Рішення № 110974885, 19.05.2023, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

19.05.2023 Єдиний унікальний номер 205/5211/22

Провадження № 2/205/967/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року місто Дніпро

Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Костромітіної О.О.,

за участю секретаря судового засідання Мікунової К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 треті особи: приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Балтакса Ірина В`ячеславівна, орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,

за участю представника позивача ОСОБА_1 адвоката Усенко А.О.

за участю представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Біжко Ю.О.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 19.12.2019 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтаксою І.В., зареєстрований в реєстрі за № 1233. Скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Болтакси І.В. про державну реєстрацію за ОСОБА_3 прав та їх обтяжень, індексний номер: 50329145 від 19.12.2019 року 12:52:38, щодо реєстрації права власності на квартиру загальною площею 39,3 кв.м., та яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . В обґрунтування позову посилається на те, що, починаючи з 2005 року позивач фактично проживав разом з ОСОБА_4 в гуртожитку, де прописана остання. Бажаючи покращити життєві умови та плануючи подальше спільне сімейне життя він вирішив придбати квартиру. В 2006 році позивач знайшов оптимальний варіант - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка коштувала 99249 грн. (що було еквівалентно 19653,27 доларів США), частину коштів (9500 доларів США) на придбання квартири позивачу було надано у борг. Іншу частину 12000 доларів США позивач вирішив отримати у кредит. Враховуючи те, що позивач перебував у шлюбі з іншою особою було прийнято рішення укласти кредитний договір та договір купівлі-продажу квартири від імені відповідача ОСОБА_4 .

Так, 29.08.2006 року ОСОБА_4 уклала кредитний договір з AT «Райфайзен Банк Аваль» № 014/109660/3157/74 для придбання квартири у сумі 12000 доларів США, в забезпечення виконання якого було укладено договір іпотеки. Вважаючи, що квартира буде власністю позивача та маючи намір створити з ОСОБА_4 міцну родину та народити з нею дітей, повністю довіряючи останній, позивачу було не принципово на чиє ім`я буде оформлена квартира.

30.08.2006 року було придбано квартиру АДРЕСА_3 , що розташована за адресою: укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 30.08.2006 року.

Реалізовуючи свої права як покупець спірної квартири, позивач вселився в неї, у встановленому законом порядку зареєстрував своє місце проживання, та почав користуватися квартирою, якою користується по теперішній час, що підтверджується довідкою № 1290 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 23 січня 2020 року.

З 2006 року по 2018 рік він проживав разом з ОСОБА_4 однією сім`єю. В період спільного проживання однією сім`єю, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 .

20.01.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що 19.12.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Балтаксою І.В. Предметом договору є квартира АДРЕСА_1 . Вказаний договір купівлі-продажу квартири є недійсним, оскільки внаслідок його укладання порушені права малолітньої дитини, їх спільного сина, та його права, як члена сім`ї. На момент вчинення правочину, ОСОБА_2 виповнилося вісім років, отже він був малолітнім, тому отримання дозволу органу опіки та піклування було обов`язковою умовою при укладанні договору. ОСОБА_4 , укладаючи правочин щодо відчуження нерухомого майна діяла недобросовісно, зазначаючи ті обставини, що право користування квартири не має дитина, а тому відчужила і не отримала згоду органу опіки та піклування. Вказана квартира була продана без дозволу ОСОБА_3 без дозволу органу опіки та піклування, хоча ОСОБА_2 мав право користування цим житлом, яке було втрачене внаслідок цього продажу, але в силу свого віку не міг в повній мірі здійснювати волевиявлення, тому укладення оспорюваного правочину призвело до звуження майнового права малолітньої дитини, порушення охоронювані законом інтерес дитини щодо користування жилим приміщенням, порушило гарантії збереження права дитини на житло.

