Рішення № 110958982, 10.05.2023, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/839/22

Провадження № 2/513/41/23

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2023 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Бучацької А.І., за участю: секретарів судового засідання Златіної О.І., Гінкул Т.І., відповідачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Сарата Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в особі його представника адвоката Давиденко Костянтина Вікторовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства,

В С Т А Н О В И В:

13 вересня 2022 року представник позивача адвокат Давиденко К.В. звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 27.09.2022 року просить:

виключити з актового запису про народження №1314 від 14 листопада 2020 року, складеного Київським районним у місті Одеса відділом Державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Іран;

визнати ОСОБА_2 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Струмок, Татарбунарського району Одеської області, громадянина України, батьком ОСОБА_4 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Одеса.

зобов`язати Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) внести зміни до актового запису про народження №1314 від 14 листопада 2020 року, складеного Київським районним у місті Одеса відділом Державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вказавши ОСОБА_2 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Струмок, Татарбунарського району Одеської області, громадянина України - батьком ОСОБА_4 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Одеса, змінити прізвище дитини з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , по батькові з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 .

Позовні вимоги обґрунтував тим, що з кінця 2019 року по квітень 2020 року він мав стосунки з інтимною близькістю з відповідачкою ОСОБА_1 , оскільки її чоловік декілька разів на рік на 3-4 місяці виїжджав до Республіки Іран. ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачка народила дитину ОСОБА_4 , батьком якого записаний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі. Про народження сина та своє батьківство позивач дізнався два місяці тому, коли в смт. Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області випадково зустрів ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_9 . Під час розмови відповідачка повідомила, що завагітніла та народила дитину від позивача, але через те, що вони розірвали стосунки та вона перебувала у шлюбі, не повідомила позивача про його батьківство. Хлопчик дуже схожий на позивача, який вважає його сином, тому позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання батьківства.

Ухвалою суду від 28 вересня 2022 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначене підготовче судове засідання (а.с. 28).

Ухвалою суду від 16 листопада 2022 року за клопотанням представника позивача призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, провадження у справі зупинено (а.с. 90-91).

Ухвалою суду від 23 лютого 2023 року провадження у справі поновлено зі стадії підготовчого засідання (а.с. 108).

Підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті ухвалою суду від 20 березня 2023 року (а.с. 122).

Позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Давиденко К.В. в судове засідання не з`явились Від них надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити позов (а.с. 153, 154).

Відповідачка ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні позов визнала. Визнала, що позивач ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що вона повідомила ОСОБА_2 лише наприкінці серпня 2022 року. В судове засідання 10 травня 2023 року не з`явилась, надала до суду письмову заяву про визнання позову, просила розглядати справу за її відсутності (а.с.156).

Відповідачу ОСОБА_3 судові виклики надсилались за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, однак повертались з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.148). Згідно з пунктом 4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Окрім того, за правилами ч.11 ст.128 ЦПК України відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади (а.с. 139).

Отже, відповідач ОСОБА_3 належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин та не подав відзиву.

Представник третьої особи - Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), якого належним чином повідомили про розгляд справи, до суду не з`явився. 09 травня 2023 року електронною поштою до суду надійшли заперечення на позовну заяву про визнання батьківства (а.с.151-152). В обґрунтування представник третьої особи послався на те, що відомості про батька дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначені в актовому записі відповідно до ст. 133 СК України, а тому визнання батьківства іншою особою неможливо, оскільки в актовому записі вже вказаний батько. Крім того, відповідно до ст.129 СК України до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Дослідивши докази та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 ст. 18 СК України встановлено, що суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: встановлення правовідношення.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

10 лютого 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Бежаном А.В. (а.с.11).

16 лютого 2017 року відповідач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у Київському районному у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис за № 273, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 16 лютого 2017 року (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_4 , батьком якого записаний ОСОБА_3 , а матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 14 листопада 2020 року Київським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.12).

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00036148604, сформованого 14 липня 2022 року вбачається, що Київським районним у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було зареєстроване народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 1314 від 14 листопада 2020 року. У розділі Відомості про батька зазначено: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підстава запису відомостей про батька: актовий запис про шлюб № 273 від 16.02.2017 року. Державна реєстрація народження проведена відповідно до ст. 133 Сімейного Кодексу України. Відомості про вімітки зроблені в актовому записі: паспорт батька не пред`явлено, відомості про нього внесені згідно актового запису про шлюб. Державна реєстрація народжена проведена згідно статті 7 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифіковано постановою ВР № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, без присутності батька. Дитині присвоєно прізвище матері " ОСОБА_5 ", ім`я " ОСОБА_10 ", за наполяганням матері. По батькові дитини присвоєно за одним із імен батька " ОСОБА_7 ". Громадянство, місце проживання батька документами не підтверджено (а.с. 13-14).

