Ухвала суду № 110973912, 18.05.2023, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1227/23

Провадження №1-кс/173/307/2023

У Х В А Л А

іменем України

18 травня 2023 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Слідчий суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,при секретареві ОСОБА_2

За участю прокурора ОСОБА_3

слідчого СВ ВП № 3 ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

Розглянувши увідкритомусудовому засіданнівмістіВерхньодніпровську клопотанняслідчого СВВП №3Кам`янськогоРУПГУНП вДніпропетровськійобласті старшоголейтенанта поліції ОСОБА_4 , погодженогоз прокуроромЖовтоводської окружноїпрокуратури,прозастосування запобіжногозаходуу виглядітриманняпідвартою увідношеннідо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженець м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, із середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, будь-яких осіб на утриманні не маючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України не судимого, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041430000167 від 14.04.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

До судунадійшло клопотанняслідчого СВВП №3Кам`янськогоРУПГУНП вДніпропетровськійобласті старшоголейтенанта поліції ОСОБА_4 , погодженогоз прокуроромЖовтоводської окружноїпрокуратури,прозастосування запобіжногозаходуу виглядітриманняпідвартою увідношеннідо підозрюваного ОСОБА_5 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041430000167 від 14.04.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України.

В обґрунтування поданого клопотання слідчий посилається на наступне: Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючись корисливим мотивом, у невстановленому місці, в невстановлений час, за невстановлених обставин, незаконно придбав з метою подальшого збуту речовину, масою не менше 0,0653 г., в якій містилась психотропна речовина - метамфетамін, масою 0,0399 г, обіг якої обмежено, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів». Придбану психотропну речовину ОСОБА_5 почав незаконно зберігати з метою подальшого збуту.

13.04.2023 року, приблизно о 17 год. 44 хв., ОСОБА_5 , незаконно зберігаючи при собі з метою подальшого збуту психотропну речовину - метамфетамін, обіг якої обмежено, знаходячись в гаражному кооперативі поблизу вул. Пальохи м. Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області, здійснив продаж за гроші в сумі 220 гривень, тобто незаконно збув ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше придбану ним психотропну речовину - метамфетамін, обіг якої обмежено, після чого, ОСОБА_6 добровільно видав співробітникам поліції придбану психотропну речовину - метамфетамін, обіг якої обмежено, маса якої, згідно висновку експерта №СЕ-19/104-23/14078-НЗПРАП від 24.04.2023, становить 0,0399 г.

У вчиненні злочину підозрюється ОСОБА_5 .

Вина ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами:

Протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 13.04.2023;

Висновком експерта №СЕ-19/104-23/14078-НЗПРАП від 24.04.2023;

Протоколом огляду грошових коштів від 13.04.2023 року;

Протоколом огляду покупця та вручення грошових коштів від 13.04.2023 року;

Протоколом огляду добровільно виданих речей від 13.04.2023 року;

Протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 14.04.2023 року;

Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 14.04.2023 року;

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.04.2023 року;

Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 14.04.2023 року;

Протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 24.04.2023 року;

Постановою про визнання речовими доказами від 26.04.2023;

18.05.2023 ОСОБА_5 , за наявності достатніх доказів повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.

Проаналізувавши матеріали даного кримінального провадження, слідство приходить до висновку про доцільність обрання відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з наступних підстав: відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення останнім тяжкого, умисного злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років та іншого альтернативного покарання не передбачено. Таким чином перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від слідства та суду, з метою ухилення від покарання. Окрім того, перебуваючи на свободі, наявний ризик незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків кримінального провадження. Відсутність у останнього міцних соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, в тому числі й відсутність утриманців, відсутність місця роботи, можуть свідчити про наміри та можливість підозрюваного не виконувати покладені на нього, процесуальні обов`язки, у зв`язку з чим, з метою попередження можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджанні кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиненню ним інших кримінальних правопорушень, орган досудового розслідування приходить до висновку, що достатнім та доцільним на даному етапі досудового розслідування обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги за клопотанням та просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Слідчий вимоги про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 підтримав за підставами, викладеними в клопотанні.

Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував щодо застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив застосувати більш м`який запобіжний захід.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання, заслухавши учасників розгляду справи, дослідивши додані до клопотання матеріали, приходить до наступних висновків.

14.04.2023 року внесені відомості до ЄРДР за №12023041430000167 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, що підтверджується копією витягу із ЄРДР.

18.05.2023 ОСОБА_5 , за наявності достатніх доказів повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Частиною 2ст. 29 Конституції Українипередбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Пункт першийст. 5 Європейської конвенції з прав людинита основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1ст. 194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5ст. 9 КПК Україникримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Відповідно до положеньст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності дост. 178 цього Кодексупри вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити, серед іншого, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, репутацію.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 3ст. 176 цього Кодексуслідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Слід зазначити, що, відповідно до рішення у справі «Боротюк проти України» від 16.12.2010 ЄСПЛ в частині правозастосування ст. 5 Конвенції зазначив, що: «… існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення у справах «Бойченко проти Молдови» від 11.07.2006, «Худоєров проти Російської Федерації» від 08.11.2005, «Биков проти Російської Федерації»10.03.2009).

Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (позиція ЄСПЛ у рішеннях по справах «Белевитський проти Росії» від 01.03.2007, «Харченко проти України» від 10.01.2011).

Так, вирішуючи питання про існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

У той же час, слідчий суддя у повній мірі не може погодитися з існуванням ризиків, які б давали підстави для застосування виняткового запобіжного заходу та про які зазначив слідчий у даному клопотанні, що було підтримано прокурором у судовому засіданні з огляду на наступне.

На переконання сторони обвинувачення, підозрюваний ОСОБА_5 усвідомлюючи міру покарання за вчинене кримінальне правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду.

Відповідно до вимог пунктів 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадків за встановленою процедурою.

При цьому, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» від 23.02.2012 року наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

У контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для застосування до особи запобіжного заходу, пов`язаного з позбавленням волі (рішення у справах «Строган проти України» від 06.10.2016, «Єлоєв проти України» від 06.11.2008, «Свершов проти України» від 27.11.2008, «Тодоров проти України» від 12.01.2012, «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993, «Панченко проти Російської Федерації» від 08.02.2005, «Бекчієв проти Молдови» від 04.10.2005, «Летельєр проти Франції» від 26.06.1991).

Крім того, дане твердження кореспондується зрішенням Конституційного Суду України від 08.07.2003 у справі №14-рп/2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається як обов`язкова підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчієв проти Молдови» від 04.10.2005, «Смірнови проти Російської Федерації» від 24.07.2003). Крім того, на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (рішення у справі «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000).

Крім того, сторона обвинувачення вказує на наявність ризику ймовірного впливу на свідків у кримінальному провадженні.

З указаним твердженням слідчий суддя в повній мірі не може погодитись з огляду на наступне.

Слідчий суддя відмічає, що з огляду на початкову стадію досудового розслідування такий ризик гіпотетично може існувати, проте настання таких дій з боку підозрюваного можливо уникнути шляхом покладення на нього обов`язку утримуватися від спілкування з певними особами у кримінальному провадженні. До того ж, ЄСПЛ у своєму рішенні «Москаленко проти України» від 20.05.2010 зазначає, що ризик того, що заявник примушуватиме свідків давати неправдиві показання має вимірюватися наявністю достатніх підтверджуючих даних. Він не може ґрунтуватися лише на ймовірності суворого покарання, а повинен бути пов`язаний із конкретними фактами (рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії [ВП]» від 28.11.2017).

Оцінюючи заявлені стороною обвинувачення ризики переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні та можливості перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя, з огляду на положенняКПК Українита прецедентну практику ЄСПЛ, враховуючи повідомлені дані про особу підозрюваного, в світлі запровадженого в Україні воєнного стану відмічає, що стороною обвинувачення не надано переконливих доказів на підтвердження існування таких ризиків, вказані твердження є формальними та сумнівними, з урахуванням встановлених обставин, ґрунтуються на припущеннях та не можуть свідчити про настільки високу ймовірність їх настання, що для їх запобігання неможливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 нший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Частиною 4ст. 194 КПК Українипередбачено, що у разі, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За викладених обставин, вбачається, що клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів сторони обвинувачення про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченимст. 177 КПК України, а відтак застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непропорційним легітимній меті, яка ставиться до його застосування.

Враховуючи викладене, беручи до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , суворість можливого покарання, дані про особу підозрюваного, зважаючи на цілі та принципи кримінального провадження, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, з огляду на те, що за результатами судового розгляду стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри та частково доведено наявність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, зважаючи на позицію ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії» від 02.08.2001, відповідно до якої за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі для цілей ст. 5 § 1 (с) Конвенції, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки вважає, що встановлені в ході судового розгляду обставини у своїй сукупності свідчать про те, що такий вид запобіжного заходу буде достатнім для виконання завдань кримінального провадження, передбаченихст. 2 КПК України.

Керуючись статтями132,176-178,181,193,194,196,309,395,532,534 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенніклопотання слідчогоСВ ВП№ 3Кам`янськогоРУПГУНП вДніпропетровськійобласті старшоголейтенанта поліції ОСОБА_4 , погодженогоз прокуроромЖовтоводської окружноїпрокуратури,прозастосування запобіжногозаходуу виглядітриманняпідвартою увідношеннідо підозрюваного ОСОБА_5 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041430000167 від 14.04.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 16 липня 2023 року включно.

Строк домашнього арешту обчислювати з моменту винесення ухвали, тобто з18 травня 2023 року.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов`язки:

1) Не відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 22.00 годин до 06.00 годин наступного дня без дозволу слідчого, прокурора та суду.

2) Прибувати до слідчого, прокурора та/або суду за першою вимогою;

3) Повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання.

4) Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвалидва місяці.

Виконання ухвалидоручити відділеннюполіції № 3 Кам`янськогоРУП ГУНП в Дніпропетровській області

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її дії.

Слідчий суддя ОСОБА_1