Рішення № 110934373, 18.05.2023, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4232/23 2-о/335/147/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Мінаєва М.М., за участю секретаря судового засідання Безсмертної О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , поданою через представника адвоката Скворцову Олену Володимирівну, заінтересована особа: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території,

ВСТАНОВИВ:

17.05.2023 заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, за участю заінтересованої особи: Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), якою просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме: встановити факт, що громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Первомайськ Луганської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Брянка Луганської області Україна, посилаючись на таке.

Заявниця є рідною онукою померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з боку матері.

ОСОБА_1 постійно проживає у АДРЕСА_1 , з 2014 року, зареєстрована за місцем проживання по АДРЕСА_2 . На теперішній час територія Луганської області перебуває в окупації внаслідок збройної агресії Російської Федерації, з 2014 року.

ОСОБА_2 за власним бажанням залишився проживати в окупованому селищі Ломуватка м. Брянка Луганської області за адресою: АДРЕСА_3 , мав паспорт громадянина України.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер у м. Брянка Луганської області у стаціонарі лікарні. Про факт його смерті свідчить «Лікарське свідоцтво про смерть» № 67 від 10.05.2023 р., в якому зазначено місце смерті: Російська Федерація Луганська народна республіка. Вказаний документ російського зразку виконаний російською мовою, виданий російським державним медичним закладом, має печатку російського органу. Причиною смерті зазначено : дифузний кардіосклероз.

Отримати свідоцтво про смерть свого діда заявниця на території України не має можливості, оскільки лікарське свідоцтво про смерть недержавного зразку складене недержавною мовою, у свідоцтві зазначено країну де помер дід заявника Російська федерація, що не відповідає дійсності, та видане на тимчасово окупованій території Україні в Луганській області яка не є підконтрольною владі України.

Встановлення факту, що має юридичне значення, необхідно заявниці для державної реєстрації смерті померлого, проведеної державним органом України, для подальшого оформлення спадщини, що залишилась після діда.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 звернулася до суду із даною заявою. Просить також розглянути справу за її відсутності та відсутності її представника, за наявними в матеріалах справи документами. Заяву про встановлення факту, що має юридичне значення підтримує повністю та просить її задовольнити.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2023 року відкрито провадження у справі за вказаною заявою.

Представник заінтересованої особи Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, повідомлявся шляхом електронного повідомлення, про причини неявки не повідомив.

Частиною 2статті 247 ЦПК Українивизначено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим постановити рішення про задоволення заяви. Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

За матеріалами заяви, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого Стахановським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Луганської області, Україна 20.06.2000 року.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Южно-Ломуватською радою м. Брянка Ворошиловградської області 14.09.1981 року.

18.09.1999 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєструвала у відділі реєстрації громадянського стану Стахановської міської Ради Луганської області, Україна шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , після укладання шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .

08.08.2020 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєструвала у Олександрівському районному у місті Запоріжжі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) шлюб з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , після укладання шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_10 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився у м. Первомайськ Луганської області. Останнє відоме місце проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорту НОМЕР_5 , виданого Брянківським МВ УМВС України в Луганській області 26.09.2008.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженогоЗаконом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та продовжує існувати станом на час розгляду справи.

Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в зоні воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасового окупований територій від 25.04.2022 № 75 (в редакції наказу № 233 від 17.10.2022), територія Луганської області є тимчасово окупованою територією з 2014 року року.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 67 від 10.05.2023 року, виданого лікарем ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_9 в Луганській народній республіці Російської Федерації, від діффузного кардеосклерозу.

Вказаний документ виданий закладом, який знаходиться на тимчасово окупованої території, особою, яка відповідно до законодавства України не є уповноваженою на вчинення таких дій.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у редакції, чинній на час розгляду справи, будь-якийакт (рішення,документ),виданий органамита/абоособами,передбаченимичастиною другоюцієїстатті,є недійснимі нестворює правовихнаслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) Європейський суд з прав людини обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому Європейський суд з прав людини констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

При цьому суд враховує, що ім`я, по-батькові, прізвище, рік та місце народження, місце проживання ОСОБА_2 , які зазначені у документах, виданих на його ім`я органами державної влади України, збігаються з відомостями, які зазначені в лікарському свідоцтві про смерть № 67 від 10.05.2023.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод тастаттею 8 Конституції Українигарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Статтею 55 Конституції Українивизначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 124 Конституції України, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ч. 1 та п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з частиною другоюстатті 315 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.

Зап. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженихнаказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 1 Об/о), форма якого затвердженанаказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-l/о), форма якої затвердженанаказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; г) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Виходячи зі встановлених обставин у справі, досліджених у сукупності на підставі їх аналізу, суд вважає, що з огляду на надані докази факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ Луганської області, на тимчасово окупованій території України, а саме у м. Брянка Луганської області, є підтвердженим.

Відповідно дост. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Судом роз`яснюється, що це рішення є достатнім документом для підтвердження юридичного факту, про встановлення якого просить заявник.

Згідно пункту 21 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір», заявники щодо справ про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України звільняються від сплати судового зборупід час розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 13, 141, 263, 265, 267, 268, 293, 315, 317, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території -задовольнити.

Встановити факт того, що громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Первомайськ Луганської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Брянка Луганської області, Україна.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Копію судового рішення невідкладно надіслати до Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено 18.05.2023 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Заявник - ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; проживає за адресою: у АДРЕСА_1 РНОКПП - НОМЕР_6 );

Заінтересована особа: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ЄДРПОУ 42987331, 69095, адреса: м. Запоріжжя, площа Пушкіна, буд. 2).

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://og.zp.court.gov.ua/sud0818/gromadyanam/csz/.

Суддя Орджонікідзевського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Мінаєв