Ухвала суду № 110964444, 19.05.2023, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

справа № 484/2201/17

Провадження № 4-с/484/3/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2023 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого суді Маржиної Т.В.

за участю секретаря судового засідання Сіраченко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Мороз Ольги Сергіївни,

за участю:

представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_3

головного державного виконавця ВДВС - Мороз О.С., -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Мороз О.С., мотивуючи свої вимоги тим, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 24.10.2028 року з них в солідарному порядку на користь Спеціалізованої кредитно-фінансової господарської організації «Миколаївський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» стягнуто заборгованість за договором №40 в сумі 88572 грн. 17 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 68500 грн., заборгованості за процентами в сумі 1048 грн. 39 коп., пені в сумі 3351 грн. 69 коп., 3% річних в розмірі 1368 грн. 57 коп. та інфляційних витрат в сумі 14303 грн. 52 коп.

В описовій частині вказаної постанови зазначено, що під час розгляду справи в районному суді відповідачами на погашення боргу сплачено 07.08.2017 року 14500 грн., 11.09.2017 року 5865 грн. 27 коп., 09.01.2018 року 5000 грн., 23.06.2018 року 3000 грн., що є поза межами періоду заборгованості і не може бути враховано під час її обрахування. Однак вказані суми підлягають зарахуванню на погашення боргу під час виконання рішення.

Набувши статусу боржників, вони звернулися до державного виконавця із запитом про визначення точних сум, що підлягають сплаті, на що отримали відповідь державного виконавця Мороз О.С. № 27366/12 від 05.08.2022 року, в якій виконавець повідомила, що не зарахувала суму 5865 грн. 17 коп., що була сплачена 11.09.2017 року, тому що така сума була зарахована як сплата поточної пені відповідно до кредитного договору.

Вважають такі дії державного виконавця незаконними, тому що апеляційний суд у своєму рішенні вже вирішив питання про те, що вказані суми мають бути зараховані на виконання рішення суду. Також вважають, що виконавцем має бути визначена сума заборгованості за мінусом раніше сплаченої суми 28365 грн. 27 коп., яка становить різницю між основним боргом та сумою, сплаченою під час розгляду справи, що становить 60206 грн. 90 коп. Саме з такої суми має обчислюватись виконавчий збір в розмірі 10%, який становитиме 6020 грн. 69 коп., тобто загальна сума, яку вони повинні були сплатити в межах виконавчого провадження, склала 66227 грн. 59 коп. Незарахування виконавцем зазначених сум, на думку боржників, суперечить змісту постанови апеляційного суду.

Крім того, після прийняття постанови апеляційним судом вони сплатили залишок боргу по кредиту в загальній сумі 66000 грн., зокрема: 26.02.2020 року 200 грн., 10.06.2020 року 4000 грн., 10.09.2020 року 2000 грн., 17.08.2020 року 2000 грн., 20.09.2020 року 27000 грн., 14.10.2020 року 27000 грн., тобто повністю погасили суму заборгованості за всіма платежами.

За таких обставин боржники просять визнати дії головного державного виконавця Мороз О.С. Первомайського МРВ ДВС Миколаївської області ПМУМЮ (м. Одеса) в частині незарахування до сплаченої суми боргу суми в розмірі 5 865 грн 27 коп. та в частині визначення суми виконавчого збору в розмірі 6020 грн. 69 коп.

Ухвалою суду від 03.04.2023 року відкрите провадження за наданою скаргою, призначено розгляд скарги на 20.04.2023 року.

Відповідно до ч.1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка вказаних осіб, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Одразу після відкриття провадження за скаргою, на виконання зазначених вимог закону, судом було надіслане повідомлення про час та місце розгляду скарги боржникам, які подали скаргу, стягувачу та державному виконавцю, дії якого оскаржуються.