Діючи недобросовісно, ОСОБА_4 , вказала, що на момент укладення договору щодо вказаної квартири не укладено будь-яких договорів щодо користування з іншими особами, як місцезнаходження юридичної особи, (юридична адреса), вона не використовується, на вказане вище майно не поширюються права третіх осіб (у тому числі за договором найму (оренди) чи шлюбним договором, інші речові права та ін.) (п. 2.1 договору) та повідомила про те, що членів сім`ї та інших осіб, які б мали право на особистий сервітут встановлений ст. 401 ЦК України не має (2.4 Договору). Вказане не відповідає дійсності. Так з 2006 року по теперішній час він зареєстрований у даній квартирі як член сім`ї ОСОБА_4 , з останній вони проживали однією сім`єю більш ніж 13 років, та відповідно у нього виникло право особистого сервітуту на проживання у квартирі. У квартирі він зареєстрований з дозволу власника, у нього є достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання у розумінні ст.8 Конвенції. Вищевказане не було враховано під час укладення договору купівлі-продажу квартири, що свідчить про недотримання в момент вчинення правочину стороною вимог установлених Цивільним кодексом України, як наслідок, визнання такого договору недійсним в судовому порядку. Посилаючись на ст. ст. 202, 203,215, 216, 236, 655ЦК України 177 СК України, ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства, ст. 12 Закону України «Про основу соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» просив суд позовні вимоги, які викладені вище, задовольнити в повному обсязі.

Адвокат Ю.О. Біжко, яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_4 надала суду відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначила, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , була придбана ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу від 30.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р. та зареєстрований в реєстрі №7072.

Відповідно до умов зазначеного Договору ОСОБА_4 набула права власності, як одноособовий власник. На момент придбання квартири, ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі або фактичних шлюбних відносинах не перебувала та відповідно стала володіти зазначеною квартирою на праві особистої приватної власності.

Відповідно, під час укладення та нотаріального посвідчення зазначеного договору купівлі-продажу сторони діяли добровільно, перебували у здоровому глузді та ясній пам`яті, розуміли значення своїх дій, також були попередньо ознайомлені нотаріусом із приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин (зокрема недійсності правочину).

Продаж квартири сторонами було здійснено за 99 249,00 грн., що на момент укладення договору становило еквівалент 19 500,00 доларів США, розрахунок було проведено повністю під час підписання договору.

На момент укладення договору у ОСОБА_4 не вистачало особистих заощаджень, та нею було прийнято рішення укласти із Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» кредитний договір від 30.08.2006 року за №014/109660/3157/74, відповідно до умов якого ОСОБА_4 було отримано споживчий кредит на суму 11 000, 00 доларів США та погоджено графік погашення кредитної заборгованості, виплати за яким здійснювалися ОСОБА_4 починаючи з 30.08.2006 року по 17.11.2011 року. Для забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_4 та банком було укладено іпотечний договір №014/3157/133 до кредитного договору від 30.08.2006 року №014/109660/3157/74, відповідно до умов якого предметом іпотеки була саме куплена квартира за адресою: АДРЕСА_2 . Станом на сьогодення жодною із сторін, а також жодною третьою особою зазначений кредитний договір та іпотечний договори оскаржені не були та відповідно є дійсними. Відповідно до умов кредитного договору, грошові кошти надавалися саме ОСОБА_4 та, яка була відповідно зобов`язана виконувати умови договору та погашати заборгованість, що нею протягом 2006 року - 2011 року було здійснено.

Надалі, ОСОБА_4 було надано дозвіл на реєстрацію місця проживання у зазначеній квартирі позивачу - ОСОБА_1 , та відповідно його реєстрацію було здійснено 05.12.2006 року. Сама ОСОБА_4 зареєстрована з 01.04.2005 року до сьогодення за адресою: АДРЕСА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина - ОСОБА_2 , батьками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . За адресою спірної квартири малолітня дитина сторін - ОСОБА_2 ніколи зареєстрований не був.

Наприкінці 2019 року, для покращення житлових умов та отримання додаткових грошових коштів для лікування дитини, ОСОБА_4 було прийнято рішення про продаж спірної квартири. ОСОБА_4 стало відомо, що пошук квартири для купівлі здійснює її приятелька ОСОБА_3 . Досягнувши згоди щодо умов продажу та усіх істотних його умов, 19.12.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири, який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтакса І.В., про що в реєстрі здійснено запис №1233.

Відповідно до умов зазначеного договору, нотаріусом під час його посвідчення було перевірено добровільність сторін, відсутність будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, обсяг їх цивільних прав та цивільної дієздатності. Крім того, нотаріусом під час посвідчення договору, було здійснено необхідні перевірки, в тому числі, того, що правочин не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»). В тому числі нотаріусом було дотримано вимоги перевірки щодо відсутності заборони відчуження (арешту) квартири, що підтверджується витягом з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та відсутність податкової застави квартири та будь-яких обтяжень.

