Рішення № 110943801, 17.05.2023, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/1499/23

№ 2-а/688/14/23

Рішення

Іменем України

17 травня 2023 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого судді Цідик А.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Чернецької І.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шепетівка справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 14.03.2023 р. щодо нього винесено постанову про накладання адміністративного стягнення серії РАП №1116281654, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. У цій постанові зазначено, що 03.02.2023 р. позивачем порушено пункт 15.10 розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306.

Отримавши постанову поштовим відправленням 06.04.2023 р. та ознайомившись з її змістом та фотофіксацією, позивач вважав, що зазначена постанова винесена безпідставно, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до п.п. "в" п.15.10 ПДР стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Беручи до уваги матеріали фотофіксації, на яких ґрунтується обвинувачення, та відсутність проведення обов`язкових в таких випадках лінійних вимірів, позивач вважав, що він чітко дотримався вимог п.п. "в" п. 15.10 ПДР та не скоїв жодного порушення.

Просив скасувати постанову від 14.03.2023р. серії РАП № 1116281654 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на його користь суму сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1073,60 грн.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у ньому, вважав, що припаркував свій автомобіль відповідно до правил дорожнього руху, на краю тротуару.

Представник Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, подав відзив на позов, в якому просив розглянути справу за його відсутності.

У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що пп. «в» п. 15.10 ПДР передбачено, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Згідно з п. 1.10 ПДР, тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

Відповідно до цього, задля забезпечення належного руху пішоходів тротуаром, при здійсненні стоянки водій повинен залишити транспортний засіб на краю тротуару.

Відповідно до п.11.13 ПДР, забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1-26.3 цих Правил.

Отже, за диспозицією п.п. «в» п. 15.10 ПДР краєм тротуару є зовнішній бік тротуару, що знаходиться біля дорожньої полоси для руху транспортних засобів. При цьому, паркування автомобілів на краю тротуару із залишенням по внутрішній його стороні 2 метри для вільного руху пішоходів передбачає уникнення руху транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки по тротуару та убезпечення тим самим пішоходів, забезпечення вільного руху тротуаром.

Так, наявні подія і склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, окільки на транспортному засобі ВАЗ 217130, державний номерний знак НОМЕР_1 , який, на дату встановлення відповідальної особи, визначеної ст. 14-2 КУпАП, згідно з Єдиним держаним реєстром транспортних засобів зареєстровано за позивачем, - було здійснено стоянку за адресою: м. Львів, вул. Князя Романа, 38. Вказаний транспортний засіб знаходився на тротуарі, при цьому не на краю тротуару, чим порушив п. 15.10 «в» ПДР.

Як вбачається із матеріалів фотофіксації (додаток 1), транспортний засіб ВАЗ 217130, державний номерний знак НОМЕР_1 розташований в межах тротуару. При цьому, на ділянці тротуару, де розташовано транспортний засіб позивача, не встановлено дорожніх знаків із табличками, які б позначали місця для паркування із використанням тротуару.

Окрім цього, як видно на фото 1-4 та 7-9 додатку 1, на краю тротуару, в межах ділянки, де розташований транспортний засіб ВАЗ 217130, державний номерний знак НОМЕР_1 , встановлено обмежувальний паркан, який перешкоджає заїзду автомобілів на тротуар.

Тому, для здійснення паркування позивач здійснив рух безпосередньо по тротуару, створивши загрозу безпеці руху пішоходів, які рухались вздовж нього.

Крім того, як вбачається з фото додатку 1, транспортний засіб позивача, який розташований на тротуарі, являє собою перешкоду для руху пішоходів по тротуару.

Отже, пп. «б» п.15.10 ПДР встановлено загальну заборону стоянки на тротуарі, а пп. «в» п.15.10 ПДР передбачено умови, з дотриманням яких водій транспортного засобу має право його розмістити в межах тротуару

Відтак, проаналізувавши пп. «в» пункту 15.10 ПДР, а також фотофіксацію здійснену інспектором з паркування (додаток 1) відповідач повідомляє, що транспортний засіб ВАЗ 217130, державний номерний знак НОМЕР_1 розміщений без дотримання вимог вказаного підпункту, оскільки був розміщений не на краю тротуару, а тому твердження позивача про те, що ним не було порушено вимоги ПДР, є безпідставним.

Крім того, проведення замірів при фіксації даного правопорушення не вимагається, з огляду на його природу, оскільки транспортним засобом порушено одну із умов дозволеної стоянки на тротуарі, а саме не розмістив авто на краю тротуару, який прилягає до проїзної частини.

Просив відмовити у задоволенні позову.

2.Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 11.04.2023 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу призначено до розгляду на 27.04.2023 року. Ухвалою суду від 27.04.2023 за клопотанням позивача замінено у справі відповідача інспектора з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на належного відповідача - Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, у зв`язку з чим відкладено розгляд справи на 17.05.2023. 17.05.2023 надійшов відзив на позов.