Станом на 20.04.2023 року боржник ОСОБА_1 та стягувач Спеціалізована кредитно-фінансова господарська організація «Миколаївський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (далі СКФГО «МОФПІЖБС», стягувач) про час та місце розгляду справи не повідомлені. Адресовані їм листи повернуті без вручення, внаслідок чого розгляд скарги було відкладено на 18.05.2023 року, однак боржник ОСОБА_1 та стягувач знову не отримали повідомлень про розгляд скарги, заяв про розгляд справи без їх участі не подали.

Боржники та представник стягувача в судове засідання не явилися.

Боржниця ОСОБА_2 належним чином повідомлена про час розгляду справи, тож суд вважає за можливе розглянути справу в її відсутність.

Боржник ОСОБА_1 12.05.2023 року подав свої письмові пояснення по справі у відповідь на заперечення державного виконавця, що свідчить про його обізнаність про хід справи та час судового засідання, і хоча він не з`явився в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу в його відсутність з врахуванням поданих ним письмових пояснень. Крім того, в судовому засіданні приймав участь його представник ОСОБА_3 .

Стягувач дійсно не отримав повідомлення про час та місце розгляду справи, але такі повідомлення направлені йому на офіційну адресу реєстрації юридичної особи, тож суд вважає, що повідомлення було здійснене судом належним чином і визнає за можливе розглянути справу у відсутність стягувача.

Головний державний виконавець Мороз О.С. подала суду заперечення проти скарги, в яких зазначила, що зі скаргою не погоджується, оскільки боржники повідомили державного виконавця про часткову сплату боргу після відкриття виконавчого провадження, при цьому вони не надали платіжних документів на підтвердження вказаної інформації. З метою перевірки такого повідомлення вона звернулася із запитом до стягувача 12.07.2019 року і 06.08.2019 року отримала відповідь стягувача про те, що боржником на погашення боргу відповідно до виконавчого листа дійсно було сплачено 08.08.2017 року 14500 грн., 09.01.2018 року 5000 грн., 23.06.2018 року 3000 грн. Сума в розмірі 5865 грн. 27 коп., що була сплачена 11.09.2017 року, не зарахована в рахунок погашення боргу за рішенням суду, тому що зарахована як сплата поточної пені станом на 11.09.2017 року відповідно до кредитного договору. Під час виконання виконавчого провадження АСВП№ 59432948 на рахунок стягувача перераховано 1755 грн. 46 коп. 30.03.2020 року, 3636 грн. 37 коп. 11.06.2020 року, 1500 грн. 21.07.2020 року, 28181 грн. 82 коп. 23.09.2020 року, 24545 грн. 46 коп. 26.10.2020 року, тобто залишок боргу складає 6453 грн. 06 коп. Крім того, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» постанова про стягнення виконавчого збору виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. На момент відкриття виконавчого провадження у виконавчому листі була зазначена сума до стягнення 88 572 грн. 17 коп., тому розмір виконавчого збору було визначено як 10% цієї суми в розмірі 8857 грн. 22 коп. На момент відкриття виконавчого провадження про часткове виконання судового рішення виконавець не знав і не міг знати, відповідно, не міг змінити суму стягнення. В ході виконання рішення з`ясувалось, що боржником сплачено до відкриття виконавчого провадження 22500 грн., а тому розмір виконавчого збору було визначено в сумі 6607 грн. 22 коп., на даний час розмір боргу по виконавчому збору складає 295 грн. 32 коп. Вважає, що боржники обрали невірний спосіб захисту, а вона діяла в межах Закону України «Про виконавче провадження», а тому просила відмовити в задоволенні скарги.

В судовому засіданні представник боржника ОСОБА_1 ОСОБА_3 повністю підтримав скаргу, просив її задовольнити і додав, що дійсно боржники не надавали державному виконавцю платіжних документів про погашення боргу до відкриття виконавчого провадження, тому що вважали, що це не потрібно, адже про сплату таких сум зазначено у постанові Миколаївського апеляційного суду і державний виконавець мав її виконати та зарахувати визначені судом сплачені боржниками суми.

