Рішення № 110939577, 17.05.2023, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/764/23

Провадження № 2/539/315/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року м. Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Алтухової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Павличенко О.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Садового В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ державної реєстрації виконавчого комітету Лубенської міської ради, про визнання, припинення права спільної часткової власності та виплату компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Відділ державної реєстрації виконавчого комітету Лубенської міської ради, про визнання, припинення права спільної часткової власності та виплату компенсації.

Свій позов мотивувала тим, що 02.09.2017 року між нею - ОСОБА_3 та відповідачем - ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб.

До даного шлюбу у неї у приватній особистій власності з 06.09.2016 року перебувала однокімнатна квартира, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою після одруження була зареєстрована вона та двоє її дітей - ОСОБА_4 , 2006 р.н. і ОСОБА_5 , 2019 р.н.

Після одруження з ОСОБА_2 та народженням доньки ОСОБА_6 виникла необхідність у покращенні житлових умов для всіх членів сім`ї.

Вона відшукала нове житло - 2-ох кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Продавець виставив за неї ціну - 175 000 гривень.

Коштів достатніх для придбання нового житла фактично не було, особливо спільних сімейних коштів. У зв`язку з цим виникла необхідність у продажу належної їй квартири, але у зв`язку із реєстрацією у ній неповнолітніх дітей потрібна була згода органу опіки на її продаж з умовою надання для дітей нового житла з умовами проживання не гіршими ніж у попередньому житлі.

Віднайшовши покупців на належну їй одноособово однокімнатну квартиру вона повідомила їх про виниклі проблеми і домовилась з ними, що вони нададуть їй завчасно до переоформлення на них її квартири авансом повністю весь платіж вартості цієї квартири - 103 000 гривень. Зазначені кошти були її власними.

Крім цього, нею були отримані кошти від її батьків - ОСОБА_7 , які він отримав авансом як орендну плату (за 2021 та 2022роки) за належні йому земельні ділянки в сумі 10 000 грн. та 20 000 грн. та ОСОБА_8 , які вона отримала авансом як орендну плату за 2021 рік за належну їй земельну ділянку, в сумі 16 000 гривень. Таким чином вона ОСОБА_1 отримала від батьків на придбання нової квартири кошти в сумі 46 000 гривень, які з моменту отримання від них стали її особистими коштами.

14.06.2021 року вона, перебуваючи у шлюбі, придбала 2-ох кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за домовленою ціною, сплативши за неї 175 000 гривень, оформивши нотаріальний договір купівлі-продажу. Знявшись з реєстрації за попереднім місцем проживання вони всією сім`єю за реєструвались у новому житлі.

Після цього, 28.07.2021 року вона здійснила нотаріальне переоформлення своєї попередньої квартири, за яку авансом уже отримала кошти, за адресою: АДРЕСА_1 , на покупця - ОСОБА_9 .

Таким чином на придбання нової квартири вона витратила свої особисті кошти на суму 149 000 гривень. Інша частина потрачених на придбання квартири коштів в сумі 26 000 гривень були їхніми спільними сімейними коштами з чоловіком ОСОБА_2 , з яких половина, а це 13 000 гривень при рівному розподілі також були її, а інші 13 000 гривень його.

Отже на придбання нової квартири вона витратила 162 000 гривень власних коштів, а її чоловік - 13 000 гривень. В фінансовому плані його частка становила 7%, що є досить незначною. Лише на таку частку власності може претендувати її чоловік - 7/100.

На даний час виникла необхідність у визначенні права власності на зазначену квартиру, так як вона придбана у шлюбі і її чоловік може заявити претензії на її половину, проти чого вона категорично заперечує. Стосунки із чоловіком не складаються, все йде до їх розірвання. Спільне проживання неможливе. Вирішити питання про спільне володіння і користування житлом також не представляється можливим. Неповнолітні діти продовжують проживати з нею.

