Ухвала суду № 110961657, 18.05.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

18 травня 2023 року м. ХарківСправа № 922/2002/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Селянського (фермерського) господарства "Белік" про забезпечення позову (вх. №2002 від 16.05.2023) по справі

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Белік" (64540, Харківська обл., Красноградський р-н., с. Орільське) до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Гранд Агро" (61000, м. Харків, пров. О. Яроша, буд. 22, кв. 145) , 2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про скасування рішення та державної реєстрації, зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Селянське (фермерське) господарство "Белік" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Гранд Агро" та 2. ОСОБА_1 , згідно вимог якої позивач просить суд:

- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області, Харківська обл. Чінгузова Володимира Сергійовича №67011467 від 31 березня 2023 року про Державну реєстрацію Угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 7.5557 га кадастровий номер 6324855100:06:000:0124 від 16.07.2022 р. між ОСОБА_2 " та ОСОБА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 21.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід Гранд Агро", код ЄДРПОУ: 42951153 та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) щодо права оренди земельної ділянки площею 7.5557 га кадастровий номер 6324855100:06:000:0124, яка внесена та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 49765680 від 29.03.2023 р. Виконавчим комітетом Первомайської міської ради Харківської області, Харківська обл. ОСОБА_3 ;

- зобов`язати ТОВ "Схід Гранд Агро" повернути С(Ф)Г "Белік" земельну ділянку площею 7.5557 га кадастровий номер 6324855100:06:000:0124 для використання згідно Договору оренди землі 17 від 19 квітня 2019 року, номер запису про речове право 35468790 від 11.02.2020 року, рішення про державну реєстрацію прав індексний номер 51116775 від 13.02.2020 року.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається із витрат зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 8052,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 13.06.2023 об 11:45.

Крім того, разом з позовною заявою, позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Схід Гранд Агро" (ЄДРПОУ 42951153), ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ), суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: державним реєстраторам структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам та акредитованим суб`єктам державної реєстрації, будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 7.5557 га кадастровий номер 6324855100:06:000:0124, власником якої є ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1655619363248).

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову у даній справі в порядку статті 136, 137 ГПК України, позивач вказує про те, що до підстав заявлених позовних вимог належить вчинення підпису від імені ОСОБА_4 в Угоді про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 16.07.2022 р. за кадастровим номером 6324855100:06:000:0124 сторонніми особами, які не мали належних повноважень на вчинення таких дій. Крім того, за твердженням позивача, здійснення приватним нотаріусом Чінгузовим В.С. реєстрації договору оренди земельної ділянки б/н від 16.07.2022 р. відбулося на підставі підроблених документів, що призвело до оформлення оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ "Схід Гранд Агро".

Таким чином, позивач стверджує, що договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6324855100:06:000:0124, площею 7,5557 га, що розташована на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області між СФГ "Белік" та ОСОБА_1 від 19.09.2019 р. був розірваний без згоди С(Ф)Г "Белік", державна реєстрація розірвання договору оренди здійснювалася за зверненням ОСОБА_1 , без волевиявлення та присутності представника С(Ф)Г "Белік".

Разом з тим, в обґрунтування заяви про забезпечення позову вказується, що 29.03.2023 ОСОБА_5 (як головою ТОВ "Схід Гранд Агро") подано заяву про реєстрацію договору оренди між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід Гранд Агро", що підтверджується заявою про державну реєстрацію прав №54693042 від 29.03.2023. Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 67011778 від 31.03.2023 державного реєстратора Виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області Чінгузова Володимира Сергійовича, договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6324855100:06:000:0124, б/н виданий 21.12.2022 р. між ОСОБА_1 та ТОВ "Схід Гранд Агро" зареєстрований - номер запису про інше речове право №49765680 від 29.03.2023 р.

Між тим, позивач зазначає, що ОСОБА_5 , яка є головою ТОВ "Схід Гранд Агро", є головою іншої юридичної особи - ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки", якою, за твердженням позивача, з 2019 року вже неодноразово вчинялися протиправні дії щодо підробки договорів з метою подальшого оформлення права користування земельними ділянками за ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки".

З огляду на зазначене, позивач вважає, що ТОВ "Схід Гранд Агро" чи іншими особами, після відкриття провадження у справі будуть вчинятися дії для реєстрації нових договорів оренди чи договорів суборенди, тобто, на думку позивача, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Приписами статті 136 ГПК України визначені процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову, відповідно до якої, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен не лише обґрунтувати причини звернення з такою заявою, а й надати суду докази існування фактичних обставин, що пов`язані з необхідністю вжиття таких заходів.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19.