3.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено,що 14.03.2023інспектором зпаркування секторуконтролю майданчиківдля платногопаркування відділуінспекторів зпаркування управліннябезпеки департаментуміської мобільностіта вуличноїінфраструктури Львівськоїміської радиБілоусом В.О. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 1116281654, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.

Відповідно до вказаної постанови, 14.03.2023 о 09 год. 55 хв. водієм транспортного засобу ВАЗ 217130, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснено стоянку за адресою м. Львів, вул. Князя Романа, 38, чим порушено вимоги п.п. в) п. 15.10 розділу 15 ПДР, на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуару, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Вказану постанову позивач отримав поштою 06.04.2023 та 10.04.2023 звернувся до суду з означеним позовом.

4.Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу (примітка до ст. 14-2 КУпАП).

Згідно з ч. 1ст. 122 КУпАПперевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу.

5.Оцінка суду.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306(із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАПпередбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2-3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 277 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою статті 122 цього Кодексу, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), розглядаються уповноваженою особою невідкладно після виявлення правопорушення та отримання відомостей про суб`єкта цього правопорушення.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, надав суду належні і допустимі докази, що свідчать про правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративні правопорушення, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд бере до уваги той факт, що позивачем не заперечується факт стоянки транспортного засобу адресою м. Львів, вул. Князя Романа, 38, в такому положенні як зафіксовано фото фіксацією.

Позивач в своїй позовній заяві обґрунтовує свою правомірність здійснення стоянки на тротуарі посиланням на п.п. «в» п, 15.10 ПДР України, де зазначено, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох умов, а саме: стоянка здійсниться легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуару; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Згідно з п. 1.10 ПДР, тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

Відповідно до цього, задля забезпечення належного руху пішоходів тротуаром, при здійсненні стоянки водій повинен залишити транспортний засіб на краю тротуару.

Суд звертає увагу на те, що зі змісту п.п. «в» п. 15.10 ПДР України слідує, що краєм тротуару є зовнішній бік тротуару, що знаходиться біля дорожньої полоси для руху транспортних засобів. Паркування автомобілів на краю тротуару із залишенням по внутрішній його стороні 2 метри для вільного руху пішоходів передбачає уникнення руху транспортного засобу джерела підвищеної небезпеки по тротуару та убезпечення тим самим пішоходів, забезпечення вільного руху тротуаром.

Так, судом встановлено, що транспортний засіб позивача знаходився на тротуарі, при цьому не на краю тротуару.

Як вбачається із матеріалів фотофіксації, на ділянці тротуару, де розташовано транспортний засіб позивача, не встановлено дорожніх знаків із табличками, які б позначали місця для паркування із використанням тротуару.

Окрім цього, як видно на фото 1-4 та 7-9 додатку 1, на краю тротуару, в межах ділянки, де розташований транспортний засіб ВАЗ 217130, державний номерний знак НОМЕР_1 , встановлено обмежувальний паркан, який перешкоджає заїзду автомобілів на тротуар. Тому, для здійснення паркування біля адміністративної будівлі, де він не проживає, позивач здійснив рух безпосередньо по тротуару, що підтвердив у судовому засіданні.

Отже, пп. «б» п.15.10 ПДР встановлено загальну заборону стоянки на тротуарі, а пп. «в» п.15.10 ПДР передбачено умови, з дотриманням яких водій транспортного засобу має право його розмістити в межах тротуару; п.п. «в»п.15.10 ПДРУкраїни застосовуєтьсялише уразі розташуваннятранспортного засобуна краютротуару,що примикаєдо проїзноїчастини.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 750/3679/17 транспортний засіб має бути припаркований на краю тротуару, що примикає до проїзної частини та розташований таким чином, щоб він не створював перешкоди для руху пішоходів та інших учасників руху. Отже, однією з умов для застосування винятку щодо заборони стоянки на тротуарі для легкових автомобілів (якщо такі поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2м), є припаркування автомобілю на краю тротуару, який примикає до проїзної частини.

Тобто, край тротуару, визначений однією з умов пп. «в»п. 15.10 ПДРУкраїни для стоянки легкових автомобілів та мотоциклів, це зовнішній край тротуару, який примикає до проїзної частини.

Відтак, транспортний засіб ВАЗ 217130, державний номерний знак НОМЕР_1 був розміщений без дотримання вимог пп. «в» п.15.10 ПДР, оскільки був розміщений не на краю тротуару, а тому твердження позивача про те, що ним не було порушено вимоги ПДР, є безпідставними.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено.

Керуючись ст.ст. 77, 78, 268-269, 271, 286 КАС України, ст.ст. 122, 251, 280, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Алла ЦІДИК