Ухвала суду № 110956642, 18.05.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

18.05.2023 р. Справа №5015/118/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Морозюка А.Я.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" від 11.05.2023 про відвід судді Чорній Л.З. від розгляду справи №5015/118/11

у справі за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", м. Київ,

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач", с. Коростів Сколівського району Львівської області

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської перебуває справа №5015/118/11 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач".

15.09.2010 року ухвалою Господарського суду Львівської області провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" припинено у зв`язку із недотриманням кредитором вимог ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 року апеляційну скаргу ТзОВ "Укравтозапчастина" задоволено, ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.09.2010 року у справі №28/45 скасовано та матеріали справи скеровано на розгляд до Господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.01.2011 року прийнято справу №28/45 до розгляду та присвоєно справі №5015/118/11.

Ухвалою від 08.02.2011 р. введено процедуру розпорядження майном боржника і призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Скочка І.Я.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 р. ухвалу господарського суду Львівської області від 08.02.2011 р. в у справі №5015/118/11 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Справу повернуто в місцевий господарський суд.

Постановою господарського суду від 15.07.2011 р. ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 06.08.2011 р. в газеті "Голос України" №143 (5143) опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою суду від 06.12.11 р. заяву арбітражного керуючого - ліквідатора Скочка І.Я. про дострокове припинення його повноважень, як ліквідатора ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" задоволено, повноваження арбітражного керуючого Скочка Івана Ярославовича, як ліквідатора банкрута - припинено.

Ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Хомишина Ігора Григоровича (ліцензія серії АВ №499060 Державного департаменту з питань банкрутства від 21.12.2009 р., який проживає за адресою: м. Львів, вул. Поліщука, 87-а/17, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 18.05.2016 задоволено заяву арбітражного керуючого - ліквідатора Хомишина Ігора Григоровича про дострокове припинення його повноважень, як ліквідатора ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач", припинено повноваження арбітражного керуючого Хомишина Ігора Григоровича, як ліквідатора банкрута та призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Козія Володимира Юрійовича (свідоцтво №163 від 07.02.2013; поштова адреса: 79041, м. Львів, вул. Рівна, 21/31).

Хід розгляду справи відображено у відповідних ухвалах суду.

05.04.2023 на електронну адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" від 04.04.2023 про відвід судді Чорній Л.З. від розгляду справи №5015/118/11.

Ухвалою від 06.04.2023 Господарський суд Львівської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" від 04.04.2023 за вх. №8535/23 про відвід судді Чорній Л.З. від розгляду справи №5015/118/11 визнав необґрунтованою та ухвалив передати матеріали справи №5015/118/11 та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" про відвід судді Чорній Л.З. для автоматизованого розподілу з метою визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід судді Чорній Л.З. у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України та ч. 3 ст. 39 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2023, для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначено суддю Артимовича В.М. для розгляду даної заяви про відвід судді Чорній Л.З. у справі №5015/118/11.

Ухвалою суду від 10.04.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" від 04.04.2023 (вх. № 8535/23 від 05.04.2023) про відвід судді Чорній Л.З. у справі №5015/118/11 відмовлено; справу №5015/118/11 повернуто раніше визначеному складу суду для розгляду.

20.04.2023 на електронну адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" від 20.04.2023 про відвід судді Чорній Л.З. від розгляду справи №5015/118/11.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.04.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" від 20.04.2023 за вх. №9778/23 про відвід судді Чорній Л.З. від розгляду справи №5015/118/11 визнано необґрунтованою; передано матеріали справи №5015/118/11 та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" про відвід судді Чорній Л.З. для автоматизованого розподілу з метою визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід судді Чорній Л.З. у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України та ч. 3 ст. 39 ГПК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023, для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначено суддю Морозюка А.Я. для розгляду даної заяви про відвід судді Чорній Л.З. у справі №5015/118/11.

Ухвалою суду від 26.04.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" від 20.04.2023 (вх. № 9778/23 від 20.04.2023) про відвід судді Чорній Л.З. у справі №5015/118/11 відмовлено; справу №5015/118/11 ухвалено повернути раніше визначеному складу суду для розгляду.

12.05.2023 на електронну адресу суду надійшла заява уповноваженої особи учасників банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи Автомобілебудування" від 11.05.2023, зареєстрована 12.05.2023 за вх. №11837/23, про відвід головуючої судді Чорній Лідії Захарівни від розгляду справи №5015/118/11 про банкрутство ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач».

