Рішення № 110988451, 19.05.2023, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/86/23

Справа № 355/63/23

Р І Ш Е Н Н Я (заочне)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2023 року Березанський міський суд Київської області в складі:

Головуючого судді Лялик Р.М.

За участю секретаря Стрижак В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області на підставі ухвали Баришівського районного суду Київської області від 16 лютого 2023 року надійшла позовна заява акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 13.01.2014 року.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. У зв`язку із порушеннями ОСОБА_1 зобов`язань за договором станом на 20.12.2022 року виникла заборгованість у сумі 38 259, 62 грн., з яких 34 108, 27 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4 151, 35 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. В добровільному порядку відповідач заборгованість не погашає, тому позивач просить стягнути вказану суму заборгованості та судові витрати в розмірі 2 684, 00 грн. з відповідача на свою користь.

Представник позивача - акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в судове засідання не з"явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, просив розгляд справи проводити без участі представника банку.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з"явився, повідомлявся належним чином за зареєстрованою адресою проживання.

За таких обставин, суд прийняв рішення про заочний розгляд за наявними матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки позивач проти такого порядку не заперечує, а належним чином повідомлений відповідач в судове засідання повторно не з`явився, не повідомив причини своєї неявки та не подав відзиву.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, надані на підтвердження вказаних обставин, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2014 року відповідач ОСОБА_1 , з метою отримання кредитних послуг підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, чим підтвердив свою згоду на те, що дана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», а також «Тарифами» складає між ним та АТ КБ «Приватбанк», Договір про надання банківських послуг, за умовами якого відповідач отримав кредит (а.с. 30).

Як зазначено в анкеті-заяві та підтверджується підписом на ній відповідача, останній у повному обсязі ознайомився та погодився з «Умовами та правилами надання банківських послуг», розміщеними на офіційному сайті www.privatbank.ua, та зобов`язався виконувати їх вимоги, а також регулярно ознайомлюватися з їхніми змінами на вказаному сайті.

Як встановлено, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту, що підтверджується розрахунками заборгованості за договором № б/н від 13.01.2014 року станом на 31.05.2015 року, 30.09.2019 року та 20.12.2022 року (а.с. 9; 10-16; 17-20).

На підтвердження своїх вимог позивачем надано виписку за договором б/н, ОСОБА_1 за період з 17.07.2014 року по 23.12.2022 року, яка є регістром аналітичного обліку, вміщує записи про здійснені операції за певний період часу та є підтвердженням виконаних операцій (а.с. 21-27).

Отже, виписка за договором є належним доказом підтвердження отримання та користування відповідачем кредитними коштами.

Матеріали справи містять довідку про надані кредитні картки за підписаним кредитним договором № б/н між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 (а.с. 29) та довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) (а.с. 28).

Однак, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, в результаті чого станом на 20.12.2022 року виникла заборгованість у сумі 38 259, 62 грн., з яких 34 108, 27 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4 151, 35 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Як встановлено, відповідач ОСОБА_1 в добровільному порядку заборгованість не погашає.

Статтею 55 Конституції України гарантовано право особи на судовий захист.

Так, згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожен має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг після отримання Банком від Клієнта необхідних документів, а також заяви, Банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карту. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг - у разі невиконання зобов`язань за договором, клієнт зобов`язаний на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі прострочених кредитах та Овердрафту), оплату винагороди банку.

Власник карти зобов`язаний стежити за витратою коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно з п. 2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно з п. 2.1.1.12.6 Умов та Правил надання банківських послуг за користування кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13.

Кредитом (кредитною лінією, кредитним лімітом) є розмір коштів, що надаються банком клієнту на строк, обумовлений у договорі, на умовах платності та зворотності (п. 1.1.1.46 Умов та правил надання банківських послуг).

За змістом п. 1.1.1.73 Умов та правил надання банківських послуг, простроченим кредитом є кредитні кошти, які були надані клієнту і не були повернуті банку в термін, передбачений договором.

За правилами, встановленими п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг - у разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова відповідача від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

При цьому, порушенням зобов`язання в розумінні статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

В частині 2 статті 1050 ЦК України зазначено, що у випадку, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитом є грошові кошти, надані банком або іншою фінансовою установою позичальнику у відповідному розмірі, зобов`язання з повернення яких на умовах та в строки, встановлені договором, покладається на позичальника.

Окрім того, як встановлено в пункті 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, за правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Таким чином, за встановлених судом обставин, відповідач скористався наданим банком кредитом, проте ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, що призвело до виникнення станом на 20.12.2022 року заборгованості у сумі 38 259, 62 грн.

З урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Судом враховано, що частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства визнано справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).

Як визначено ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З урахуванням вказаного, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 скористався наданим банком кредитом, проте ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань.

Доказів зворотного суду надано не було та в судовому засіданні їх не встановлено.

Відтак, позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 530, 625, 627, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4-5, 11-13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 16.10.2014 року Баришівським РС УДМС України в Київській області, на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299), місцезнаходження якого зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, заборгованість у сумі 38 259 (тридцять вісім тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 62 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 16.10.2014 року Баришівським РС УДМС України в Київській області, на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299), місцезнаходження якого зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, судові витрати в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя Р. М. Лялик