Рішення № 11098914, 05.08.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.10 Справа № 14/101/09-7/133/10

Суддя

За позовом ОСОБА_1, м. Бердянськ Запорізька область

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма “Нива”, с. Успенівка, Бердянський район, Запорізька область

Суддя Кутіщева Н.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1- фізична особа

ОСОБА_3, дов. № 183115 від 29.04.2008 р.

Від відповідача: Стовбун Р.Г., дов. № 25 від 01.02.2010 р.

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 335 135,00 грн., що складається з компенсації знецінення внаслідок інфляції вартості частини майна, пропорційно частці в статутному капіталі відповідача, в сумі 297 745,00 грн. та 3% річних в звязку з простроченням виконання грошового зобовязання в сумі 37390,00 грн.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області, № 418 від 07.06.2010 р., у звязку з тим, що постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. рішення господарського суду Запорізької області від 12.05.2009 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.01.2010 р. у справі № 14/101/09 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області, справу № 14/101/09 було передано на новий розгляд судді Кутіщевій Н.С.

Ухвалою від 08.06.2010 р. справа № 14/101/09 прийнята до провадження, справі присвоєно № 14/101/09-7/133/10, судове засідання призначено на 21.07.2010 р.

В продовженому 21.07.2010 р. судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.08.2010 р.

Позивач, заявою від 23.07.2010 р., з урахуванням зауважень, викладених в Постанові ВГС України від 29.04.2010 р. уточнив та зменшив розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 200466,37 грн., які складаються з компенсації знецінення внаслідок інфляції вартості частини майна, пропорційно частці в статутному капіталі відповідача, в сумі 172767,26 грн. та 3% річних в сумі 27699,11 грн.

Заява подана згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Спір розглядається в сумі 200466,37 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує їх ст. ст. 148, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 54 Закону України “Про господарські товариства”.

Відповідач визнав позов частково, а саме в сумі 102604,58 грн., які складаються з 83016,48 грн. суми інфляційного знецінення коштів та 19588,10 грн. 3% річних (контррозрахунок міститься в матеріалах справи).

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За ініціативою суду судовий процес ведеться із застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 05.08.2010 р., оголошенням вступної та резолютивної частин рішення суду по узгодженню з представниками сторін.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Колегія суддів Вищого господарського суду України по справі № 14/101/09, при винесенні постанови від 29.04.2010 р., вказала на те, що апеляційним судом не вірно визначено строк прострочення виконання грошового зобовязання по виплаті вартості належної позивачу частини майна товариства. Також, було зазначено, що при новому розгляді справи суду слід вирахувати суми знецінення відповідачем коштів та трьох відсотків річних окремо по кожному з пяти фактів перерахування відповідачем коштів на рахунок позивача.

Щодо зазначених в постанові Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. приписів, то при новому розгляді даної справи суд дослідив, відповідно до ст. 43 ГПК України, всі обставини справи, а саме:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Зобов'язанням, відповідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з Статуту ТОВ Агрофірма “Нива” (розділ Загальні положення), підприємство створене громадянами шляхом обєднання майна з метою одержання прибутку, учасниками, якого на засадах угоди, є громадяни України.

Згідно п. 6.1 Статуту ТОВ Агрофірма “Нива”, (затвердженого загальними зборами учасників 23.12.2005 року та зареєстрованого Бердянською райдержадміністрацією Запорізької області 24.05.2006 року), для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів його учасників створений Статутний фонд (капітал) у розмірі 30000 грн., з часткою позивача, що становить 16,2%.

06.12.2006 р. позивач звернувся до відповідача із нотаріально посвідченою заявою про виведення його зі складу учасників ТОВ Агрофірма “Нива” і здійснення остаточних розрахунків щодо участі в товаристві в межах та в обсязі, передбачених чинним законодавством.

Вказана заява отримана відповідачем 07.12.2006 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 06.12.2006 р.

Статтею 54 Закону України “Про господарські товариства” передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Вказане положення кореспондується зі статтею 148 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Таким чином, якщо інший строк повідомлення учасником товариства про свій вихід статутом не встановлено, або якщо учасник і товариство не погодили день виходу у строк до трьох місяців з моменту попередження про таке, учасник має право реалізувати своє право на вихід за будь-яких обставин після спливу повних трьох місяців з моменту отримання товариством заяви про вихід.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. у справі № 14/101/09, було встановлено день виходу позивача з ТОВ Агрофірма “Нива”, а саме, що в даному випадку три місяці збігають 08.03.2007 року, але, оскільки цей день є неробочим днем, то - 09.03.2007 року. Відповідно і 12 місяців з дня виходу мають вираховуватись з 10.03.2007 року по 10.03.2008 року.

У звязку з несплатою відповідачем вартості частини майна товариства пропорційно частці позивача у статутному фонді, останній звернувся з позовом до суду про стягнення з ТОВ Агрофірма “Нива” вартості цієї частки, що становить 1786406,00 грн. Вказана сума вартості належної позивачу частини майна відповідача визначена спеціалістом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, згідно відповідного висновку від 21.04.2008р. № 665-08.