Ухвалою суду від 16.05.2023 заяву уповноваженої особи учасників банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи Автомобілебудування", зареєстровану 12.05.2023 за вх. №11837/23, про відвід судді Чорній Л.З. від розгляду справи №5015/118/11 визнано необґрунтованою; передано матеріали справи №5015/118/11 та заяву уповноваженої особи учасників банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" про відвід судді Чорній Л.З. для автоматизованого розподілу з метою визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід судді Чорній Л.З. у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України та ч. 3 ст. 39 ГПК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2023, для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначено суддю Морозюка А.Я. для розгляду даної заяви про відвід судді Чорній Л.З. у справі №5015/118/11.

Відповідно до змісту заяви, ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» вважає, що наявні об`єктивно обґрунтовані факти, які ставлять під сумнів безсторонність судді Чорній Л.З. та, як наслідок, до даного складу суду відсутня довіра з боку уповноваженої особи учасників ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» - ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування».

ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» посилається на те, що підстава для відводу головуючої судді Чорній Лідії Захарівни від розгляду справи №5015/118/11 про банкрутство ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» є наявність особистої заінтересованості головуючої судді Чорній Л.З. в розгляді справи №5015/118/11 та інших справ, що розглядаються в межах справи про банкрутство, що має наслідком безпідставне затягування розгляду справ та свідчить про порушення ст. 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заява про відвід мотивована тим, що суддею Чорній Лідією Захарівною допущені грубі порушення при прийнятті постанови від 15.07.2011 у справі №5015/118/11 про визнання ТОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» банкрутом. Заявник вважає, що при прийнятті даної постанови суддя Чорній Л.З. неправильно визначила розмір вимог ініціюючого кредитора ТОВ «Укравтозапчастина». Ухвалою Господарського суду Львівської області (суддя Чорній Л.З.) від 08.02.2011 у справі № 5015/118/11 визначено розмір вимог кредитора ТОВ «Укравтозапчастина» в сумі 1 060 656,25 грн. Ухвалою Господарського суду Львівської області (суддя Чорній Л.З.) від 20.06.2011 у справі № 5015/118/11 задоволено заяву ТзОВ «Укравтозапчастина» про визнання кредиторських вимог та включено грошові вимоги ТзОВ «Укравтозапчастина» в розмірі 1 060 977,25 грн до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач». Ухвалою Господарського суду Львівської області (суддя Чорній Л.З.) від 20.06.2011 у справі № 5015/118/11 затверджено реєстр вимог кредиторів та віднесено вимоги кредитора ТОВ «Укравтозапчастина» у розмірі 1 060 531,25 грн до четвертої черги.

Уповноважена особа учасників банкрута Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи Автомобілебудування" посилається на те, що суддя Чорній Л.З. не дослідила всебічно всі обставини справи та свідомо не врахувала, що згідно протоколу заліку взаємних вимог ТОВ «УК «Львівський автонавантажувач» і ТОВ «Укравтозапчастина» станом на 15.06.2010 та Акту взаємозвірки 15.06.2010 фактично відбувся взаємозалік зустрічних однорідних вимог та ТОВ «Укравтозапчастина» чітко виразило у 2010 році свою згоду на проведення такого зустрічного зарахування. Також, на ст. 58 Тому №17 справи №5015/118/11 наявний лист Директора ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» від 15.06.2010 року про проведення взаємозаліку. На ст. 65 Тому №17 справи №5015/118/11 міститься Протокол заліку взаємних вимог від 15.06.2010 року, підписаний ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» та ТОВ «Укравтозапчастина», у п. 3 якого зазначається: « 3. Сторони прийшли до взаємної згоди провести залік взаємних вимог на суму 870 700,68 грн». На ст. 66 Тому №17 справи №5015/118/11 міститься Відповідь представника ТОВ «Укравтозапчастина» на претензію від 15.03.2013 №01/03 від 18 квітня 2013 за вих. №16/26, у якій зазначається: «На вашу претензію повідомляємо, що між ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» та ТОВ «Укравтозапчастина» 15.06.2010 проведено взаємозалік однорідних зустрічних вимог на суму 870 700,68 грн. Як додатки до відповіді від 18 квітня 2013 представник ТОВ «Укравтозапчастина» долучив вищезазначені документи - Лист Директора ТОВ «УК «ЛА» від 15.06.2010 та Протокол заліку взаємних вимог від 15.06.2010.