Крім того, представник боржника ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив, що у 2019 році, на початку виконавчого провадження, боржникам було відомо про те, що державний виконавець не зарахував суму 5865 грн. 27 коп. як сплату боргу за судовим рішенням. З того часу боржники неодноразово зверталися до державного виконавця із заявами, на які отримували відповіді у 2021 та 2022 роках, в яких виконавець повідомляла, що не може включити вказану суму в погашення боргу. З часу такої відмови протягом десяти днів не звернулися до суду зі скаргою на дії державного виконавця, тому що сподівались на позитивне вирішення питання і не знали, що можна подати скаргу.

Заяви про поновлення чи продовження строку звернення зі скаргою боржники не подавали.

Головний державний виконавець Мороз О.С. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні скарги з підстав, викладених у поданих нею письмових запереченнях.

Під час судового розгляду судом відмовлено в задоволенні клопотання державного виконавця Мороз О.С. про залучення до участі у справі заступника керівника Первомайської окружної прокуратури, оскільки відповідно до ч.1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається за участю стягувача, боржника і виконавця, дії, рішення чи бездіяльність якого оскаржуються. У виконавчому провадженні, в межах якого подано скаргу, прокурор не має статусу учасника виконавчого провадження, тож його участь в розгляді даної скарги не обґрунтована.

Заслухавши пояснення представника боржника ОСОБА_3 , головного державного виконавця Мороз О.С., дослідивши матеріали цивільної справи № 484/2201/17, документи, додані до скарги, а також матеріали виконавчого провадження АСВП: 59432948, копії якого приєднані до справи, суд дійшов до висновку про те, що скарга не обґрунтована і не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24.10.2018 року у справі № 484/2201/17 стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь Спеціалізованої кредитно-фінансової господарської організації «Миколаївський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» заборгованість за договором №40 про надання кредиту для будівництва житлового будинку у сільській місцевості від 28 квітня 2011 року станом на 31 березня 2017 року у сумі 88572,17 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 68500 грн., заборгованості за процентами у сумі 1048,38 грн., заборгованості з пені у сумі 3351,69 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1368,57 грн. та інфляційних витрат у сумі 14303,52 грн.

Цією ж постановою ухвалено розірвати договір №40 про надання кредиту для будівництва житлового будинку у сільській місцевості від 28 квітня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та Спеціалізованою кредитно-фінансовою господарською організацією «Миколаївський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі». Стягнуто з відповідачів судовий збір.

На виконання такої постанови видано виконавчі листи.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що заява про прийняття до примусового виконання виконавчого листа за вказаною постановою Миколаївського апеляційного суду подано стягувачем до Первомайського міськрайонного ВДВС ТУЮ у Миколаївській області 01.07.2019 року разом з виконавчим листом. 02.07.2019 року постановою головного державного виконавця Первомайського МРВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Мороз О.С. відкрите виконавче провадження № 59432948, в якій на підставі виконавчого листа зазначена сума заборгованості, що підлягає стягненню 88572,17 грн., що відповідає вимогам ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Також 02.07.2019 року головним державним виконавцем Мороз О.С. було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 8857,21 грн., що відповідає вимогам ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Одночасно зазначені постанови були надіслані боржникам.

11.07.2019 року від боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшла заява, в якій вони підтвердили отримання постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору і повідомили державного виконавця про те, що апеляційний суд у постанові, що виконується, зазначив про те, що під час розгляду справи районним судом на погашення суми боргу були сплачені певні суми, в тому числі і 5865,27 грн. 11.09.2017 року, які за межами боргового періоду не можуть бути враховані під час їх зарахування і підлягають зарахуванню в рахунок поґашення заборгованості під час виконання рішення суду. При цьому боржники не додали до своєї заяви платіжних документів про сплату зазначених сум, а додали лише копію постанови Миколаївського апеляційного суду і просили зробити запит до стягувача про зарахування сплачених ними сум в рахунок погашення боргу.