Квартира, в якій вони зареєстровані та проживають являється невеликою, житловою площею 28,8 кв.м., загальною площею 42,2 кв.м., а тому переобладнати її на дві ізольовані частини або виділити частку в натурі є неможливим.

На даний час виникла необхідність у визначенні часток у спільній сумісній власності, які відповідно вкладених грошових коштів становлять 93/100 та 7/100 відповідно її ОСОБА_1 та її чоловіку ОСОБА_2 .

Після визначення часток даної квартири вона є в спільній частковій власності, є річчю неподільною, а її спільне володіння й користування разом з відповідачем також неможливе.

Відповідач фактично в цьому будинку не проживає і ним не користується, у нього є своє власне житло, яке знаходиться в м.Заводське Миргородського району Полтавської області де він був зареєстрований і проживав до їх одруження.

Згідно звіту про оцінку майна вартість зазначеної квартири на момент звернення до суду становить 155 766 гривень, а відповідно вартість спірної 7/100 її частини складає 11 573 гривні, які нею внесені на депозитний рахунок Лубенського міськрайонного суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Садовий В.В. позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні, викладеним в позовній заяві, наполягали на їх задоволенні, проти заочного розгляду справи не заперечували.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, в тому числі і за зареєстрованим місцем проживання, і через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відзиву, клопотань на надав.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

Свідок ОСОБА_9 , допитана в судовому засіданні, пояснила, що в 2021 році вирішила придбати у ОСОБА_1 однокімнатну квартиру. Вона до цього була знайома із позивачкою, вони деякий час працювали на одному підприємстві. Лілія ОСОБА_10 вирішила продати квартиру, оскільки в неї народилася друга дитина і необхідно було поліпшити житлові умови. За домовленістю із ОСОБА_11 вона віддала їй гроші в розмірі 103000 грн. до укладання договору купівлі-продажу, оскільки ОСОБА_11 не вистачало коштів на придбання двокімнатної квартири. Приблизно через два місяці після цього вони уклали нотаріально посвідчений договір.

Свідок ОСОБА_8 , суду пояснила, що позивачка є її донькою. В 2021 році донька вирішила придбати більшу за площею квартиру, оскільки в неї народилась друга дитина. Для цього ОСОБА_11 продала свою однокімнатну квартиру, але коштів все одно не вистачило. Вона звернулась до орендаря свого земельного паю і авансом отримала орендну плату, а гроші в розмірі 16000 грн. віддала доньці.

Свідок ОСОБА_7 , суду пояснив, що є батьком позивачки. Коли народилася онука, донька продала свою однокімнатну квартиру, але грошей на двокімнатну квартиру не вистачало. У нього у власності є три земельні паї, які він передав в оренду ТОВ «Баришівська зернова компанія». В червні 2021 року він звернувся до директора орендаря і попросив виплатити йому авансом орендну плату за 2021-2022 роки у зв`язку з необхідністю придбання житла доньці. Отримані кошти в розмірі 30000 грн. він віддав ОСОБА_11 .

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 02 вересня 2017 року, позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_12 ) та відповідач ОСОБА_2 02 вересня 2017 року зареєстрували шлюб (а.с.13).

До шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_13 , після одруження з яким, змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_14 » на « ОСОБА_12 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_2 , виданим 09 листопада 2002 року. (а.с.14).

Відповідно до свідоцтва про народження батьками ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_7 (батько) та ОСОБА_8 (мати) (а.с.13).

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 14 червня 2021 року приватним нотаріусом Лубенського міського нотаріального округу Полтавської області Ставицькою Л.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 577, ОСОБА_1 набула у спільну сумісну власність (купила) у ОСОБА_16 двокімнатну квартиру по АДРЕСА_2 за 175 000 грн. Згідно п. 19 Договору чоловік Покупця - ОСОБА_2 не заперечує проти укладення даного правочину, грошові кошти, які витрачаються на придбання об`єкта нерухомості, є спільною сумісною власністю подружжя; придбана квартира також буде об`єктом права спільної сумісної власності як така, що набувається ними за час шлюбу (а.с.19-21).