Таким чином спірна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , перебувала у особистій приватній власності ОСОБА_4 , дитина сторін - малолітній ОСОБА_2 ніколи за адресою зазначеної квартири зареєстрований не був, а також і не мав частки володіння у цій квартирі, а отже відповідач ОСОБА_4 мала право на її відчуження без будь-яких додаткових погоджень та умов.

Звертає увагу суду на те, що твердження позивача про те, що починаючи з 2005 року проживав разом з ОСОБА_4 у гуртожитку по АДРЕСА_5 останньою не визнається та спростовується тим, що ОСОБА_1 з 09.09.2000 року до 29.01.2008 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7 та відповідно не міг перебувати у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_4 . Цей факт підтверджується копією паспорта ОСОБА_1 , а саме: сторінкою 10, де міститься відповідна відмітка. Крім того, відсутнє будь-яке рішення суду, яким би було визнано факт сумісного проживання позивача та ОСОБА_4 з 2005 року та інші періоди.

Також не підтверджені жодним доказом посилання позивача на факт того, що він на час відчуження квартири ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 був членом сім`ї ОСОБА_4 . Позивачем не надано доказів які б свідчили саме на проживання позивача та відповідача ОСОБА_4 однією сім`єю на момент відчуження останньою квартири, яка перебувала у її особистій приватній власності.

Щодо посилань позивача на виникнення в нього особистого сервітуту користування квартирою на підставі ст.401 ЦК України, зазначає, що об`єктом житлового сервітуту є право обмеженого користування частиною житлового приміщення, визначеного власником житла. Враховуючи зміст ч.1 ст.405 ЦК України та частина, яку вправі займати член сім`ї власника житла, визначається останнім при його вселенні в якості члена сім`ї. Однак, жодного належного доказу саме того факту, що позивач, був зареєстрований та проживав у квартирі на момент її відчуження, саме як член сім`ї відповідача ОСОБА_4 , позивачем не надано. Більш того, реєстрація позивача за адресою проданої квартири жодним чином не свідчить про недійсність оскаржуваного договору купівлі-продажу квартири та не є обмеженням права власності та відповідно розпорядження нею її власником. Враховуючи викладене просила суд відмовити у задоволені позову.

Також адвокатом Біжко Ю.О. подано до суду заяву про визнання факту, в якій зазначила, що не заперечує та визнає факт того, що під час укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу вищевказаної квартири, висновок органу опіки та піклування чи щодо дозволу на укладення зазначеного договору не отримувався, оскільки отримання такого висновку при укладання цього договору купівлі-продажу квартири не передбачено законодавством.