Заочним рішенням Саратського районного суду Одеської області від 06 грудня 2022 року шлюб, зареєстрований 16 лютого 2017 року, актовий запис № 273, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано. Рішення набрало законної сили 06 січня 2023 року (а.с.157-158).

Згідно з копією паспорта № НОМЕР_3 , виданого 21 вересня 2020 року органом 5146, позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Струмок Татарбунарського району Одеської області (а.с. 6).

Відповідачка ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_4 , виданого 03 липня 2009 року Саратським РВ ГУМВС України в Одеській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.8).

За частинами 1, 2, 3 ст. 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї.

Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини. що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини 6 ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Згідно з ч. 1 ст. 50 СК України, чоловік має право на батьківство.

За статтею 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст. 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно із статтею 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Статтею 133 СК України передбачено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Частинами 1, 2 статті 128 СК України встановлено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15 травня 2006 року, особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Згідно зі ст. 129 СК зазначена особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

Для правильного застосування частини другої статті 129 СК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про своє батьківство, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про своє батьківство.

За частиною 1 статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частинами 2- 4 ст. 267 ЦПК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як встановлено судом та визнається сторонами, позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_1 мали інтимні стосунки з кінця 2019 року по квітень 2020 року, після чого їх припинили, не спілкувались і не зустрічались. Лише у кінці серпня 2022 року відповідачка при випадковій зустрічі повідомила позивача про те, що завагітніла від нього і він є біологічним батьком народженого нею сина ОСОБА_10 . 13 вересня 2022 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання батьківства.

Згідно висновку експерта № 11 від 09.02.2023 року судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи зразків рідкої крові громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме молекулярно-генетичним аналізом ДНК встановлено, що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , може являтися біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народженої громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , з імовірністю 99,9999% (а.с.100-105).

Оцінюючи зазначений висновок експерта суд вважає його належним, допустимим та таким, що узгоджується з іншими доказами по справі. При цьому суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства, що також узгоджується з практикою ЄСПЛ (Калачова проти Російської Федерації, Kalacheva v. Russia, N 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07.05.2009).

Суд вважає, що позивачем не пропущена позовна давність, оскільки про те, що він є біологічним батьком дитини, відповідачка повідомила позивача при випадковій зустрічі лише у кінці серпня 2022 року, до суду з позовною заявою він звернувся 13 вересня 2023 року, а об`єктивним та точним підтвердженням біологічного батьківства позивача є висновок експерта № 11 судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, яка проведена 09.02.2023 року.

При цьому суд враховує, що ЄСПЛ у рішенні у справі "Гронмарк проти Фінляндії" вказав, що він не може прийняти той факт, що національні органи влади дозволили юридичній реальності суперечити біологічній реальності, покладаючись на абсолютну природу строку позовної давності. Суд наголосив, що навіть звертаючи увагу на межі розсуду держави, вважає, що застосування негнучкого строку позовної давності щодо справ зі встановлення батьківства, незважаючи на обставини конкретної справи і особливо обов`язок позивача вчинити певні дії у межах строку позовної давності, порушує основу права на повагу до особистого життя особи, закріпленого ст. 8 Конвенції.

У справі "Роман проти Фінляндії" (заява №13072/05 від 29 січня 2013 року) ЄСПЛ встановив, що негнучкі строки позовної давності або інші перешкоди щодо позовів з оскарження батьківства, які застосовуються без винятків, порушують ст. 8 Конвенції.

З вищевказаних підстав суд відхиляє заперечення третьої особи щодо пропуску позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом.

19 березня 2019 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі "М. Т. проти України" ("M.T. v. Ukraine", заява № 950/17), у якому звернув увагу, що стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини (див. рішення від 22 березня 2012 року у справі "Каутзор проти Німеччини" ("Kautzor v. Germany", заява № 23338/09), та від 22 березня 2012 року у справі "Аренс проти Німеччини" ("Ahrens v. Germany", заява № 45071/09, § 74)).