Аналіз змісту наведеного дає підстави дійти висновку, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен належним чином обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду належні, допустимі, достатні та переконливі докази, що вказують про наявності фактичних обставин, з якими пов`язується важливість та доцільність застосування певного заходу забезпечення позову.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивачем зазначено, що Ключка В. М., яка є головою ТОВ "Схід Гранд Агро", є також головою іншої юридичної особи - ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки", якою, за твердженням позивача, з 2019 року вже неодноразово вчинялися протиправні дії щодо підробки договорів з метою подальшого оформлення права користування земельними ділянками за ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки". На підтвердження вказаного, позивач посилається на додані до матеріалів заяви Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.03.2020, номер кримінального провадження: 42020221400000041, протокол допиту свідка від 22.01.2020, а також на роздруківку з офіційного веб-сайту судової влади із переліком судових справ, в яких стороною є ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки".

Натомість у даному разі суд зазначає, що вище вказані твердження заявника щодо діяльності ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки" у прив`язці до діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Гранд Агро" є необґрунтованими та не можуть достеменно свідчити про наявність у діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Гранд Агро" аналогічних обставин, про які стверджує позивач.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 1 статті 92 ЦК України унормовано, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Змістом частини 1 статті 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Суд також зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Предмет позову - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

За приписами статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог; спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Правочином (договором) у розумінні статті 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Таким чином, позивач повинен обґрунтувати підставу звернення до суду окремо по кожній вимозі та вказати конкретні докази на підтвердження викладених обставин - по кожному з договорів, які є самостійними правовідношеннями, що є підставою для виникнення у сторін цих правовідносин цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідних договорів, так і при їх виконанні, утворюється окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризується наявністю самостійних цивільно-правових наслідків. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №910/4040/20.

Так, звертаючись з даним позовом до суду, позивачем у позовній заяві в якості одного із відповідачів визначено - Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Гранд Агро", а не ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки". При цьому визначено зміст позовних вимог, спосіб захисту прав та інтересів, викладено обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги з зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини, правові підстави позову. Отже, ототожнення позивачем предмету, підстав та фактичних обставин у судових справах, в яких стороною є самостійна юридична особа - ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки", яка не є стороною у даній справі з діяльністю юридичної особи, яка є відповідачем у даній справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Гранд Агро" є безпідставним.

Суд зауважує, що необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В свою чергу, відсутність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, виключає у розумінні приписів статей 136, 137 ГПК України необхідність вжиття таких заходів.

Натомість зазначене вище вказує про наявність необґрунтованих припущень та не може бути безумовною підставою для забезпечення позову. Тому суд не може розглядати твердження позивача як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення вжиття заходів забезпечення позову. Водночас стверджуючи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивачем не надано до заяви жодних інших належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів сприятиме утрудненню чи унеможливить виконання рішення господарського суду в разі задоволення позову.

Отже, позивачем не підтверджено належними, достовірними та достатніми доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому позивачем не доведено зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішенням, а саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість виконання судового рішення у разі не вжиття заходів забезпечення позову не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Разом з тим, з`ясування обставин, що покладені позивачем в обґрунтування поданої заяви про те, що укладений договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6324855100:06:000:0124, площею 7,5557 га, що розташована на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області між С(Ф)Г "Белік" та ОСОБА_1 від 19.09.2019 р. був розірваний без згоди С(Ф)Г "Белік", державна реєстрація розірвання договору оренди здійснювалася за зверненням ОСОБА_1 , без волевиявлення та присутності представника С(Ф)Г "Белік", є предметом розгляду позовних вимог позивача у даній справі та правова оцінка цим доводам позивача та наданим на їх підтвердження документам, буде надана господарським судом під час розгляду справи по суті.

Водночас суд зауважує, що під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позовної заяви не досліджується судом та не надається оцінка доказам, поданим в обґрунтування позову.

З огляду на вказане, суд констатує, що позивачем разом з поданою заявою про забезпечення позову не надано належних, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують обґрунтованість необхідності вжиття заходів забезпечення доказів.

Поряд з цим, суд зазначає, що докази, на які позивач посилається в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову у їх сукупності не дають суду вагомих підстав дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет вірогідності, належності, допустимості та достовірності.

За приписами частини 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. Крім того, належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Частиною 1 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Розглянувши доводи заявника, суд зазначає, що відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що наданими до заяви про забезпечення позову доказами, позивачем не підтверджено наявності безумовних підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а доводи позивача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відтак, суд констатує, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист прав чи законних інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову, у зв`язку з чим, суд приходить до обґрунтованого та переконливого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 42, 136-140, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства "Белік" про забезпечення позову (вх. №2002 від 16.05.2023) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку та строки, встановленими статтями 256-257 ГПК України.

Ухвала підписана 18.05.2023 р.

СуддяГ.І. Сальнікова

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.