «Приватбанк», станом на 23.04.2021 ОСОБА_1 не має заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк».

Отже, зазначене вище свідчить про те, що обов`язок боржника ОСОБА_1 перед стягувачем АТ КБ «Приватбанк» відсутній.

10.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою про скасування вказаного вище арешту з майна, на яку отримав відповідь №19303 від 24.03.2023 про відмову у задоволенні заяви, у зв`язку з тим, що відповідно до даних АСВП, інформація про сплату боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження відсутня. Крім того, зазначено, що перелік підстав для зняття арешту державним виконавцем обмежений нормами ст.59 Закону України Про виконавче провадження та рекомендовано звернутись за вирішенням цього питання до суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17липня 1997року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Як передбачено Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)- сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

До того ж, Наказом МЮУ від 02.04.2012 № 512/5 (зареєстровано в МЮУ 02.04.2012 за №489/20802) затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка діє із змінами та доповненнями.

Пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно зч.ч.1,2ст.40Закону України«Про виконавчепровадження»,у разізакінчення виконавчогопровадження (крімзакінчення виконавчогопровадження засудовим рішенням,винесеним упорядку забезпеченняпозову чивжиття запобіжнихзаходів,а також,крім випадківнестягнення виконавчогозбору абовитрат виконавчогопровадження,нестягнення основноївинагороди приватнимвиконавцем),повернення виконавчогодокумента досуду,який йоговидав,арешт,накладений намайно (кошти)боржника,знімається,відомості проборжника виключаютьсяз Єдиногореєстру боржників,скасовуються іншівжиті виконавцемзаходи щодовиконання рішення,а такожпроводяться іншінеобхідні діїу зв`язкуіз закінченнямвиконавчого провадження. Виконавчепровадження,щодо якоговинесено постановупро йогозакінчення,не можебути розпочатезнову,крім випадків,передбачених цимЗаконом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до пункту 3.17Інструкція № 512/5у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну нормуЗакону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Враховуючи обов?язки, які повинен виконувати державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження, він зобов?язаний дотримуватись Конституції України, ЗУ«Про виконавче провадження», ЗУ«Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» тощо.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст.447 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 74 Закону №1404-VIII рішення,дії чибездіяльність виконавцята посадовихосіб органівдержавної виконавчоїслужби щодовиконання судовогорішення можутьбути оскарженісторонами,іншими учасникамита особамидо суду,який видаввиконавчий документ,у порядку,передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

За результатамирозгляду скаргисуд постановляєухвалу. Уразі встановленняобґрунтованості скаргисуд визнаєоскаржувані рішення,дії чибездіяльність неправомірнимиі зобов`язуєдержавного виконавцяабо іншупосадову особуоргану державноївиконавчої служби,приватного виконавцяусунути порушення(поновитипорушене правозаявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ст.452 ЦПК України).

Частиною четвертою статті59 Закону України Про виконавче провадження визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 цієї статті).

Таким чином, судом встановлено, що при поверненні стягувачу виконавчого листа №711/3201/17 від 13.10.2017, виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу у розмірі- 13036грн. 70коп. (ВП №57892653), згідно з п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем не було прийнято рішення про зняття арешту з майна.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження за виконавчим документом, який був виданий судом, та майнових претензій з боку стягувача за цим же виконавчим документом,- є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Судом з`ясовано, що не знятий державним виконавцем арешт з майна, належного ОСОБА_1 , створюють для нього негативні наслідки, оскільки він не може розпорядитися своїм майном на власний розсуд.

Таким чином, встановлені судом обставини та норми чинного законодавства дають підстави для задоволення скарги, а саме слід зняти арешт, накладений на майно ОСОБА_1 постановою старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Герасименком Максимом Володимировичем про арешт майна боржника від 11.12.2018 у виконавчому провадженні №57892653.

На думку суду, іншої можливості вирішити спірні питання неможливо, враховуючи норми чинного законодавства.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.10, 13, 259, 260, 447, 448, 449, 453 ЦПК України суд,-

у х в а л и в :

Скаргу задовольнити.

Скасувати арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постановою старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Герасименком Максимом Володимировичем про арешт майна боржника від 11.12.2018 у виконавчому провадженні №57892653.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 15.05.2023.

Головуючий: С. М. Позарецька