Ухвала суду № 110970683, 19.05.2023, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 травня 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/2291/23-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправним та скасування рішень, оскарження дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправним та скасування рішень, оскарження дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною, такою, що не підлягає примусовому виконанню, і скасувати вимогу № Ф-24478-56У про сплату боргу (недоїмки) від 09.07.2021 р.;

- зобов`язати ГУ ДПС у Чернівецькій області виключити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 заборгованість з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у розмірі 37788,44 грн;

- зобов`язати Другий відділ ДВС м. Чернівці закрити виконавче провадження №69771547 з виконання Вимоги №Ф-24478-56У від 09.07.2021 р.;

- зобов`язати Другий відділ ДВС м. Чернівці скасувати арешт та обтяження з майна позивача, вчинені головним державним виконавцем Горюк В.І. в межах ВП №69771547 з виконання Вимоги № Ф-24478-56 від 09.07.2021 р.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження по виконавчому провадженню №69771547, прийняту 05.09.2022 на виконання Вимоги № Ф-24478-56У від 09.07.2021 р.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення арешту на майно позивача, прийняту головним державним виконав цем Горюк В.І. на виконання Вимоги № Ф-24478-56 від 09.07.2021 р.;

- визнати протиправними дії Другого відділу ДВС м. Чернівці щодо прийняття до виконання Вимоги № Ф-24478-56У;

- визнати протиправними дії Другого відділу ДВС м. Чернівці щодо безпідставного накладення арешту на банківські рахунки позивача;

- визнати протиправною бездіяльність Другого відділу ДВС м. Чернівці щодо не повернення стягувачу виконавчого документа;

- визнати протиправною бездіяльність Другого відділу ДВС м. Чернівці щодо не надсилання позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження;

- визнати протиправною бездіяльність Другого відділу ДВС м. Чернівці щодо не повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно позивача, вчинення інших виконавчих дій;

- визнати протиправною бездіяльність Другого відділу ДВС м. Чернівці щодо ненадання позивачу встановленого законом строку для своєчасного виконання та/або оскарження вчинених на виконання Вимоги №Ф-24478-56У дій ДВС;

- визнати протиправною бездіяльність Другого відділу ДВС м. Чернівці щодо не здійснення перевірки дійсної чинності податкової вимоги;

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Чернівецькій області щодо формування 09.07.2021 р. Вимоги №Ф-24478-56У про сплату боргу (недоїмки) станом на 23.08.2022 р.;

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Чернівецькій області щодо зазначення 23.08.2022 р., як дату набуття чинності Вимоги № Ф-24478-56У, сформованої 09.07.2021 р.;

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Чернівецькій області щодо пред`явлення до примусового виконання Другому відділу ДВС м. Чернівці Вимоги №Ф-24478-56У про сплату боргу (недоїмки) після закінчення встановленого законом строку на пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Чернівецькій області щодо не здійснення процедури нарахування недоїмки у встановлені законом строки;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Чернівецькій області щодо не неналежного виконання встановлених законом обов`язків щодо узгодження Вимоги № Ф-24478-56У, не повідомлення позивача про наявність недоїмки та не направлення сформованої вимоги про сплату такої недоїмки позивачу у встановленому законом порядку і строки ;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Чернівецькій області щодо не вчинення дій щодо ініціювання припинення реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу між суддями головуючим суддею по справі призначено суддю Брезіну Т.М.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду Брезіною Т.М. від 25 квітня 2023 року позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з моменту отримання даної ухвали шляхом приведення позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

16 травня 2023 року позивачем подано заяву про відвід головуючому судді в адміністративній справі №600/2291/23-а Брезіній Т.М.

Заява обґрунтована тим, що на думку позивача, у поведінці судді наявні факти, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, що ставлять під сумнів безсторонність судді. вчинення суддею дій, що свідчить про ймовірність упередженого ставлення судді до питань позивача вже на стадії розгляду судом питання про сам факт відкриття судового провадження, та надає обґрунтовані сумніви позивачу, що навіть у випадку відкриття судом такого провадження, ухвалене в подальшому рішення по суті справи не буде упередженим.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду Брезіною Т.М. від 17 травня 2023 року заяву про відвід судді визнано необґрунтованою. Передано заяву про відвід суді, разом з матеріалами адміністративної справи, до канцелярії суду для реєстрації в автоматизованій системі документообігу, для визначення судді по розгляду заяви про відвід судді.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву про відвід судді передано для розгляду судді Лелюку О.П.

Розглянувши заяву про відвід судді Брезіної Т.М. у справі №600/2291/23-а, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід вирішується в порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Зокрема, нормами статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України передбачена недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.

Частинами третьою та четвертою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що процесуальним законодавством встановлений вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу. Окрім того, передбачено, що в разі заявлення відводу судді (колегії суддів) такий має бути належним чином вмотивований.

Так, згідно пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

З огляду на нормативний зміст пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Як на підставу для відводу судді позивач посилається на приписи пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, мотивуючи заявлений відвід тим, що у підставах для залишення позову без руху містяться особисті переконання суду щодо фактів про які не йдеться ні у позові, ні у доданих до позову доказах, які могли бути отримані суддею винятково із сторонніх джерел, що дає підстави для сумнівів в упередженості судді. Також, заявником вказано про неналежне забезпечення процесуальних прав сторони провадження, у зв`язку із надсиланням позивачу неповного змісту ухвали суду від 25.04.2023 року. Крім того, заявник вказує, що судом встановлено недостатній строк для усунення недоліків ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.04.2023 року. Також позивач вказує, що судом зобов`язано сплатити непомірний для заявника судовий збір у розмірі 13956,80 грн, що спрямоване на унеможливлення належного виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху та подальшого повернення позову. Заявник також вказав про суперечність формулювання судом вимог щодо надання обґрунтувань дотримання строку звернення до суду з даним позовом. Крім того, позивач вказує на затримку надіслання судом ухвали про залишення позову без руху, що вплинуло на обізнаність заявника щодо статусу поданого позову.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 17 липня 2020 року у справі №826/11409/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Також Верховний Суд підкреслив, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

На переконання суду, аргументи, якими ОСОБА_1 мотивує свою заяву про відвід судді Брезіної Т.М., не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді як з погляду "суб`єктивного критерію", так і з погляду "об`єктивного критерію", якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.

Водночас, наведені у заяві про відвід судді обставини не можуть слугувати підставами для відведення судді як такі, що викликають сумнів у її неупередженості, оскільки згідно частини 4 статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Таким чином, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу. Наявності інших підстав, передбачених статтями 36 та 37 КАС України, для відводу судді Брезіної Т.М. позивачем не зазначено.

Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості при розгляді цієї справи, з доводів заяви про відвід не вбачається та не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що правові підстави для задоволення заяви позивача про відвід судді Брезіної Т.М. відсутні.

Керуючись статтями 36, 39-41, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправним та скасування рішень, оскарження дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Лелюк