Ухвала суду № 110942309, 09.05.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4073/22

Провадження № 2-п/461/6/23

УХВАЛА

09.05.2023 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.

при секретарі судового засідання Штогрині В.-Н. Л.

за участю:

представника заявника Цап О.

представника заінтересованої особи Цімури Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 11.11.2022 року,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебувала справа № 461/4073/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт груп» про стягнення коштів.

У грудні 2022 року ОСОБА_1 , не погоджуючись із заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10.11.2022 року у цивільній справі № 461/4073/22, яким позов було задоволено, звернувся до суду із заявою, в якій просив скасувати заочне рішення у даній цивільній справі. В обґрунтування заяви зазначено, що у заявника ОСОБА_1 були поважні причини неявки у судові засідання та поважні причини неподання відзиву на позов. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що судом було помилково ухвалене заочне рішення про задоволення позовних вимог. Так, суд, приймаючи рішення, не з`ясував всі дійсні обставини справи, та наведені обгрунтування позовних вимог не доведені достатніми доказами. Вказує, що він був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права та подати суду заперечення/відзив на позов, а відтак суд прийшов до передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог, що свідчить про наявність підстав для скасування заочного рішення у справі.

Заявник та його представник в судовому засіданні просили вимоги заяви задовольнити з викладених в заяві підстав. Крім того, подали до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які підтверджують поважність причин неявки ОСОБА_1 у судові засідання під час розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт груп» про стягнення коштів.

Представник заінтересованої особи в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення. У відзиві вказав, що ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дати і час судових засідань на них не з`являвся, доказів, що підтверджували поважність неявки в судові засідання не надавав. Крім того, останнім не було спростовано фактичні обставини, які були встановлені рішенням суду від 10.11.2023 року у справі № 461/4073/22, а відтак просив у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовити.

, Суд, вислухавши пояснення представника заявника, представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, заяви, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у серпні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Галицького районного суду м. Львова із позовом до ОСОБА_1 , за участі третьої особи на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт груп» про стягнення коштів.

Ухвалою суду від 12 серпня 2022 року у справі відкрито провадження справу і справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.

Відповідач, ОСОБА_1 копію позову та ухвали про відкриття провадження отримав 01.09.2022 року, проте правом на подання відзиву не скористався. Крім того, ОСОБА_1 у судові засідання призначені на 12 вересня 2022 року, 18 жовтня 2022 року, 27 жовтня 2022 року, 10 листопада 2022 року не з`явився. На обґрунтування причин не явок у судові засідання останній посилався на те, що він перебував весь цей час у відрядженні, водночас жодних доказів не надавав.

З огляду на встановлені розумні строки розгляду, судом було розглянуто справу по суті пред`явлених позовних вимог, та, на підставі доказів, які містились в матеріалах справи, було ухвалено заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.11.2023 року, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,за участітретьої особина сторонівідповідача Товаристваз обмеженоювідповідальністю «КомпаніяРіел-Естейтгруп» простягнення коштів було задоволено повністю.

Після ознайомлення ОСОБА_1 із матеріалами справи та отримання копії заочного рішення суду, ним було подано до суду заяву про перегляд заочного рішення у даній справі.

Перевіряючи обґрунтованість вимог заяви в частині скасування заочного рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема, обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Використання законодавцем в конструкції коментованої статті 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення.

Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані не поважними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Згідно із ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З матеріалів справи вбачається, що судом вживались заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд приходить до висновку, що обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є фактично непогодження сторони відповідача із винесеним рішенням по суті та є обґрунтуванням апеляційної скарги.

Так, у відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

В спірній по справі ситуації суд виходить з того, що відповідачем не дотримано процесуальних вимог цивільного законодавства, які б дозволяли суду дійти висновку про необхідність скасування ухваленого заочного рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, судом вживались всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, з метою дотримання розумних строків розгляду справи судом у справі було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог на підставі аналізу доказів, які знаходились в матеріалах справи.

На підтвердження поважності причин відсутності у судових засіданнях, заявником було подано до суду: копії наказів директора приватного підприємства «Львівська міська агенція нерухомості» Молінського В.В. № 01/22 ВД від 25 жовтня 2022 року, № 02/22 ВД від 07 листопада 2022 відповідно до яких ОСОБА_1 у період з 25 жовтня 2022 року по 11 листопада 2022 року перебував у відрядженні у м. Харків для оцінки напівзруйнованих комерційних приміщень та копію наказу № 03/22 ВД від 12 листопада 2022 року відповідно до якого ОСОБА_1 виплачено суму витрат добових. Також ОСОБА_1 було надано суду копії відомості про нарахування зарплат працівникам ПП «Львівська міська агенція нерухомості за жовтень та листопад 2022 року, звіт про використання коштів виданих на відрядження № 01 від 14.11.2022 року, а також копію платіжного № 580 від 14.11.2022 року від платника «Львівська міська агенція нерухомості» з якого вбачається відправлення грошового переказу ОСОБА_1 на суму 5400 грн. з призначенням платежу «Оплата за технічне обслуговування обладнання на об`єктах обслуговування, систему оповіщення та управління. евакуації людей і пожежної сигналізації».

Протокольною ухвалою суду від 10.03.2023 року було витребувано у заявника оригінали поданих ним документів, оскільки копії вказаних документів мали суттєві протиріччя.

На підтвердження правдивості інформації, що містилась у вищезазначених документах, заявником ОСОБА_1 було подано до суду виписку з власного особового рахунку, відкритого у АТ «Кредобанк» з якої вбачається, що окрім вищевказаного платіжного доручення № 580, аналогічна сума була перерахована за платіжним дорученням 579, де отримувачем зазначено ОСОБА_1 , а призначення платежу повернення витрачених коштів на відрядження згідно наказу № 03/22 ВД від 12.11.2022 року.

Судом з метою перевірки доводів заявника та встановлення об`єктивних даних по справі було витребувано у АТ "Кредобанк" інформацію про перерахування ОСОБА_1 коштів за вказаними платіжними дорученнями.

З відповіді АТ "Кредобанк" від 04.04.2023 року № 86-13716т/23 вбачається, що вказані в запиті платіжні доручення від 14.11.2022 року відсутні, натомість мало місце надходження 07.03.2023 року на рахунок ОСОБА_1 суми в розмірі 5400 грн. за платіжним дорученням № 691, з призначенням платежу повернення витрачених коштів на відрядження згідно наказу № 03/22 ВД від 12.11.2022 року та авансового звіту № 01 від 12.11.2022 року.

Таким чином, суд вбачає в діях заявника ОСОБА_1 ознаки недоброчесної поведінки при поданні доказів до суду, оскільки останній будучи керівником підприємства за своїм підписом міг видавати відповідні накази про власне відрядження до м. Харків, при цьому належних та допустимих доказів перебування у вказаному відрядженні не надав.

Зазначені відповідачем обставини в заяві не можуть бути підставою для скасування заочного рішення, при фактичній відсутності сукупності підстав, які зазначені в частині першій ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, достатніх та переконливих доказів безпідставності позовних вимог, до заяви долучено не було, та судом не встановлено.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що підставами скасування заочного рішення є, зокрема, наявність істотних доказів, які поза розумним сумнівом спростовують обґрунтування позивача, а за відсутності зазначених обставин, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення та його скасування є необґрунтованою та безпідставною, в зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Частиною 4 статті 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 284-288 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 проперегляд заочногорішення Галицькогорайонного судум.Львова від11.11.2022року - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку в 30-ти денний строк з дня проголошення ухвали про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Повний текст ухвали суду виготовлено 12 травня 2023 року.

Суддя Мироненко Л.Д.