ЄСПЛ встановлював порушення статті 8 Конвенції, коли національні органи влади відмовляли у розгляді позову ймовірного біологічного батька про встановлення його батьківства, лише пославшись на визнання батьківства іншим чоловіком та не розглянувши при цьому фактичні обставини справи (див. рішення ЄСПЛ від 18 травня 2006 року у справі "Ружанські проти Польщі" ("Rozanski v. Poland", заява № 55339/00, § 78).

Стаття 8 Конвенції не була порушена у випадах, коли національні органи влади відмовляли у розгляді такого позову після ретельного вивчення інтересів зацікавлених осіб, приділивши особливу увагу інтересам дитини та не проігнорувавши при цьому інтереси ймовірного біологічного батька (див. рішення ЄСПЛ від 12 лютого 2013 року у справі "Кріштіан Барнабас Тот проти Угорщини" ("Krasztian Barnabas Tot v. Hungary", заява № 48494/06, § 33-38)) (§ 24 Рішення).

ЄСПЛ констатував, що порушення Конвенції допустили саме суди, які переглядали рішення суду першої інстанції. Останній проаналізував доводи позивача щодо поважності причин пропуску позовної давності та дійшов висновку про обґрунтованість відповідних доводів позивача. Натомість апеляційний суд, з яким погодився суд касаційний, не спростував висновки суду першої інстанції, але відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що позивач пропустив позовну давність, не навів будь-які альтернативні підстави, які би пояснили його рішення, не з`ясував фактичні стосунки дитини з ймовірним біологічним батьком, законним батьком і вітчимом, а також не вирішив питання про відповідність найкращим інтересам дитини поновлення позивачеві позовної давності та розгляду позову. А тому не забезпечив баланс між інтересами дитини та батька щодо встановлення його батьківства (§ 25-26 Рішення).

Оцінюючи дотримання балансу між інтересами позивача, який є біологічним батьком, відповідача, записаного батьком та інтересами дитини, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували тісний емоційний зв`язок відповідача ОСОБА_3 з дитиною ОСОБА_9 , як і докази того, що відповідач піклується про дитину, спілкується з дитиною, цікавиться долею дитини, бере будь-яку участь у житті, вихованні та утриманні дитини. Відповідач в судові засідання за викликами суду не з`являвся, відзиву та жодних доказів суду не надав. Разом із тим позивач як біологічний батько має право брати участь у житті, вихованні та утриманні дитини. Права позивача на батьківство не можуть бути захищені у іншій спосіб, без визнання його батьком дитини з внесенням відповідних змін до актового запису про народження.

Суд не вбачає порушення інтересів дитини в тому, що позивач буде визнаний батьком дитини.

Згідно з усталеною прецедентною практикою ЄСПЛ, взаємне почуття втіхи батьків і дитини від того, що вони постійно перебувають разом, становить важливий елемент сімейного життя, тому заходи, що перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке захищається ст. 8 Конвенції (рішення у справах "Гаазе проти Німеччини" від 08.04.2004, "Йогансен проти Норвегії" від 07.08.1996).

Статтею 134 СК України передбачено, що на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно з пунктом 20 глави 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

За положеннями підпункту 2.13.1 пункту 2.13 Розділу II Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793 (з наступними змінами), підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що обставини, на які посилався позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 про визнання батьківства підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-15, 81, 89, 206, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 в особі його представника адвоката Давиденко Костянтина Вікторовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства задовольнити.

Виключити відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актового запису № 1314 від 14 листопада 2020 року, який складено Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Струмок Татарбунарського району Одеської області, батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Одеса, Одеська область, Україна.

Зобов`язати Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) внести до актового запису про народження № 1314 від 14 листопада 2020 року, який складено Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступні зміни: в графі "Відомості про дитину" прізвище дитини змінити з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , по батькові з ОСОБА_7 змінити на ОСОБА_8 ; в графі "Відомості про батька" прізвище, власне ім`я, по батькові зазначити ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство: Україна; місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_5 , який видано 21.09.2020 року органом 5146.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 19 травня 2023 року.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_6 , який видано 21 вересня 2020 року органом 5146, РНОКПП НОМЕР_7 .

Представник позивача: адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД № 002979, видане Радою адвокатів Одеської області на підставі рішення № 58 від 19 квітня 2017 року, вул. Центральна, 37, м. Татарбунари, Білгород-Дністровського району Одеської області, 68100.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , виданий Саратським РВ УМВС України в Одеській області 03 липня 2009 року, РНОКПП НОМЕР_8 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_10 , видана 23 січня 2019 року органом 5101.

Суддя А. І. Бучацька