Рішення № 110968106, 19.05.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2023 р. справа № 300/538/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 12.10.2021 по 26.10.2021 в сумі 5 472,80 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції України (надалі по тексту також відповідач, орган призначення, Інспекція України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області (надалі по тексту також третя особа, Інспекція в області), про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 12.10.2021 по 26.10.2021 в сумі 5 472,80 гривень.

Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправна, на переконання позивача, затримка виплати належних грошових сум Державною екологічною інспекцією України за період з 12.10.2021 по 26.10.2021 в сумі 5 472,80 гривень у зв`язку із затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 відкрито провадження у справі №300/538/22 (а.с.19-20).

На адресу суду 16.02.2022 від Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області надійшли письмові пояснення щодо предмету спору від 15.02.2022 за №02-12/535 та докази на їх підтвердження (а.с.8-32, 33-34).

Від Державної екологічної інспекції 28.03.2022 надійшов відзив на адміністративний позов від 22.02.2022 за №39/8-15-22, в якому представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив, у зв`язку з необґрунтованістю адміністративного позову (а.с.35-50).

В свою чергу позивач направив 07.04.2022 через систему "Електронний суд" відповідь на відзив, реєстрацію якого в суді здійснено 07.04.2022 (а.с.60-63).

23.06.2022 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача надійшло клопотання про долучення доказів від 23.06.2022 за №02-12/582 (а.с.64-85).

Від відповідача 29.07.2022 надійшли пояснення від 28.07.2022 за №80/8-15-22, в яких представник Державної екологічної інспекції зазначив, що постановою Верховного суду від 09.06.2022 у справі №300/891/20 касаційну скаргу Державної екологічної інспекції України задоволено, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 скасовано, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі №300/891/20 залишено в силі. Так, рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу за №87-о від 25.03.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено (а.с.86-106).

За вказаних обставин ухвалою від 21.12.2022 суд закрив провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду (а.с.107-109).

За наслідками апеляційного оскарження постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 про закриття провадження у справі №300/538/22 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.156-157).

Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 19.04.2022 у справі №300/538/22 дійшов наступного висновку: "…як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 12.10.2021 по 26.10.2021 у розмірі 5 472,80 гривень та моральної шкоди в сумі 3 000,00 гривень.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що у межах спірних правовідносин у справі №300/538/22 не оскаржується індивідуальний акт чи дія суб`єкта владних повноважень, які змінені чи скасовані судовим рішенням, яке набрало законної сили, що виключає можливість закриття провадження у справі за правилами пункту 7 частини 1 статті 238 КАС України.".

Вказана адміністративна справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 27.04.2023 (а.с.160).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 прийнято до провадження і призначено до розгляду адміністративну справу №300/538/22 зі стадії розгляду її по суті (а.с.164).

Позовні вимоги мотивовано тим, що 12.10.2021 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №300/891/20, визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 25.03.2020 за №87-0 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківській області з 26.03.2020; поновлено ОСОБА_1 на роботі; стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.03.2020 по 21.09.2021 в розмірі 26 4062,60 гривень. Державна екологічна інспекція України наказом від 22.10.2021 за №153-тр/р поновлює позивача на посаді, а 26.10.2021 внесений відповідний запис до трудової книжки позивача. За доводами позивача, рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Отже, в порушенні пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України, частини 7 статті 235 Кодексу законів про працю України та частини 1 статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" позивача було поновлено на посаді з затримкою виконання судового рішення у справі №300/891/20 на 13 календарних днів, із них 8 робочих, які роботодавцем поновленому працівнику не оплачено. А тому, на переконання позивача, підлягає стягнення із відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 12.10.2021 по 26.10.2021 в сумі 5 472,80 гривень, виходячи із суми середнього заробітку за один робочий день 684,10 гривень. Просив позов задовольнити в повному обсязі, в тому числі стягнути із відповідача моральну шкоду в розмірі 3 000,00 гривень.

Відповідач, після надходження справи для продовження судового розгляду, вкотре скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 10.05.2023 за №1993/5/16-23, який із відповідними доказами 11.05.2023 зареєстрований в суді (а.с.170-189, 191-228).

Орган призначення не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини.

Зокрема зазначено, що за Державною екологічною інспекцією України на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №300/891/20 прийнято наказ від 22.10.2021 за №153тр/р "Про поновлення ОСОБА_1 ". В подальшому постановою Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №300/891/20 касаційну скаргу Державної екологічної інспекції України задоволено, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 скасовано, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі №300/891/20 залишено в силі, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу за №87-о від 25.03.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено.

Як стверджує відповідач, предметом спору відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 у справі №300/538/22 є стягнення з Державної екологічної інспекції України середнього заробітку за час затримки виконання рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №300/891/20 з 12.10.2021 по 26.10.2021. В обґрунтування заперечення щодо позовних вимог ОСОБА_1 відповідач посилається на позицію Верховного Суду, викладену постанові від 10.10.2019 за №369/10046/18 та у постанові від 10.10.2019 за №522/13736/15. Зокрема, за доводами відповідача якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку, то виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу. Водночас, середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати. Таким чином у позивача відсутнє право вимагати виплатити йому середній заробіток за час затримки виконання рішення суду.