Позивач ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, в його інтересах та від його імені діє адвокат Усенко А.О. , яка у судовому засіданні повністю підтримала позовні вимоги та надала пояснення аналогічні змісту позовних вимог та письмових пояснень, які були надані суду.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, в її інтересах та від її імені діє адвокат Біжко Ю.О., яка у судовому засіданні повністю підтримала зміст відзиву та надала пояснення аналогічні змісту відзиву та письмових пояснень, які були надані суду.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, надала суду письмові пояснення щодо позову, в яких зазначила, що із заявленими позовними вимогами вона не погоджується в повному обсязі, доводи позивача не відповідають наявним та дійсним обставинам, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та не підтвердженими жодними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами. Відповідно, вона у продовж 2019 року здійснювала пошук квартири для купівлі. З відповідачем ОСОБА_4 вона має приятельські стосунки та відповідно їй стало відомо, що вона має намір продати свою квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , якою володіла на праві особистої приватної власності. Після досягнення усіх істотних умов договору купівлі-продажу квартири, між нею та відповідачем ОСОБА_4 , 19.12.2019 року було укладено договір купівлі-продажу квартири, який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтакса І.В. та зареєстровано в реєстрі за №1233. Відповідно, перед посвідченням договору, нотаріусом було перевірено усі документи наявні у ОСОБА_4 на достовірність, відповідність вимогам чинного законодавства, відсутність заборон та встановлено, що будь-яких заборон та перешкод для укладення оспорюваного договору між сторонами не було. Крім того, нотаріусом було перевірено що ОСОБА_4 та вона, під час укладення договору, діяли добровільно, перебували у здоровому глузді та ясній пам`яті, розуміли значення своїх дій, та були ознайомлені із приписами цивільного законодавства, що регулює укладений ними правочин. Також, нею було сплачено на корить ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 314 414,15 гривень, що також було перевірено нотаріусом та було підтверджено самою ОСОБА_4 . Звертає увагу на той факт, що на момент укладення договору, жодним чином не було порушено прав малолітньої дитини, оскільки ОСОБА_4 володіла квартирою в цілому, на підставі особистої приватної власності та жодна малолітня або неповнолітня дитина у цій квартирі зареєстрована не була. Більш того, під час укладення договору, було здійснено перевірку зареєстрованих осіб у квартирі та відповідно було встановлено, що у квартирі зареєстрований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 05.12.2006 року, та жодної малолітньої або неповнолітньої дитини зареєстровано не було. Тому дозвіл органу опіки та піклування для відчуження даного нерухомого майна був не потрібен. Стороною позивача не було надано жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження своїх доводів, що права дитини - малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , були порушені саме під час укладення договору купівлі-продажу квартири укладеного між нею та ОСОБА_4 . Позивачем не доведено ані факт перебування квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в цілому або її частини у власності малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ані факт його реєстрації та факт користування зазначеною квартирою. Крім того, звертає увагу, що під час укладення оскаржуваного договору, приватним нотаріусом також було перевірено, сімейний стан ОСОБА_4 та встановлено, що вона не перебувала у шлюбі під час набуття права власності на спірну квартиру та, відповідно, володіла нею на праві особистої приватної власності. Також, ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_1 ніколи не перебували у шлюбі, та відповідно вони не були членами сім`ї в розумінні чинного законодавства України. А отже посилання позивача на порушення його прав, як члена сім`ї відповідача ОСОБА_4 не можуть прийматися судом до уваги.

Окремо звертає увагу суду на поведінку сторони позивача та зловживання ним своїми процесуальними правами та подання завідомо безпідставних позовів. В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа №205/2371/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенська І.Р., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Балтакса І.В., про визнання договору купівлі-продажу недійним в частині покупця, та визнання ОСОБА_1 покупцем за договором купівлі-продажу, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від 30.08.2006 року, зареєстрованого в реєстрі №7072. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.04.2021 року в задоволенні позовні вимог було відмовлено повністю. Зазначене рішення, постановою Дніпровського апеляційного суду від 21.10.2021 року, було залишено без змін. 08 червня 2022 року - постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року - було скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу квартири частково недійсними та переведення прав покупця - відмовлено з інших підстав, викладених у постанові. Тобто намагання скасувати укладені договори ОСОБА_4 щодо купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , вже вчинялися позивачем та були предметом розгляду судом в іншій цивільній справі, де йому було відмовлено у позові.

Також, звертає увагу суду на те, що наразі в провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа №205/685/20 за її позовом до ОСОБА_1 про виселення та зняття з реєстрації. В ході розгляду зазначеної справи ОСОБА_8 заявлялося клопотання про зупинення провадження до розгляду, спочатку первинної справи (№205/2371/20), а після її остаточного розгляду, було заявлено повторне клопотання про зупинення провадження до розгляду даної справи.

Отже, очевидним є факт навмисного зловживання своїми правами на звернення до суду з безпідставними та штучними позовами для блокування розгляду справи про виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_1 (справа №205/685/20) а також перекручування дійсних фактів та наявних обґрунтованих обставин.

За викладених обставин просила суд в задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі та розгляд справи просила проводити у її відсутності.

Крім того, відповідачем ОСОБА_3 подано до суду заяву про визнання факту, в якій відповідач зазначила, що не заперечує та визнає факт того, що під час укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу вищевказаної квартири, висновок жодного органу опіки та піклування чи будь-якого іншого органу щодо дозволу укладення зазначеного договору, ані ОСОБА_4 , ані нею не отримувався, та відповідно такий документ не міститься в матеріалах справи приватного нотаріуса, яким було посвідчено договір.

