Ухвала суду № 110936762, 18.05.2023, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1462/23

Провадження № 1-кп/206/124/23

У Х В А Л А

18 травня 2023 року в залі суду у м. Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий,суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041700000084 від 10.02.2023, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого,адвоката ОСОБА_5 , потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , представника потерпілого, адвоката ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ:

04.04.2023 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська був отриманий зазначений вище обвинувальний акт по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041700000084 від 10.02.2023, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України.

18.05.2023 року до суду надійшло клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 . Прокурор зазначає про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які на тепер не відпали та існують, а саме:

- наявність ризику, передбаченого у п. 1 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду;

- наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України передбачає, що підозрюваний ОСОБА_3 реально може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- наявність ризику передбаченого у п. 3 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 знаходячись на волі може незаконно впливати на свідків.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали думку прокурора.

Представник потерпілих адвокат ОСОБА_8 підтримала позицію прокурора.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Зазначив, що обвинувачення є недоведеним, потерпілі допитані, отже обвинувачений не зможе на них впливати.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію захисника.

Вислухавши думку прокурора, захисника, позицію потерпілих, обвинуваченого, суддя вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2023 до ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01 червня 2023 року включно.

Як вбачається з ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Під час розгляду питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

Отже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 , суддя враховує, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, тому є підстави вважати, що ОСОБА_3 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від суду.

Вказані обставини дають суду підстави стверджувати, що ризики, зазначені прокурором, як підстава для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, існують, обрання іншого, більш м`якого виду, суд вважає не доцільним і буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Суд не може прийняти до уваги доводи захисника про те, що застосовування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоцільним, оскільки судом встановлено, що наведені прокурором ризики заслуговують на увагу.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 197, 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора-задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 13 липня 2023 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1