Заявник вважає, що ТОВ «Укравтозапчастина» не має боргів перед ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач». ТОВ «Укравтозапчастина» у 2013 році повторно підтвердило, що надавало згоду на проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог. Також, відповідні документи (Протокол заліку взаємних вимог ТОВ «УК «Львівський автонавантажувач» і ТОВ «Укравтозапчастина» станом на 15.06.2010 року та Акт взаємозвірки 15.06.2010), в яких виражена згода ТОВ «Укравтозапчастина» на проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, досліджувались Касаційним господарським суд при прийнятті постанови від 09.07.2020 у справі №5015/118/11, а також Господарським судом міста Києва при прийнятті рішення від 23.08.2012 у справі №5011-72/8337-2012. На думку уповноваженої особи учасників банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи Автомобілебудування", відповідними судовими рішеннями підтверджується, що суддя Чорній Л.З. допустилась грубої помилки, що призвело до негативних істотних наслідків для боржника, які зазначені нижче.

Заявник зазначає, що 01.03.2023 представник ТОВ «ЛЗА» подав адвокатський запит до ТОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» для отримання актуального реєстру вимог кредиторів у справі №5015/118/11 про банкрутство ТОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач». 07.03.2023 ліквідатор Козій В.Ю. на електронну пошту представника ТОВ «ЛЗА» направив реєстр вимог кредиторів у справі №5015/118/11 про банкрутство ТОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач») станом на 06.03.2023. З відповідного реєстру вимог кредиторів від 06.03.2023 вбачається, що вимоги ТОВ «Укравтозапчастина» до ТОВ «УК «ЛА» є повністю погашеними.

Заявник вважає, що головуюча суддя Чорній Л.З. достовірно знала, що відкрила ліквідаційну процедуру щодо ТОВ «УК «ЛА» за відсутності реальних кредиторських вимог від ініціюючого кредитора ТОВ «Укравтозапчастина», а також суддя Чорній Л.З. слухала справу протягом 12 років, незважаючи на те, що останній було відомо про безпідставність вимог ініціюючого кредитора. Також, уповноважена особа учасників банкрута ТОВ "Львівські заводи Автомобілебудування" зазначає, що головуюча суддя Чорній Л.З. дізнавшись про обставини відсутності реальних кредиторських вимог від ТОВ «Укравтозапчастина» не закрила провадження у справі №5015/118/11 про банкрутство ТОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», а навпаки сприяла виведенню майна боржника з власності ТОВ «УК «ЛА», не забезпечуючи належний та справедливий судовий захист прав та інтересів боржника, опосередкованих власників майна, яких представляє ТОВ «ЛЗА» та усіх кредиторів боржника.

Заявник мотивує заяву про відвід також тим, що суддею Чорній Л.З. не здійснено належної перевірки віднесення ліквідатором ТОВ «УК «ЛА» майна боржника до переліку майна, що забезпечене іпотекою в користь ПАТ «Оргхім» за вимогами до боржника як майнового поручителя. Суддя Чорній Л.З. ухвалою від 20.06.2011 у справі № 5015/118/11 затвердила реєстр вимог кредиторів ТОВ «УК «ЛА», в який незаконно було включено вимоги забезпеченого кредитора ПАТ «Оргхім», оскільки іпотека була незаконною. Суддя Чорній Л.З. прийняла ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.03.2018 року у справі № 5015/118/11, якою частково задовольнила заяву ПАТ «ВНК «Розточчя СТ» від 12.04.17 з врахуванням заяви про уточнення заявлених вимог від 25.10.17 р. за вх.№35982/17 від 25.10.17 про визнання недійсними договорів іпотеки, а саме: - визнала недійсним договір іпотеки від 19.08.2005, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу О. Дудко, зареєстрований в реєстрі за номером 1725, укладений між ЗАТ «Автонавантажувач» та ЗАТ КБ «ПриватБанк»; - визнала недійсним договір іпотеки від 19.08.2005, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу О. Дудко, зареєстрований в реєстрі за номером 1728, укладений між ЗАТ «Автонавантажувач» та ЗАТ КБ «ПриватБанк». Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.03.2018 у справі № 5015/118/11 припинено обтяження на нерухоме майно ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», накладене згідно договору іпотеки від 19.08.2005, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу О. Дудко, зареєстрованого в реєстрі за номером 1725 та згідно договору іпотеки від 19.08.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу О. Дудко, зареєстрованого в реєстрі за номером 1728 та знято заборони, встановлені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу О. Дудко відповідно до договорів іпотеки від 19.08.2005, зареєстрованих в реєстрі за номером 1725 та номером 1728. Відповідна ухвала Господарського суду Львівської області від 23.03.2018 року у справі № 5015/118/11 залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі №5015/118/11 та постановою Касаційного господарського суду від 28 травня 2019 року у справі № 5015/118/11. На думку заявника, головуюча суддя Чорній Л.З. суперечить сама собі в своїх же судових рішеннях, а саме: в ухвалі від 20.06.2011 у справі № 5015/118/11 та в ухвалі від 23.03.2018 у справі № 5015/118/11, що викликає в уповноваженої особи учасників ТОВ «ЛЗА», яка представляє інтереси опосередкованих власників майна боржника, недовіру до даного складу суду, а також створює сумніви в неупередженості судді Чорній Л.З. щодо розгляду даної справи №5015/118/11.

Уповноважена особа учасників банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи Автомобілебудування" посилається на те, що суддею Чорній Л.З. не здійснено належної перевірки обґрунтованості заяви ліквідатора ТОВ «УК «ЛА» про недостатність активів боржника для погашення усіх вимог кредиторів. Наслідком таких грубих порушень головуючої судді є: 1) Безпідставність Постанови від 15.07.2011 у справі № 5015/118/11 про визнання ТОВ «УК «ЛА» боржником. 2) Ліквідаційна процедура тривалістю більше 11 років. 3) Безліч скарг на незаконні дії та бездіяльність ліквідаторів, в тому числі арбітражного керуючого Козія В.Ю., діям якого толерує суддя Чорній Л.З. 4) Проведення незаконного аукціону від 17.03.2016 року із продажу будівлі адміністративного корпусу позначеного літерою «Ж-4», який визнаний недійсним Рішенням Господарського суду Львівської області від 10 лютого 2022 року у справі №5015/118/11, що залишене без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2022 року у справі №5015/118/11. Справа № 5015/118/11 щодо недійсності аукціону від 17.03.2016 року досі перебуває на розгляді Касаційного господарського суду, що підтверджується Ухвалою від 20 квітня 2023 року у справі № 5015/118/11. 5) Дві незаконні технічні інвентаризації 2016 та 2018 років, проведені на замовлення ліквідатора ТОВ «УК «ЛА» Козія В.Ю. 6) Проведення незаконного аукціону від 07.12.2018 року із продажу майна ТОВ «УК «ЛА», яке незаконно зареєстроване за процедурою «вперше» - нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 під літ. А-4, заг. пл. 37 017,3 кв.м., нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 під літ А-4, заг. пл. 12 911,0 кв.м. і нежитлової будівлі підстанції під літ. Г-1 заг. пл. 194,3 кв.м. Справа досі перебуває на розгляді в Західному апеляційному господарському суді, що підтверджується Ухвалою від 23 березня 2023 року у справі №5015/118/11. 7) Незаконне виведення засновником боржника ЗАТ «Автонавантажувач» майна ТОВ «УК «ЛА» - нежитлових приміщень, позначених в плані літерою «Е-4», загальною площею 9261,4 та в цілому 38/100 ідеальних часток будівлі виробничого корпусу №12, загальною площею 91001,3 кв.м., позначені в плані літерою «А-4» (Докази - Договір доручення від 23.06.2008 року, укладений між ТОВ «УК «ЛА» та ЗАТ «Автонавантажувач», Акт №1 прийому-передачі наданих послуг до Договору доручення від 23.06.2008 року, від 18 грудня 2008 року, Акт №2 прийому-передачі наданих послуг до Договору доручення від 23.06.2008 року від 18 грудня 2008 року, Акт №3 прийому-передачі наданих послуг до Договору доручення від 23.06.2008 року, від 18 грудня 2008 року, Акт №4 прийому-передачі наданих послуг до Договору доручення від 23.06.2008 року від 18 грудня 2008 року, Акт №5/ПВ прийому-передачі векселів до Договору доручення від 23.06.2008 року від 19 грудня 2008 року - Додатки №18, 19, 20, 21, 22, 23). 8) Грошові витрати боржника ТОВ «УК «ЛА» на оплату послуг арбітражних керуючих протягом 12 років розгляду справи №5015/118/11. 9) Судова тяганина тривалістю 12 років, оскільки більшість справ, які розглядаються в межах справи №5015/118/11, ще перебувають на розгляді суду апеляційної та касаційної інстанцій та постійно повертаються на новий розгляд. Зокрема, справа про визнання недійсним аукціону від 17.03.2016 року пройшла три кола розгляду в судах усіх інстанцій і досі перебуває на розгляді суду - Касаційного господарського суду.

Заявник посилається на те, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи.

Розглянувши заяву ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» про відвід судді Чорній Л.З. від розгляду справи №5015/118/11, суд вважає, що підстави для відводу судді Чорній Л.З. у справі № 5015/118/11 відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

В силу приписів ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Постанова Господарського суду Львівської області від 15.07.2011 про визнання ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури набрала законної сили та сторонами не оскаржувалася.

Посилання скаржника на відсутність реальних кредиторських вимог ініціюючого кредитора ТОВ «Укравтозапчастина» не заслуговують на увагу, оскільки, на даний час є предметом розгляду в порядку позовного провадження в межах справи про банкрутство за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Козія В.Ю. про зобов`язання провести зарахування зустрічних однорідних вимог, шляхом виключення з реєстру вимог кредиторів банкрута грошових вимог ТОВ "Укравтозапчастина" у розмірі 870 700, 68 грн.

Щодо посилань заявника на те, що вимоги ПАТ «Оргхім» ухвалою суду від 20.06.2011 незаконно включено до реєстру вимог кредиторів, суд вказує на те, що станом на момент винесення ухвали про визнання кредиторських вимог ПАТ «Оргхім» договори іпотеки від 19.08.2005 не були оскаржені та були дійсними.

В подальшому ухвалою суду від 23.03.2018 у справі №5015/118/11 заяву ПАТ «ВНК «Розточчя СТ» від 12.04.17 р. з врахуванням заяви про уточнення заявлених вимог від 25.10.17 р. за вх.№35982/17 від 25.10.17 р. про визнання недійсними договорів іпотеки задоволено частково, а саме: - визнано недійсним договір іпотеки від 19.08.2005 р., посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу О. Дудко, зареєстрований в реєстрі за номером 1725, укладений між ЗАТ «Автонавантажувач» та ЗАТ КБ «ПриватБанк»; - визнано недійсним договір іпотеки від 19.08.2005 р., посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу О. Дудко, зареєстрований в реєстрі за номером 1728, укладений між ЗАТ «Автонавантажувач» та ЗАТ КБ «ПриватБанк». Припинено обтяження на нерухоме майно ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», накладене згідно договору іпотеки від 19.08.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу О. Дудко, зареєстрованого в реєстрі за номером 1725 та згідно договору іпотеки від 19.08.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу О. Дудко, зареєстрованого в реєстрі за номером 1728. Знято заборони, встановлені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу О. Дудко відповідно до договорів іпотеки від 19.08.2005 р., зареєстрованих в реєстрі за номером 1725 та номером 1728. В задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.

Постановою від 25.09.2018 Львівський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" задовольнив частково, скасував пункт 7 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 23.03.2018, скаргу СПД Садовенка Ю.П. на дії/бездіяльність ліквідатора ТОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" Козія В.Ю., подану 19.03.2018 (вх. №758/18), направив для розгляду до Господарського суду Львівської області, апеляційну скаргу ПАТ "Оргхім" задовольнив повністю, скасував пункти 1-3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 23.03.2018 та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" від 12.04.2017 з урахуванням уточнення від 25.10.2017.

Постановою Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №5015/118/11 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Гаврилюка Олександра Романовича залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі №5015/118/11 залишено без змін.

Заявником у заяві про відвід зазначено недостовірну інформацію щодо залишення без змін ухвали Господарського суду Львівської області від 23.03.2018 апеляційною та касаційною інстанцією.

Заявником не доведено обставин, які свідчать, що головуюча суддя Чорній Л.З. прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду справи.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: правова та фактична складність справи, поведінка заявника, інших учасників справи та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (справи "Фрідлендер проти Франції", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії", "Літоселітіс проти Греції").

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25.01.2006, № 1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [. . .] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою надання учасникам судового процесу можливості для реалізації їх процесуальних прав, керуючись завданням господарського судочинства, визначеним ч. 2 ст. 2 ГПК України, судом здійснюється розгляд заяв в розумні строки.

Обставини, які покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Європейський суд з прав людини зазначив, що у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

У контексті об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення Суду у справі Газета Україна-Центр проти України, № 16695/04 від 15.07.2010 р.).

Як визначено статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У контексті означеного суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказано, що суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Частиною 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Кожен суддя об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов`язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Як слідує з усталеної практики Європейського суду з прав людини, за умови конкуренції у судовій практиці двох принципів вимог процесуального законодавства, а саме, дотримання змагальності та дотримання розумних строків розгляду справи, суд має зберегти баланс забезпечення справедливого публічного розгляду справи та дотримання розумного строку.

Так, у своїй діяльності суд виходить з того, що бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), заява №104/1995/610/698, п. 30). Застосовуючи зазначений підхід, Верховний Суд у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі №134/18/13-ц, виходив також з того, що у пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" №54111/07); справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (рішення "Mirolubovs and Others v. Latvia", №798/05, №103).

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

При цьому конкуренція двох принципів змагальності та дотримання розумних строків розгляду справи повинна вирішуватися шляхом пошуку справедливого балансу між сутнісними та часовими вимогами для суду забезпечити справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Базовим у цьому аспекті є підхід, згідно з яким бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження. В свою чергу, за необхідності отримати належні докази та у разі залучення до участі у справі нових учасників суд має відкласти розгляд справи, оскільки сторонам повинна бути надана можливість повідомити про будь-які докази, необхідні для успіху їх справи.

Застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Водночас, частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України вказано, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Коніг проти Федеративної Республіки Германія" сформовано критерії розумності строків судового розгляду, до яких віднесено складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади (насамперед суду), важливість предмета позову для заявника у справі.

В рішенні Європейський суд з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 9 листопада 2006 року зазначено: "стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Наведені у заяві уповноваженої особи учасників банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи Автомобілебудування» про відвід судді Чорній Л.З. обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 35 Господарського процесуального кодексу України для відводу судді, а також не підтверджують заінтересованості у результаті розгляду справи судді Чорній Л.З.

Фактично у поданій заяві заявник надає суб`єктивну оцінку процесуальним діям судді, у тому числі, висловлює незгоду з діями судді щодо прийнятих процесуальних рішень у справі №5015/118/11 та оцінює такі процесуальні дії.

Зокрема, частиною 4 ст. 35 ГПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

За висновками суду, наведені доводи учасника справи не є правовими підставами для відводу судді в розумінні ст.ст. 35-40 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не можуть бути підставами для відводу суддів заяви, що містять лише припущення про існування відповідних обставин, які не підтверджені належними і допустимими доказами.

Разом з цим, нормами чинного законодавства визначено засади та окремі механізми реалізації прав всіх учасників судового процесу, в тому числі, забезпечення права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, що може бути реалізовано у передбаченому чинним господарським процесуальним законодавством порядку у разі непогодження з процесуальними рішеннями судді.

За таких обставин, враховуючи, що доводи уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи Автомобілебудування» стосовно наявності підстав для відводу судді Чорній Л.З. від розгляду справи №5015/118/11 не підтверджуються належними та допустимими доказами та фактично зводяться до висловлення особистих припущень заявника, беручи до уваги, що наявності інших підстав, які б свідчили про пряму чи побічну заінтересованість у результаті розгляду справи не встановлено, заява про відвід судді задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Враховуючи, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" про відвід викладена письмово та є зрозумілою, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання і важає за можливе її розгляд без повідомлення сторін.

Отже, у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи атомобілебудування" про відвід судді Чорній Л.З. у справі №5015/118/11 заявником не зазначено та до заяви не долучено належних і допустимих доказів про наявність підстав для відводу. Заявником у поданій заяві документально не обґрунтовано обставин, визначених вимогами ст.ст. 35, 36 ГПК України.

З огляду на викладене, заявник не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчили б про наявність передбачених ст. ст. 35, 36 ГПК України підстав для відводу судді Чорній Л.З. у справі № 5015/118/11, тому такий відвід є необґрунтований та не підлягає до задоволення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 35, 36, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" від 11.05.2023 (вх. №11837/23 від 12.05.2023) про відвід судді Чорній Л.З. у справі № 5015/118/11 відмовити.

2. Справу № 5015/118/11 повернути раніше визначеному складу суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строк, передбачений ст. 235 ГПК України, та оскарженню не підлягає.

Суддя Морозюк А.Я.