Рішення № 110943822, 18.05.2023, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/1091/23

Провадження № 2/689/257/23

РІШЕННЯ

Іменем України

18 травня 2023 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючий - суддя Соловйов А.В.

за участю:

секретаря судового засідання Цмикайло Т.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 ,

про визнання права власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами,

встановив:

Позивач просить визнати за ним в порядку спадкування право власності на 13/16частки житловогобудинку згосподарськими будівлямита спорудами за адресою АДРЕСА_1 . Стверджує, що будинковолодіння належало до колгоспного двору, членами якого у 1991 р. були 4 особи, які на дату розгляду справи померли окрім позивача, який прийняв спадщину. Однак, оформити спадщину він не може, оскільки, відсутній правовстановлюючий документ на вказаний будинок.

Позивач в судове засідання не з`явився, заявою просив позов задоволити та розглянути справу без його участі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якїй позов визнав та просив розглянути справу без його участі. ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, заявою просила розглянути справу без її участі, проти задоволення позову не заперечувала.

Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Будинковолодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , побудоване у 1970 р. та складається з житлового будинку літ. «А-1», загальною площею 58,1 кв.м., сараю літ. «Б», погрібу літ. «В», огорожі літ. «№1», що підтверджується технічним паспортом складеним 11.04.2023 р..

Позивач посилається, що вказане домоволодіння належало колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Крім нього, станом на 1991 рік членами колгоспного двору були його дружина ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), дочка ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ), та онук ОСОБА_1 . Частка кожного з них в домоволодінні становила .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Правдівка Хмельницького району Хмельницької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 14.08.2007 р.. Після його смерті спадщину прийняли спадкоємці першої черги за законом: дружина ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_6 , які проживали із спадкоємцем на час відкриття спадщини, а тому в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину, але не оформили своїх спадкових прав. Відповідно їх частки в домоволодінні збільшились з 1/4 до 3/8. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Правдівка Ярмолинецького району Хмельницької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 04.04.2013 р..

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а ч. 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_2 , яка є дочкою ОСОБА_5 , і її спадкоємцем за законом першої черги прийняла спадщину та є власником 3/16 частки житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами. Крім ОСОБА_2 спадкоємцем ОСОБА_5 за законом, яка також прийняла спадщину, являється ОСОБА_6 , що підтверджується рішенням Ярмолинецького районного суду від 30.01.2017 р., яке набрало законної сили 11.02.2014 р..

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 02.05.2022 р.. ОСОБА_1 , який є сином ОСОБА_6 , і є її спадкоємцем за законом, прийняв спадщину та набув в порядку спадкування 13/16 частки житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами. Однак, подавши відповідну заяву до нотаріуса для оформленням спадкових прав щодо вказаного будинковолодіння, однак, листом приватного нотаріуса від 23.03.2023 р. №46/5214 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на спірне майно на ім`я спадкодавця.

Спірний житловий будинок був побудований до 01.07.2004 р.. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 р. і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 р. №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 р. "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01.07.2004 р. "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зазначене не впливає на виникнення і зміст права власності.

За правилами ст. 120 ЦК УРСР (у редакції 1963 року, чинного на час виникнення відповідних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Інститут колгоспного двору був припинений 15.04.1991 р., внаслідок введення в дію Постановою Верховної Ради Української PCP від 26.03.1991 р. Закону України «Про власність». Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності» - право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени колгоспного двору, які до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності» до правовідносин, що виникли до прийняття 15.04.1991 р. закону України «Про власність» застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15.04.1991 р., мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України отримання свідоцтва про право на спадщину є правом, а не обов`язком спадкоємця. З урахуванням ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання за ним права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За наведених обставин суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Докази належності спірного будинку будь-якій іншій особі суду не надані. Крім того, представник відповідача листом від 10.05.2023 р. позов визнав, а згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Таким чином, позов слід задовольнити. Згідно із ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача, а відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у зв`язку із визнанням позову до початку розгляду справи по суті слід повернути позивачу 50% сплаченого судового збору з державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 81, 89, 263 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 14.10.2000 р. Ярмолинецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) право власності на 13/16 частки будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 , до якого входить житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 58,1 кв.м., сарай літ. «Б», погріб літ. «В», огорожа літ. «№1».

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 14.10.2000 р. Ярмолинецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при поданні позовної заяви судового збору, а саме 536,80 грн., які сплачено ним відповідно до квитанції: №32528798800006765501 від 24.04.2023 р..

Стягнути з Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (місце знаходження: смт. Ярмолинці, пл. 600-річчя Ярмолинець, 1, код ЄДРПО 05399248) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 14.10.2000 р. Ярмолинецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) 536,80 грн. судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Соловйов