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Балтакса І.В. в судове засідання не з`явилась, надала суду клопотання про розгляд справи у її відсутності. Додатково повідомила, що відчужена квартира за договором купівлі-продажу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 належала ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 30.08.2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушевською І.Р. за реєстровим №7072, дублікат якого виданий 03.12.2019 року державним нотаріусом Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області Топонарь І.В. за реєстровим №1-322. Сторони за договором купівлі-продажу квартири, посвідченого 19.12.2019 року, нею, ОСОБА_9 , за реєстровим №1233, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є повнолітніми, дієздатними особами. Також у справі приватного нотаріуса зберігається Довідка №13238, видана 19.12.2019 року Відділом обліку проживання фізичних осіб за №14/5-14184, відповідно до якої на момент відчуження квартири відсутні зареєстровані малолітні, неповнолітні діти, або непрацездатні особи, тобто правочин не суперечить правам та інтересам вищевказаних осіб (ч. 6 ст. 203 ЦК України, ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»). Також повідомляє, що у справі наявна заява від продавця ОСОБА_4 на підтвердження вищевказаних фактів. Тому вважає, що права малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб при посвідченні договору купівлі-продажу квартири жодним чином не порушені.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, надав суду лист, в якому просив проводити розгляд справи без його участі, та прийняти рішення, яке найкраще відповідає інтересам дитини.

Представник третьої особи органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, від нього до суду надійшла заява з проханням розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить винести рішення в інтересах дитини.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України, суд розглянув справу без їх участі, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Ухвалою суду від 08.11.2022 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі, визначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13.01.2023 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , про забезпечення позову у даній цивільній справі. Заборонено ОСОБА_3 здійснювати відчуження будь-яким способом нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1985954312101 та заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії та/або вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з набуття, зміни або припинення державної реєстрації будь-яких речових прав, похідних від права власності, щодо вищевказаного нерухомого майна.

Ухвалою суду від 26.01.2023 року, постановленою судом, не виходячи до нарадчої кімнати, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Усенко А.О., залучено до участі у справі в якості третьої особи орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради (т.1 а.с.171).

Ухвалою суду від 17.02.2023 року, постановленою судом, не виходячи до нарадчої кімнати, занесеною до протоколу судового засідання відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Усенко А.О. про витребування нотаріальної справи щодо оспорюваного договору купівлі-продажу для з`ясування відсутності дозволу органу опіки та піклування на укладання цього договору, оскільки відсутність такого дозволу підтверджено та визнавалося відповідачами про що ними було надано заяви про визнання таких обставин, що передбачено ч.1 ст. 82 ЦПК України.

Ухвалою суду від 09.03.2023 року підготовче провадження по даній цивільній справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 09.03.2023 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Усенко А.О. про виклик та допит свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Суд, вислухавши доводи сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 30.08.2006 року відповідно до договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_6 та нею, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р. за реєстровим № 3072, придбала у особисту приватну власність квартиру АДРЕСА_1 , за 99249,00 гривень, що на момент укладення договору становило еквівалент 19 500,00 доларів США, розрахунок було проведено повністю під час підписання договору.

Частину коштів на придбання вищевказаної квартири в розмірі 11000,00 доларів США ОСОБА_4 отримала в кредит за кредитним договором № 014/109660/3157/74 від 30.08.2006 року, укладеним між АППБ «Аваль» та ОСОБА_4 .

В забезпечення виконання умов кредитного договору, 30.08.2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 014/3157/133 до кредитного договору № 014/109660/3157/74 від 30.08.2006 року, відповідно до умов якого предметом іпотеки була квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

На час укладення відповідачем ОСОБА_4 договору купівлі-продажу даної квартири від 30.08.2006 року, позивач ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_7 , який було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.07.2007 року.

Таким чином суд дійшов висновку, що квартира АДРЕСА_1 належала відповідачу ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності.

19.12.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтакса І.В. за реєстровим № 1233, відповідно до умов якого ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1.2 предметом вказаного договору є квартира АДРЕСА_1 .

Пунктом 2.1 цього договору «продавець» стверджує, що на момент укладання цього договору щодо вказаної вище квартири не укладено будь-яких договорів щодо користування з іншими особами, як місцезнаходження юридичної особи (юридична адреса), вона не використовується, на вказане вище майно не поширюються права третіх осіб (в тому числі за договором найму оренди) чи шлюбним договором, інші речові права і т.ін).

Відповідно до п.2.2 договору правочин не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6 ст.203 ЦК України, ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»).