Згідно аргументів відповідача, датою виникнення у позивача права на звернення до суду із заявою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 12.10.2021 по 26.10.2021 є дата ухвалення Восьмим апеляційним адміністративним судом постанови від 12.10.2021, а саме 12.10.2021, а датою припинення такого права є відповідно 11.11.2021. При цьому, позивач звернувся з цим позовом до суду лише 25.01.2022. З огляду на викладене, відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Окрім вказаного, відповідач не погоджується з доводами позивача, що останній перебував з Державною екологічною інспекцією України саме у трудових правовідносинах. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу покладається на установу, в якій особа працювала перед звільненням Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області. Також заперечив вимогу позивача про стягнення із відповідача на його користь моральної шкоди в розмірі 3 000,00 гривень. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 17.05.2023 відмовлено в задоволенні клопотання Державної екологічної інспекції України, заявленого у відзиві на позов від 10.05.2023, про розгляд за правилами загального позовного провадження адміністративної справи №300/538/22 (а.с.229-230).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив і додаткові пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Наказом Державної екологічної інспекції України від 27.01.2020 за №43-о, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 у справі №3000/2221/19 ОСОБА_1 поновлений на посаді начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області.

25.02.2020 відповідач, письмовим попередженням від 25.02.2020, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №102 та свого наказу від 08.02.2019 №61 попередив позивача про його наступне вивільнення з посади та наступне припинення трудового договору відповідно до пункту 1-1 частини 1 та абзацу першого частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку із ліквідацією Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області та скороченням посади начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області.

Відповідач не пропонував ОСОБА_1 жодних вакантних посад, а 25.03.2020 оскаржуваним наказом за №87-о звільнив позивача з посади.

Коментовані обставини встановлені рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі №300/891/20, яке набрало законної сили 09.06.2022 (https://reestr.court.gov.ua/Review/97351674).

Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі №300/891/20 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу за №87-о від 25.03.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено.

Поряд з цим, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №300/891/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задоволено (https://reestr.court.gov.ua/Review/100408282). Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі №300/891/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 25.03.2020 за №87-0 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківській області з 26.03.2020;

- поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківській області з 26.03.2020;

- стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.03.2020 по 21.09.2021 в розмірі 264 062 (двісті шістдесят чотири тисячі шістдесят дві) гривні 60 копійок;

- допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківській області та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 13 682 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) гривні.

На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №300/891/20, Державна екологічна інспекція України прийняла наказ від 22.10.2021 за №153 тр/р "Про поновлення ОСОБА_1 " (а.с.12-13).

В свою чергу, Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області прийняла наказ від 25.10.2021 "Про оголошення наказу Державної екологічної інспекції України від 22.10.2021 за №153тр/р "Про поновлення ОСОБА_1 " (а.с.34).

Згідно пояснень позивача, 26.10.2021 до його трудової книжки внесений відповідний запис про поновлення на роботі на посаді начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківській області (а.с.2).

Вказана обставина не заперечується відповідачем і третьою особою.

Позивач, вважає, що відповідач допустив затримку виконання рішення суду, а тому останній має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення від 12.10.2021 у справі №300/891/20, а саме за період з 12.10.2021 по 26.10.2021 в сумі 5 472,80 гривень, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Разом з цим, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.06.2022 у справі №300/891/20 касаційну скаргу Державної екологічної інспекції України задоволено. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 скасовано, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі №300/891/20 залишено в силі (https://reestr.court.gov.ua/Review/104694607).

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Правові положення аналогічного змісту містяться також в статті 235 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно із статтею 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, законодавством передбачено обов`язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Негайне виконання судового рішення полягає у тому, що таке рішення підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, а негайно з моменту його прийняття.

Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Наведена правова позиція підтверджується також висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.06.2020 у справі №521/1892/18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Отже, після прийняття Восьмим апеляційним адміністративним судом постанови від 12.12.2021 у справі №300/891/20 у відповідача, як роботодавця, виник обов`язок добровільно і негайно виконати це рішення в частині поновлення позивача на роботі та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць.

Доказів негайного поновлення позивача на посаді відповідачем не надано.

Враховуючи встановлені чинним законодавством гарантії обов`язковості виконання судових рішень, затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно зі статтею 236 Кодексу законів про працю України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі здійснюється незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №802/1183/16-а та від 05.03.2020 у справі №280/360/19.

Стаття 236 Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок, який не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Враховуючи викладене, відповідач не довів належними та допустимими доказами неможливість виконання рішення про поновлення позивача на посаді, а тому позивач станом на момент звернення до суду (26.01.2022) мав право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2021 у справі №300/891/20.