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 28 липня 2021 року приватним нотаріусом Лубенського міського нотаріального округу Полтавської області Гусинською Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 594, ОСОБА_1 продала ОСОБА_9 належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за 103 000 гривень. (а.с.27-29).

Із заяв батька позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 від 10.06.2021 та довідок про доходи вбачається, що він звертався до ТОВ «Баришівська зернова компанія» з проханням видати йому орендну плату за 2021-2022 роки для придбання квартири доньці ОСОБА_1 , та отримав її у червні 2021 року на загальну суму 30 892,22 (а.с.30-33).

Згідно довідки про доходи ОСОБА_8 отримала в 2021 році орендну плату за земельну ділянку від ТОВ «Альянс Агро» в розмірі 16298,14 грн.(а.с. 34).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута на час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст.60 СК України).

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року по справі № 6-843цс17.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч.1 ст.69 СК України).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю (ч. 1 ст. 57 СК України).

Суд вважає, що позивачем доведена обставина вкладення коштів, належних їй особисто, у придбання квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в розмірі 149000 грн., з яких 103000 грн. кошти, отримані за продаж належної їй на праві особистої приватної власності однокімнатної квартири, 46000 грн. кошти, отримані нею від батьків. Розмір спільних коштів, вкладених подружжям становить 26000 грн. (175000-149000). Таким чином, частка, яка є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , становить 86 %.

Частка в розмірі 14% є спільною сумісною власністю подружжя, а враховуючи приписи ч. 1 ст. 70 СК України, а саме те, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, частки позивача та відповідача становлять по 7 %.

Згідно ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Судом встановлено, що частка відповідача в квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , є незначною, позивач стверджує, що спільне володіння і користування майном є неможливим, доказів можливості виділу частки відповідача, як і доказів завдання істотної шкоди відповідачу припиненням права на частку у спільному майні, не надано.

Ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 02.01.2023 року згідно Звіту про незалежну оцінку майна, складеного ФОП ОСОБА_17 , становить 155766 грн., відповідно вартість 7 /100 частин дорівнює 11573 грн., які внесені позивачем на депозитний рахунок суду.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

З урахуванням задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, витрати за оплату звіту про оцінку майна, а також витрати на правничу допомогу, понесені позивачем та підтверджені рахунком на оплату № ФО-00000001 від 02.01.2023 року, Угодою на представництво інтересів у цивільній справі № 28/22 від 30.12.2022 року, попереднім (орієнтовним) розрахунком, квитанцією № 28/22.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 13, 76-80, 89, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ державної реєстрації виконавчого комітету Лубенської міської ради, про визнання, припинення права спільної часткової власності та виплату компенсації - задовольнити.

Визнати право власності за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на 7/100 частини квартири АДРЕСА_3 , а за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на 93/100 частини цієї квартири.

Припинити право власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на 7/100 частини квартири АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 7/100 частини квартири АДРЕСА_3 , що належали ОСОБА_2 .

Виплатити ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошову компенсацію в розмірі 7 /100 частини вартості квартири АДРЕСА_3 , в розмірі 11 573 (одинадцять тисяч п`ятсот сімдесят три) грн. 00 коп., які внесені па депозитний рахунок ОСОБА_1 згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №24-14859430/С від 24 січня 2023 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 147,20 гривень, 1 000 гривень за оплату звіту про оцінку майна та витрати на правову допомогу в розмірі 12000 гривень, а всього стягнути 15 147 (п`ятнадцть тисяч сто сорок сім) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Якщо повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

-позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_2 ;

-відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

-третя особа Відділ державної реєстрації виконавчого комітету Лубенської міської ради, код ЄДРПОУ 21053182, місце знаходження: м.Лубни, вул.Достоєвського,3.

Судове рішення складено 17 травня 2023 року.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду О.С. Алтухова