Відповідно до п.2.3 договору відсутність заборони відчуження (арешту) квартири підтверджується витягом з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно. Відсутність податкової застави квартири та будь-яких обтяжень підтверджується витягом з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п.2.4 договору «продавець» повідомляє «покупця» про те, що членів сім`ї та інших осіб, які б мали право на особистий сервітут, встановлений ст.401 ЦК України немає. Вищезазначене нерухоме майно є особистою приватною власністю, та яке було набуте під час не перебування в зареєстрованому шлюбі, про що у справі нотаріуса є відповідна заява. Гроші, які отримуються за цим договором, будуть особистою приватною власністю.

На момент укладання даного договору відсутні зареєстровані малолітні, неповнолітні діти, що зазначено у поясненнях приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Балтакса І.В., а саме у справі приватного нотаріуса зберігається Довідка №13238, видана 19.12.2019 року Відділом обліку проживання фізичних осіб за №14/5-14184, відповідно до якої на момент відчуження квартири відсутні зареєстровані малолітні, неповнолітні діти, або непрацездатні особи. Дані пояснення приватного нотаріуса позивачем та відповідачами не спростовувались, тому суд приймає їх до уваги при вирішенні спору по суті.

Згідно довідки №1290 про склад сім`ї та зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 23.01.2020 року №14/5-707, позивач ОСОБА_1 з 05.12.2006 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого Ленінським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №1090.

Згідно довідки від 18.04.2023 року за № 5/5-81 виданої департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, в реєстрі територіальної громади відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на території м. Дніпра відсутні. Дана інформація узгоджується з письмовими поясненнями приватного нотаріуса Балтакса І.В.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.06.2020 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) батька, щомісячно, але не менш 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття, на користь матері ОСОБА_4 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду показала, що є сусідкою позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_4 . Відомо, що вони купили квартиру АДРЕСА_1 , жили однією сім`єю, у них народився син. Позивач робив ремонт у цій квартирі. Чи був у них загальний бюджет та за які кошти була придбана ця квартира їй не відомо.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні суду показала, що є колегою позивача, працювали разом з 2004 року. Неодноразово бачила їх з ОСОБА_4 разом. Відомо, що вони купили квартиру по АДРЕСА_6 . За чиї гроші придбана квартира їй не відомо. Вважає, що позивач з відповідачем ОСОБА_4 разом проживали по АДРЕСА_5 у квартирі відповідача, оскільки бачила, як вони разом приїжджали на роботу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показала, що є сусідкою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Між ними були гарні сусідські відносини, їх діти дружити та ходили в один садок. Обставини купівлі спірної квартири їй не відомі. Стосунки між позивачем та відповідачем були гарні, причина їх розтавання їй не відома. Дитина ОСОБА_2 в цій квартирі не проживає приблизно з літку 2018 року.

Згідно зі статтями 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з вчиненням правочину батьками (усиновлювачами), що суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» зазначено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

За приписами статті 177 СК України та статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу) батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (частина друга статті 3 СК України).

У силу закону малолітня дитина не може самостійно обирати місце проживання.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику.

Суд зауважує, що судом не встановлено, що на час судового розгляду даної цивільної справи малолітня дитина ОСОБА_14 позбавлений житла, призначеного та придатного для проживання, його мати ОСОБА_4 , укладаючи договір купівлі-продажу квартири, яка належить їй на праві особистої приватної власності, порушила майнові права свого сина, не забезпечила свого сина іншим житлом, внаслідок чого малолітній ОСОБА_14 знаходиться на обліку бездомних осіб і безпритульних дітей.

Суд зауважує, що ОСОБА_14 та його матір ОСОБА_4 не проживали в квартирі АДРЕСА_1 на час її продажу, про що свідчить свідок ОСОБА_11 . Вони проживали за адресою АДРЕСА_5 , що дає суду підстави вважати, що здійснюючи продаж квартири, відповідач ОСОБА_4 забезпечила сина житлом та правом користування цим житлом.

Представник третьої особи органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради позовні вимоги підтримав та просив винести рішення в інтересах дитини, при цьому не обґрунтував свою позицію, не надав суду будь-яких доказів того, що майнові права та права малолітньої дитини на житло були порушені, дитина не забезпечена на час вирішення спору по суті іншим житлом, та до його матері ОСОБА_4 вживалися заходи, щодо неналежного виконання нею батьківських обов`язків, внаслідок незабезпечення дитини житлом та порушення майнових прав дитини.