Заява боржників була задоволена і виконавець звернувся з відповідним запитом до стягувача, внаслідок чого 31.07.2019 року отримав відповідь про те, що дійсно на погашення боргу за наданим виконавчим листом було сплачено 07.08.2017 року 14500 грн., 09.01.2018 року 5000 грн., 23.06.2018 року 3000 грн. Сума в розмірі 5865,27 грн., що сплачена 11.09.2017 року, була сплачена не на погашення боргу, а зарахована як сплата поточної пені саном на 11.09.2017 року відповідно до кредитного договору.

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що головний державний виконавець діяв відповідно до закону, в межах своїх повноважень, на підставі поданих сторонами виконавчого провадження документів. Миколаївській апеляційний суд не зазначав у резолютивній частині своєї постанови про зарахування зазначених вище сум в рахунок погашення суми боргу, а навпаки заначив про те, що вказані суми не можуть бути враховані під час обрахування суми заборгованості і чітко визначив у резолютивній частині постанови суму заборгованості, що підлягає стягненню, та її складові. Платіжних документів боржники виконавцю не надали, а стягувач не підтвердив зарахування до погашення боргу суми 5865, 27 грн., сплаченої 11.09.2017 року, тож суд погоджується з тим, що у виконавця не було підстав зараховувати таку суму до погашення заборгованості. Викладена у скарзі позиція боржників є наслідком хибного тлумачення змісту постанови апеляційного суду і не ґрунтується на законі.

Оскільки стягувач стверджує, що така сума зарахована як сплата поточної пені станом на 11.09.2017 року, тобто до часу, коли постановою суду договір було розірвано, така сума є спірною, тобто наявний спір між сторонами договору, який не може бути вирішений в межах виконавчого провадження в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави визнавати дії державного виконавця незаконними як в частині незарахування до сплаченої суми боргу суми в розмірі 5865,27 грн., так і в частині визначення суми заборгованості по сплаті виконавчого збору в сумі 6020,90 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оскільки судом не встановлено порушення прав боржників у виконавчому провадженні головним державним виконавцем, в задоволенні скарги слід відмовити.

Крім того, судом було встановлено, що надана скарга подана з пропуском строку, визначеного п.а ч.1 ст. 449 ЦПК України, відповідно до якого скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод. Боржники не подавали суду заяви про поновлення чи продовження такого строку.

З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що боржники точно знали про незарахування зазначеної вище суми в рахунок погашення заборгованості ще у лютому 2021 року, коли вперше отримали відповідь головного державного виконавця Мороз О.С. на своє звернення, в якому виконавець відмовила їм у зарахуванні такої суми. В судовому засіданні представник боржника підтвердив, що постійно представляв інтереси ОСОБА_1 і ще з 2019 року знав, що така сума не зарахована, постійно звертався з цього питання як до державного виконавця, так і до начальника відділу ДВС, але отримував відмови.

Однак, враховуючи, що самі боржники відсутні в судовому засіданні і не змогли дати особисті пояснення з приводу причин пропуску строку звернення до суду з наданою скаргою, а також враховуючи те, що в Україні тривалий час діяв карантин і оголошено воєнний стан, що значно ускладнило можливість звернення до суду, суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку з наданою скаргою поважними, поновити строк звернення зі скаргою і відмовити в задоволенні скарги саме з підстав її необґрунтованості.

Також суд зауважує, що у скарзі наявні численні неточності, як то назва органу виконавчої служби, посади виконавця тощо, але суд не вважає за потрібне вдаватися до зайвого формалізму з цього приводу і констатує, що такі неточності не впливають на можливість зрозуміти дійсний зміст скарги.

Керуючись ст.ст. 451, 258, 259,260, 261, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Мороз Ольги Сергіївни відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та(або) обов`язки, безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ: