Ухвала суду № 110956507, 16.05.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"16" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/697/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали

за позовом ОСОБА_1

АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Водполімер"

08298, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Коцюбинське, вулиця Пономарьова, будинок 1, код ЄДРПОУ 24222805

про стягнення ринкової вартості частини майна з урахуванням індексу інфляції та 3% річних

за участі представників сторін:

позивача: Гуревич М.Г., посвідчення адвоката України №4759 від 26.10.2016, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №4759 від 26.10.2016, ордер серії АН №1115553 від 02.03.2023;

відповідача: Стецько М.В., посвідчення адвоката України №193 від 01.12.1998, довіреність №3/02-23 від 01.02.2023;

Квасков О.Д., посвідчення ветерана органів внутрішніх справ серії А №048898 від 18.01.2006, виписка з ЄДРПОУ,

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №622/23 від 06.03.2023) ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Водполімер" про стягнення ринкової вартості частини майна з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Також у додатках до позовної заяви містяться клопотання позивача: про призначення експертизи (вх. №4379/23 від 06.03.2023) та про витребування доказів (вх. №4378/23 від 06.03.2023).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виплатив позивачеві ринкову вартість його частки майна, що пропорційна частці позивача у статутному капіталі відповідача, у зв`язку із виключенням позивача зі складу учасників товариства - відповідача.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2023 позовну заяву (вх. №622/23 від 06.03.2023) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/697/23 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 18.04.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання (вх. №5358/23 від 20.03.2023), яким відповідач наполягає на розгляді клопотання позивача про витребування документів (вх. №4378/23 від 06.03.2023) у судовому засіданні за участі представників сторін.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив (вх. №7236/23 від 13.04.2023) на позовну заяву.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення (вх. №7104/23 від 12.04.2023) на клопотання позивача про витребування документів (вх. №4378/23 від 06.03.2023) .

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові заперечення (вх. №7105/23 від 12.04.2023) на клопотання позивача (вх. №4378/23 від 06.03.2023) про витребування документів.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача (вх. №4379/23 від 06.03.2023) про призначення експертизи.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання (вх. №7417/23 від 17.04.2023) про долучення доказів до матеріалів справи у додатках до якого містились докази направлення відзиву з додатками позивачу.

У судове засідання 18.04.2023 з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.04.2023 витребуванно у відповідача належним чином завірену копію договору про продаж його частки у статутному капіталі ТДВ "Трест "Дніпроводбуд", належним чином завірені копії усіх статутів товариства та рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Водполімер", якими затверджено ці статути з моменту заснування товариства і по теперішній час, а також, судове засідання відкладено на 16.05.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №8332/23 від 01.05.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №8909/23 від 08.05.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №9330/23 від 12.05.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про відвід судді (вх. №15/23 від 15.05.2023).

Згідно з частинами 3, 8, 9 статті 39 Господарського процесуального кодексу України якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

У зв`язку із тим, що заява про відвід судді подана відповідачем через канцелярію Господарського суду Київської області 15.05.2023, тобто, за один робочий день до судового засідання у справі, яке ухвалою Господарського суду Київської області від 18.04.2023 призначене на 16.05.2023, питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу, за ініціативою суду питання про відвід вирішується у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, відповідно до частин 3, 8 статті 39 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами розгляду заяви відповідача про відвід судді, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб`єктивного характеру і стосуватися особистих зв`язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об`єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення у справах "Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення у справі "Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення у справах "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).

У рішенні в справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини, з посиланням на його усталену практику, вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Заява відповідача (вх. №15/23 від 15.05.2023) про відвід судді, обґрунтована тим, що суддя безпідставно витребувала докази відповідно до приписів частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, а саме: належним чином завірену копію договору про продаж частки у статутному капіталі ТДВ "Трест "Дніпроводбуд" та належним чином завірені копії усіх статутів товариства та рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Водполімер", якими затверджено ці статути з моменту заснування товариства і по теперішній час. Відповідач заявляє, що його процесуальна поведінка не давала суду підстав для сумнівів у добросовісному здійсненні ним процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Відповідач вважає дане витребування неправомірним збиранням доказів в інтересах позивача, що, у свою чергу, породжує у нього сумнів у неупередженості судді при подальшому вирішенні спору.

Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Як зазначає заявник, ухвалу Господарського суду Київської області від 18.04.2023, згідно з текстом якої ним вбачається упередженість та необ`єктивність судді Саванчук С.О., ним отримано 09.05.2023. Окрім цього, суд зазначає, що у судовому засіданні 18.04.2023, в якому постановлено вказану ухвалу, був присутній представник відповідача адвокат Стецько М.В.

Проте, як вбачається з відтиску печатки Господарського суду Київської області на заяві про відвід (вх. №15/23 від 15.05.2023), зазначений документ подано через канцелярію Господарського суду Київської області - 15.05.2023, тобто, з порушенням визначеного частиною 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України строку.

Також суд відзначає, що у заяві про відвід судді відповідач посилається на подання ним відзиву на 24 аркушах з 83-ма письмовими доказами.

У вищезазначеному відзиві (вх. №7236/23 від 13.04.2023) відповідач посилається на необхідність дослідження обставин, що підтверджували б статус позивача як учасника відповідача із часткою у 4%, а й, відповідно, набуття ним корпоративних прав, що є підставами для позову. Також, за змістом відзиву, відповідач неодноразово посилався на проведення зборів учасників відповідача у період з 2014 року по 2017 рік та зауважував про ігнорування позивачем та членами його родини, які також є учасниками відповідача, даних зборів. Також відповідач посилається на несумлінне виконання директором Періном В. своїх обов`язків. У той же час, серед долучених відповідачем до відзиву 83-х письмових доказів відсутні копії установчих документів, що були дійсними у період з 2014 року по 2017 рік та які, зокрема, містять інформацію про учасників товариства, порядок скликання загальних зборів, їх повноваження. Тобто, статут підприємства містить інформацію, що є важливою для з`ясування обставин, на які посилається відповідач, при цьому, на підтвердження власних аргументів, відповідач, чинних, станом на час спірних правовідносин, редакцій статуту суду не надає.

Окрім цього, суд відзначає що відповідно до абзацу 1 пункту 1 розділу VI наказу Міністерства юстиції України від 10.06.2016 №1657/5 Про затвердження Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, доступ державних органів, у тому числі судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, а також органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб чи інших визначених законом осіб до відомостей Єдиного державного реєстру забезпечується через портал електронних сервісів, у тому числі шляхом автоматизованого доступу з використанням програмних засобів ведення інформаційно-теле-комунікаційних систем відповідних державних органів за допомогою прикладного програмного інтерфейсу Єдиного державного реєстру (далі - доступ до Єдиного державного реєстру за допомогою прикладного програмного інтерфейсу), шляхом отримання витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі, а також до документів, що містяться в реєстраційній справі, в електронній формі. Тобто, суд має доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та документів, що містяться у реєстраційній справі. У той же час, суд зважав на обставини справи та посилання відповідача на несумлінне виконання своїх обов`язків посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Водполімер", у тому числі, щодо неподання, або ж подання з порушеннями, документів для проведення реєстраційних дій, відтак, на можливу відсутність у реєстрі чинних редакцій статуту.

Врахувавши вищезазначене та зважаючи на те, що сторона, а в даному випадку - відповідач, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та оскільки відповідачем серед 83-х письмових доказів не було надано копії статутів, які регламентують діяльність підприємства, суд, у тому числі, але не виключно, керуючись принципом процесуальної економії господарського судочинства, та з метою з`ясування всіх обставин справи, вирішив витребувати належним чином завірені копії усіх статутів товариства та рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Водполімер", якими затверджено ці статути з моменту заснування товариства і по теперішній час.

Стосовно витребування належним чином завіреної копії договору про продаж частки у статутному капіталі ТДВ "Трест "Дніпроводбуд", суд зазначає, що посилання на його наявність міститься саме у відзиві, але, у свою чергу, копія даного договору була відсутня серед 83-х долучених відповідачем письмових доказів. Тобто, відповідач посилається у своїх доводах на продаж частки у статутному капіталі ТДВ "Трест "Дніпроводбуд", як на обставину для відмови у задоволенні клопотання позивача про витребування документів у ТДВ "Трест "Дніпроводбуд", але, у той же час, не надає копію означеного договору. Дані дії відповідача щодо вибірковості долучення доказів, що підтверджують обставини, на які він посилається, розглядаються судом як елемент недобросовісної поведінки та як спосіб затягування розгляду справи.

Судом встановлено, що заява відповідача (вх. №15/23 від 15.05.2023) про відвід судді обґрунтована виключно вчиненням суддею процесуальних дій, вчинення яких, згідно з частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, віднесено до повноважень судді при розгляді справи, відтак, відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, вказані обставини не можуть бути підставою для відводу, оскільки зазначеною нормою прямо передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що викладені у заяві обставини, які є по суті незгодою заявника з процесуальними рішеннями судді, не є підставою для відводу судді від розгляду справи у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі, і не підтверджують доводів заявника про наявність обставин, що породжують сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Наявність же інших обставин для відводу судді, у тому числі, щодо упередженості чи необ`єктивності, відповідачем не визначена та доказами не підтверджена.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 09.11.2006 зазначено: "стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Відповідно до усталеної практики Суду, наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

За змістом статтей 12, 74 Господарського процесуального кодексу України, збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Одночасно, суд звертає увагу, що відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі, проте, розгляд заяви про відвід судді від участі у справі не має підміняти собою апеляційний перегляд судових рішень вказаного судді.

За таких обставин, оскільки заява Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Водполімер" про відвід судді Саванчук С.О. у справі № 911/697/23 обгрунтована обставинами, що прямо визначені частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України як такі, що не можуть бути підставами для відводу судді, відтак, є безпідставною, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні.

Керуючись статтями 35, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Водполімер" (вх. №15/23 від 15.05.2023) про відвід судді Саванчук С.О. у справі № 911/697/23.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складений 18.05.2023.

Суддя С.О. Саванчук