Разом з цим, як встановлено судом в ході розгляду даної справи та підтверджено сторонами відповідно до приєднаних документів матеріалів справи, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.06.2022 у справі №300/891/20 касаційну скаргу Державної екологічної інспекції України задоволено. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 скасовано, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі №300/891/20 залишено в силі.

Верховний Суд, переглядаючи постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі за №300/891/20, зокрема, в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківській області з 26.03.2020, вказав на наступне: "Відтак, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, ураховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування положень частини третьої статті 87 Закону №889-VIII (у редакції Закону №440-IX) та пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VIII (у редакції Закону №117-IX), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для припинення державної служби позивача за ініціативою суб`єкта призначення (відповідача), що передбачена пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому, як правильно зауважено судом першої інстанції, відповідачем дотримано обов`язок завчасного попередження позивача про наступне вивільнення в межах строків, встановлених законом….

Таким чином, рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову, по своїй суті є правильним. У свою чергу, суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.".

Отже, Верховний Суд підтвердив правомірність наказу Державної екологічної інспекції України №87-о від 25.03.2020 про звільнення ОСОБА_1 , що вказує на законне звільнення позивача з посади начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області.

Відповідно постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі за №300/891/20, якою поновлено позивача на посаді, скасована Верховним Судом, як така, що не відповідає закону.

В свою чергу, як уже зазначалось судом вище по тексту судового рішення, відповідальність, яка встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі, у вигляді виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, застосовується тільки у разі незаконного звільнення працівника та поновлення його на посаді.

Стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника щодо незаконного звільнення працівника.

Отже умовами стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі є незаконне звільнення працівника, поновлення його на роботі та затримання роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі.

Заявлена позивачем у справі №300/538/22 вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі від 12.10.2021 має похідний характер від основної вимоги - поновлення на роботі, яка розглянута Івано-Франківським окружним адміністративним судом у справі №300/891/20 та щодо якої ухвалено рішення, яке набрало законної сили 09.06.2022.

В даному випадку, станом на момент вирішення спірних правовідносин, підтверджено правомірність звільнення ОСОБА_1 з посади, скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі за №300/891/20 про його поновлення на посаді, а отже відсутні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке скасоване в судовому порядку.

Окрім вказаного є необґрунтованими доводи відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №910/4518/16, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі №522/13736/15. Враховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 (справа №755/12623/19) відступила від правового висновку стосовно того, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не є складовою заробітної плати, вказавши, що, по суті, це є неотримана заробітна плата за невиконання трудової функції не з вини працівника, відсутні підстави для застосування зазначених відповідачем правових висновків.

Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Водночас указані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з частини другої статті 233 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі №552/3404/17, від 30.01.2019 у справі №808/1271/18, від 22.04.2021 у справі №826/8789/18, від 10.05.2022 у справі №369/3013/20, від 26.05.2022 у справі №420/10861/21 і від 04.08.2022 у справі №380/6129/20.

З приводу позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 3 000,00 гривень, то суд зазначає, що така вимога ОСОБА_1 у даній справі є похідною від першої, для задоволення якої суд не знайшов правових підстав, у зв`язку із чим, відсутність у досліджуваних правовідносинах протиправної поведінки Державної екологічної інспекції України не може породжувати завдання шкоди, про відшкодування якої просить позивач.

Вирішення позитивно питання щодо стягнення моральної шкоди з суб`єкта владних повноважень, серед іншого, є наслідком встановлення судом порушень прав, свобод чи інтересів особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності першого.

У спірному випадку суд не знайшов підстав для стягнення із Державної екологічної інспекції України для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 12.10.2021 по 26.10.2021 в сумі 5 472,80 гривень.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в статті 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Так, відповідно до положень частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Окрім того, правове регулювання відшкодування моральної шкоди також здійснюється частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, суд враховує роз`яснення, надані у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 за №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Зважаючи на вказане слід керуватися тим, що саме по собі порушення прав особи ще не свідчить про заподіяння їй моральної шкоди, оскільки така шкода повинна мати певний прояв у вигляді, зокрема, фізичних та/або душевних страждань, приниженні честі і гідності тощо, і наявність таких обставин повинна довести особа, яка вважає, що їй заподіяно моральну шкоду.

Відтак, оцінивши і проаналізувавши викладені позивачем доводи, суд вказує на недоведеність позивачем того, що оскаржуваними діями (бездіяльністю) відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме позивач не надав належних пояснень та будь-яких доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.

Решта доводів сторін висновків суду та рішення по суті спору не змінюють.

Згідно з вимогами частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та доказів, зібраних у справі, суд дійшов переконання про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України.

Зважаючи на висновок суду про відмову у задоволенні позову та відсутність доказів понесення відповідачем будь-яких витрат, пов`язаних з розглядом справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач Державна екологічна інспекція України (ідентифікаційний код юридичної особи 37508533), Новопечерський провулок, будинок 3, корпус 2, місто Київ, 01042;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 37952307), вул. Сахарова, 23А, м. Івано-Франківськ, 76014.

Суддя Чуприна О.В.