Проаналізувавши вищенаведені норми права суд дійшов висновку, що права малолітнього ОСОБА_15 при посвідченні оспорюваного договору купівлі-продажу квартири жодним чином не порушені, оскільки даний правочин не суперечить його правам та інтересам. ОСОБА_14 не зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 , право власності в цілому або її частини не має, забезпечений правом користування житлом за іншою адресою, що не заперечується та не спростовано позивачем, тому для відчуження нерухомого майна матір`ю дитини належній їй на праві особистої власності квартири не потрібен попередній дозвіл органу опіки та піклування

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Також, положення ст. ст. 77-80 ЦПК України, передбачають вимоги до доказів, а саме докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Проте позивачем не було надано суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження своїх доводів, що права дитини малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , були порушені саме під час укладання договору купівлі-продажу квартири укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Оскільки судом не встановлено порушення майнових прав та інтересів малолітнього ОСОБА_2 при укладенні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 19.12.2019 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтаксою І.В., зареєстрований в реєстрі за № 1233, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині та відсутність правових підстав для визнання цього договору недійсним, внаслідок чого відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Також суд при вирішенні спору по суті не погоджується з позицією позивача, що діючи недобросовісно, ОСОБА_4 , вказала, що на момент укладення договору щодо вказаної квартири не укладено будь-яких договорів щодо користування з іншими особами, як місцезнаходження юридичної особи, (юридична адреса), вона не використовується, на вказане вище майно не поширюються права третіх осіб (у тому числі за договором найму (оренди)) чи шлюбним договором, інші речові права та ін.) ( п. 2.1 договору) та повідомила про те, що членів сім`ї та інших осіб, які б мали право на особистий сервітут встановлений ст. 401 ЦК України не має (2.4 Договору), виходячи з наступного.

В ч. 2 ст. 3 СК України зазначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Верховний Суд у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 320/4964/17 (провадження № 61-42073ск18) зазначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

Право користування чужим майном (сервітут), відповідно до ч.1 ст. 401 ЦК України, може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

В ч.1 ст. 405 ЦК України зазначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Позивачем суду не надано доказів які б свідчили про проживання позивача та відповідача ОСОБА_4 однією сім`єю на момент відчуження останньою квартири, яка перебувала у її особистій приватній власності. Як зазначалося вище, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 та малолітня дитина ОСОБА_14 проживали на момент продажу квартири в іншому житлі, не проживали з позивачем однією сім`єю, що підтверджується показаннями свідка.

Таким чином судом не встановлено, що відповідач ОСОБА_4 при укладенні вказала неправдиві відомості в п.п. 2.1, 2.4, вказаного договору, діяла недобросовісно, тому суд відхиляє дані ствердження позивача при вирішенні спору по суті, внаслідок чого відмовляє у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині, а саме визнання вищевказаного договору купівлі-продажу квартири недійсним через порушення його прав.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Балтакса Ірина В`ячеславівна, орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 19.12.2019 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтаксою І.В., зареєстрований в реєстрі за № 1233, скасування рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Болтакси І.В. про державну реєстрацію за ОСОБА_3 прав та їх обтяжень, індексний номер: 50329145 від 19.12.2019 року 12:52:38, щодо реєстрації права власності на квартиру загальною площею 39,3 кв.м., та яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивачі: ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_7 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_8 ;

представник позивача ОСОБА_1 адвокат Усенко Аліна Олександрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5048 від 19.02.2021 року, адреса: АДРЕСА_9 . електрона адреса: ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідачі: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10 ;

ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 ,

представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Біжко Юлія Олександрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3976 від 23.11.2018 року, адреса: вулиця Героїв Рятувальників, 8, офіс 13, м. Дніпро, 49010, електрона пошта: ІНФОРМАЦІЯ_6

Треті особи: приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Балтакса Ірина В`ячеславівна, РНОКПП НОМЕР_4 , пр. Героїв, буд.12,офіс 209,м. Дніпро,49100;

Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, ЄДРПОУ 44209446, пр.Пушкіна, буд.65, м.Дніпро, 49006,

Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, ЄДРПОУ 44152814, пр. С. Нігояна 77, м. Дніпро, 49064, електрона пошта: nvkr.adm@dniprorada.gov.ua.

Повне рішення складено 19 травня 2023 року.

Суддя О.О. Костромітіна