Ухвала суду № 110978429, 11.05.2023, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 619/352/22

Провадження № 2/535/194/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Шолудько А.В., за участі секретаря судового засідання Мальцевої С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу №619/352/22 за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про зміну дати та формулювання підстави звільнення, про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу й за весь час затримки розрахунку при звільнені, вихідної допомоги, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Семенових Ольга Станіславівна, яка діє на підставі ордера серії АХ №1061296 від 23.02.2022 року, звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області через систему «Електронний суд» з позовом в інтересах позивача до відповідача про зобов`язання Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» змінити формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з п. 4 ст. 40 КЗпП України на ч. 3 ст. 38 КЗпП України та змінити дату звільнення з 22.12.2021 року на 28.12.2021 року.

Дана цивільна справа перебувала у провадженні судді Дергачівського районного суду Харківської області Нечипоренко І.М. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №619/352/22 між суддями Дергачівського районного суду Харківської області від 28.01.2022 року. Ухвалою судді від 31.01.2022 року відкрито провадження у справі (а.с. 23, 24).

Розпорядженням голови Верховного Суду №10/0/9-22 від 16.03.2022 року Котелевському районному суду Полтавської області визначено територіальну підсудність справ Борівського районного суду Харківської області та Дергачівського районного суду Харківської області.

Згідно з частиною 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідне рішення є підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 15.11.2022 року на розгляд судді Шолудько А.В. надійшла цивільна справа №619/352/22, провадження №2/535/591/22 (а.с. 69).

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 02.12.2022 року позовна заява була залишена без руху, з наданням строку для виправлення недоліків. На виконання ухвали представник позивача до суду заяву про усунення недоліків (а.с. 70-72, 75-76).

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 08.12.2022 справа № 619/352/22 прийнята до провадження, та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 19.01.2023 о 14.00 год. (а.с. 78-80).

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 19.01.2023 задоволено клопотання представника позивача про проведення судових засідань у справі №619/352/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення Котелевського районного суду Полтавської області за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку з використанням власних технічних засобів представника позивача адвоката Семенових Ольги Станіславівни (а.с. 95-96).

У судове засідання сторони не з`явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, в тому числі позивач у порядку ч. 5 ст. 130 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення судового розгляду до суду не подали (а.с.111-115).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначаєтьсяЦПК Українита іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно з частиною першоюстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина першастатті 4 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертоїстатті 12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина першастатті 44 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другоюстатті 211 ЦПК Українирозгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до частини третьоїстатті 131 ЦПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша, друга, п`ятастатті 223 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першоїстатті 257 ЦПК України).

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права,здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.

Позивач скористався правом ефективно представляти себе у суді шляхом укладення договорів про надання правової допомоги від 10.01.2022, на підставі якого 23.02.2022 видано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1061296 Адвокатським бюро «Семенових» в особі керуючого Семенових Ольги Станіславівни (а.с. 66); та договору про надання правової допомоги цим же адвокатським бюро від 21.01.2022 (а.с.44-45).

Держава не відповідальна за професійний юридичний захист особи у цивільній справі, незалежно від того, на яких умовах надається правова допомога - на умовах безкоштовної чи оплатної правової допомоги адвоката, крім особливих обставин (рішення ЄСПЛ від 30 березня 1999 року у справі «Tuzinski проти Польщі», заява № 40140/98, умови визначення про неприйнятність).

В обов`язки держави також не входить забезпечення необхідного балансу між ефективним доступом до суду з одного боку, та незалежністю професії юриста з іншого (рішення ЄСПЛ від 22 березня 2007 року у справі «Старощик проти Польщі», заява № 59519/00, пункт 135).

Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (постанови Верховного Суду, від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, провадження № 61-17220св18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, провадження № 61-9020св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св20).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35,від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Особа зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі стосується особи, яка особисто звернулася до суду, чи належно повідомлена про розгляд справи за її участю.

У судові засідання, призначені на 19.01.2023, 30.03.2023, 11.05.2023 позивач та його представник адвокат Семенових О.С. не з`явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, у тому числі позивач у порядку ч.5 ст.130 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомляли, клопотання про відкладення судового розгляду до суду не подавали (а.с. 82, 84-86, 104, 105, 107, 108, 112, 113, 115).

У зв`язку з воєнними діями на території України поштове відділення за місцем проживання позивача - 87515 м. Маріуполь Донецької області, тимчасово не функціонує, іншої адреси місця проживання чи перебування позивача, представник позивача (позивач) суду не повідомив.

Згідно із ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 липня 2022 у справі №761/14537/15-ц, особа, яка вказала свою офіційну електронну адресу та користувалася нею протягом всього часу розгляду справи, вважається належним чином повідомленою у випадку направлення судом повісток, супровідних листів, ухвал чи рішення суду.

Згідно з довідками про доставку електронного документу ухвали суду та судові повістки про виклик до суду в судові засідання на 30.03.2023, 11.05.2023 надіслані позивачу ОСОБА_1 доставлені до його електронного кабінету в Електронному суді (а.с. 107, 117), а представнику позивача адвокату Семенових О.С. судові повістки про виклик до суду в судові засідання на 19.01.2023, 30.03.2023, 11.05.2023 - доставлені до її електронного кабінету, а отже відповідно до вказаної позиції Верховного Суду, вважаються врученими належним чином.

Крім того, на підставі ч. 5 ст.130 ЦПК Українивручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

У поданій до суду 28.01.2022 року позовній заяві та у поданій до суду заяві про уточнення позовних вимог від 21.02.2022 представник позивача заявляла клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням та викликом сторін та свідків (а.с.5, зворот а.с.35).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 19.01.2023 забезпечено можливість участі представника позивача у судових засіданнях у справі №619/352/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення Котелевського районного суду Полтавської області з використанням власних технічних засобів представника позивача адвоката Семенових О.С. відповідно до клопотання, поданого нею 16.01.2023 (а.с. 93, 95).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

У ч.5 ст.223 ЦПК Українизаконодавець встановив особливий порядок наслідок (санкцію) повторної неявки позивача. Ця норма фактично дублює норму, закріплену в п. 3ч.1 ст.257 ЦПК України.

Пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України необхідно тлумачити в системному зв`язку з іншими положеннями цієї статті та іншими нормами процесуального закону (ЦПК України), які визначають наслідки повторної неявки позивача, який не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а саме частиною п`ятою статті 223і пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

З огляду на системне тлумачення вказаних норм процесуального законусуд виходить з того, що пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК Україниу контексті частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК Українине може застосовуватися судом щодо неявки позивача у судове засідання.

Аналіз положень частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК Українидає підстави дійти висновку, що наслідком повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні

Процесуальний законщодо наслідків неявки позивача у судові засідання є зрозумілим іпередбачуваним для нього, щодо його застосування існує усталена судова практика.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.03.2023 у справі № 711/7486/19.

Залишення заяви без розгляду не перешкоджає особі після усунення умов, що були підставою залишення позову без розгляду, звернутися до суду повторно.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що позивач та представник позивача, будучи належним чином повідомленими про день та час судового розгляду справи на 19.01.2023, 30.03.2023 та 11.05.2023 не з`явилися у ці судові засідання, не надіслали до судузаяви про розгляд справи без їх участі, а тому позов ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

Керуючисьп. 3 ч. 1 ст. 257, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про зміну дати та формулювання підстави звільнення, про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу й за весь час затримки розрахунку при звільнені, вихідної допомоги, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та моральної шкоди, залишити без розгляду.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України позивач після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В.Шолудько