В ході розгляду справи № 7/238/08 була проведена судово-економічна експертиза, висновок, якої підтвердив висновок ДНДІСЕ від 21.04.2008р. № 665-08 щодо вартості частини майна товариства пропорційно частці позивача у статутному фонді.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.02.2009 р. провадження у справі № 7/238/08 про стягнення 1786406,00 грн. було припинено, у звязку з тим, що відповідач, в період з 25.12.2008 р. по 15.01.2009 р., в добровільному порядку сплатив позивачу 1106860,00 грн. в рахунок компенсації вартості належного позивачу майна товариства, в свою чергу, позивач відмовився від позову в частині стягнення з відповідача 679546,00 грн.

Відповідач сплатив позивачу 1 106 860,00 грн. (сума, яку позивач і суд визнали за базу нарахування відповідальності за прострочення) у пять прийомів: 106 860,00 грн. 25.12.2008 року, 200 000,00 грн. 29.12.2008 року, 150 000,00 грн. 30.12.2008 року, 400 000,00 грн. 15.01.2009 року і 250 000,00 грн. 22.01.2008 року. Відповідно, і база нарахування, і термін прострочення будуть обєктивно різними за період з 25.12.2008 року по 22.01.2008 року.

Відповідач, в супереч ст. 54 Закону України “Про господарські товариства”, несвоєчасно виконав своє грошове зобовязання по виплаті вартості належної позивачу частини майна відповідача, у звязку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача, на підставі ст.625 ЦК України, в сумі 200466,37 грн., які складаються з 172767,26 грн. інфляційних витрат та 27699,11 грн. 3% річних за період з 10 березня 2008 р. д о дня сплати коштів по кожному з пяти вказаних фактів

Тому, застосування в даному випадку ст. 625 ЦК України є правомірним, адже, нарахування 3% річних та інфляційних витрат на суму боргу є способами захисту майнового права та інтересу кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат понесених ним від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України, передбачено що, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобовязання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові обовязки, у т.ч. передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плата) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, у звязку з непогашенням стягнутої за вказаними судовим рішенням боргу, відповідач повинен сплатити позивачу втрати від інфляційних процесів та 3 % річних за весь час прострочення виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Це правило базується на основах справедливості і витікає з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобовязання за рахунок другої.

Грошовим є зобовязання, по якому боржник зобовязується сплатити кредитору визначену суму грошових коштів.

Частина 2 ст. 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобовязання.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду по справі № 14/101/09 від 19.01.2010 р., були задоволені вимоги ОСОБА_1, на її користь з ТОВ Агрофірми “Нива” було стягнуто 297745 грн. інфляційних витрат, 37390 грн. 3% річних 3351,35 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1675,67 грн. державного мита та 3000 грн. витрат на послуги адвоката.

На виконання постанови були видані накази від 11.02.2010 р.

Суд при розгляді даної справи направив запит (від 21.07.2010 р.) до ВДВС Бердянського міського управління юстиції Запорізької області для надання відомостей щодо виконання вищезазначених наказів.

Довідкою (вих. № 26600) ВДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області повідомило, що на виконанні перебувало виконавче провадження з виконання наказу № 14/101/09, виданого 11.02.2010 р. господарським судом Запорізької області про стягнення з ТОВ АФ “Нива” на користь ОСОБА_1 в розмірі 343280,02 грн. На користь ОСОБА_1 фактично стягнуто та перераховано суму в розмірі 56591,27 грн.

Оскільки, відповідач погасив заборгованість в сумі 56591,27 грн. шляхом примусового стягнення, що підтверджується довідкою ВДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області (містяться в матеріалах справи), провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 56591,27 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у звязку з відсутністю предмету спору.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 143875,10 грн., які складаються з компенсації знецінення внаслідок інфляції вартості частини майна, пропорційно частці в статутному капіталі відповідача, в сумі 116175,99 грн. та 3% річних в звязку з простроченням виконання грошового зобовязання в корпоративному правовідношенні в сумі 27699,11 грн.

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, ... оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2009 р. між позивачем у справі ОСОБА_1 (клієнт) та ОСОБА_3 (адвокатом) було укладено договір № 2 та додаткові угоди до нього про надання юридичної допомоги замовнику в судах по стягненню заборгованості з ТОВ Агрофірми “Нива”.

Доказом виконання оплати позивачем послуг адвоката є квитанції № 6753.420.3 від 25.02.2009 р. на суму 2000 грн. та № 9484.296.3 від 14.12.2009 р. на суму 3000,00 грн., № 10 від 17.05.2010 р. (на суму 3000 грн.) № 11 від 22.07.2010 р. на суму 2000 грн., (копії квитанцій міститься в матеріалах справи).

Враховуючи викладене, судові витрати, в тому числі витрати на оплату послуг адвоката, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, п. 1.1. ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “Нива” (71141, Запорізька область, Бердянський район, с. Успенівка, вул. Калініна, 7, код ЄДРПОУ 03750345) на користь ОСОБА_1 (71112, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 116175,99 грн. інфляційних витрат, 27699,11 грн.- 3% річних, 2004,66 грн. державного мита, 118 грн . витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. та 10000 грн. оплати послуг адвоката. Видати наказ.

В решті позову провадження по справі припинити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання .

Рішення підписане “10” серпня 2010 р.

Суддя Н.С. Кутіщева